Постанова

від 25.06.2024 по справі 211/7811/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3351/24 Справа № 211/7811/21 Суддя у 1-й інстанції - Юзефович І.О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Тимченко О.О.

секретар судового засідання Бортник В.А.

сторони справи

позивач - Виконком Довгинцівської районної в місті ради

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: служба у справах дітей Виконкому Довгинцівської районної в місті ради, Криворізький міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу, Дніпропетровської області від 08 грудня 2023 року, ухваленого суддею Юзефовичем І.О. в м.Кривому Розі, Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),

УСТАНОВИВ

Виконком Довгинцівської районної в місті ради звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 ОСОБА_2 та просив суд позбавити відповідачів батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , стягнувши аліменти на її утримання, посилаючись на злісне ухилення відповідачів від виконання покладених на них законом батьківських обов`язків.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачі перебувають в шлюбі з 05.05.2018 та є батьками малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання померла ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок тяжкої білкової енергетичної недостатності.

У лютому 2020 року від КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Криворізької міської ради надійшла інформація про те, що новонароджена дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при контрольному огляді 20.02.2020 лікарем вдома, перебувала на комбінованому вигодовуванні (грудному та суміші), за 4 дні після виписки з пологового будинку дитини вона втратила 90 грамів ваги тіла. Мати дитини, ОСОБА_1 , категорично відмовилась від стаціонарного лікування у зв`язку з необхідністю відвідування свого чоловіка ОСОБА_2 у слідчому ізоляторі. За даним фактом за поданням служби відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 184 КУпАП.

ІНФОРМАЦІЯ_6 фахівцем Криворізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді здійснено вихід в родину ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , де встановлено задовільні умови життя дітей, новонароджена ОСОБА_5 почувала себе добре, набирала вагу згідно вікової норми, графік відвідувань та виконання щеплень ОСОБА_1 узгоджувала з лікарем, з останньою фахівцями проведено роз`яснювальну роботу.

Відповідно до листа медичного закладу, за період з 22.02.2020 по 27.02.2020 відповідачка виконувала рекомендації лікаря щодо вигодовування ОСОБА_5 , вага дитини збільшилась на 300 грамів, контрольний огляд та зважування було призначено на ІНФОРМАЦІЯ_6, однак того дня дитина померла. За фактом смерті дитини Відділенням поліції №1 відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 115 КК України.

Відповідно до акту від 06.03.2021, малолітня ОСОБА_3 у зв`язку зі смертю молодшої сестри влаштована до медичного закладу.

15.03.2021 ОСОБА_1 надала письмове пояснення щодо факту смерті молодшої дитини, де зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 займалася хатніми справами, ОСОБА_5 заснула, через деякий час вона зрозуміла, що молодша донька померла, про що вона повідомила поліцію та швидку допомогу. Зобов`язувалась створити належні умови для проживання ОСОБА_3 , надати копію договору оренди житла, копію декларації із сімейним лікарем, довідку про місце реєстрації дитини, офіційно працевлаштуватись та зареєструвати малолітню ОСОБА_3 на електронну чергу до дошкільного навчального закладу, подати заяву про розшук її чоловіка, ОСОБА_2 .

Згідно з клопотанням служби, малолітня ОСОБА_3 влаштована до комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Криворізької міської ради.

01.04.2021 ОСОБА_1 повторно повідомлено про необхідність виконання вищезазначених дій, в ході усної бесіди остання повідомила про відсутність роботи.

Встановлено, що відносно ОСОБА_2 відкрито кримінальне провадження за частиною 1 статті 185 КК України.

В електронній черзі КЗ «Дошкільний заклад освіти (ясла-садок) комбінованого типу №210» до дошкільного закладу створена заявка №5377145 від 29.03.2021 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На засіданні міждисциплінарної комісії 20.04.2021 вирішено рекомендувати ОСОБА_1 офіційно працевлаштуватись, створити умови для проживання доньки ОСОБА_3 , тощо.

Соціальні виплати на дитину відповідачі не отримують, ОСОБА_1 перебуває на обліку як особа з інвалідністю з дитинства, допомога призначена довічно. Враховуючи викладене, оскільки зазначені факти можна розцінювати як ухилення відповідачів від виконання покладених на них законом батьківських обов`язків, позивач просив задовольнити заявлені вимоги.

Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 грудня 2023 року позовні вимоги Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради задоволені частково.

Позбавлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто в рівних частках із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок, тобто по 1 051 (одній тисячі п`ятдесят одній) гривні 00 копійок.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи незгодною з ухваленим судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог заявлених до ОСОБА_1 .

При цьому, скаржник зазначає, що висновок суду про неналежне виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків по відношенню до малолітніх доньок не відповідає дійсності.

Вказує на те, що вона створювала належні умови для проживання ОСОБА_3 . Відповідач зазначає, що на теперішній час вона має офіційний дохід (отримує допомогу від держави) і здатна повністю утримувати свою дочку, так як має задовільні умови життя, в наявності є побутова техніка, газо-водопостачання, електропостачання, є окреме спальне місце для дитини. Всі рекомендації які були надані їй на засіданні міждисциплінарної комісії 20.04.2021 нею виконано, вона перебуває на обліку як особа з інвалідністю з дитинства, отримує допомогу призначену на підстав довідки МСЕК довічно.

Зазначає, що посилання служби у справах дітей на те, що вона жодного разу з 06.03.2021 не зверталася до служби щодо вирішення питання про повернення малолітньої доньки ОСОБА_3 в сім`ю та не цікавилась життям та здоров`ям дитини, її потребами, не відповідають дійсності, так як служба жодним чином не намагалась допомогти їй у поверненні доньки.

Відповідач зазначає, що на теперішній час вона мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , в окремому будинку зі всіма зручностями, що в черговий раз доводить про безпідставність посилань про нібито відсутність умов для проживання дитини з нею, про що зокрема свідчить позитивна характеристика на її особу. Вважає, що у суду апеляційної інстанції наявні усі правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_1 .

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши думку представників третьої особи: Криворізького міського центру соціальних служб Скурейко В.В. та представника Довгинцівської районної у місті ради головного спеціаліста служби у справах дітей Маркову С.А., які кожна окремо заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , просили рішення суду залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_1 , виданого 04.09.2019 Центрально-Міським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №454 від 05.05.2018, батьками малолітньої є відповідачі у справі: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 12).

З 05.05.2018 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі, про що свідчить свідоцтво про шлюб, серії НОМЕР_2 , виданого 04.09.2019 Центрально-Міським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №251 від 05.05.2018 (а.с. 17).

Також судом встановлено, що у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період шлюбу народилася малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, дитина померла ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок тяжкої білкової енергетичної недостатності (а.с. 13 - копія свідоцтва про народження, а.с. 14 - копія свідоцтва про смерть, а.с. 15 - копія лікарського свідоцтва про смерть №593 від 10.03.2021).

За фактом смерті малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ВП №1 КВП ГУНП в Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження №12021041720000040 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 115 КК України. У наслідок чого відповідно до акту від 06.03.2021, малолітню ОСОБА_3 у зв`язку зі смертю молодшої сестри влаштовано до медичного закладу КНП «Криворізька міська дитяча лікарня №4» КМР з діагнозом гострий назофарингіт (а.с. 24 - копія листу-повідомлення, а.с. 25 - копія акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, а.с. 26 - копія запиту, а.с. 30 - копія акту прийому дитини до закладу).

Також матеріали справи містять докази неналежного виконання свої батьківських обов`язків ОСОБА_1 по відношенню до своїх малолітніх доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , якими встановлено, що 21.02.2020 начальника служби у справах дітей виконкому Довгинцівської районної в місті ради Займукову І.А. повідомив КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Криворізької міської ради про те, що новонароджена дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при контрольному огляді 20.02.2020 лікарем вдома, перебувала на комбінованому вигодовуванні (грудному та суміші), за 4 дні після виписки з пологового будинку дитини вона втратила 90 грамів ваги тіла. Мати дитини, ОСОБА_1 , категорично відмовилась від стаціонарного лікування у зв`язку з необхідністю відвідування свого чоловіка ОСОБА_2 у слідчому ізоляторі; щодо старшої дитини ОСОБА_3 зазначено, що дитина не перебуває на обліку у медичному закладі, відсутні відомості щодо профілактичних щеплень та «Історія розвитку дитини» (а.с. 18). За даним фактом за поданням служби відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 184 КУпАП (а.с. 19). 06.03.2020 фахівцем Криворізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді здійснено вихід в родину ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 (вказану квартиру винаймають родичі матір відповідачки), де встановлено задовільні умови життя дітей, новонароджена ОСОБА_5 почувала себе добре, набирала вагу згідно вікової норми, графік відвідувань та виконання щеплень ОСОБА_1 узгоджувала з лікарем, з останньою фахівцями проведено роз`яснювальну роботу (а.с. 21, 22). Відповідно до листа медичного закладу, за період з 22.02.2020 по 27.02.2020 відповідачка виконувала рекомендації лікаря щодо вигодовування ОСОБА_5, вага дитини збільшилась на 300 грамів, контрольний огляд та зважування було призначено на 06.03.2020 (а.с. 23).

15.03.2021 ОСОБА_1 надала письмове пояснення щодо факту смерті молодшої дитини, де зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 займалася хатніми справами, ОСОБА_5 заснула, через деякий час вона зрозуміла, що молодша донька померла, про що вона повідомила поліцію та швидку допомогу. Відповідачка зобов`язувалась створити належні умови для проживання ОСОБА_3 , надати копію договору оренди житла, копію декларації із сімейним лікарем, довідку про місце реєстрації дитини, офіційно працевлаштуватись та зареєструвати малолітню ОСОБА_3 на електронну чергу до дошкільного навчального закладу, подати заяву про розшук її чоловіка, ОСОБА_2 . Згідно з клопотанням служби, малолітня ОСОБА_3 влаштована до комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Криворізької міської ради. 01.04.2021 ОСОБА_1 повторно повідомлено про необхідність виконання вищезазначених дій, в ході усної бесіди остання повідомила про відсутність роботи (а.с. 27, 28).

Як наслідок ОСОБА_1 на її запит Довгинцівським ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області було повідомлено, що відносно ОСОБА_2 відкрито кримінальне провадження №12021047010000026 від 04.02.2021 за частиною 1 статті 185 КК України (а.с. 32). В електронній черзі КЗ «Дошкільний заклад освіти (ясла-садок) комбінованого типу №210» до дошкільного закладу створена заявка №5377145 від 29.03.2021 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 34).

05.04.2021 та 16.04.2021 фахівцем Криворізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді здійснено вихід в родину ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , де встановлено задовільні умови життя, в наявності є побутова техніка, газо-, водо-, електропостачання, відповідачка займає одну кімнату, в якій є одне спальне місце, окремого спального місця для дитини немає; мати не працює, дитина не організована, не має місця реєстрації. Про що також було складено акт обстеження умов проживання від 16.04.2021 (а.с. 33, 35, 36).

На засіданні міждисциплінарної комісії 20.04.2021 вирішено рекомендувати ОСОБА_1 офіційно працевлаштуватись, створити умови для проживання доньки ОСОБА_3 , тощо (а.с. 37 - копія витягу з протоколу засідання).

Відповідно до інформації з УПСЗН виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради від 07.05.2021 за №13/15-77, станом на 07.05.2021 соціальні виплати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачка не отримує, пільгами не користується; ОСОБА_1 перебуває на обліку як особа з інвалідністю з дитинства, допомога призначена на підставі довідки МСЕК довічно (а.с. 38, а.с. 88).

Крім того, відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 складено адміністративний протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 184 КУпАП у зв`язку з не забезпеченням нею належних гігієнічно-санітарних умов проживання для дітей, відсутні продукти харчування. Постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.05.2021 ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП (а.с. 39).

Також як вбачається з відповіді на запит від 21.12.2021 №21/25/11319-21, на обліку Покровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області перебуває ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який засуджений вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.07.2020 за ст. 186 ч. 2, ст. 190 ч. 2, ст. 70 ч. 1, ст. 75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки. На облік постановлений 25.08.2020, у зв`язку з відсутністю ОСОБА_2 за місцем мешкання, останнього оголошено у розшук (а.с. 54).

Відповідно до інформації служби у справах дітей виконкому Довгинцівської районної в місті ради від 14.07.2022 №908, відповідачі жодного разу з 06.03.2021 не звернулись до служби у справах дітей щодо вирішення питання повернення малолітньої ОСОБА_3 в сім`ю, не поцікавились життям та здоров`ям дитини, її потребами, зв`язок з батьками малолітньої взагалі відсутній (а.с. 86).

Згідно інформації, наданої голові Довгинцівської районної в місті ради ВП №1 КВП ГУНП в Дніпропетровській області від 14.11.2023 №45.1/3-4913, кримінальне провадження №12021041720000040 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 115 КК України відносно ОСОБА_1 перекваліфіковано на ст.166 КК України - злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки (а.с. 130).

Відповідачка ОСОБА_1 з початку воєнних дій на території України проживає у АДРЕСА_2 , у сім`ї з 7 чоловік, разом зі своїми молодшими братами та сестрами, які перебувають під опікою/піклуванням гр. ОСОБА_10 . Умови проживання задовільні, дерев`яний будинок без зручностей з 3 кімнат, пічне опалення, колодязь на вулиці, електроенергія наявна, кімнати облаштовані необхідними меблями, побутовою технікою (а.с. 131 - копія акту від 05.10.2022).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 05.10.2022 відповідачка не проживає за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки у будинку, який складається з однієї кімнати, проводяться ремонтні роботи, будинок дерев`яний без зручностей, пічне опалення, електроенергія відключена, меблі відсутні (а.с. 132).

Згідно довідки з УПСЗН виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області від 27.09.2022 за №1659, станом на 27.09.2022 ОСОБА_1 не перебуває на обліку в УПСЗН, ніяких видів допомог не отримувала і не отримує по даний час (а.с. 133).

Також за місцем проживання ОСОБА_1 має позитивну характеристику (а.с.134).

Згідно висновку виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради від 26.11.2021 №8/22-4865 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконком вважає за потрібне позбавити відповідачів батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про позбавлення відповідачів батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , виходив з встановлених судом обставин справи, а саме ухилення відповідачів від належного виховання своєї дитини, свідомої зневаги своїми обов`язками та відсутності доказів, які б спростовували заявлені позовні.

При вирішенні питання щодо позбавлення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , суд першої інстанції врахував їх характер, який з огляду на надані до матеріалів позовної заяви документи та долучені у подальшому докази, свідчать про відсутність підстав для попередження відповідачів про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покладення на органи опіки та піклування контролю за виконанням батьківських обов`язків. При цьому, суд погодився із висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав обох батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно їх малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відмовляючи позивачу в частині стягнення з відповідачів аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , суд виходив з того, що він позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог та самостійно визначити розмір аліментів, які підлягають стягненню, оскільки позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення аліментів у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, при цьому не вказавши, у якому саме розмірі мають бути стягнуті аліменти.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у судовому рішенні та не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», далі - Закон).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява №39948/06).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 57, § 58).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

Тлумачення частини шостої статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц, провадження № 61-40224св18, від 16 січня 2019 року у справі № 465/3694/14-ц, провадження № 61-36265св18, від 21 серпня 2019 року у справі № 592/14785/18, провадження № 61-8567св19, від 03 жовтня 2019 року у справі № 356/642/18, провадження № 61-12661св19, від 29 січня 2020 року у справі № 756/1967/16-ц, провадження № 61-13009св19, від 25 лютого 2020 року у справі № 492/1091/18 (на які посилається заявник), від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 07 листопада 2023 року у справі № 601/928/22. Судова практика щодо застосування статті 164 СК України є усталеною.

У справі, яка є предметом апеляційного перегляду, суд першої інстанції позбавивши батьків, зокрема ОСОБА_1 батьківських прав виходив з того, остання ухиляється від належного виховання своєї дитини, свідомо зневагає своїми батьківськими обов`язками, не забезпечує доньку матеріально, не виявляє щодо неї материнського піклування, що підтверджено наявними у справі доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, переглядаючи в межах доводів апеляційної скарги оскаржуване судове рішення, колегія суддів має з`ясувати, чи була нагальна потреба позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 за встановлених судом обставин.

З огляду на приписи пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли батьки свідомо та умисно не здійснюють батьківські права та ухиляються від їх виконання.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 81 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд першої інстанції вважав надані позивачем докази достатніми для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.

Колегія суддів зауважує, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу і залежить від специфіки обставин, які необхідно довести у конкретній справі. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Оцінюючи докази у справі, суд першої інстанції погодився з висновком органу опіки і піклування про доцільність позбавлення обох батьків, зокрема і ОСОБА_1 батьківських прав, врахував те, що вона ухиляється від належного виховання своєї дитини, свідомо зневагає своїми батьківськими обов`язками, не забезпечує доньку матеріально, не виявляє щодо неї материнського піклування. Крім того, суд взяв до уваги і акт обстеження умов проживання від 05.10.2022, в якому зазначено, що відповідачка не проживає за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки будинок не облаштований для проживання проводяться ремонтні роботи, будинок дерев`яний без зручностей, пічне опалення, електроенергія відключена, меблі відсутні та зі слів ОСОБА_1 остання планує завершити ремонт, підключити електроенергію та забрати свою доньку ОСОБА_3 (а.с. 132).

Доказів завершення ремонту та придатності житла для проживання відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

Окрім того, відповідно до інформації служби у справах дітей виконкому Довгинцівської районної в місті ради від 14.07.2022 №908, відповідачі жодного разу з 06.03.2021 не звернулись до служби у справах дітей щодо вирішення питання повернення малолітньої ОСОБА_3 в сім`ю, не поцікавились життям та здоров`ям дитини, її потребами, зв`язок з батьками малолітньої взагалі відсутній (а.с. 86).

Відповідачем ОСОБА_1 зазначена інформація не спростована, суду не надано жодного доказу, який би підтверджував, що остання намагалась провідати доньку ОСОБА_3 у КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Криворізької міської ради та повернути дитину в сім`ю протягом тривалого проміжку часу, починаючи з 06.03.2021 по час ухвалення рішення судом першої інстанції та під час знаходження справи в суді апеляційної інстанції, як і не надано доказів проведення ремонту в будинку, де мешкає відповідачка, тобто придатності житла для проживання дитини у цьому житлі.

Батько дитини ОСОБА_2 відбуває покарання у виправній колонії № 80 , мати ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явилася. З огляду на загибель у родині ОСОБА_1 молодшої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у суду є обґрунтовані побоювання щодо безпеки доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якщо дитина буде повернута матері.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України забезпечив повний та всебічний розгляд справи, установивши факт нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками щодо малолітньої доньки, врахувавши відсутність у матері бажання спілкуватись з дитиною, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, а тому вказане рішення на підставі статті 375 ЦПК України необхідно залишити в силі.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу, Дніпропетровської області від 08 грудня 2023 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 01 липня 2024 року

Головуючий:

Судді: