Рішення

від 18.06.2024 по справі 204/4670/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/4670/24

Провадження № 2/204/2518/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Карнаух В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ЛЕНГІПРОМЕЗ» про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з Акціонерного товариства «ЛЕНГІПРОМЕЗ» на його користь на повернення боргу 1000000,00 доларів США, на повернення процентів 1280000,00 доларів США, а також судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 15 листопада 2018 року між ОСОБА_1 як позикодавцем та Акціонерним товариством «ЛЕНГІПРОМЕЗ» як позичальником було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б., зареєстрований в реєстрі за № 931, відповідно до умов якого позикодавець передав, а позичальник отримав в борг кошти у сумі 1000000,00 доларів США, на строк до 15 березня 2024 року. Згідно з п. 2.1 вищевказаного договору позичальник зобов`язаний сплатити фіксовану суму процентів у розмірі 2% від суми позики за кожен місяць користування позикою в момент повного повернення позики. Факт підписання договору позичальником свідчить про отримання ним всієї вказаної у пункті 1.1 договору суми готівкою. Місцем виконання договору є місце проживання позикодавця. Однак, відповідач свої грошові зобов`язання не виконав, у визначений договором строк грошові кошт повернуті не були. Таким чином, крім суми боргу у розмірі 1000000,00 доларів США, з відповідача підлягають стягненню також проценти (2% від суми позики за кожен місяць користування позикою, за період з 15 листопада 2018 року по 15 березня 2024 року), розмір яких становить 1280000,00 доларів США. У зв`язку з цим для захисту своїх порушених прав позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 як позикодавцем та Акціонерним товариством «ЛЕНГІПРОМЕЗ» як позичальником було укладено Договір позики, посвідчений 15 листопада 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б., зареєстрований в реєстрі за № 931, згідно умов якого ОСОБА_1 надав Акціонерному товариству «ЛЕНГІПРОМЕЗ» у позику грошові кошти в сумі 1000000,00 доларів США, що є еквівалентом 28350000,00 грн. за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на момент укладення даного договору, на строк до 15 березня 2024 року, зі сплатою фіксованої суми процентів в розмірі 2% від суми позики за кожен місяць користування позикою в момент повного повернення позики (а.с. 7).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Факт отримання Акціонерним товариством «ЛЕНГІПРОМЕЗ» від ОСОБА_1 грошових коштів підтверджується самим договором позики від 15 листопада 2018 року, у пункті 2.2 якого зазначено, що передачу грошей здійснено до підписання цього договору. Факт підписання договору позичальником свідчить про отримання ним усієї вказаної у п. 1.1 Договору грошової суми готівкою та про відсутність будь-яких претензій, які б стосувалися цього питання.

Відповідно дост. 1046 ЦК України,за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до положень статті 1047 ЦК України, договір позикиукладається уписьмовій формі,якщо йогосума неменш яку десятьразів перевищуєвстановлений закономрозмір неоподатковуваногомінімуму доходівгромадян,а увипадках,коли позикодавцемє юридичнаособа,-незалежно відсуми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

У пункті 2.1 вищевказаного Договору позики від 15 листопада 2018 року також визначено, що за цим договором позичальник зобов`язаний сплатити фіксовану суму процентів у розмірі 2% від суми позики (зазначеної в п. 1.1 Договору) за кожен місяць користування позикою в момент повного повернення позики.

Згідно з пунктом 2.3 даного Договору позики, позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві окрім основної суми грошових коштів (зазначеної в п. 1.1 Договору), суму з урахуванням відсотків зазначених в п. 2.1 Договору, в строк до 15.03.2024 року. Позичальник, в межах встановленого цим пунктом строку має право повернути суму позики частинами.

У пункті 2.4 Договору позики від 15 листопада 2018 року сторонами було обумовлено, що позика має бути повернута позикодавцю за місцем його реєстрації. Виконання позичальником свого зобов`язання з повернення грошових коштів за цим договором має здійснюватися готівкою шляхом вручення грошей особисто позикодавцеві, місцем виконання договору є місце реєстрації та проживання позикодавця, а саме: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання виконав у повному обсязі, тобто передав відповідачу обумовлену суму грошових коштів, що підтверджується договором позики від 15 листопада 2018 року.

В свою чергу, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, та не повернув суму позики в обумовлений у договорі строк.

Таким чином судом встановлено, що на теперішній час сума неповернутої позики становить 1000000,00 доларів США.

Позивач зазначив, що відповідач позику не повертає та у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач вирішив скористатись правом вимоги та звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідност. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до змісту ст.ст.610,612 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

З огляду на те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань та не повернув суму позики, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми позики є законними та обґрунтованими.

Щодо стягнення боргу в іноземній валюті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 99 Конституції Українивстановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому,Основний Законне встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно достатті 192 ЦК Україниіноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК Українивизначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

При цьому, заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштіву іноземній валюті, яка отримана у позику.

Томуяк укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Отже, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. Таким чином, наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача боргу у валюті, визначеній договорами позики долар США.

Згідно роз`яснень наданих у пункті 14Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року, у разі пред`явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Сума заборгованості відповідача за договором позики від 15 листопада 2018 року становить 1000000,00 доларів США.

Станом на 18 червня 2024 року, тобто станом на день ухвалення судом даного рішення, офіційний курс валюти встановлений НБУ становить за 1 долар США 40,6485 грн. Отже, сума неповернутої позики за договором позики від 15 листопада 2018 року складає 1000000,00 доларів США, що за встановленим курсом НБУ станом на 18 червня 2024 року становить еквівалент 40648500,00 грн. (1 000 000,00 доларів США х 40,6485 грн. = 40648500,00 грн.).

Таким чином судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів наданих за договором позики, яке підлягає судовому захисту.

З огляду на те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань та не повернув суму позики, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми позики є законними та обґрунтованими, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути суму боргу у розмірі 1 000000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18 червня 2024 року становить 40648500,00 грн., а отже позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача нараховані проценти за користування грошовими коштами у розмірі 1280000,00 доларів США.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно дост.536ЦК Україниза користуваннячужими грошовимикоштами боржникзобов`язанийсплачувати проценти,якщо іншене встановленодоговором міжфізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлене договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вже було зазначено вище, у пункті 2.1 Договору позики від 15 листопада 2018 року сторони обумовили, що за цим договором позичальник зобов`язаний сплатити фіксовану суму процентів у розмірі 2% від суми позики (зазначеної в п. 1.1 Договору) за кожен місяць користування позикою в момент повного повернення позики.

Тобто, за кожен місяць користування позикою Акціонерне товариство «ЛЕНГІПРОМЕЗ» зобов`язане сплатити по 2% від суми позики, зазначеної в пункті 1.1 договору (1000000,00 доларів США), тобто по 20000,00 доларів США.

Оскільки судом встановлено, що на теперішній час грошові кошти отримані в позику позивачу не повернуті, є всі підстави для стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами за період заявлений позивачем до стягнення - з 15 листопада 2018 року по 15 березня 2024 року, тобто за 64 місяці.

Сума нарахованих процентів за період з 15 листопада 2018 року по 15 березня 2024 року (64 місяці), які відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача відповідно до умов договору позики від 15 листопада 2018 року становить 1280000,00 доларів США (20000,00 доларів США х 64 місяці = 1280000,00 доларів США), що за встановленим курсом НБУ станом на 18 червня 2024 року становить еквівалент 52030 080,00 грн. (1 280 000,00 доларів США х 40,6485 грн. = 52030 080,00 грн.).

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід також стягнути проценти за користування грошовими коштами у розмірі 1280000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18 червня 2024 року становить 52030 080,00 грн., а отже позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині також підлягають задоволенню.

З урахуванням всього вищевикладеного суд приходить до висновку, що з Акціонерного товариства «ЛЕНГІПРОМЕЗ» на користь ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за договором позики від 15 листопада 2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б., зареєстрованим в реєстрі за № 931, у загальному розмірі 2280000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18 червня 2024 року становить 92678580,00 грн., яка складається з: основної суми боргу 1 000000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 40648500,00 грн.; процентів за користування грошовими коштами 1280000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 52030 080,00 грн.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно дост. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить довисновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а порушені права судовому захисту.

Крім того, відповідно дост.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені то з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 15140,00 грн. (тобто у максимальному розмірі, встановленому для подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру).

На підставі ст.ст. 192, 207, 524, 525, 526, 610, 612, 1046-1049 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 128, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ЛЕНГІПРОМЕЗ» про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути зАкціонерного товариства«ЛЕНГІПРОМЕЗ» (місцезнаходження:196247,Російська Федерація,м.Санкт-Петербург,просп.Ленінський,буд.151,ІПН 7810203996,КПП 781001001)на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцереєстрації: АДРЕСА_2 ,РНОКПП - НОМЕР_1 ) заборгованість за договором позики у розмірі 2280000,00 доларів США (два мільйони двісті вісімдесят тисяч доларів США, 00 центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 18 червня 2024 року становить 92678580,00 грн. (дев`яносто два мільйони шістсот сімдесят вісім тисяч п`ятсот вісімдесят гривень, 00 копійок),яка складаєтьсяз: основної суми боргу 1 000000,00 доларів США (один мільйон доларів США, 00 центів), що за офіційним курсом НБУ становить 40648500,00 грн. (сорок мільйонів шістсот сорок вісім тисяч п`ятсот гривень, 00 копійок); процентів за користування грошовими коштами 1280000,00 доларів США (один мільйон двісті вісімдесят тисяч доларів США, 00 центів), що за офіційним курсом НБУ становить 52030 080,00 грн. (п`ятдесят два мільйони тридцять тисяч вісімдесят гривень, 00 копійок).

Стягнути з Акціонерного товариства «ЛЕНГІПРОМЕЗ» (місцезнаходження: 196247, Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, просп. Ленінський, буд. 151, ІПН 7810203996, КПП 781001001) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 15140,00 грн. (п`ятнадцять тисяч сто сорок гривень, 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез