Постанова

від 30.05.2024 по справі 946/3455/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4545/24

Справа № 946/3455/22

Головуючий у першій інстанції Пащенко Т. П.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 946/3455/22

Номер провадження: 22-ц/813/4545/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Хангельдян К.С,

учасники справи:

- заявник - заступник начальника Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),

- боржник - ОСОБА_1 ,

- стягувач - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням заступника начальника Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 до виконання ним зобов`язань, покладених на нього виконавчим листом № 946/3455/22, виданим Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 21 червня 2023 року про стягнення на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою адвоката Македонської Ірини Олександрівни, діючої від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, постановлену у складі судді Пащенко Т.П. о 12 годині 45 хвилині 20 лютого 2024 року, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року заступник начальника Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапір А.Д. (далі - Державний виконавець) звернувся до суду з вищезазначеним поданням, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до виконання ним зобов`язань, покладених на нього виконавчим листом №946/3455/22, виданим Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 21.06.2023 року про стягнення на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 04.01.2021 року в розмірі - 74 773,70 долара США та судового збору в розмірі - 12 405,00 грн..

Державний виконавець обґрунтовує вимоги подання тим, що на виконанні Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконавчого листа №946/3455/22, виданого 21.06.2023 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 04.01.2021 року в розмірі - 74 773,70 долара США, яка складається з: - суми основного боргу в розмірі - 71 000,00 доларів США; - відсотки за користування грошовими коштами у розмірі - 3 773,70 долара США, що еквівалентно до національної валюти - 2 734 474,21 грн., та судового збору в розмірі - 12 405,00 грн.. За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України.

04.01.2024 року державним виконавцем вручено боржнику під розписку наступні виконавчі документи: - копія постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 вiд 02.01.2024 року; - копія постанови про стягнення виконавчого збору НОМЕР_1 в 02.01.2024 року; - виклик державного виконавця за вих.No233 вiд 03.01 2024 року. Викликом державного виконавця зобов`язано боржника з`явитися до виконавця 15.01.2024 року о 10 год. 00 хвилин за адресою - м. Ізмаїл, пр. Миру, буд.23, кімната 206. Одночасно боржника зобов`язано надати: - декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; - пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, які вживаються з метою його виконання, достовірні відомості про доходи та місце роботи, на твердження чого надати довідку з місця роботи, достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо), у тому числі про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами, з значенням назви відповідної установи та її адреси, на підтвердження чого надати копії відповідних договорів або інших документів, достовірні відомості про майно, що перебуває у спільній власності (місцезнаходження, технічна характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих документів про відповідне право, достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі/іпотеці, з наданням копій підтверджуючих документів, копії паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду закордон, довідку про склад сім`ї, документи щодо зареєстрованих осіб в житлових будинках, квартирах, що належать на праві приватного та/або спільної власності.

Отримавши вищевказаний виклик державного виконавця, боржник до державного виконавця не з`явився у зазначену дату та час, будь-які заяви, пояснення та документи боржником не надано. Про що складено акт державного виконавця від 16.01.2024 року. Боржнику роз`яснено, що за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог закону винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Рішення на день звернення з поданням боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких спрямованих на його виконання дій не здійснено, що суперечить вимогам статті. 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказане свідчить про ухилення боржника від виконання зобов`язань (Т. 1, а. с. 236 - 238).

Позиція боржника у суді першої інстанції

У запереченнях на подання державного виконавця адвокат Македонська Ірина Олександрівна, діюча від імені ОСОБА_1 , просить у задоволенні подання відмовити. Представник боржника посилається на те, що ОСОБА_1 не ухиляється від виконання рішення суду. Причиною невиконання рішення суду в добровільному порядку стали обставини, що не залежать від волі боржника (введення воєнного стану, знаходження деякий час на військовій службі, значне погіршення його стану здоров`я). До державного виконавця він не з`явився з поважних причин. Оскільки відсутнє ухилення боржника від виконання рішення суду, подання державного виконавця є безпідставним. Державним виконавцем не з`ясовано реальну вартість належного боржнику майна з метою можливого погашення боргу. Подання не містить доказів спроб боржника виїхати з кордон з метою ухилення від виконання рішення суду (Т. 2, а. с. 2 - 24).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування його висновків

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 лютого 2024 року задоволено вищевказане подання заступника начальника Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України фізичну особу - боржника ОСОБА_1 до виконання ним зобов`язань, покладених на нього виконавчим листом №946/3455/22, виданим Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 21 червня 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 04 січня 2021 року в розмірі - 74 773,70 долара США, яка складається з суми основного боргу в розмірі - 71 000,00 доларів США та відсотків за користування грошовими коштами у розмірі - 3 773,70 долара США, що еквівалентно до національної валюти - 2 734 474,21 грн., та судового збору в розмірі - 12 405,00 грн..

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, існує факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, про що свідчить невиконання вимог державного виконавця щодо необхідності з`явитися та надати декларацію про майно. Боржником не здійснено погашення боргу в будь-якому значному розмірі (Т. 2, а. с. 128 - 131 зворотна сторона).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокатМакедонська Ірина Олександрівна, діюча від імені ОСОБА_1 , просить скасувати вищевказану ухвалу суду першої інстанції. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні подання державного виконавця.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що: 1) причинами невиконання рішення суду в добровільному порядку стали обставини, що не залежать від волі боржника. Введення в Україні воєнного стану призвело до проблем з реалізацією сільгосппродукції підприємствами, засновниками яких є боржник. Боржник перебував на військовій службі в лавах ЗС України, однак вимушений був звільнитися через різке погіршення стану здоров`я. Він здійснює догляд за хворою матір`ю. Через усі вказані обставини, накладений на його майно арешт, у нього виникли фінансові проблеми; 2) державним виконавцем не повідомлено, що за час знаходження виконавчого листа на примусовому виконанні у приватного виконавця з нього було стягнуто - 15 128,06 грн.; 3) до державного виконавця він не з`явився у зв`язку із хворобою матері; 4) суд безпідставно не взяв до уваги жодний довід, викладених в його запереченнях на подання; 5) справу розглянуто за відсутності його представника, який перебуває за кордоном, у заявку з чим порушено його право на отримання правничої допомоги; 6) суд безпідставно ототожнив поняття «ухилення від виконання судового рішення» та «ухилення від виконання обов`язків боржника у виконавчому провадженні»; 7) судом не враховано, що боржник не вчинив жодних дій з відчуження належного йому майна з метою ухилення від виконання рішення суду. Судом не досліджено питання співмірності вартості його арештованого майна та достатності такого майна для погашення боргу (Т. 2, а. с. 207 - 217).

Позиція стягувача в апеляційному суді

Адвокат Кобак Роман Іванович, діючий від імені ОСОБА_2 , у відзиві на апеляційну скаргу просить останню залишити без задоволення. Ухвалу суду першої інстанції просить залишити без змін.

Представник стягувача зазначає про те, що боржнику на час укладення договору позики було відомо про його серйозне захворювання. Тобто, оперативне втручання та хвороба боржника не були для нього несподіваними. Боржник на даний час не сплатив добровільно жодних коштів в рахунок погашення боргу. Боржник не надав доказів відсутності у нього коштів, майна, за рахунок яких можуть бути задоволенні вимоги кредитора. Боржник, після того як йому стало відомо про звернення з позовом до суду, вчинив правочини з відчуження належних йому транспортних засобів та гаражу. Представником боржника не надано жодного доказу реальної можливості виконання рішення суду (Т. 3, а. с. 1 - 4).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.03.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Македонської Ірини Олександрівни, діючої від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 лютого 2024 року (Т. 2, а. с. 231 - 231 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.04.2024 року призначено справу до судового розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду(Т. 2, а. с.238).

11.04.2024 р. від адвоката Кобака Романа Івановича, діючого від імені ОСОБА_2 , надійшов відзив на апеляційну скаргу (Т. 3, а. с. 1 - 4).

АдвокатМакедонська І.О., діюча від імені ОСОБА_1 , у судовому засіданні просила апеляційну скаргу задовольнити. Ухвалу суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні подання.

Адвокат Кобак Р.І., діючий від імені ОСОБА_2 , у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Македонської Ірини Олександрівни, діючої від імені ОСОБА_1 , не підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 04.01.2021 року в розмірі - 74 773,70 долара США, яка складається з суми основного боргу в розмірі - 71 000,00 доларів США та відсотків за користування грошовими коштами у розмірі - 3 773,70 долара США, що еквівалентно до національної валюти - 2 734 474,21 грн., та судовий збір у розмірі - 12 405,00 грн..

Постановою заступника начальника Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапір А.Д. від 02.01.2024 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №946/3455/22, виданого 21.06.2023 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 04.01.2021 року у розмірі - 74 773,70 долара США, яка складається з суми основного боргу в розмірі - 71 000,00 доларів США та відсотків за користування грошовими коштами у розмірі - 3 773,70 долара США, що еквівалентно до національної валюти - 2 734 474,21 грн., та судового збору в розмірі - 12 405,00 грн..

Постановою заступника начальника Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапір А.Д. від 02.01.2024 року стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі - 7 477,37 долара США та - 1 240,50 грн..

За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_1 ..

Відповідно до розписки від 04.01.2024 року державним виконавцем вручено боржнику наступні виконавчі документи: - копія постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 вiд 02.01.2024 року; - копія постанови про стягнення виконавчого збору НОМЕР_1 в 02.01.2024 року; - виклик державного виконавця за вих.No233 вiд 03.01.2024 року.

Викликом державного виконавця від 03.01.2024 року №233 зобов`язано боржника з`явитися до виконавця 15.01.2024 року о 10 год. 00 хвилин за адресою - м. Ізмаїл, пр. Миру, буд.23 кімната 206, щодо виконання судового рішення. Одночасно боржника зобов`язано надати: декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи., які вживаються з метою його виконання, достовірні відомості про доходи та місце роботи, на твердження чого надати довідку з місця роботи, достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо), у тому числі про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за й межам, з значенням назви відповідної установи та її адреси, на підтвердження чого надати копії відповідних договорів або інших документів, достовірні відомості про майно, що перебуває у спільній власності (місцезнаходження, технічна характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих документів про відповідне право, достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі / іпотеці, з наданням копій підтверджуючих документів, копії паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду закордон, довідку про склад сім`ї, документи щодо зареєстрованих осіб в житлових будинках, квартирах, що належать на праві приватного та / або спільної власності.

Також, Боржнику роз`яснено, що за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог закону винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам статті. 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження». Вказане свідчить про ухилення боржника від виконання зобов`язань.

Вказаний виклик державного виконавця боржник отримав - 04.01.2024 року.

Як вбачається з акту державного виконавця від 16.01.2024 року боржником вимоги державного виконавця не виконано, а саме - рішення суду не виконано, декларацію про доходи та майно не надано, пояснення не надано, інші документи боржником не надано.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення подання.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу

Згідно статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України (станом на 24.05.2016 року) , питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи при виконанні судових рішень, вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Зокрема, п.18 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» (станом на 24.05.2016 року) передбачено право державного виконавця звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань, накладених на нього рішенням.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Положенням ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та виїзду в Україну громадян України» встановлено, що громадянину України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянину, який має паспорт, може бути відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, якщо діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов`язання, якщо особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням-до виконання зобов`язань.

За змістом пункту 19 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи чи керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка у відповідності до статті 9 Конституції України, Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод громадян», Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» є частиною національного законодавства, передбачає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом. При цьому, виконання будь - якого рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а тому має відповідати вимогам ст. 6 Конституції про захист прав людини та основних свобод.

Відповідно до пункту 34 рішення Європейського суду з прав людини, ухваленому 07 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії» рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, може застосовуватись судами як джерело права: «суд знову наголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним, на шкоду будь - якій стороні. Важко уявити собі ситуацію, якби пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надано сторонам у спорі, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень».

Пунктом 8 статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» встановлено, що на Державну прикордонну службу відповідно до визначених законом завдань покладається, зокрема, запобігання та недопущення в`їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом першим частини першої статті третьої Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Доводи апелянта про те, що рішення суду не виконано у зв`язку з наявністю обставин, що не залежать від волі боржника, колегія судді відхиляє, оскільки відсутні докази безпосереднього впливу введення воєнного стану на здійснення господарської діяльності боржником. Відсутні докази того, що боржник намагався виконати рішення суду або вчинити інші дії спрямовані на добровільне (самостійне) виконання рішення суду.

Доводи про те, що під час знаходження виконавчого листа на примусовому виконанні у приватного виконавця було стягнуто - 15 128,06 грн. є неспроможними, оскільки вони не спростовують невиконання вимог державного виконавця, відсутність даних про виконання рішення під час знаходження виконавчого листа на примусовому виконанні у державного виконавця.

Доводи апелянта про те, що дана справа була розглянута за відсутності його представника, колегія суддів відхиляє, оскільки ч. 4 статті 441 ЦПК України передбачено, що суд негайно розглядає подання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, щоборжник не вчинив жодних дій з відчуження належного йому майна з метою ухилення від виконання рішення суду, оскільки вказане не доводить намагання боржника виконати рішення суду.

Таким чином, саме невиконання боржником рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2023 року про стягнення боргу за позикою призвело до відкриття виконавчого провадження щодо його примусового виконання та вжиття до боржника заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, станом на момент винесення оскаржуваної ухвали є об`єктивно наявним та доведеним, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

За приписами статті 129 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до

виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом

порядку.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних, адміністративних, господарських

справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій

доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і

основоположних свобод.

Невиконання боржником судового рішення, яке набрало законної сили, порушує

положення статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України, статті 4-9 ГПК

України, інших нормативно-правових актів України, суперечить практиці Європейського

суду з прав людини у справах проти України щодо тривалого невиконання рішень

національних судів та відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту

в розумінні статей 6 та 13 Конвенції та стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції.

Право на суд, захищене пунктом І статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби

національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові

судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ

до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому

необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити

Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні

рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона

володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог

Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади

контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та

своєчасному виконанню (рішення Суду у справі Савіцький проти України, по. 38773/05,

від 26.07.2012).

Пункт 1 статті 6 Конвенції, серед іншого, захищає виконання остаточних

судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися

невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не

можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава

зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за

законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається

обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати

остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього

її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті І статті 6

Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадженнявимагає оперативності (рішення Суду у справі Глоба проти України, по. 15729/07, від 05.07.2012).

Таким чином, вищевказані доводи апелянта не мають наслідком скасування ухвали суду першої інстанції, зводяться виключно до необхідності переоцінки доказів. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Македонської Ірини Олександрівни, діючої від імені ОСОБА_1 , є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є справедливою, законною та обґрунтованою. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката Македонської Ірини Олександрівни, діючої від імені ОСОБА_1 , відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з п. 31 ч. 1 ст. 353, п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України після її перегляду в апеляційному порядку оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України,

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Македонської Ірини Олександрівни, діючої від імені ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 лютого 2024 року, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 01 липня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе