Постанова

від 18.06.2024 по справі 367/5485/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 367/5485/20

номер провадження: 22-ц/824/1300/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2023 року у складі судді Шестопалової Я.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Білдінг», про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав та витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Білдінг» (далі - ТОВ «Стандарт Білдінг»), про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав та витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому, з урахуванням заяви про зменшення (уточнення) позовних вимог від 25 серпня 2021 року (а.с.163-164), просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № 1 від 02 грудня 2019 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № 2 від 02 грудня 2019 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № 3 від 02 грудня 2019 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № 4 від 02 грудня 2019 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 ; визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Богомолової Д.І. про державну реєстрацію прав № 50928168 від 01 лютого 2020 року та скасувати запис про право власності № 35295242 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Богомолової Д.І. про державну реєстрацію прав № 50928235 від 01 лютого 2020 року та скасувати запис про право власності № 35295292 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Власюк Т.М. про державну реєстрацію прав № 51568085 від 11 березня 2020 року та скасувати запис про право власності № 35891293 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Власюк Т.М. про державну реєстрацію прав № 51568228 від 11 березня 2020 року та скасувати запис про право власності №35891406 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В ході розгляду справи, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2023 року заяву представника ОСОБА_4 - адвоката Таранова С.І. - задоволено. Закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ТОВ «Стандарт Білдінг», про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав та витребування майна з чужого незаконного володіння в частині позовних вимог до ОСОБА_4 .

Іншою ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ТОВ «Стандарт Білдінг», про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав та витребування майна з чужого незаконного володіння - залишено без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в порядку передбаченому ч.8 ст.128 ЦПК України позивачка не отримувала судові повістки про судове засідання призначене на 30 листопада 2023 року. ОСОБА_1 не повідомлялася про судові засідання у справі, а також не отримувала процесуальні документи шляхом їх надсилання на електронну адресу через її відсутність. Також в матеріалах справи відсутні судові повістки вручені ОСОБА_1 під розписку, як і відсутні поштові повідомлення з відміткою про відмову отримати судову повістку чи відсутність позивача за місцем проживання.

Вказує, що неналежне повідомлення про час, дату та місце судового засідання і розгляд справи без участі ОСОБА_1 позбавило її можливості давати пояснення по суті спору, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, та заперечення проти доводів і міркувань інших учасників справи.

Зазначає, що повідомлення представників позивача адвокатів Діброву А.І. та Данилову К.А. не можна вважати належним повідомленням позивачки про дату та час судового засідання, оскільки право на заняття адвокатською діяльністю Діброви А.І. зупинено на підставі п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 11 березня 2022 року на підставі заяви від 04 травня 2022 року, оскільки адвокат Діброва А.І. перебуває у складі Збройних Сил України. В той час коли, адвокат Данилова К.А. не здійснює представництво інтересів ОСОБА_1 у зв`язку із розірванням договору про правову допомогу на початку 2022 року, у зв`язку з чим зобов`язана була повідомити суд про припинення своїх повноважень щодо представництва інтересів позивачки.

Представник ОСОБА_4 - адвокат Таранов С.І. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник ОСОБА_5 - адвокат Накутна С.О. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши доводи, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак суд першої інстанції належним чином вимог закону не виконав, прийняв судове рішення без дотримання норм процесуального права.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка ОСОБА_1 та її представники - адвокат Діброва А.І., Данилова К.А. , неодноразово були повідомлені про дату та час судового засідання, однак оскільки позивачка та її представник повторно не з`явились в судове засідання, а залишення позовної заяви без розгляду не порушує законних прав та інтересів сторін по даній цивільній справі, то суд першої інстанції вважав за необхідне позовну заяву ОСОБА_1 , залишити без розгляду.

Проте з вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Положеннями ст.189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи (ч.1 ст.197 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

За змістом п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Аналіз змісту п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 21 жовтня 2019 року у справі №759/15271/17 (№ 61-14373св19) та з правовою позицією Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 11 березня 2020 року у справі №761/8849/19 ( № 61-21428св19).

Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року відкрито провадження у даній справі.

Цією ж ухвалою призначено у справі підготовче засідання на 11 лютого 2021 року о 10 год 30 хв. (а.с.191-192, т.1).

Підготовче засідання судом відкладалось неодноразово. Ухвала про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті судом першої інстанції у справі не постановлялась.

Оскаржувана ухвала від 30 листопада 2023 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду також була постановлена судом у підготовчому судовому засіданні, що підтверджується протоколом судового засідання від 30 листопада 2023 року (а.с.26, т.3).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що залишення судом позову без розгляду у підготовчому засіданні суперечить вимогам п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, а відтак оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що правовий аналіз п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України вказує на те, що правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки (двічі поспіль) позивача, який належним чином повідомлений про розгляд справи, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд даної справи, призначений на 09 серпня 2023 року не відбувся у зв`язку з тим, що справа була знята з розгляду. Розгляд справи призначено на 30 листопада 2023 року о 11 год 30 хв., що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 259, т.2).

Тобто, розгляд даної справи 09 серпня 2023 року не відбувся не у зв`язку з нявкою позивачки та її представників, а за ініціативи суду першої інстанції та відбулося саме призначення нової дати судового засідання, а не відкладення розгляду справи через неявку сторони позивача.

Відтак нявка позивачки і її представників у призначене судом засідання 30 листопада 2023 року о 11 год 30 хв. не може вважатись повторним у розумінні п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

Також апеляційний суд враховує, що згідно з ч.3,6 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У ч.8 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Про судове засідання, призначене на 30 листопада 2023 року о 11 год 30 хв. позивачка ОСОБА_1 не була повідомлена судом належним чином, оскільки адресований їй поштовий конверт із судовою повісткою повернувся на адресу суду відміткою про неможливість вручення відправлення, що у розумінні ч.8 ст.128 ЦПК України не є доказом вручення ОСОБА_1 судової повістки (а.с.21, т.3).

Вказані судом першої інстанції як представники ОСОБА_1 - адвокат Діброва А.І. та адвокат Данилова К.А. повідомлялось судом шляхом направлення на їх номери телефонів SMS - повідомлення (а.с.17, т.3).

Згідно з ч. 13 ст.128 ЦПК України, за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п.2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику судового процесу SMS-повідомленням лише після подання ним до суду відповідної заявки. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, суд може повідомляти учасника справи про розгляд справи з використанням засобів мобільного зв`язку шляхом надіслання текстових (SMS) повідомлень, однак виключно за наявності відповідної письмової заяви такого учасника.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 січня 2019 року у справі № 205/7595/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 201/6092/15, від 04 листопада 2019 року у справі № 214/9062/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 704/435/19-ц, від 10 листопада 2022 року у справі № 440/222/19, від 24 липня 2023 року у справі № 495/6258/20.

Матеріли справи не містять доказів того, що адвокат Діброва А.І. та адвокат Данилова К.А. подавали до суду першої інстанції письмові заяви про їх повідомлення про розгляд справи з використанням засобів мобільного зв`язку шляхом надіслання текстових (SMS) повідомлень.

Сам факт зазначення адвокатом Дібровою А.І. та адвокатом Даниловою К.А. номерів своїх мобільних телефонів в їх заявах з процесуальних питань, не є належним чином оформленою заявою про згоду на їх повідомлення про розгляд справи з використанням засобів мобільного зв`язку шляхом надіслання текстових (SMS) повідомлень.

Таким чином у суду першої були відсутні правові підстави для повідомлення адвоката Діброва А.І. та адвоката Данилова К.А. про час і місце судового засідання з використанням засобів мобільного зв`язку шляхом надіслання текстових (SMS) повідомлень.

До того ж наявні у справі довідки про доставку SMS щодо повідомлення адвоката Діброва А.І. та адвоката Данилової К.А. про судове засідання, призначене на 30 листопада 2023 року о 11 год 30 хв. (а.с.17, т.3), складені невідомою відповідальною особою і не підписані нею, що є самостійною підставою для визнання такого повідомлення неналежним (див. постанову Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі № 756/9627/17, провадження № 61-18050св21).

Зазначені обставини вказують на те, що позивачка ОСОБА_1 та її представники - адвокат Діброва А.І. й адвокат Данилової К.А. не були належним чином повідомлені судом першої інстанції про розгляд справи, призначений на 30 листопада 2023 року о 11 год 30 хв.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (§ 23 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Гурепка проти України» (№ 2), заява № 38789/04).

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на публічний розгляд, передбачене п.1 ст.6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (§ 25, 27 рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2011 року у справі «Trudov v. Russia», заява № 43330/09).

Отже, висновок суду першої інстанції, з про те, що позивачка ОСОБА_1 та її представники - адвокат Діброва А.І. та адвокат Данилової К.А. були належним чином повідомлені про дату та час останніх двох судових засідань суду першої інстанції (09 серпня 2023 року й 30 листопада 2023 року) та без поважної причини не з`явився на них, є необґрунтованим. Тому підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, для залишення позову без розгляду та постановлення оскаржуваного судового рішення в суду першої інстанції не було.

Крім того, щодо повідомлення судом першої інстанції адвоката Діброви А.І. як чинного представника ОСОБА_1 про розгляд справи, призначений на 30 листопада 2023 року о 11 год 30 хв., колегія суддів враховує таке.

За змістом ч.4 ст. 217 ЦПК України головуючий, зокрема, перевіряє повноваження представників.

Як видно з Єдиного реєстрів адвокатів України, який є офіційним публічним ресурсом та перебуває у вільному доступі, право на заняття адвокатською діяльністю Діброви А.І. зупинено на підставі п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 11 березня 2022 року на підставі заяви від 04 травня 2022 року.

На даний час адвокатська діяльність Діброви А.І. не поновлена.

Тобто, всупереч висновків суду першої інстанції, адвокат Діброви А.І. не міг здійснювати представництво інтересів ОСОБА_1 у суді станом на 2023 рік.

Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі ст.379 ЦПК України, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 27 червня 2024 року.

Головуючий

Судді: