Рішення

від 25.06.2024 по справі 460/3766/19

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 460/3766/19

Провадження №2/944/102/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2024 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді - Швед Н.П.

з участю секретаря Василиці Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області про відшкодування шкоди у розмірі 1101482,05 гривень.

В обгрунтування заявлених вимог покликається на те, що позивач з 2016року неодноразово звертався на адресу Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області із заявами про передачу йому у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, проте такі заяви не були розглянуті належним чином, внаслідок цього, позивач змушений був звертатися до суду за захистом своїх прав.

Так, постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 05.09.2017 року у справі № 466/970/17 за позовом ОСОБА_1 до Домажирської сільської ради про визнання бездіяльності Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області щодо неприйняття рішення про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки згідно заяви №729 від 15.11.2016 року, було відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017 року у справі № 466/970/17 (провадження № 876/9726/17) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 05.09.2017 року у справі №466/970/17, постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 05.09.2017 року у справі №466/970/17 було скасовано. Визнано протиправною бездіяльність Домажирської сільської ради Яворівського районного суду Львівської області щодо нерозгляду поданої позивачем заяви №729 від 15.11.2016 року про передачу позивачу у власність земельної ділянки. Зобов`язано Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області розглянути подану позивачем заяву №729 від 15.11.2016 року про передачу позивачу у власність земельної ділянки.

Однак, незважаючи на зазначене судове рішення, заява так і не була розглянута.

Крім цього, позивач звертався на адресу відповідача із заявою про надання йому дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі заяви№695 від 31.10.2016 року, однак, така також не була вирішена у належний спосіб. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. 21.06.2018року Львівським окружним адміністративним судом у справі №466/1471/18 за позовом ОСОБА_1 до Домажирської сільської ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, було ухвалено рішення, яким його позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Домажирської сільської ради Яворівського районного суду Львівської області щодо не розгляду поданої заяви від 31.10.2016 року про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки. Зобов`язано Домажирську сільську раду Яворівського районного суду Львівської області прийняти рішення за результатами розгляду заяви № 695 від 31.10.2016 року, проте, відповідачем дана заява також не була належним чином розглянута.

Крім вищевказаних заяв, позивач звертався на адресу відповідача із рядом інших заяв, а саме, 15.11.2016 року та 17.12.2018 року, які також залишилися без належного реагування.

В подальшому, враховуючи протиправну діяльність посадових та уповноважених осіб Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області, позивач звернувся із заявою про вчинення ними кримінального правопорушення. 04.04.2018 відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018140350000429 за ч.ст.394ККУкраїни, та даний час в кримінальному провадженні проводиться досудове розслідування.

Земельні ділянки, відносно яких звертався позивач із відповідними заявами знаходяться на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області, на даний час відповідач здійснив поділ цих ділянок та передав їх у власність іншим особам, незважаючи на те, що у позивача є наявне першочергове право на отримання земельної ділянки в силу приписів Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У зв`язку з протиправними діями відповідача, що полягали в незаконних відмовах в реалізації права позивача на отримання земельної ділянки, на території Домажирської сільської ради, яка на момент звернення була вільною, позивачу була завдана шкода, яка оцінюється вартістю земельної ділянки, яку він не отримав.

Земельна ділянка яку позивач просив надати йому у власність, поділена, щонайменше на три інших ділянки та згідно нормативно грошових оцінок від 12.06.2019 року №183/0/209-19, №184/0/209-19, №185/0/209-19 становить 1101482,05 грн. (один мільйон сто одна тисяча чотириста вісімдесят дві грн. 05 коп.).

Вважає, що протиправність дій відповідача, через які позивач не зміг отримати земельну ділянку у власність починаючи з жовтня 2016 року року підтверджена вищевказаними судовими рішеннями.

Просить позовні вимоги задовольнити. Стягнути з відповідача Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області Яворівського району Львівської області на його користь завдану шкоду в розмірі 1101482,05 грн. (один мільйон сто одну тисячу чотириста вісімдесят дві грн. 05 коп.).

Позивач в судове засідання не з`явився, його представник адвокат Яцишин А.В. на адресу суду скерував заяву про розгляд справи у відсутності строни позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд такі задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, скерував на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутності сторони відповідача та заперечення на позов. В обгрунтуванні яких покликався на те, що земельна ділянка, на яку претендував позивач, не перебувала у його володінні чи користуванні. Жодного відношення до даної ділянки позивач не мав. Це були вільні території, на які міг претендувати будь-який громадянин України. Відповідно, Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області, не завдавала шкоди позивачу, так як майна на території ради у позивача не було. У позивача було лише право на звернення до відповідача із заявою щодо надання йому земельної ділянки. Розпоряджання земельними ділянками, є виключною компетенцією колегіального органу, яким на час виникнення спірних правовідносин була Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області і дана рада не приймала рішень про надання позивачу земельної ділянки. Івано-Франківська селищна рада не заперечує, щодо законності рішень, на які посилається позивач, аргументуючи свою позовну заяву, проте, в цих рішеннях суд визнав лише протиправну бездіяльність Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області щодо неприйняття рішення (позитивного чи негативного), а не щодо визнання права власності за позивачем на дану територію. Вважає, заявлений позов безпідставним, надуманим та таким що задоволенню не підлягає.

Згідно з вимогами ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст.5 ЦПК України, суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів, однак за їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ст. 20 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд, зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного правам чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Іншими словами, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 27 серпня 2015року ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Згідно п.14ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасники бойових дій мають право на першочергове забезпечення

жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове заведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і

городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, вивчивши у відкритому доступі на публічній кадастровій карті України наявність вільних земельних ділянок на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області, а саме, у с.Кожичі, звернувся за адресою відповідача із заявою про надання йому у власність земельної ділянки площею 2га для ведення особистого селянського господарства, вказавши при цьому чітке місцезнаходження зазначеної земельної ділянки та додавши копії необхідних документів.

Як вбачається із постанови про закриття кримінального провадження від 05.06.2021, в кримінальному провадженні відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018140350000429 за ч.ст.394ККУкраїни, в сільську раду 15.11.2016 надійшла заява ОСОБА_1 (зареєстрована вх. №729 від 15.11.2016р.) щодо надання йому у власність земельної ділянки площею 2,000га на території Домажирської сільської ради для ведення особистого селянського господарства (поруч з ділянками які мають кадастрові номери:4625883600:08:001:0267 і 4625885200:10:002:0025).

15.11.2016р. в сільську раду була скерована аналогічна заява ОСОБА_1 (зареєстрована вх.№730 від 15.11.2016р.) щодо надання йому у власність земельної ділянки площею 2,000га на території с. Кожичі для ведення особистого селянського господарства (поруч з ділянкою яка має кадастровий номер: 4625883600:08:002:0004).

Вищезгадані заяви про надання у власність позивачу земельних ділянок площею 2,000га на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області в с. Кожичі для ведення особистого селянського господарства, розглядалися на засіданні постійних комісій сільської ради та сесії рада. Відповідно до протоколу сесії від 27.12.2016р. повторний розгляд даного питання було перенесено на чергове засідання Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області. На засіданні постійних комісій сільської ради та сесії ради, були розглянуті заяви щодо надання у власність земельної ділянки площею 2,000га на території с. Кожичі для ведення особистого селянського господарства (поруч з ділянкою яка має кадастровий номер: 4625883600:08:002:0004) та надання у власність земельної площею 2,000га на території Домажирської сільської ради для ведення особистого селянського господарства (поруч з ділянками які мають кадастрові номери: 4625883600:08:001:0267 і 4625885200:10:002:0025). Відповідно до протоколу сесії від 08.02.2017р. рішення не прийнято, оскільки земельна ділянка території с. Кожичі врахована до земельних часток паїв і є в користуванні громадян - жителів с.Кожичі та призначена для ведення особистого селянського господарства з 1990р. Земельна ділянка на території Домажирської сільської ради відноситься до земель запасу (пасовище), яка використовуються для випасання худоби. Відповідь було надано листом від 13.02.2017р.

10.02.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності Домажирської сільської ради щодо неприйняття рішення про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, протиправною та зобов"язання Домажирську сільську раду прийняти рішення про передачу у власність ОСОБА_1 земельну ділянку згідно заяви №729 від 15.11.2016 року. Постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 05 вересня 2017року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017року було скасовано постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 5 вересня 2017 року в справі №466/970/17 та прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій задоволено частково.Визнано протиправною бездіяльність Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області щодо нерозгляду поданої позивачем заяви №729 від 15.11.2016 року про передачу у власність земельної ділянки. Зобов`язано Домажирську сільську раду Яворівського району Львівської області на черговій сесії розглянути подану позивачем заяву №729 від

15.11.2016 року про передачу у власність земельної ділянки. В решті рішення залишено без змін.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року у справі №466/1471/18 за позовом ОСОБА_1 до Домажирської сільської ради про зобов`язання до вчинення дій, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.Визнано протиправною бездіяльність Домажирської сільської ради Яворівського районного суду Львівської області щодо не розгляду поданої заяви від 31.10.2016 року про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки та зобов`язано Домажирську сільську раду Яворівського районного суду Львівської області прийняти рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 31.10.2016 року.

Також, як вбачається із вищевказаної постанови, позивач звертався на адресу відповідача 15.11.2016 року та 17.12.2018 року,із заявами і про надання йому у власність земельної ділянки площею 2га для ведення особистого селянсько господарства в с.Кожичі,та виготовлення технічної документації, вказавши при цьому чітке місцезнаходження зазначеної земельної ділянки та додавши копії необхідних документів, Домажирська сільська рада листок від 22.12.2017р. №865 поінформувала, що відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду 31.10.2017р. №876/9726/17, на засіданні постійних комісій сільської ради та сесії ради було повторно розглянуто заяву гр. ОСОБА_1 вх№729 від 15.11.2016р. про надання у власність земельної ділянки площею 2,000га на території Домажирської сільської ради для ведення особистого селянського господарства (поруч з ділянками які мають кадастрові номери 4625883600:08:001:0267 і 4625885200:10:002:0025).Відповідно до протоколу сесії від 21.12.2017р. заява відхилена, рішення не прийнято, оскільки вказана земельна ділянка згідно генерального плану забудови с. Домажир затвердженого 11.09.2017р. передбачена для розвитку даної території під квартал індивідуальної житлової забудови в межах категорії індивідуальної житлової та громадської забудови.

Як вбачається із долучених позивачем до матеріалів справи копій витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку оспорюваної частини земельної ділянки в с.Кожичі Яворівського району Львівської області виданих відділом в Яворівському районі Головного управління держгеокадастру у Львівській області від 12.06.2019 кадастровий номер №4625883600:08:003:0514 площею 0,4559, №4625883600:08:003:0512 площею 0,4513, №4625883600:08:003:0521 площею 0,4967 такі на праві власності належать ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , нормативна грошова оцінка вказаних земельних ділянок становить 357693,33грн.; 354084,23грн.;389704,49грн., земельна ділянка яку позивач просив надати йому у власність, була поділена, і лише зважаючи на грошову оцінку цих земельних ділянок, які за вищевказаних обставин не були надані позивачу, позивач визначив спричинену йому матеріальну шкоду, яку просить стягнути з відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент передачі оспорюваної земельної ділянки у власність іншим громадянам, щодо даної земельної ділянки жодних заборон не існувало, вказана земельна ділянка обліковувалась, як вільна. Окрім цього, позивачем не вживалося заходів забезпечення позову у справі №460/1411/19. Позивач не витрачав коштів, які просить стягнути в якості матеріальної шкоди. Крім цього, він не був власником або користувачем цієї земельної ділянки, відтак, не міг втратити таку.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У позовній заяві представник позивача покликається на вищевказані судові рішення якими зобов`язано було відповідача розглянути заяву позивача про передачу йому у власність земельної ділянки в с.Кожичі Яворівського району Львівської області, однак, суд звертає увагу на те, що навіть отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання у власність земельної ділянки, оскільки, надання відповідного

дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття

громадянами земель у власність, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог Земельного кодексу України. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 22 травня 2018 року; 468/1263/17-а; від 11 червня 2019 року у справі №826/841/17, від 12.08.2020 року по справі № 441/343/16-ц.

Наявність у позивача права на землю та бажання отримати конкретну земельну ділянку не тягне за собою обов`язку держави надати позивачу саме цю земельну ділянку. Вказана земельна ділянка не була майновим благом позивача. Позивач лише мав право на отримання земельної ділянки, але це право до його реалізації в передбаченому законом порядку не пов`язано з конкретною земельною ділянкою.

Щодо посилання представника позивача на першочергове право позивача на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, як учасника бойових дій, то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.14 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій надаються, серед інших, такі пільги: першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Із наявних в матеріалах справи заяв вбачається, що позивач звертався до відповідача про надання йому у власність земельної ділянки в с.Кожичі Яворівського району Львівської області, площею 2,0 гектара та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 121Земельного кодексуУкраїни передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а)для ведення фермерського господарства-в розмірі земельної частки(паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств,розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств,розмір земельноїчастки (паю)визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки(паю)визначається як середній по району; б)для ведення особистого селянського господарства -не більше 2,0гектара; в)для ведення садівництва -не більше 0,12гектара; г)для будівництва іобслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка)у селах-не більше 0,25гектара, в селищах-не більше 0,15гектара, в містах-не більше 0,10гектара; ґ)для індивідуального дачного будівництва-не більше 0,10гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для веденняособистого селянськогогосподарства, може бути більшено у разі отримання в натурі(намісцевості)земельної частки(паю).

Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв`язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).

Отже, Земельний кодекс України розрізняє різний правовий режим земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), садівництва, городництва та земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 35 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність

або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Згідно ст.36 Земельного кодексу України громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.

Відповідно до ст.38 Земельного кодексу України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Таким чином, посилання позивача на першочергове право щодо отримання у власність земельної ділянки, як учасника бойових дій, є безпідставним, оскільки Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чітко визначено перелік видів цільового призначення земельних ділянок при першочерговому відведенні їх у власність учасникам бойових дій.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначила, що необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Таким чином, підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.

Особа,яка завдалашкоди,звільняється відїї відшкодування,якщо вонадоведе,що шкодизавдано нез їївини.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц зазначено, що розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим. Земельна ділянка не була передана позивачу у передбаченому законом порядку та ніколи не перебувала у нього на праві користування. В свою чергу, наявність у позивача права на землю та бажання отримати конкретну земельну ділянку не тягне за собою безальтернативного обов`язку держави надати таку позивачу. Більше того, дійсно право на отримання земельної ділянки не може бути пов`язане з конкретною земельною ділянкою.

Із змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позивач свої позовні вимоги обґрунтував протиправними діями відповідача, які полягали у не розгляді його заяви про передачу у власність для ведення особистого селянського господарства конкретної земельної ділянки площею 2,0гектари в с.Кожичі, яка на момент його звернення із заявою була вільною, внаслідок чого йому була завдана шкода, яку він оцінює вартістю неотриманої земельної ділянки.

Доказів, які б підтверджували обґрунтованість позовних вимог, позивачем не надано. Покликання позивача на наявність кримінального провадження, відомості щодо якого 04.04.2018року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018140350000429 з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч.1 ст.364 КК України, є безпідставним, оскільки, постановою слідчого Яворівського РВП ГУНП у Львівській області від 05.06.2021 таке провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області ознак складу злочину передбаченого ч.1ст.364ККУкраїни, дна постанова не оскаржувалась і набрала законної сили.

Частиною 1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За ст.79 ЦПК достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у

суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідно до ч.1ст.1 ЦК Україницивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин

справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при

розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Аналізуючи встановлені обставини справи, в їхсукупності, суд приходить до висновку, що вимоги матеріально-правового інтересу позивача ОСОБА_1 до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області про відшкодування шкоди є безпідставними, оскільки, позивачем не надано в належних доказів, і судом під час розгляду справи такі не здобуто. Земельна ділянка, на яку претендував позивач, не перебувала у його володінні чи користуванні. Жодного відношення до даної ділянки позивач не мав. Це була вільна територія, на яку міг претендувати будь-який громадянин України, відтак, відповідач не спричинив шкоди позивачу, так як майна на території ради у позивача не було. У позивача було лише право на звернення до відповідача із заявою щодо надання йому земельної ділянки, відтак, в задовленні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.141ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.3, 10, 141, 258, 259, 263 265, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області про відшкодування шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання, через Яворівський районний суд Львівської області.

Рішення виготовлене в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Позивач: ОСОБА_1 ,

проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Івано-Франківська селищна рада

Яворівського району Львівської області

юридична адреса: 81070, пл.Ринок, 1 смт.Івано-Франкове

Яворівський район Львівська область.

СУДДЯ: Швед Н.П.