Рішення

від 14.05.2024 по справі 183/11441/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/11441/23

№ 2/183/912/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2024 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Дубовенко І.Г., за участю секретаря судового засідання - Коваленко Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новомосковськ Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування та визнання права власності на нерухоме майно, суд -

в с т а н о в и в :

10 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Маймор А.В. звернулась до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому після уточнення позовних вимог просить усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за нею право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_3 є її матір`ю, а відповідач по справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_3 та рідним братом позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1 , виданого 17.02.2011 року виконавчим комітетом Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, відповідний актовий запис № 16.

За період свого життя ОСОБА_3 залишила заповіт, згідно якого все своє майно, яке залишилось на день її смерті, заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Заповіт, посвідчений 04.09.1997 року секретарем виконкому Спаської сільської Ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області, реєстраційний номер 44.

Спадкове майно складається з: житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 61.2 кв.м. житловою 28.7 м.кв., яке належало померлій ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстраційний № 1-1862 та зареєстрована в Новомосковському БТІ за р.н. № 83 14.08.1997 року, та земельної ділянки, площею 9,040 га, кадастровий номер 1223286500:01:039:0557, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, належну ОСОБА_3 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ДП № 082853, виданого 27.12.2001 року Спаською сільською радою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 20952/19.

Після смерті матері ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом від 18 липня 1996 року, звернулася до Другої новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з заявою про прийняття спадщини - у вигляді земельної ділянки.

03 лютого 2012 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі № 2-374 від 03.02.2012 р. на земельну ділянку, площею 9,040 га, кадастровий номер 1223286500:01:039:0557, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, належну ОСОБА_3 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ДП № 082853, виданого 27.12.2001 року Спаською сільською радою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 20952/19.

З заявою про прийняття спадщини за заповітом на спадкове майно, належне померлій ОСОБА_4 , звернувся і відповідач, що підтверджується заявою № 677 від 13.05.2011 року в матеріалах спадкової справи, але, фактично так і не прийняв спадщину після смерті матері, та не оформив свої спадкові права на вищевказаний житловий будинок.

Позивач обґрунтовує свої уточнюючі позовні вимоги тим, що з грудня 2011 року вона фактично проживала в житловому будинку, який належав ОСОБА_3 , по теперішній час, що підтверджується довідками із Спаського старостинського округу Підгородненської міської ради від 30.11.2022 р. за № 549, від 04.10.2023 р. за № 234, від 09.02.2024 р. за № 42.

В зв`язку з тим, що ОСОБА_3 була особою похилого віку, часто хворіла, останні роки не могла самостійно себе обслуговувати, погано пересувалася та потребувала постійної сторонньої допомоги, тому донька проживала разом з нею.

Доглядом ОСОБА_3 , забезпеченням її ліками, продуктами, та побутовим обслуговуванням займалася Позивач, що підтверджується довідкою сімейного лікаря Крят Г.П . Спаської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 14.02.2024 р.

Про те, що ОСОБА_3 потребувала стороннього догляду та отримувала належний догляд від позивача, було відомо відповідачу, проте жодного разу не приїжджав до матері в Україну і не мав наміру надавати їй будь-яку матеріальну чи іншу допомогу, не зважаючи на складений нею заповіт. Отже, відповідач мав можливість забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю - своїй матері але ухилявся, не турбувався про неї, не підтримував її матеріально, фактично ухилявся віл виконання свого обв`язку, як сина, щодо утримання та надання їй допомоги.

Лише після смерті ОСОБА_3 відповідач приїхав в Україну та подав заяву про прийняття спадщини, тому як ніби-то мав намір переїхати та жити в її будинку. При цьому, відповідач домовився з позивачем про наступне: він виплатить компенсацію за усі понесені нею грошові витрати за комунальні послуги та витрати, які вона понесла внаслідок догляду за матір`ю та після її смерті, а позивач, в свою чергу, відмовиться від своєї спадкової частки на житловий будинок. Після чого ОСОБА_1 , у встановлений законом строк, відмовилась від прийняття спадщини на користь відповідача, але ніякої компенсації він так і не виплатив позивачу, тобто, цією домовленістю ввів її в оману.

Окрім того, з часу смерті матері і по теперішній час відповідач взагалі не приїжджав в Україну і не приймав участі в утриманні та розпорядженні спадковим майном, що також порушує законні права та інтереси позивача, яка більш десяти років щомісячно сплачує комунальні послуги, ремонтує та утримує будинок у належному стані, але ж укласти договори на електропостачання та газопостачання не має можливості, бо не є власником домоволодіння.

Враховуючи те, що відповідач є громадянином Росії і постійно там проживає, будь-яких дій після подання заяви про прийняття спадщини до нотаріуса на теперішній час не здійснив, чим перешкоджає позивачу належним чином оформити документи на житловий будинок, позивач вимушена звернутись до суду для захисту своїх майнових прав на отримання спадкового майна померлої.

З огляду на викладене, позивач просить усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на спадкове майно, а саме: нерухоме майно, розташоване за адресою: житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідачем відзиву на позов не подано.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду від 06 листопада 2023 року позовна заява прийнята до провадження та у справі відкрито загальне позовне провадження.

09.01.2024 року ухвалою Новомосковського міськрайонного суду задоволено клопотання представника позивача Маймор А.В. про витребування спадкової справи після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зобов`язано державного нотаріуса Крутько Л.П. Другої новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області надати суду належним чином завірену копію спадкової справи, що відкрита після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . На виконання зазначеної ухвали, державним нотаріусом Другої новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. направлено на адресу суду витребувані документи.

23.02.2024 року, представником позивача Маймор А.В. , через канцелярію суду, подано уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування та визнання права власності.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду від 01.03.2024 року прийнято уточнену позовну заяву від представника позивача про усунення від права на спадкування та визнання права власності.

19.03.2024 року ухвалою суду закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, представником позивача подано заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити , проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач про дату та час судових засідань повідомлявся належним чином шляхом публікації оголошення про виклик на сайті «Судова влада України», а також додатково направлення судових повісток на відомі електронні адреси посольств РФ в Україні. Правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався, будь-яких інших заяв не надав.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши підстави позову, докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 26.07.1960 року, виданого Миколаївською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області, актовий запис № 65. Відповідач по справі ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 та рідним братом Позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 , виданого 17.02.2011 року виконавчим комітетом Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, відповідний актовий запис № 16.

З матеріалів спадкової справи №272/2011, вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , позивач звернувся до державного нотаріуса Крутько Л.П. із заявою про прийняття спадщини за заповітом, що підтверджується заявою від 13.05.2011року за № 678, та з заявою про відмову від прийняття спадщини на користь, ОСОБА_2 , що підтверджується заявою від 13.05.2011 року за № 679.

Оглядом вказаної спадкової справи встановлено, що після смерті ОСОБА_3 до державного нотаріуса Крутько Л.П. з заявою про прийняття спадщини за заповітом також, звернувся ОСОБА_2 , що підтверджується заявою від 13.05.2011 року за № 677.

За життя ОСОБА_3 залишила заповіт, згідно якого все своє майно, яке залишилось на день її смерті, заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Заповіт, посвідчений 04.09.1997 року секретарем виконкому Спаської сільської Ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області, реєстраційний номер 44.

Спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 61.2 кв.м. житловою 28.7 м.кв., яке належало померлій ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстраційний № 1-1862 та зареєстрована в Новомосковському БТІ за р.н. № 83 14.08.1997 року, та земельної ділянки площею 9,040 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

З довідки сімейного лікаря Крят Г.П . Спаської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 14.02.2024 р. вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 тривалий час тяжко хворіла та потребувала сторонньої допомоги. ОСОБА_8 увесь час доглядала за матір`ю, піклувалася про неї та надавала всю необхідну допомогу. Відповідач, взагалі не приїжджав до матері, хоча остання зверталася до нього за такою допомогою, ухилявся від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю.

Згідно з вимогами ч. 3 статті 1224 Цивільного кодексу України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялись від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2019 року у справі № 752/12158/14-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Як встановлено судом, весь час безпорадного стану ОСОБА_3 , лише позивач особисто доглядала за матір`ю та забезпечувала її необхідним доглядом, надавала всю необхідну допомогу, зокрема, доглядала за нею, придбавала ліки, продукти харчування. Натомість, відповідач жодного разу не відвідав матір, усунувся від допомоги, не надавав ні грошових коштів, ні ліків, ні продуктів харчування, навіть жодного разу не зателефонував матері. Питанням поховання матері також займалася ОСОБА_1 , в тому числі матеріальною стороною.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ч.1, 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 1216, 1217, 1218, 1220 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222, ч. 2 ст. 1223 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст.1261, 1264 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно ст. ст. 1268, 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.5, 6 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Правила ч.5 ст.1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Згідно з п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Матеріали справи підтверджують, що спадкодавець, ОСОБА_3 , перебуваючи в безпорадному стані, потребувала сторонньої допомоги, матеріального забезпечення, здійснення опіки, надання будь-якої іншої допомоги (спілкування, консультації, моральної підтримки, тощо). У вказані періоди часу, лише позивач знаходилася поряд з матір`ю та надавала їй всю необхідну допомогу, зокрема, піклувалася про неї, наглядала за нею цілодобово та матеріально забезпечувала (купувала необхідні ліки, оплачувала усі медичні послуги, тощо), що не спростовано відповідачем. Натомість, відповідач умисно ухилявся від своїх обов`язків щодо надання допомоги ОСОБА_3 , яка знаходилася в безпорадному стані, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та усунення відповідача від права на спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Враховуючи встановлені факти та обставини, суд приходить до висновку, що будучі спадкоємцем ОСОБА_3 першої черги за законом, яка своєчасно прийняла спадщину після смерті спадкодавця шляхом звернення з відповідною заявою про прийняття спадщини; та яка фактично її прийняла, має право звернутися з позовом про усунення відповідача від спадкування після смерті ОСОБА_3 та позовні вимоги позивача щодо усунення відповідача від спадкування та визнання за нею права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , обґрунтовані та підлягають задоволенню, тому як іншого суду не доведено.

Згідно з п. 1 ч. 2, ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 81, 82, 90, 137, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про усунення від права на спадкування та визнання права власності - задовольнити.

Усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за заповітом на спадкове майно, яке відкрилось після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з: житлового будинку А загальною площею 61,2 м.кв, житловою площею 28,7м.кв., літня кухня - сарай Б, сарай В, вбиральня Г, колодязь №1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 884 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з моменту отримання ним копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_1 ; електронна адреса: відсутня.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Повний текст рішення складений 14 травня 2024 року.

Суддя І.Г.Дубовенко