Рішення

від 19.06.2024 по справі 461/9956/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/9956/23

Провадження №2/461/478/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2024 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Панасюк А.В.,

за участю:

представника позивача Мельника Н.,

представника позивача Коржевич У.Ф. ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Зубача А.З. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Галицької окружної прокуратури м.Львова Львівської області, в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_4 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСББ «Авангард» про витребування майна -

ВСТАНОВИВ:

керівник Галицької окружної прокуратури м.Львова Львівської області Ольшанецький І., в інтересах держави в особі Львівської міської ради, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , який в ході розгляду справи було уточнено, в якому просить витребувати з приватної власності відповідача в комунальну власність на користь Львівської міської ради, земельну ділянку з кадастровим №4610136600:07:001:0066, площею 0,0931 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2668680146060, номер запису про право власності 48674495 та земельну ділянку з кадастровим №4610136600:07:001:0067, площею 0,0069 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2668683146060, номер запису про право власності 48674560.

Свої вимоги мотивує тим, що ухвалою Львівської міської ради №3585 від 07.06.2018 «Про надання громадянам дозволу на виготовленні документацій із землеустрою» затверджено перелік громадян, яким надається дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічних документацій із землеустрою для оформлення землекористування на земельні ділянки, які раніше були надані у користування громадянам для обслуговування індивідуальних житлових будинків, гаражів та ведення садівництва, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на АДРЕСА_1 . На підставі вказаної ухвали Львівської міської ради №3585 від 07.06.2018 «Про надання громадянам дозволу на виготовлення документацій із землеустрою» ОСОБА_4 звернувся до ТОВ «Центр земельного кадастру» із заявою щодо виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). ТОВ «Центр земельного кадастру» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надало примірники техдокументацїї замовнику ОСОБА_4 . В подальшому, ухвалою Львівської міської ради №5420 від 11.07.2019 «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» затверджено ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі кадастровий номер 4610136600:07:001:0057 за адресою: АДРЕСА_1 та передано у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Прокурор зазначив, що одним з документів у технічній документації є архівний витяг № Г-188 від 22.01.2010 з рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 1353 від 23.12.1959. Державний архів Львівської області надав копію рішення №1353 від 23.12.1958, проте у даному рішенні немає жодної інформації про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач повідомив, що у технічний документації наявне рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів також за №1353 від 23.12.1959, де зазначено квартал 858 (вказано будинковолодіння по АДРЕСА_1 та присадибну ділянку, площею 1298 кв. м). Опис такого кварталу у рішенні №1353 від 23.12.1958 відсутній. Натомість такий квартал описаний у рішенні виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів №153 від 05.02.1954, але жодної інформаціїї про АДРЕСА_1 немає. Позивач стверджує, що рішення №1353 від 23.12.1959, яке було подане до Львівської міської ради, містить явні ознаки підробки. Також у листі Державного архіву Львівської області № 2781/03-16 від 08.11.2022 вказано, що рішення Львівського міськвиконкому від 23.12.1959 №1353 не значиться. Відтак позивач стверджує, що ухвала Львівської міської ради №3585 від 07.06.2018 «Про надання громадянам дозволу на виготовлення документацій із землеустрою» прийнята на підставі неіснуючого рішення Львівського міськвиконкому від 23.12.1959 №1353, тобто підробленого та такого, яке ніколи не приймалось уповноваженим органом, а отже громадяни ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не малі правових підстав для подання клопотання про надання дозволу ні на виготовлення технічної документацій із землеустрою на земельну ділянку, площею 0,1000 га, оскільки така ділянка в зазначеній площі і конфігурації не перебувала в користуванні цих осіб, а на підтвердження факту користування земельної ділянкою раніше, особами до ЛМР подано архівний витяг, що не відповідає дійсності, та інформація наведена в ньому є недостовірною. Просить позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27.11.2023 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

26.12.2023 представник Львівської міської ради Коржевич У.Ф. надіслала додаткові пояснення у справі, у яких зазначила, що громадяни ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не мали правових підстав для подання клопотання про надання дозволу на виготовлення технічної документацій із землеустрою на земельну ділянку, площею 0,1000 га, оскільки така ділянка в зазначеній площі і конфігурації не перебувала в користуванні цих осіб, а на підтвердження факту користування земельної ділянкою раніше, особами до ЛМР подано архівний витяг, що не відповідає дійсності, та інформація наведена в ньому є недостовірною. Просить позов задоволити.

15.01.2024 представник відповідача ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, у якому повідомив, що ОСОБА_4 є громадянином України та станом на 07.06.2018 йому належало на праві спільної часткової власності 72/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , а відтак він мав право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для обслуговування належного йому житлового будинку, в розмірі 0,10 га. Представник стверджує, що земельна ділянка кадастровий номер 4610136600:07:001:0057, з якої в результаті поділу утворено дві земельні ділянки, які просить витребувати прокурор, була законно передана у власність відповідача, компетентним органом та в межах наявних у нього повноважень. Просить відмовити у задоволенні позову.

Протокольною ухвалою від 18.01.2024 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСББ «Авангард».

26.01.2024 представником ОСББ «Авангард» Зубачем А.З. через Електронний суд долучено до матеріалів справи відео докази самовільного демонтажу паркану.

15.02.2024 заступник керівника Галицької окружної прокуратури м.Львова Кравчик Р. подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що ОСОБА_4 не мав права користуватися земельною ділянкою, а тим більше набувати її у власність. Також позивач стверджує, що ОСОБА_8 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_4 на підставі довіреності, 08.12.2022 у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Єлізарової В.О. подав заяву про поділ земельної ділянки кадастровий номер 4610136600:07:001:0057, 0,1000 га, на дві. Внаслідок чого утворено дві нові земельні ділянки з кадастровим номером 4610136600:07:001:0066, площею 0,0931 га, та з кадастровим номером 4610136600:07:001:0067, площею 0,0069 га. Проте, у заяві про поділ земельної ділянки, зазначено кадастровий номер 4610136600:07:001:0966, а не 4610136600:07:001:0066, а також вказано кадастровий номер 4610136600:07:001:0967 а не 4610136600:07:001:0067, що свідчить про безпідставність здійснення державним кадастровим реєстратором поділу земельної ділянки. Разом з тим, вказані обставини є підставою для скасування реєстрації права власності на вказані земельні ділянки, оскільки такі зареєстровані на підставі нікчемних документів. Просить позов задоволити.

20.02.2024 представник відповідача ОСОБА_2 подав заперечення на відповідь на відзив, у яких повідомив, що технічна описка в кадастрових номерах, вказана в заяві про поділ земельної ділянки, не може бути підставою для скасування права власності на утворені внаслідок поділу земельні ділянки. Також, представник повідомив, що відповідно до Акта встановлення і показу меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , який долучений до матеріалів справи, межі спірної земельної ділянки були погоджені суміжними землекористувачами, в тому числі і ОСББ «Авангард», що підтверджує відсутність претензій з боку суміжних землекористувачів та спростовує твердження прокурора про те, що відповідач не мав права користуватися спірною земельною ділянкою. Просить відмовити у задоволенні позову.

26.02.2024 представник ОСББ «Авангард» Зубач А.З. через Електронний суд подав письмові пояснення щодо позову, у якій зазначив, що громадяни ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 не мали правових підстав для подання клопотання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, площею 0,1000 га, оскільки ділянка не перебувала в користуванні цих осіб, а на підтвердження факту користування земельної ділянкою раніше, особами до ЛМР було подано архівний витяг, що не відповідає дійсності, та інформація наведена в ньому є недостовірною. Зубач А.З. просив суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 земельні ділянки кадастровий номер 4610136600:07:001:0066, площею 0,0931 га, та з кадастровим номером 4610136600:07:001:0067, площею 0,0069 га, в користь Львівської міської ради.

27.02.2024 представник ОСББ «Авангард» Зубач А.З. через Електронний суд подав доповнення до письмових пояснень, у яких повідомив, що ОСОБА_10 подав до Львівської міської ради підроблений архівний витяг Г-188 від 22.01.2010 з рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів. У такий спосіб ОСОБА_10 ввів в оману сторону правочину щодо істотних умов і вплинув на волю (дефект волі) відчужувача, власника земельної ділянки щодо наявності у нього права на приватизацію земельної ділянки як особи, якій раніше ця земельна ділянка предавалась у користування. Просить позов задоволити.

27.02.2024 представник відповідача ОСОБА_2 подав письмові, у яких щодо задоволення позову заперечив.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14.05.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

16.05.2024 представником ОСББ «Авангард» Зубачем А.З. через Електронний суд долучено до матеріалів справи письмові докази.

Представника позивача Мельник Н. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив такі задоволити в повному обсязі.

Представник Львівської міської ради Коржевич У.Ф. в судовому засіданні підтримала позов прокурора, просила такий задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог прокурора.

Представник третьої особи Зубач А.З. в судовому засіданні просив позов задоволити та витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 земельні ділянки. Окрім того, Зубач А.З. подав клопотання про допит свідків.

Розглянувши клопотання представника третьої особи Зубача А.З. про допит свідків, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні такого, оскільки обставини, щодо яких має намір представник третьої особи допитати в якості свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , зокрема з приводу того, хто саме користувався спірною земельною ділянкою та щодо знесення паркану не заперечувалося в судовому засіданні представниками сторонами та підтверджується іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 3 статті 23 Закону у країни Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 /т.1, а.с.172/.

ОСОБА_4 належить на праві спільної часткової власності 72/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , дата набуття права власності 17.05.2018, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності /т.1, а.с.174/.

Ухвалою Львівської міської ради №3585 від 07.06.2018 «Про надання громадянам дозволу на виготовленні документацій із землеустрою» затверджено перелік громадян, яким надається дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічних документацій із землеустрою для оформленні землекористування на земельні ділянки, які раніше були надані у користуванні громадянам для обслуговування індивідуальних житлових будинків, гаражів та ведення садівництва, згідно якої громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на АДРЕСА_1 /т.1, а.с.24-25/.

ТОВ «Центр земельного кадастру» за заявою ОСОБА_4 виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що підтверджується її копіями /т.1, а.с.26-31/.

Згідно акту встановлення і показу меж земельної ділянки АДРЕСА_1 , який знаходиться в технічній документації з землеустрою, межі спірної земельної ділянки були погоджені суміжними землекористувачами, в тому числі ОСББ «Авангард» /т.1, а.с.29/.

Ухвалою Львівської міської ради №5420 від 11.07.2019 «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» затверджено ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі кадастровий номер 4610136600:07:001:0057 за адресою: АДРЕСА_1 та передано у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) /т.1, а.с.32-33/.

Пунктом 2.1 ухвали Львівської міської ради №742 від 22.04.2021 «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» внесено зміни у додатку до ухвалу Львівської міської ради №5420 від 11.07.2019 та вилучено у графі 2 пункту 7 слова « ОСОБА_6 , ОСОБА_7 » /т.1, а.с.40-41/.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №273576131, ОСОБА_4 , на підставі ухвал Львівської міської ради №5420 від 11.07.2019 та №742 від 22.04.2021, зареєстрував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136600:07:001:0057 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2448988346101) /т.1, а.с.91/.

ОСОБА_8 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої 10.08.2022 першим секретарем Посольства України в Республіці Австрія Зінкевич М.М. за реєстровим номером 570/1699, подав заяву про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 4610136600:07:001:0057, площею 0,1000 га, на дві.

Внаслідок вказаного поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4610136600:07:001:0057 площею 0,1000 га, 08.12.2022 утворено дві нові земельні ділянки з кадастровим номером 4610136600:07:001:0066, площею 0,0931 га, та з кадастровим номером 4610136600:07:001:0067, площею 0,0069 га, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №355419340 та №355419609 /т.1, а.с.67-70/.

Як вбачається з матеріалів справи, слідчим відділом Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022142040000109 від 06.10.2022 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України. Кримінальне провадження №42022142040000109 від 06.10.2022 стосується підроблення документів, а саме архівного витягу рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів /а.с.22-23/.

Як зазначив у позовній заяві прокурор, одним з документів у технічній документації є архівний витяг №Г-188 від 22.01.2010 з рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 1353, згідно якого виконкомом Львівської міської ради депутатів трудящих вирішив по кварталу №858 залишити в користуванні земельні ділянки відповідно до існуючих норм за землекористувачами в таких розмірах: за будинковолодінням нр. АДРЕСА_1 присадибну ділянку, площею 1298 кв. м /т.1, а.с.48/. Однак, згідно копії рішення №1353 від 23.12.1958, відсутня інформація про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , а.с.49-52/.

Відповідно до інформації ОКП ЛОТ «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №3209 від 19.09.2018, квартал №858 охоплює АДРЕСА_6 /т.1, а.с.77/.

Згідно відповіді Державного архіву Львівської області №1197/01-36 від 02.10.2018 в рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 1353 від 23.10.1958 «Про розгляд матеріалів по обміру земель по кварталах…» квартал 858 відсутній /т.1, а.с.78/.

Відповідно до інформації ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 02.10.2018 - в матеріалах по обміру земель і реєстрації документів на право користування земельними ділянками АДРЕСА_3 » відсутня інформація про «будинковолодіння» за адресою: АДРЕСА_2 , а.с.79/.

Згідно ст.13 Конституції України - земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, юціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами. юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 81 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно- правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: г) для будівництва і обслуговування жилого бусинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 ектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Таким чином, виходячи з положень чинного законодавства, ОСОБА_4 , будучи співвласником житлового будинку на АДРЕСА_1 , мав право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, в розмірі 0,10 га.

Згідно ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Як випливає з положень ст. 118 Земельного кодексу України, передача у власність земельних ділянок в межах норм безоплатної приватизації здійснюється за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.122 Земельного кодексу України - сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Суд зазначає, що ОСОБА_4 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136600:07:001:0057 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2448988346101) на підставі ухвал Львівської міської ради №5420 від 11.07.2019 та №742 від 22.04.2021, які є чинними та не скасованими, а відтак відсутні правові підстави для витребування у відповідача земельних ділянок, право власності на які у нього виникло на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Слід зазначити, що за законність дій органу влади, які породили виникнення у фізичної особи майнових прав не може відповідати зазначена особа, відповідно, встановлення невідповідності закону таких дій не може мати наслідком позбавлення фізичної особи отриманого раніше права (блага). В іншому випадку жодне положення внутрішнього законодавства, яке є наслідком дій органу публічної влади, не може гарантувати особі захисту її прав на інтересів, оскільки може бути відміненим чи скасованим.

Виходячи з аналізу статей 387, 388 ЦК України, власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб?єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності в позивача суб`єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно.

Як вже зазначалось судом, відповідач 02.09.2021 набув право власності на земельну ділянку відповідно до чинного рішення органу місцевого самоврядування, а будь - яка помилка з боку органу місцевого самоврядування не може мати наслідком позбавлення особи права власності на належне їй майно.

Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Cтаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово констатував в схожих фактичних обставинах порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції (зокрема: GLADYSHEVA v. RUSSIA, № 7097/10, ЄСПЛ, 06 грудня 2011 року; PCHELINTSEVA AND OTHERS v. RUSSIA, № 47724/07, 58677/11, 2920/13, 3127/13, 15320/13, ЄСПЛ, від 17 листопада 2016 року).

Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках проведення процедур отримання громадянами у власність земельних ділянок.

У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, судом встановлено, що спірні земельні ділянки набуті відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі чинних рішень органу місцевого самоврядування, відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги Галицької окружної прокуратури м.Львова Львівської області, в інтересах держави в особі Львівської міської ради необхідно залишити без задоволення.

Судом не приймається до уваги покликання прокурора на те, що громадяни ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на підтвердження факту користування земельної ділянкою подали до ЛМР архівний витяг, що не відповідає дійсності, та інформація наведена в ньому є недостовірною, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_4 надав державному органу документи, що містять неправдиві відомості, а також відсутній вирок суду, яким ОСОБА_4 притягнуто до кримінальної відповідальності за внесення до документів неправдивих відомостей, виготовлення підроблених документів чи використання підроблених документів. Конституційна презумпція невинуватості зобов`язує зробити висновки, що доки підроблення документів не буде встановлено вироком суду, який набрав законної сили, такі документи вважаються непідробленими та дійсними.

Окрім того, суд не приймає до уваги покликання прокурора не те, що спірна земельна ділянка є в користуванні мешканців будинку АДРЕСА_4 , оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували зазначений факт, зокрема в матеріалах справи відсутні договори, державні акти чи рішення органів державної влади про належність спірної земельної ділянки у власності чи користуванні інших громадян. Суд зазначає, що даний факт може бути підтверджений лише документально, а не показами свідків, на чому наполягав представник третьої особи. Окрім того, згідно акту встановлення і показу меж земельної ділянки АДРЕСА_1 , який знаходиться в технічній документації з землеустрою, межі спірної земельної ділянки погоджувалися суміжними землекористувачами, в тому числі ОСББ «Авангард», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , що свідчить про відсутність претензій з боку суміжних землекористувачів при виготовленні технічної документації на спірну земельну ділянку.

Також, суд не приймає до уваги покликання прокурора про безпідставність здійснення поділу земельної ділянки 4610136600:07:001:0057, так як в заяві про поділ не коректно зазначено кадастрові номери, оскільки технічні описки в кадастрових номерах земельних ділянок не є підставою для скасування реєстрації права власності, оскільки нотаріус, як суб?єкт державної реєстрації отримує відомості (кадастрові номери та площі) про утворені внаслідок поділу земельні ділянки з Державного земельного кадастру. Слід зазначити, що в Державний земельний кадастр дані про утворені земельні ділянки були внесені спеціалізованою землевпорядною установою на підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Інші доводи сторін, які наведені у позові не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати в силу вимог пункту другого частини другої статті 141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст.81, 83, 116, 121, 188 Земельного кодексу України, ст.ст.317, 319, 321, 328, 330, 387, 388, Цивільного кодексу України, ст.ст.8-14, 30, 76-82, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Галицької окружної прокуратури м.Львова Львівської області, в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_4 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСББ «Авангард» про витребування майна - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Галицька окружна прокуратура м.Львова, ЄДРПОУ 02910031, адреса: 79005, м.Львів, вул. Богомольця, 9, електронна адреса: halytska@oblprok.Iviv.uа.

Позивач: Львівська міська рада, ЄДРПОУ 04055896, адреса: 79008, м.Львів, пл. Ринок, 1, електронна адреса: aqu@city-adm.lviv.ua.

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 .

Третя особа: ОСББ «Аваргард», ЄДРПОУ 36462540, адреса: м.Львів, вул. Героїв майдану, 17.

Повний текст рішення суду виготовлено 01.07.2024.

Суддя Зубачик Н.Б.