Постанова

від 18.06.2024 по справі 367/5485/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 367/5485/20

номер провадження: 22-ц/824/1300/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2023 року у складі судді Шестопалової Я.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Білдінг», про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав та витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Білдінг» (далі - ТОВ «Стандарт Білдінг»), про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав та витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому, з урахуванням заяви про зменшення (уточнення) позовних вимог від 25 серпня 2021 року (а.с.163-164), просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № 1 від 02 грудня 2019 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № 2 від 02 грудня 2019 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № 3 від 02 грудня 2019 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № 4 від 02 грудня 2019 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 ; визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Богомолової Д.І. про державну реєстрацію прав № 50928168 від 01 лютого 2020 року та скасувати запис про право власності № 35295242 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Богомолової Д.І. про державну реєстрацію прав № 50928235 від 01 лютого 2020 року та скасувати запис про право власності № 35295292 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Власюк Т.М. про державну реєстрацію прав № 51568085 від 11 березня 2020 року та скасувати запис про право власності № 35891293 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Власюк Т.М. про державну реєстрацію прав № 51568228 від 11 березня 2020 року та скасувати запис про право власності №35891406 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Таранов С.І. заявив клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання вказував, що позовна заява ОСОБА_1 не містить змісту позовних вимог до відповідачки ОСОБА_4 та не містить викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до ОСОБА_4 і зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2023 року задоволено заяву представника ОСОБА_4 - адвоката Таранова С.І. про закриття провадження у справі.

Закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ТОВ «Стандарт Білдінг», про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав та витребування майна з чужого незаконного володіння в частині позовних вимог до ОСОБА_4 .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачкою пред`явлено позов відповідно до ст.ст. 16, 215, 216, 388 ЦК України, у якому вона просила, зокрема: витребувати нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 36,8 кв.м. з незаконного володіння ОСОБА_4 та визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 36,8 кв.м.; визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Богомолової Д.І. про державну реєстрацію прав №50928168 від 01 лютого 2020 року та скасувати запис про право власності №35295242 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі чого ОСОБА_4 набула право власності на нежитлове приміщення 264. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 спрямовані на повернення їй майна із володіння ОСОБА_4 .

Вказує, що у заяві про зменшення (уточнення) позовних вимог від 25 серпні 2021 року (а.с.163-164), позивачка просила: визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Богомолової Д.І. про державну реєстрацію прав №50928168 від 01 лютого 2020 року та скасувати запис про право власності №35295242 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення № 264.

Відтак, позовні вимоги у редакції заяви про зменшення (уточнення) позовних вимог спрямовані на повернення майна із власності ОСОБА_4 .

Тобто, наголошує, що позовні вимоги пред`явлено до ОСОБА_4 , оскільки вона є кінцевим набувачем спірного майна.

Крім того ОСОБА_1 вказує, що в порядку передбаченому ч.8 ст.128 ЦПК України вона не отримувала судові повістки про судове засідання призначене на 30 листопада 2023 року, як і не повідомлялася про інші судові засідання у справі, а також не отримувала процесуальні документи. Зазначає, що повідомлення нібито її представників - адвокатів Діброви А.І. та Данилову К.А. не можна вважати належним повідомленням позивачки про дату та час судового засідання, оскільки право на заняття адвокатською діяльністю Діброви А.І. зупинено на підставі п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 11 березня 2022 року на підставі заяви від 04 травня 2022 року, оскільки адвокат Діброва А.І. перебуває у складі Збройних Сил України. В той час коли, адвокат Данилова К.А. не здійснює представництво інтересів ОСОБА_1 у зв`язку із розірванням договору про правову допомогу на початку 2022 року, у зв`язку з чим зобов`язана була повідомити су про припинення своїх повноважень щодо представництва інтересів позивачки.

Наголошує, що без неналежного повідомлення про час, дату та місце судового засідання і розгляд справи без участі ОСОБА_1 позбавило її можливості давати пояснення по суті спору, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, та заперечення проти доводів і міркувань інших учасників справи, зокрема, заперечувати проти заявленого представником ОСОБА_4 - адвокатом Тарановим С.І. клопотання про закриття провадження у справі.

Представник ОСОБА_5 - адвокат Накутна С.О. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що позивачка самостійно звернулася до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог та виклала їх таким чином, що до ОСОБА_9 позовні вимоги відсутні. Таким чином вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що з наведеного вбачається, що зміст позовних вимог до ОСОБА_4 відсутній, а отже відсутній предмет спору. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Представник ОСОБА_4 - адвокат Таранов С.І. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що в матеріалах справи наявна заява представника позивачки про зменшення (уточнення розміру позовних вимог), з прохальної частини якої не вбачається позовних вимог, які адресовані ОСОБА_4 . Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ч.2 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положення цього конституційного принципу закріплені у ст.ст.12,13 ЦПК України, якими встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Повідомлення про судове засідання відноситься до елементу змагальності сторін та є обов`язком суду.

За змістом п.2 ч.1 ст.43 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (§ 23 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Гурепка проти України» (№ 2), заява № 38789/04).

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на публічний розгляд, передбачене п.1 ст.6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (§ 25, 27 рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2011 року у справі «Trudov v. Russia», заява № 43330/09).

Порядок повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи встановлений ст.ст.128-130 ЦПК України, про належне повідомлення особи про дату, час і місце судового засідання може свідчити розписка.

За змістом ч.2 ст.211, ч.2 ст.223 ЦПК України, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, перешкоджає розгляду справи.

Неповідомлення судом учасників процесу про дату, час і місце судового засідання є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, частиною першою якої передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що інші учасники справи (тобто позивачка та її представники) у судове засідання не з`явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Разом з тим апеляційний суд враховує, що згідно з ч.3,6 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У ч.8 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Про судове засідання, призначене на 30 листопада 2023 року о 11 год 30 хв. позивачка ОСОБА_1 не була повідомлена судом належним чином, оскільки адресований їй поштовий конверт із судовою повісткою повернувся на адресу суду відміткою про неможливість вручення відправлення, що у розумінні ч.8 ст.128 ЦПК України не є доказом вручення ОСОБА_1 судової повістки (а.с.21, т.3).

Вказані судом першої інстанції як представники ОСОБА_1 - адвокат Діброва А.І. та адвокат Данилова К.А. повідомлялось судом шляхом направлення на їх номери телефонів SMS - повідомлення (а.с.17, т.3).

Згідно з ч. 13 ст.128 ЦПК України, за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п.2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику судового процесу SMS-повідомленням лише після подання ним до суду відповідної заявки. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, суд може повідомляти учасника справи про розгляд справи з використанням засобів мобільного зв`язку шляхом надіслання текстових (SMS) повідомлень, однак виключно за наявності відповідної письмової заяви такого учасника.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 січня 2019 року у справі № 205/7595/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 201/6092/15, від 04 листопада 2019 року у справі № 214/9062/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 704/435/19-ц, від 10 листопада 2022 року у справі № 440/222/19, від 24 липня 2023 року у справі № 495/6258/20.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріли справи не містять доказів того, що адвокат Діброва А.І. та адвокат Данилова К.А. подавали до суду першої інстанції письмові заяви про їх повідомлення про розгляд справи з використанням засобів мобільного зв`язку шляхом надіслання текстових (SMS) повідомлень.

Сам факт зазначення адвокатом Дібровою А.І. та адвокатом Даниловою К.А. номерів своїх мобільних телефонів в їх заявах з процесуальних питань, не є належним чином оформленою заявою про згоду на їх повідомлення про розгляд справи з використанням засобів мобільного зв`язку шляхом надіслання текстових (SMS) повідомлень.

Таким чином у суду першої були відсутні правові підстави для повідомлення адвоката Діброва А.І. та адвоката Данилова К.А. про час і місце судового засідання з використанням засобів мобільного зв`язку шляхом надіслання текстових (SMS) повідомлень.

До того ж наявні у справі довідки про доставку SMS щодо повідомлення адвоката Діброва А.І. та адвоката Данилової К.А. про судове засідання, призначене на 30 листопада 2023 року о 11 год 30 хв. (а.с.17, т.3), складені невідомою відповідальною особою і не підписані нею, що є самостійною підставою для визнання такого повідомлення неналежним (див. постанову Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі № 756/9627/17, провадження № 61-18050св21).

Зазначені обставини вказують на те, що позивачка ОСОБА_1 та її представники - адвокат Діброва А.І. й адвокат Данилової К.А. не були належним чином повідомлені судом першої інстанції про розгляд справи, призначений на 30 листопада 2023 року о 11 год 30 хв.

Крім того, щодо повідомлення судом першої інстанції адвоката Діброви А.І. як чинного представника ОСОБА_1 про розгляд справи, призначений на 30 листопада 2023 року о 11 год 30 хв., колегія суддів враховує таке.

За змістом ч.4 ст.217 ЦПК України головуючий, зокрема, перевіряє повноваження представників.

Як видно з Єдиного реєстрів адвокатів України, який є офіційним публічним ресурсом та перебуває у вільному доступі, право на заняття адвокатською діяльністю Діброви А.І. зупинено на підставі п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 11 березня 2022 року на підставі заяви від 04 травня 2022 року.

На даний час адвокатська діяльність Діброви А.І. не поновлена.

Тобто, всупереч висновків суду першої інстанції, адвокат Діброви А.І. не міг здійснювати здійснює представництво інтересів ОСОБА_1 у суді станом на 2023 рік.

Суд першої інстанції на наведене належної уваги не звернув та розглянув заяву представника ОСОБА_4 - адвоката Таранова С.І. про закриття провадження у справі за відсутності доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 30 листопада 2023 року о 11 год 30 хв. чим позбавив її можливості скористатись наданими їй процесуальними правами, передбаченими нормами процесуального законодавства, зркрема щодо надання пояснень та заперечень щодо цього клопотання.

Таким чином недотримання судом першої інстанції норм процесуального права призвело до порушення права ОСОБА_1 на справедливий суд,

Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі ст.379 ЦПК України, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому суду першої необхідно звернути увагу на таке.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Цивільним процесуальним законом чітко розмежовано підготовче провадження із проведенням підготовчого засідання, його особливості, строки проведення (Глава 3 Розділу III «Позовне провадження») та розгляд справи по суті із проведенням судового засідання (Глава 3 вказаного розділу).

Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Положеннями ст.189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Таким чином, підготовче судове провадження - це стадiя судового прoцесу, в якій з`ясовується предмет спoру, позoвні вимoги, заперечення на позoвні вимoги, склад учасників судовoго процесу, вирішення відводів, xарактер спірних правовідносин та інших дій, які будуть слугувати для правильного і безперешкoдного розгляду справи пo суті, іншими словами, це важлива складова судочинства, що спрямована на створення умов для правильного, безперешкодного та своєчасного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій.

Водночас підстави для закриття провадження у справі визначені у ст.255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 ч.1 ст.255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу ЄСПЛ до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

За таких обставин закриття провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, можливо лише в судовому засіданні, а не при проведенні підготовчого судового засідання, оскільки згідно зі статтею 200 ЦПК України, а саме її частиною четвертою, закриття провадження можливо на цій стадії процесу з двох підстав, це: відмова від позову, визнання позову та укладення мирової угоди, визначених статтями 206, 207 ЦПК України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року відкрито провадження у даній справі.

Цією ж ухвалою призначено у справі підготовче засідання на 11 лютого 2021 року о 10 год 30 хв. (а.с.191-192, т.1).

Підготовче засідання судом відкладалось неодноразово. Ухвала про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті судом першої інстанції у справі не постановлялась.

Оскаржувана ухвала від 30 листопада 2023 року про закриття провадження також була постановлена судом у підготовчому судовому засіданні, що підтверджується протоколом судового засідання від 30 листопада 2023 року (а.с.27, т.3).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що закриття провадження у справі в підготовчому засіданні суперечить вимогам п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що закриваючи провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив із того, що з урахуванням заяви про зменшення (уточнення) позовних вимог від 25 серпня 2021 року ОСОБА_1 не заявлено позовних вимог до ОСОБА_4 , а тому в цій частині відсутній предмет спору.

Разом з тим згідно з п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу ЄСПЛ до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому потрібно надавати сутнісного, а не формального значення.

У ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Предметом спору є об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить постановити певне судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, неіснування (відсутність) предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Разом із тим, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зазначив, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутнім після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, на стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають низку передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема: шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Так, із заяви ОСОБА_1 про зменшення (уточнення) позовних вимог від 25 серпня 2021 року видно, що позивачка, зокрема, просила: визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Богомолової Д.І. про державну реєстрацію прав №50928168 від 01 лютого 2020 року та скасувати запис про право власності №35295242 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При цьому за цим рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Богомолової Д.І. про державну реєстрацію прав №50928168 від 01 лютого 2020 року та на підставі запису про право власності №35295242 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно саме за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 36,8 кв.м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.34, т.1).

Указане нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 36,8 кв.м. є предметом спору.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 у редакції заяви про зменшення (уточнення) позовних вимог спрямовані на повернення майна із власності ОСОБА_4 . Тобто, позовні вимоги стосуються прав та обов`язків ОСОБА_4 , оскільки вона є кінцевим набувачем спірного майна, що унеможливлює закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30 листопада 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 27 червня 2024 року.

Головуючий

Судді: