Постанова

від 08.11.2024 по справі 460/3766/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 460/3766/19 Головуючий у 1 інстанції: Швед Н.П.

Провадження № 22-ц/811/2507/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря Марко О.Р.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні безфіксування судовогопроцесу звукозаписувальнимтехнічним засобомцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 25 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області про відшкодування шкоди у розмірі 1101482,05 гривень.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 01 березня 2021 року залучено до участі в справі в якості відповідача Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівської області

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, з 2016 року неодноразово звертався на адресу Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області із заявами про передачу йому у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, проте, такі заяви не були розглянуті належним чином, внаслідок цього, позивач змушений був звертатися до суду за захистом своїх прав.

Так, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017 року у справі №466/970/17 (провадження №876/9726/17) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 05.09.2017 року у справі №466/970/17, таку було скасовано. Визнано протиправною бездіяльність Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області щодо не розгляду поданої позивачем заяви №729 від 15.11.2016 року про передачу позивачу у власність земельної ділянки. Зобов`язано Домажирську сільську раду Яворівського району Львівської області розглянути подану позивачем заяву №729 від 15.11.2016 року про передачу позивачу у власність земельної ділянки. Однак, незважаючи на зазначене судове рішення, заява так і не була розглянута.

Крім цього, позивач звертався на адресу відповідача із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі заяви №695 від 31.10.2016 року, однак, така також не була вирішена у належний спосіб. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. 21.06.2018 року Львівським окружним адміністративним судом у справі №466/1471/18 за позовом ОСОБА_1 до Домажирської сільської ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, було ухвалено рішення, яким його позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області щодо не розгляду поданої заяви від 31.10.2016 року про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки. Зобов`язано Домажирську сільську раду Яворівського району Львівської області прийняти рішення за результатами розгляду заяви №695 від 31.10.2016 року, проте, відповідачем дана заява також не була належним чином розглянута.

Крім вищевказаних заяв, позивач звертався на адресу відповідача із низкою інших заяв, зокрема, 15.11.2016 року та 17.12.2018 року, які також залишилися без належного реагування.

В подальшому, враховуючи протиправну діяльність посадових та уповноважених осіб Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області, позивач звернувся із заявою про вчинення ними кримінального правопорушення. 04.04.2018 року відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018140350000429 за ст.394 КК України і на даний час в кримінальному провадженні проводиться досудове розслідування.

Земельні ділянки, відносно яких звертався позивач із відповідними заявами знаходяться на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області, на даний час відповідач здійснив поділ цих ділянок та передав їх у власність іншим особам, незважаючи на те, що у позивача є наявне першочергове право на отримання земельної ділянки в силу приписів Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У зв`язку з протиправними діями відповідача, що полягали у незаконних відмовах в реалізації права позивача на отримання земельної ділянки на території Домажирської сільської ради, яка на момент звернення була вільною, позивачу завдана шкода, яка оцінюється вартістю земельної ділянки, яку він не отримав.

Земельна ділянка, яку позивач просив надати йому у власність, поділена, щонайменше на три інших ділянки та згідно нормативно грошових оцінок від 12.06.2019 року №183/0/209-19, №184/0/209-19, №185/0/209-19 становить 1101482,05 гривень.

Вважає, що протиправність дій відповідача, через які позивач не зміг отримати земельну ділянку у власність, починаючи з жовтня 2016 року, підтверджена вказаними судовими рішеннями. Просив позов задовольнити.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 25 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якого подав адвокат Яцишин А.В. Просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що у зв`язку з протиправними діями відповідача, що полягали у незаконних відмовах у реалізації права позивача ОСОБА_1 на отримання земельної ділянки, що знаходиться на території відповідача, яка на момент звернення була вільною та могла бути безперешкодно передана у власність позивачу, останньому завдано значної моральної шкоди.

Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги протиправність дій відповідача, які полягали у незаконній відмові в наданні дозволу на розроблення технічної документації, що встановлено судовими рішеннями.

Наголошує, що у зв`язку з постійними відмовами у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та необхідністю оскаржувати такі відмови в суді, які в подальшому скасовувались, завдано моральної шкоди, що виражається у постійних переживаннях щодо неможливості реалізувати своє законне право на безоплатну передачу земельної ділянки у власність, позивач змушений був протягом тривалого часу здійснювати судовий захист своїх порушених прав шляхом звернення до судових органів, у зв`язку з чим був порушений нормальний життєвий ритм, позивач постійно перебував у стресовому стані, що порушило його нормальний сон тощо.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 29.10.2024 року, є дата складення повного судового рішення 08.11.2024 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає.

Судом встановлено, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 27.08.2015 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Користуючись наданим позивачу правом, передбаченим п.14 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач, вивчивши у відкритому доступі на публічній кадастровій карті України наявність вільних земельних ділянок на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області, а саме, в с. Кожичі, 31.10.2016 року звернувся за адресою відповідача із заявою про надання йому у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, вказавши при цьому чітке місцезнаходження зазначеної земельної ділянки та додавши копії необхідних документів.

15.11.2016 року в сільську раду була скерована аналогічна заява ОСОБА_1 (зареєстрована вх.№730 від 15.11.2016 року) щодо надання йому у власність земельної ділянки площею 2,000 га на території с. Кожичі для ведення особистого селянського господарства (поруч із ділянкою, яка має кадастровий номер: 4625883600:08:002:0004).

Вищезгадані заяви про надання у власність позивачу земельних ділянок площею 2,000 га на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області в с. Кожичі для ведення особистого селянського господарства розглядалися на засіданні постійних комісій сільської ради та сесії ради. Відповідно до протоколу сесії від 27.12.2016 року, повторний розгляд даного питання було перенесено на чергове засідання Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області. На засіданні постійних комісій сільської ради та сесії ради були розглянуті заяви щодо надання у власність земельної ділянки площею 2,000 га на території с. Кожичі для ведення особистого селянського господарства (поруч із ділянкою, яка має кадастровий номер: 4625883600:08:002:0004) та надання у власність земельної площею 2,000 га на території Домажирської сільської ради для ведення особистого селянського господарства (поруч із ділянками, які мають кадастрові номери: 4625883600:08:001:0267 та 4625885200:10:002:0025). Відповідно до протоколу сесії від 08.02.2017 року, рішення не прийнято, оскільки земельна ділянка території с. Кожичі врахована до земельних часток паїв і є в користуванні громадян жителів с. Кожичі та призначена для ведення особистого селянського господарства з 1990 року. Земельна ділянка на території Домажирської сільської ради відноситься до земель запасу (пасовище), яка використовуються для випасання худоби. Відповідь було надано листом від 13.02.2017 року.

10.02.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Домажирської сільської ради щодо неприйняття рішення про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки та зобов`язання Домажирської сільської ради прийняти рішення про передачу у власність ОСОБА_1 земельну ділянку згідно заяви №729 від 15.11.2016 року. Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 05.09.2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017 року постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 05.09.2017 року у справі №466/970/17 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області щодо нерозгляду поданої позивачем заяви №729 від 15.11.2016 року про передачу у власність земельної ділянки. Зобов`язано Домажирську сільську раду Яворівського району Львівської області на черговій сесії розглянути подану позивачем заяву №729 від 15.11.2016 року про передачу йому у власність земельної ділянки.

Як вбачається із долучених позивачем до матеріалів справи копій витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку оспорюваної частини земельної ділянки в с. Кожичі Яворівського району Львівської області, виданих відділом в Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 12.06.2019 року, кадастровий номер: 4625883600:08:003:0514, площею 0,4559 га, кадастровий номер: 4625883600:08:003:0512, площею 0,4513 га, кадастровий номер: 4625883600:08:003:0521, площею 0,4967 га, такі на праві власності належать ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , нормативна грошова оцінка вказаних земельних ділянок становить: 357693,33 грн.; 354084,23 грн.; 389704,49 грн., відповідно, земельна ділянка, яку позивач просив надати йому у власність, була поділена і лише, зважаючи на грошову оцінку цих земельних ділянок, які за вищевказаних обставин не були надані позивачу, позивач визначив спричинену йому матеріальну шкоду в розмірі 1101482,05 грн., яку просив стягнути з відповідача.

Відповідно до ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України, відповідно.

Цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Відтак, спеціальними підставами відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України, відповідно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 року у справі №916/1423/17 (провадження №12-208гс18) вказано, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі».

Згідно зі статтею 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.04.2022 року в справі №686/5244/21 (провадження №61-14316 св 21) зазначено, що: «правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. За змістом статей 1173, 1174 ЦК України, шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею). Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями».

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Для відшкодування шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.

На переконання колегії суддів, саме по собі визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання до вчинення дій (розгляду заяви ОСОБА_1 ) у справі №466/970/17, та визнання протиправною бездіяльності Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області щодо не розгляду поданої заяви ОСОБА_1 від 31.10.2016 року у справі №466/1471/18, не має наслідком відшкодування шкоди в порядку статті 1173 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому шкоди, обсягу шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача та майновою шкодою.

У позовній заяві позивач покликається на вищевказані судові рішення, якими зобов`язано було відповідача розглянути заяву позивача про передачу йому у власність земельної ділянки в с. Кожичі Яворівського району Львівської області.

Разом з тим, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що зазначені судові рішення не означають прийняття позитивного рішення для позивача про надання у власність земельної ділянки, оскільки, надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

Наявність у позивача права на землю та бажання отримати конкретну земельну ділянку не тягне за собою обов`язку держави в особі уповноважених органів надати позивачу саме обрану ним земельну ділянку.

Суд першої інстанції правильно врахував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 року у справі №688/2908/16-ц, де зазначено, що розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим. Земельна ділянка не була передана позивачу у передбаченому законом порядку та ніколи не перебувала у нього на праві користування. В свою чергу, наявність у позивача права на землю та бажання отримати конкретну земельну ділянку не тягне за собою безальтернативного обов`язку держави надати таку позивачу. Більше того, дійсно право на отримання земельної ділянки не може бути пов`язане з конкретною земельною ділянкою.

Із змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позивач свої позовні вимоги обґрунтовував протиправними діями відповідача, які полягали у не розгляді його заяви про передачу у власність для ведення особистого селянського господарства конкретної земельної ділянки площею 2,0 га в с.Кожичі, яка на момент його звернення із заявою була вільною, внаслідок чого йому була завдана шкода, яку він оцінює вартістю не отриманої земельної ділянки.

Однак, доказів, які б підтверджували обґрунтованість позовних вимог, позивачем не надано.

Покликання позивача на наявність кримінального провадження, відомості щодо якого 04.04.2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018140350000429 з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч.1 ст.364 КК України, є безпідставним, оскільки постановою слідчого Яворівського РВП ГУНП у Львівській області від 05.06.2021 року таке провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області ознак складу злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України. Дана постанова не оскаржувалась і набрала законної сили.

Відтак, наявність неправомірних дій (бездіяльності) відповідача, які б могли бути підставою для відшкодування шкоди, позивачем не доведено, тому суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги про те, що у зв`язку з протиправними діями відповідача, що полягали у незаконних відмовах у реалізації права позивача ОСОБА_1 на отримання земельної ділянки, йому завдано значної моральної шкоди, яка виражається у тому, що він змушений був протягом тривалого часу здійснювати судовий захист своїх порушених прав шляхом звернення до судових органів, у зв`язку з чим був порушений нормальний життєвий ритм, постійно перебував у стресовому стані, був порушений нормальний сон тощо, правильності висновків суду по суті вирішення даного спору не спростовують, оскільки предметом спору за позовними вимогами позивача було відшкодування майнової шкоди, оціненої, виходячи з вартості земельної ділянки, на яку претендував позивач, а не моральної шкоди, як він уже вказує в апеляційній скарзі.

Звертаючись до суду з позовом, позивач не обґрунтовував свої вимоги заподіянням йому моральної шкоди, відповідно, такі не були предметом судового розгляду.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд переглядає справу в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даної справи і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни рішення.

Згідно з статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище мотивів, апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 25 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 08 листопада 2024 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич