Постанова

від 28.06.2024 по справі 822/626/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2024 року

м. Київ

справа № 822/626/17

адміністративне провадження № К/9901/39532/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Хохуляк В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Головного управління ДФС у Хмельницькій області (правонаступник Головне управління ДПС у Хмельницькій області)

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.04.2017 (Суддя: Шевчук О.П.),

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 (Судді: Матохнюк Д.Б., Боровицький О.А., Сапальова Т.В.),

у справі № 822/626/17

за позовом Приватного підприємства «Пакт»

до Головного управління ДФС у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року Приватне підприємство (далі - ПП "Пакт") звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби (далі - ГУ ДФС у Хмельницькій області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області форми "Р" від 23 листопада 2016 року №0002451401 та №0002461401 (т. 1 а.с. 2-12).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.04.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 адміністративний позов задоволено (т. 5 а.с. 49-57, а.с. 98-100).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в доводах якої посилався на правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на не підтвердження позивачем реальності здійснення господарських операцій по придбанню катанки мідної на виконання укладених договорів поставки у контрагентів ПП «Пакт» та ТОВ «Прайм-центр», ТОВ "ЮК Центр Лекс", ТОВ "Приватбізнесгруп", ТОВ "Лартан", ТОВ "Розвиток 2015", ТОВ "Требл Компані", ТОВ "Ташер Лайф", ТОВ "Транза", ТОВ "Оргбук", ТОВ "Сімантек ЛТД", ТОВ "Аренс Груп", ТОВ "Слайн", ТОВ "Хайлайт", що за доводами контролюючого органу свідчить про безоплатне отримання товару та безпідставне формування податково кредиту. Такі висновки контролюючим органом обґрунтовані недоліками первинних документів, зокрема: товарно-транспортних накладних (виписаних контрагентами) які за доводами контролюючого органу не містять відомостей щодо часу прибуття, вибуття, простою під час навантаження та розвантаження ТМЦ, а також посилався на довідки з регіональних сервісних центрів Міністерства внутрішніх справ, у відповідності до яких за перевізниками не зареєстровані транспортні засоби; неможливістю ідентифікації товару, зазначеного в податкових та видаткових накладних, оскільки більшість з них містить лише загальне посилання на назву товару - катанка мідна та проволока мідна, а в прибуткових накладних (наприклад від 23.02.2016 року - ТОВ «Транза») відсутні відомості щодо артикулу товару, при цьому в деяких видаткових накладних зазначається його підвид: катанка мідна МКЛБ 2 (ТОВ «Прайм-центр», ТОВ «Приватбізнесгруп», ТОВ «ЮК Центр ЛЕКС»); відсутністю документів, що посвідчують якість товару (сертифікати/паспорти якості). За рахунок аналізу податкової інформації, що міститься в інформаційних системах АІС «Податковий блок», Єдиний державний реєстр реєстрації податкових накладних, контролюючий орган посилався на те, що господарські операції не відображені у податковій звітності окремих контрагентів-постачальників, а також останніми не подані податкові декларації за 2015 рік (ТОВ «Лартан», ТОВ «Приватбізнесгруп», ТОВ «Требл Компані», ТОВ «ЮК Центр Лекс», ТОВ «Розвиток 2015»); за результатом аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень, контролюючий орган посилався на наявність відкритих кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача (ч. 3 ст. 212 КК України, ст. 205 КК України, ч. 3 ст. 209 КК України); просив врахувати вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська (справа № 202/5328/16-к), яким ОСОБА_1 (директора та засновника ТОВ «Карго-Кантрі») визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, а також ухвалу Солом`янського районного суду м.Києва від 13.09.2016 у справі № 760/13243/16-к, якою керівника підприємства ТОВ «Розвиток 2015» визнано винною у вчинені злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України. Враховуючи викладене, посилаючись на зафіксовані актом перевірки порушення, скаржник просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позову (т. 5 а.с. 112-124).

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки ПП "Пакт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2016 року складений акт перевірки від 03 листопада 2016 року №0098/22-01-14-01/21332137 з висновками про порушення позивачем вимог:

-ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.1, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11, "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за №85/4306, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 874 114 грн., в тому числі: за 2015 рік в сумі 3761911 грн.; за 1 квартал 2016 року в сумі 662140 грн.; за півріччя 2016 року в сумі 1112203 грн;

-пп. "а" п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, який підлягає нарахуванню та сплачується до державного бюджету, всього в сумі 5 232 252 грн., в тому числі: за січень 2015 року в сумі 921872 грн.; за лютий 2015 року в сумі 910003 грн.; за вересень 2015 року в сумі 1083333 грн.; за жовтень 2015 року в сумі 383333 грн.; за листопад 2015 року в сумі 697931 грн.; за січень 2016 року в сумі 428977 грн.; за лютий 2016 року в сумі 82582 грн.; за березень 2016 року в сумі 424227 грн.; за квітень 2016 року в сумі 299994 грн (т. 1 а.с. 13-194).

На підставі висновків акту ГУ ДФС прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" №0002451401 від 23 листопада 2016 року, яким ПП "Пакт" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 5430215,50 грн., з яких 4874114,00 грн. - податкові зобов`язання, а 556101,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т. 2 а.с. 166).

- форми "Р" №0002461401 від 23 листопада 2016 року ПП "Пакт" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 7848378,00 грн., з яких 5232252,00 грн. - податкові зобов`язання, 2616126,00грн. - штрафні (фінансові) санкції (т. 2 а.с. 165).

За результатами розгляду скарги позивача від 01 грудня 2016 року, рішенням ДФС України від 02 лютого 2017 року №1918/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення, залишено без змін (т. 1 а.с. 195-210).

Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій, за результатами оцінки наданих позивачем первинних документів, посилаючись на індивідуальну юридичну відповідальність платника податків, дійшли висновку про документальне підтвердження позивачем реальності господарських операцій на виконання укладених договорів поставки із ПП «Пакт» та ТОВ «Прайм-центр», ТОВ "ЮК Центр Лекс", ТОВ "Приватбізнесгруп", ТОВ "Лартан", ТОВ "Розвиток 2015", ТОВ "Требл Компані", ТОВ "Ташер Лайф", ТОВ "Транза", ТОВ "Оргбук", ТОВ "Сімантек ЛТД", ТОВ "Аренс Груп", ТОВ "Слайн", ТОВ "Хайлайт", а саме: податковими накладними, товарно - транспортними накладними, платіжними дорученнями, прибутковими накладними, накладними на внутрішнє переміщення товару. Суди попередніх інстанцій відхили посилання контролюючого органу на недоліки в оформленні товаросупровідних документів із посиланням на те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції. Крім цього, суди відхили посилання контролюючого органу на наявність відкритих кримінальних проваджень стосовно контрагентів позивача, із посиланням на не надання вироку по порушеним кримінальним провадженням, у зв`язку з чим за висновками судів, наявність лише факту відкриття кримінального провадження не може слугувати підставою для висновку про фіктивність здійснення господарських операцій між ПП «Пакт» та його контрагентами (т. 5 а.с. 49-57, а.с. 98-100).

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності до вимог пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов`язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим підпунктом. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (підпункт 201.10. статті 201 ПК України).

До того ж, пунктом 44.1 статті Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З аналізу наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Приватне підприємство "Пакт" є юридичною особою, ідентифікаційний код 21332137, з 03 квітня 1997 року перебуває на податковому обліку, є платником ПДВ. Місцезнаходження ПП "Пакт": 32300, Україна, Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, проспект Грушевського, будинок 43. Видами діяльності ПП "Пакт" згідно із наявним в матеріалах справи Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, якими займається підприємство є: 27.32 виробництво інших видів електронних і електричних проводів і кабелів, (основний) 24.42 виробництво алюмінію, 24.44 Виробництво міді, 25.93 виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель (т. 2 а.с. 159-164).

Надаючи оцінку зафіксованим в акті перевірки порушенням, суди попередніх інстанцій встановили, що у перевіряємому періоді ПП «Пакт» (покупець) придбано у ТОВ «Прайм-центр», ТОВ "ЮК Центр Лекс", ТОВ "Приватбізнесгруп", ТОВ "Лартан", ТОВ "Розвиток 2015", ТОВ "Требл Компані", ТОВ "Ташер Лайф", ТОВ "Транза", ТОВ "Оргбук", ТОВ "Сімантек ЛТД", ТОВ "Аренс Груп", ТОВ "Слайн", ТОВ "Хайлайт" (продавці) товар - катанку мідну, проволоку мідну та заготовку мідну для волочіння (катанки) на підставі наступних договорів поставки, а саме:

- договір поставки (катанки мідної) №01/5 від 20 січня 2015 року, укладений між позивачем (покупець) та ТОВ "Прайм-Центр" (т. 1 а.с. 222-223), згідно якого позивач приймає та оплачує вартість катанки мідної, проволоки мідної та іншого товару у кількості та асортименті, що вказані у видаткових накладних (п. 4.3.). Дослідивши умови договору, судом першої інстанції встановлено, що ПП "Пакт" не наділений правом перевірки умов транспортування, особи водія та належності транспортних засобів перевізнику, розвантаження проводилося на території підприємства власними основними засобами; оплата товару підтверджена платіжними дорученнями, також надано прибуткові накладні від 23 січня 2015 року, від 29 січня 2015 року, від 25 лютого 2015 року, накладні на внутрішнє переміщення матеріалів (т. 1 а.с. 225-251, 198-200). За висновками суду першої інстанції, придбана катанка мідна в кількості 54364 кг списана (використана) ПП "Пакт" на виробництво кабельно-провідникової продукції, що відображено у Звіті про фінансові результати за 2015 рік.

- договір поставки №01/5 від 20 січня 2015 року (катанки мідної), укладений між позивачем (покупець) та ТОВ "ЮК Центр Лекс" (т. 2 а.с. 12-13), згідно якого позивач приймає та оплачує вартість катанки мідної, проволоки мідної та іншого товару; за висновками суду першої інстанції, розвантаження проводилося на території підприємства позивача власними основними засобами. Катанка мідна оприбуткована ПП "Пакт" в січні 2015 року на центральний склад згідно прибуткових накладних від 29 січня 2016 року (т. 2 а.с. 17-18), звідки передана (переміщена) в цех волочіння (накладні на внутрішнє переміщення матеріалів від 29 лютого 2016 року); також позивачем надано докази оплати придбаного товару (т. 2 а.с. 21). Придбаний товар за висновками судів попередніх інстанцій використано у виробництві кабельно-провідникової продукції, що також відображено у Звіті про фінансові результати за 2015 рік;

- договір поставки №2015/02 від 05 лютого 2015 року (катанки мідної), укладений між позивачем та ТОВ "Приватбізнесгруп"(т. 2 а.с. 22-23), на підтвердження транспортування (доставку) катанки мідної надано товарно-транспортну накладну №270202 від 27 лютого 2015 року (т. 2 а.с. 27-28), а придбаний у вказаного контрагента товар оприбуткований ПП "Пакт" в лютому 2015 року на центральний склад згідно прибуткової накладної від 27 лютого 2015 року (т. 2 а.с. 26), звідки за висновком суду першої інстанції переданий (переміщений) в цех волочіння (накладна на внутрішнє переміщення матеріалів від 27 лютого 2015 року) та використаний на виробництво кабельно-провідникової продукції, на підтвердження оплати товару надані платіжні доручення (т. 2 а.с. 31);

- договір поставки №2109/1 від 21 вересня 2015 року (заготовки мідної для волочіння (катанки), укладений між ПП "Пакт" та ТОВ "Лартан" (т. 2 а.с. 32-34); за висновком суду першої інстанції, оплата товару підтверджені платіжним дорученням, транспортування якого підтверджується товарно-транспортною накладною №220915 від 22 вересня 2015 року (т. 2 а.с. 38-39), також надано прибуткову накладну від 22 вересня 2015 року (т. 2 а.с. 37), накладною на внутрішнє переміщення матеріалів від 22 вересня 2015 року;

- договір поставки 09-0915 від 09 вересня 2015 року (проволоки мідної), укладений між позивачем та ТОВ "Розвиток-2015" (т.2 а.с. 1-3); за висновком суду першої інстанції, придбана у ТОВ "Розвиток-2015" проволока мідна оприбуткована ПП "Пакт" у вересні 2015 року згідно прибуткової накладної від 10 вересня 2015 року (т. 2 а.с. 6), звідки передана (переміщена) в цех волочіння за накладною на внутрішнє переміщення матеріалів від 10 вересня 2015 року; на транспортування (доставку) проволоки мідної виписано (оформлено) товарно-транспортну накладну б/н від 10 вересня 2015 року (т. 2 а.с. 7);

- договір поставки №3009/1 від 30 вересня 2015 року, укладений між позивачем та ТОВ "Требл Компані" (заготовки мідної для волочіння (катанки) (т. 2 а.с. 40-47), оплата придбаного товару підтверджена платіжними дорученнями про оплату придбаного товару (т. 2 а.с. 68-75, 71-75), прибутковими накладними за жовтень-листопад 2015 року (т. 2 а.с. 53-57), а також, за висновком суду першої інстанції накладними на внутрішнє переміщення матеріалів від 02 жовтня 2015 року, 12 жовтня 2015 року, 06 листопада 2015 року, 17 листопада 2015 року, 27 листопада 2015 року; на транспортування (доставку) заготовки мідної для волочіння (катанки) виписано (оформлено) товарно-транспортні накладні: від 02 жовтня 2015 року, від 12 жовтня 2015 року, від 06 листопада 2015 року, від 17 листопада 2015 року, від 27 листопада 2015 року (т. 2 а.с. 58-67);

- договір поставки від 21 лютого 2016 року №21/02-1, укладений між позивачем та ТОВ "Ташер-Лайф" (проволоки мідної) (т. 2 а.с. 76-78), за висновком суду першої інстанції, придбана за умовами вказаного договору проволока мідна оприбуткована ПП "Пакт" в лютому 2016 року згідно прибуткової накладної від 29 лютого 2016 року (т. 2 а.с. 80), звідки передана (переміщена) в цех волочіння (накладна на внутрішнє переміщення матеріалів від 29 лютого 2016 року); транспортування товару підтверджено товарно-транспортною накладною від 29 лютого 2016 року (т. 2 а.с. 81);

- договір поставки від 25 січня 2016 року №25/01 (проволока мідна, заготовка мідна для волочіння (катанка), укладений між позивачем та ТОВ "Транза» (т. 2 а.с. 83-86), на підтвердження оплати за придбаний товар - проволоку мідну, заготовку мідну для волочіння (катанку) позивачем надано платіжні доручення (т. 2 а.с. 91-92); за висноком суду першої інстанції, придбаний товар оприбуткований в лютому 2016 року згідно прибуткової накладної від 23 лютого 2016 року (т. 2 а.с. 88), звідки переданий (переміщений): в цех екструзії та цех волочіння (накладні на внутрішнє переміщення матеріалів від 23 лютого 2016 року); транспортування товару підтверджено товарно-транспортною накладною від 23 лютого 2016 року (т. 2 а..с. 89-90);

- договір поставки №17/03-16 від 17 березня 2016 року (проволоки мідної), укладений між позивачем та ТОВ "Оргбук" (т. 2 а.с. 93-96), на виконання якого позивачем додано до матеріалів позову докази оплати проволоки мідної (т. 2 а.с. 105), яка оприбуткована ПП "Пакт" в березні 2016 року згідно прибуткових накладних від 22 березня 2016 року, від 22 березня 2016 року, від 22 березня 2016 року, від 22 березня 2016 року (т. 2 а.с. 100-103), звідки за висновком суду першої інстанції, передана (переміщена) в цех волочіння (накладні на внутрішнє переміщення матеріалів від 22 березня 2016 року, також на підтвердження транспортування товару надано товарно-транспортну накладну від 22 березня 2016 року (т. 2 а.с. 104);

- договір поставки від 24 березня 2016 року №5/3 (проволоки мідної), укладений між ПП "Пакт" та ТОВ "Сімантек ЛТД" (т. 2 а.с. 106-108), згідно з яким позивачу поставлено проволоку мідну, реальність придбання, оприбуткування та використання якої за висновком суду першої інстанції підтверджується платіжними дорученнями про оплату (т. 2 а.с. 121-124), прибутковими накладними (т. 2 а.с. 110-118), накладними на внутрішнє переміщення матеріалів від 24 березня 2016 року, 12 квітня 2016 року; товарно-транспортними накладними від 24 березня 2016 року та від 12 квітня 2016 року (т. 2 а.с. 119-120);

- договір поставки від 20 квітня 2016 року №20/5 (проволока мідна), укладений між позивачем та ТОВ "Аренс Груп" (т. 2 а.с. 125-127), на виконання якого позивачем надано докази оплати за придбану проволоку мідну (т. 2 а.с. 131-133), яка оприбуткована ПП "Пакт" в квітні 2016 року згідно прибуткових накладних від 27 квітня 2016 року (т.2 а.с.128-130), звідки передана (переміщена) в цех волочіння (накладна на внутрішнє переміщення матеріалів від 27 квітня 2016 року); на транспортування (доставку) проволоки мідної виписано (оформлено) товарно-транспортну накладну від 27 квітня 2016 року (т. 2 а.с. 137);

-договір поставки від 20 квітня 2016 року №20/4 (проволока мідна), укладений між ПП "Пакт" та ТОВ "Слайн" (т. 2 а.с. 138-140), на підтвердження оплати товару, отримання та його оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, судом першої інстанції встановлено, що позивачем надані платіжні доручення на оплату придбаного товару (т. 2 а.с. 148-150), накладні на оприбуткування проволоки мідної від 27 квітня 2016 року (т. 2 а.с. 144-146), товарно-транспортну накладну від 27 квітня 2016 року (т. 2 а.с. 147), накладні на внутрішнє переміщення матеріалів від 27 квітня 2016 року;

- договір поставки від 19 квітня 2016 року №20/6 (проволока мідна), укладений між позивачем та ТОВ "Хайлайт" (т. 2 а.с. 151-153), на підтвердження оплати товару, отримання та його оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, судом першої інстанції встановлено, що позивачем надані суду докази оплати поставленого товару (т. 2 а.с. 157), прибуткові накладні від 27 квітня 2016 року (т. 2 а.с. 155), товарно-транспортну накладну від 27 квітня 2016 року (т. 2 а.с. 156) та накладні на внутрішнє переміщення товару від 27 квітня 2016 року.

За висновками судів попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між ПП «Пакт» та ТОВ «Прайм-центр», ТОВ "ЮК Центр Лекс", ТОВ "Приватбізнесгруп", ТОВ "Лартан", ТОВ "Розвиток 2015", ТОВ "Требл Компані", ТОВ "Ташер Лайф", ТОВ "Транза", ТОВ "Оргбук", ТОВ "Сімантек ЛТД", ТОВ "Аренс Груп", ТОВ "Слайн", ТОВ "Хайлайт" на виконання укладених договорів поставки підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, платіжними дорученнями, прибутковими накладними, товарно - транспортними накладними, накладними на внутрішнє переміщення товару (передана (переміщена) в цех волочіння).

За результатами оцінки укладених договорів суди встановили, що вказані договори поставки дійсні і не суперечать вимогам законодавства України, а зазначені вище господарські операції відображені в бухгалтерському обліку ПП "Пакт" бухгалтерськими проведеннями по рахунках 26, 201, 231, 631, 644, 901, що підтверджується наявними в матеріалах справи оборотно-сальдовими відомостями (т. 4 а.с. 127,135, 136, 138-149, 168, 170-181, 190-192, 207,208-218, 225, 226, 234, 235-250, т. 5 а.с. 1-3). Виробництво з придбаної сировини кабельно-провідникової продукції та вартість останньої, згідно П(С)БО 16 "Витрати" включено до складу виробничої собівартості готової продукції підприємства, відображеної у Звіті про фінансові результати за 2015 рік. До того ж, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій, мали статус діючих підприємств згідно даних ЄДРПОУ та були зареєстровані як платники ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами (т. 3 а.с. 40-94). На підтвердження формування податкового кредиту з ПДВ позивачем надані суду також податкові декларації з ПДВ та реєстри отриманих податкових накладних (т. 3 а.с. 98-249, т. 4 а.с. 1-17, 18-113).

Оцінивши надані позивачем первинні документи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що останні підтверджують реальність господарських операцій та використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності, що доводить правомірність віднесення до складу витрат, які враховуються при визначені об`єкта оподаткування, вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей у вказаних контрагентів, та як наслідок, правомірність формування ПП "Пакт" податкового кредиту на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних (т. 4 а.с. 18-113).

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що на виконання вимог вказаних договорів, позивачем надані суду першої інстанції специфікації та видаткові накладні. Як вбачається з акта перевірки, а також доводів касаційної скарги, усі видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, прибуткові накладні, товарно - транспортні накладні, накладні на внутрішнє переміщення товару, а також порядок відображення придбаного і реалізованого в подальшому товару в бухгалтерському обліку ПП "Пакт" проведеннями по рахунках 26, 201, 231, 631, 644, 901 були предметом оцінки відповідачем під час перевірки.

В доводах касаційної скарги скаржник, не вказує про неправомірність висновків судів попередніх інстанцій за результатами оцінки первинних документів, проте посилається на зафіксовані актом перевірки порушення, які стали підставою для нарахування позивачеві до сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, зазначаючи про відсутність фактичного здійснення поставки товару позивачеві на виконання укладених договорів поставки його контрагентами ТОВ «Прайм-центр», ТОВ "ЮК Центр Лекс", ТОВ "Приватбізнесгруп", ТОВ "Лартан", ТОВ "Розвиток 2015", ТОВ "Требл Компані", ТОВ "Ташер Лайф", ТОВ "Транза", ТОВ "Оргбук", ТОВ "Сімантек ЛТД", ТОВ "Аренс Груп", ТОВ "Слайн", ТОВ "Хайлайт", внаслідок недоліків товарно-транспортних накладних, неможливістю ідентифікації товару, зазначеного в податкових та видаткових накладних, відсутністю документів, що посвідчують якість товару (сертифікати/паспорти якості); не відображення господарських операцій у податковій звітності окремих контрагентів-постачальників, а також не подання останніми податкових декларацій за 2015 рік (ТОВ «Лартан», ТОВ «Приватбізнесгруп», ТОВ «Требл Компані», ТОВ «ЮК Центр Лекс», ТОВ «Розвиток 2015»); наявність ряду кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача.

Надаючи оцінку таким висновкам контролюючого органу, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача про необхідність надання позивачем сертифікату якості на придбану продукцію, оскільки останній не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, а тому його відсутність не є беззаперечною підставою для висновку про нереальність господарських операцій. Крім цього, слід зазначити, що як наголошено в постанові Верховного Суду від 17 січня 2023 року у справі № 160/5341/20 (адміністративне провадження № К/990/2825/22) сертифікати якості чи відповідності є товаросупровідними документами, надаються, як правило, на вимогу покупця, та у податковому/бухгалтерському обліку не відображаються, оскільки фактично не містять достатньої і необхідної інформації про господарську операцію з поставки.

В доводах касаційній скарзі контролюючий орган посилався на те, що відповідно до товарно-транспортних накладних, наданих під час перевірки та розгляду справи в суді, перевезення вантажу здійснювалося підприємствами-постачальниками, однак у відповідності до довідок з регіональних сервісних центрів Міністерства внутрішніх справ за перевізниками (залучені контрагентами) не зареєстровані транспортні засоби, товарно-транспортні накладні містять певні недоліки. Проте колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника, оскільки наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною. Аналогічна правова позиція викладені і в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а, від 26 квітня 2023 року у справі № 420/1008/21.

До того ж, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, окремі недоліки в товарно - транспортних накладних не є самостійною підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце. Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року (справа № 160/1283/19) (адміністративне провадження № К/9901/35389/20), але не виключно.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Зокрема, в наведеній постанові Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Доводи контролюючого органу щодо наявності ряду кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212 КК України, ст. 205 КК України, ч. 3 ст. 209 КК України, в якому фігурують контрагенти позивача, вірно відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки контролюючим органом не надано на виконання вимог ч. 4 ст. 72 КАС України (в редакції Закону № 245-VII від 16.05.2013) доказів наявності обвинувального вироку в зазначених кримінальних справах, які набрали законної сили. До того ж, посилаючись на вказані кримінальні провадження, скаржник не доводить, що останні стосуються господарських операцій саме позивача з його контрагентами, які є спірними в даній справі, а матеріали справи не містять жодних відомостей про рух наведених ним кримінальних справ, з яких можливо було встановити які саме правовідносини, з якими контрагентами та за який період є предметом розслідування в кримінальних провадженнях.

Крім цього, контролюючий орган в порушення вимог статті 77 КАС України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагента і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень судами попередніх інстанцій. Наведення таких доводів також входить до предмету доказування у справі, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21).

Разом з цим, в доводах касаційної скарги скаржник посилався на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська (справа № 202/5328/16-к), яким ОСОБА_1 (директора та засновника ТОВ «Карго-Кантрі») визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, однак колегія суддів не приймає такі посилання скаржника, оскільки у судовому процесі не було встановлено господарських операцій та обставин формування позивачем сум податкового кредиту за податковими накладними із цією юридичною особою.

Щодо доводів контролюючого органу в касаційній скарзі стосовно неправомірності зменшення позивачем об`єкту оподаткування податковим на прибуток за 2015 рік на 917 146 грн в результаті віднесення до витрат операцій по придбанню проволоки мідної в вересні 2015 року (за договором поставки №09-0915 від 09 вересня 2015 року), колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Кам`янець-Подільською об`єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Хмельницькій області в травні 2016 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Пакт" з питань правомірності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по проведених взаєморозрахунках з ТОВ "Розвиток 2015" у вересні 2015 року. За результатами перевірки складено акт №267/22-09-14-01/21332137 від 13 травня 2016 року, відповідно до висновків якого, встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, ПП "Пакт" занижено ПДВ за вересень 2015 року на суму 183429,00 грн. На підставі акту винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000211400 від 30 травня 2016 року про збільшення грошового зобов`язання за платежем ПДВ в сумі 275144,00 гривень, з яких 183429,00 грн. за основним платежем та 91715,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі №822/1833/16, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2016 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 30 травня 2016 року №0000211400 (т. 1 а.с. 211-221). За наслідками розгляду справи судами встановлено правомірність віднесення до податкового кредиту ПП "Пакт" коштів з придбання у ТОВ "Розвиток 2015" за договором поставки №09-0915 від 09 вересня 2015 року проволоки мідної в вересні 2015 року на суму 1100574,90 грн., що підтверджено первинними бухгалтерськими документами (видаткова накладна №15 від 10 вересня 2015 року, товарно-транспортна накладна б/н від 10 вересня 2015 року, платіжне доручення №3613 від 08 жовтня 2015 року, платіжне доручення №780 від 13 жовтня 2015 року, платіжне доручення №3631 від 16 жовтня 2015 року, накладна на внутрішнє переміщення матеріалів від 16 вересня 2015 року) (т. 1 а.с. 213).

До того ж, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для ознайомлення, постановою Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 822/1833/16 (адміністративне провадження №К/9901/27432/18) рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2016 року у справі № 822/1833/16, залишено без змін.

Враховуючи обставини, встановлені рішенням у справі № 822/1833/16, яке набрало законної сили, та які з огляду на вимоги ч.1 ст.72 КАС України в редакції Закону № 245-VII від 16.05.2013) не потребують доказування, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність донарахування до сплати податку на прибуток (в розмірі 165 086 грн) оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 23 листопада 2016 року №0002451401 за результатами господарської операції по придбанню ПП "Пакт" у ТОВ "Розвиток 2015" проволоки мідної в вересні 2015 року.

При цьому судом першої інстанції помилково зазначено, що відповідачем двічі донараховано до сплати ПДВ (в межах однієї господарські операції із ТОВ "Розвиток 2015" у вересні 2015 року, яка вже була предметом перевірки у справі № 822/1833/16), оскільки, як вбачається з розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 23 листопада 2016 року №0002461401 (ПДВ), наявного в матеріалах даної справи, а також зафіксовано актом перевірки (т. 1 а.с. 152), позивачу не збільшено суму податку на додану вартість під час висновку про нереальність господарських операцій із ТОВ "Розвиток 2015" у вересні 2015 року (т. 2 а.с. 224-225) з огляду на судове оскарження позивачем раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення від 30 травня 2016 року №0000211400, проте збільшено суму податку на прибуток в розмірі 165 086 грн оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 23 листопада 2016 року №0002451401 (та нараховані штрафні санкції).

В доводах касаційної скарги скаржник не вказує про помилковість висновків судів попередніх інстанцій в наведеній частині, проте наголошує, що в межах справи №822/1833/16 судами досліджувались лише пояснення керівника ОСОБА_2 щодо непричетності здійснення господарської діяльності підприємства (ТОВ «Розвиток 2015»), надані в межах кримінального провадження № 32015100090000155 від 14.08.2015 року), але не надано оцінку ухвалі Солом`янського районного суду м.Києва від 13.09.2016 у справі № 760/13243/16-к, якою керівника підприємства ТОВ «Розвиток 2015» визнано винною у вчинені злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України.

Однак колегія суддів вважає безпідставними такі посилання скаржника оскільки, за наслідками касаційного перегляду справи, Верховний Суд дійшов висновку, що посилання контролюючого органу на протокол допиту керівника ТОВ "Розвиток 2015" громадянки ОСОБА_2 та ухвалу Солом`янського районного суду м.Києва від 13.09.2016 у справі № 760/13243/16 відповідно до якої директора ТОВ "Розвиток 2015" громадянку ОСОБА_2 у зв`язку з дійовим каяттям звільнено від відповідальності, а кримінальне провадження за ч. 1 ст.205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців) відносно неї закрито, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки, по - перше зазначена стаття Кримінального кодексу України передбачає покарання за підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців, а не за фіктивне підприємництво, по - друге, ухвала Солом`янського районного суду м.Києва від 13.09.2016 у справі № 760/13243/16 не є вироком суду у кримінальному провадженні, яким встановлюються певні обставини, які є обов`язковими для адміністративного суду, вказана ухвала суду лише встановлює факт каяття громадянки ОСОБА_2 та закриття кримінального провадження, при цьому, суд у справі №760/13243/16 не досліджував та не давав оцінки будь - яким господарським операціям ТОВ «Розвиток 2015», у тому числі і з позивачем, не встановив недійсність документів, що були складені за наслідком здійснення господарської операції, досліджувані судом в ухвалі обставини стосуються періоду створення та реєстрації юридичної особи, подальша ж господарська діяльність підприємства не була предметом розгляду.

Крім цього, колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на порушення певними контрагентами позивача (ТОВ «Лартан», ТОВ «Приватбізнесгруп», ТОВ «Требл Компані», ТОВ «ЮК Центр Лекс», ТОВ «Розвиток 2015») вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності (не відображення у податковій звітності господарських операцій із ПП «Пакт», не подання декларації за 2015 рік, не підтвердження отримання товару по ланцюгу постачання), оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19, але не виключно.

Загалом, касаційна скарга відповідача є повністю ідентичній запереченням на позов, а також апеляційній скарзі і її доводи не містять посилань на неправильне застування судами попередніх інстанцій норм матеріального права або порушення норм процесуального під час розгляду справи.

Контролюючий орган відповідно до частини другої статті 71 КАС (в редакції, чинній на час розгляду і вирішення справи) не надав доказів про відсутність реального характеру відповідних операцій позивача, в тому числі і щодо наявності кримінальних справ, їх суті та результати їх розслідування; не довів та не надав належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов укладених договорів, як не було надано і доказів про наявність фактів, які встановлені судами, однак не враховані під час прийняття рішень, та свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Отже доводи відповідача у касаційній скарзі не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права. Посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій вимог статті 86 КАС України, скаржник фактично просить суд здійснити переоцінку доказів у справі, що відповідно до положень частини 2 статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області (правонаступник Головне управління ДПС у Хмельницькій області) залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.04.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 у справі № 822/626/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк