Постанова

від 19.06.2024 по справі 2-3130/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 2-3130/11

провадження № 61-14965св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача Литвиненко І. В.,

суддів: Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СП МДМ»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Запорізька міська рада,

особа, яка подавала заяву про приєднання до апеляційної скарги, - Громадська організація «Об`єднаний екологічний рух Запоріжжя»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Громадської організації «Об`єднаний екологічний рух Запоріжжя» та Запорізької міської ради на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 12 вересня 2023 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «СП МДМ» (далі - ТОВ «СП МДМ») у вересні 2011 року звернулося до суду з вищевказаним позовом.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя рішенням від 25 січня 2012 року позов задовольнив.

Виділив приміщення ТОВ «СП МДМ», а саме склад № 29 площею 68,2 кв. м, склад № 291 площею 16,6 кв. м, склад № 292 площею 25,8 кв. м, коридор № 30 площею 22,7 кв. м, коридор № 301 площею 5,5 кв. м, коридор 772 площею 13,4 кв. м, коридор 773 площею 5 кв. м, що розташовані в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1 в окреме приміщення № 264 загальною площею 157,2 кв. м.

В загальне користування приміщень № № 263, 264 виділив: коридор № 28 площею 23,0 кв. м, сходову клітину підвального поверху І площею 31,7 кв. м, сходову клітину підвального поверху ІІ площею 33,0 кв. м, сходову клітину першого поверху І площею 37,6 кв. м, коридор № 79 площею 55,8 кв. м, кімнату охорони № 791 площею 3,5 кв. м, що розташовані в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1

Виділив приміщення ТОВ «СП МДМ», а саме кабінет № 131 площею 102,8 кв. м, торговий зал № 132 площею 586,3 кв. м, туалет № 1321 площею 4,3 кв. м, допоміжне приміщення № 1322 площею 4,4 кв. м, кімнату прийому їжі № 1323 площею 20,8 кв. м, кабінет № 133 площею 7,5 кв. м, кабінет № 134 площею 11,7 кв. м, коридор № 135 площею 3,3 кв. м, коридор № 136 площею 9,0 кв. м, кімнату прийому їжі № 137 площею 9,6 кв. м, серверну № 138 площею 3,3 кв. м, кабінет № 139 площею 19,4 кв. м, кабінет № 140 площею 11,9 кв. м, кабінет № 142 площею 24,7 кв. м, туалет № 143 площею 1,2 кв. м, умивальник № 144 площею 1,3 кв. м, що розташовані в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1 в окреме приміщення № 265 загальною площею 821,5 кв. м.

В загальне користування приміщень № 263, № 264, № 265 виділив сходову клітину першого поверху І площею 37,6 кв. м, коридор № 79 площею 55,8 кв. м, кімнату охорони № 791 площею 3,5 кв. м, що розташовані в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1 .

В загальне користування приміщень № 263, № 265 виділив коридор № 792 площею 23,8 кв. м, коридор № 141 площею 9,4 кв. м, що розташовані в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1 .

В загальне користування приміщень № 265, № 266, № 267, № 268, № 269, № 270, № 271 виділив сходову клітину другого поверху І площею 48,3 кв. м, що розташована в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1

Виділив приміщення ТОВ «СП МДМ», а саме кабінет 165 площею 19,1 кв. м, кабінет 1651 площею 19,2 кв. м, коридор № 166 площею 30,2 кв. м, комору № 167 площею 7,7 кв. м, кабінет № 168 площею 30,4 кв. м, туалет № 169 площею 1,5 кв. м, умивальник № 170 площею 2,5 кв. м, кімнату 171 площею 39,6 кв. м, кабінет № 172 площею 16,8 кв. м, кабінет № 1721 площею 15,7 кв. м, кабінет № 1722 площею 23,2 кв. м, туалет № 173 площею 1,4 кв. м, умивальник № 174 площею 2,9 кв. м, умивальник № 175 площею 3,1 кв. м, туалет № 176 площею 1,5 кв. м, кабінет № 209 площею 44,3 кв. м, кабінет № 2091 площею 44,8 кв. м, комору 1661 площею 4,2 кв. м, що розташовані в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1 в окреме приміщення № 266 загальною площею 308,1 кв. м.

В загальне користування приміщень № 263, № 264, № 265, № 266 виділив сходову клітину першого поверху І площею 37,6 кв. м, коридор № 79 площею 55,8 кв. м, кімнату охорони № 791 площею 3,5 кв. м, що розташовані в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1 .

В загальне користування приміщень № 266, № 267, № 268, № 269, № 270, № 271 виділив сходову клітину другого поверху І площею 48,3 кв. м, сходову клітину третього поверху І площею 38,1 кв. м, що розташовані в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділив приміщення ТОВ «СП МДМ», а саме кабінет № 214-1 площею 17,7 кв. м, кабінет № 214-2 площею 18,3 кв. м, коридор № 214-3 площею 13,1 кв. м, кабінет № 215 площею 8,0 кв. м, комору № 215-1 площею 2,4 кв. м, що розташовані в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1 в окреме приміщення № 267 загальною площею 59,5 кв. м.

Виділив приміщення ТОВ «СП МДМ», а саме кабінет № 215-2 площею 15,3 кв. м, кабінет № 215-3 площею 14,7 кв. м, кабінет № 216 площею 27,0 кв. м, коридор № 216-1 площею 18,7 кв. м, щитову № 216-2 площею 2,5 кв. м, що розташовані в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094 за адресою: АДРЕСА_1 в окреме приміщення № 268 загальною площею 78,2 кв. м.

Виділив приміщення ТОВ «СП МДМ», а саме кабінет № 244 площею 32,8 кв. м, кабінет № 2441 площею 23,2 кв. м, що розташовані в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094 за адресою: АДРЕСА_1 в окреме приміщення № 269 загальною площею 56,0 кв. м.

Виділив приміщення ТОВ «СП МДМ», а саме кабінет № 242 площею 20,9 кв. м, комору № 2421 площею 1,5 кв. м, кабінет № 2422 площею 15,3 кв. м, кабінет № 243 площею 46,1 кв. м, що розташовані в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1 в окреме приміщення № 270 загальною площею 83,8 кв. м.

Виділив приміщення ТОВ «СП МДМ», а саме тамбур № 217 площею 1,5 кв. м, генераторну № 260 площею 33,0 кв. м, коридор № 261 площею 6,4 кв. м, що розташовані в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: місто Запоріжжя, АДРЕСА_1 в окреме приміщення № 271 загальною площею 40,9 кв. м.

В загальне користування приміщень № 263, № 264, № 265, № 266, № 267, № 268, № 269, № 270, № 271 виділив сходову клітину першого поверху І площею 37,6 кв. м, коридор № 79 площею 55,8 кв. м, кімнату охорони № 791 площею 3,5 кв. м, що розташовані в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1

В загальне користування приміщень № 267, № 268, № 269, № 270, № 271 виділив коридор № 214 площею 23,1 кв. м, коридор № 216-3 площею 7,2 кв. м, санвузол № 217-1 площею 2,8 кв. м, умивальник № 217-2 площею 2,4 кв. м, туалет № 217-3 площею 1,3 кв. м, умивальник № 219 площею 2,6 кв. м, туалет № 219-1 площею 1,3 кв. м, сходову клітину другого поверху І площею 48,3 кв. м, сходову клітину третього поверху І площею 38,1 кв. м, сходову клітину четвертого поверху І площею 38,1 кв. м, що розташовані в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділив приміщення ТОВ «СП МДМ», а саме машинне відділення № 256 площею 45,3 кв. м, коридор № 257 площею 3,3 кв. м, електрощитову № 258 площею 5,8 кв. м, склад № 259 площею 146,7 кв. м, що розташовані в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1 в окреме приміщення № 272 загальною площею 201,1 кв. м.

Виділив приміщення ТОВ «СП МДМ», а саме технічне приміщення № 254 площею 37,4 кв. м, що розташоване в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1 в окреме приміщення № 273 загальною площею 37,4 кв. м.

В загальне користування приміщень № 272, № 273 виділив сходову клітину першого поверху ІІ площею 16,8 кв. м, сходову клітину другого поверху ІІ площею 16,8 кв. м, сходову клітину третього поверху ІІ площею 16,8 кв. м, сходову клітину четвертого поверху ІІ площею 16,8 кв. м, сходову клітину п`ятого поверху І площею 19,8 кв. м, коридор № 255 площею 4,6 кв. м, що розташовані в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнав за ТОВ «СП МДМ» право власності на переобладнання допоміжної площі в основну частини приміщення № 263-7 площею 24,3 кв. м, приміщення АДРЕСА_2 .

Визнав за ТОВ «СП МДМ» право власності на нежитлове приміщення № 264 загальною площею 157,2 кв. м, що розташоване в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнав за ТОВ «СП МДМ» право власності на нежитлове приміщення № 265 загальною площею 821,5 кв. м, що розташоване в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнав за ТОВ «СП МДМ» право власності на нежитлове приміщення № 266 загальною площею 308,1 кв. м, що розташоване в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнав за «СП МДМ» право власності на нежитлове приміщення № 267 загальною площею 59,5 кв. м, що розташоване в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнав за ТОВ «СП МДМ» право власності на нежитлове приміщення № 268 загальною площею 78,2 кв. м, що розташоване в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнав за ТОВ «СП МДМ» право власності на нежитлове приміщення № 269 загальною площею 56,0 кв. м, що розташоване в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнав за ТОВ «СП МДМ» право власності на нежитлове приміщення № 270 загальною площею 83,8 кв. м, що розташоване в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнав за ТОВ «СП МДМ» право власності на нежитлове приміщення № 271 загальною площею 40,9 кв. м, що розташоване в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнав за ТОВ «СП МДМ» право власності на нежитлове приміщення № 272 загальною площею 201,1 кв. м, що розташоване в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнав за ТОВ «СП МДМ» право власності на нежитлове приміщення № 273 загальною площею 37,4 кв. м, що розташоване в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1

Визнав за ТОВ «СП МДМ» право власності на коридор № 28 площею 23,0 кв. м, допоміжне приміщення № 281 площею 7 кв. м, коридор № 282 площею 2,5 кв. м, ліфт № 521 площею 5,5 кв. м, ліфт № 522 площею 4,9 кв. м, коридор № 771 площею 16,1 кв. м, коридор № 79 площею 55,8 кв. м, кімнату охорони № 791 площею 3,5 кв. м, коридор № 792 площею 23,8 кв. м, коридор № 141 площею 9,4 кв. м, коридор № 214 площею 23,1 кв. м, коридор № 216-3 площею 7,2 кв. м, санвузол № 217-1 площею 2,8 кв. м, умивальник № 217-2 площею 2,4 кв. м, туалет № 217-3 площею 1,3 кв. м, умивальник № 219 площею 2,6 кв. м, туалет № 219-1 площею 1,3 кв. м, коридор № 255 площею 4,6 кв. м, сходову клітину підвального поверху І площею 31,7 кв. м, сходову клітину підвального поверху ІІ площею 33,0 кв. м, сходову клітину підвального поверху ІІІ площею 15,9 кв. м, сходову клітину підвального поверху IV площею 18,1 кв. м, сходову клітину першого поверху І площею 37,6 кв. м, сходову клітину першого поверху ІІ площею 16,8 кв. м, сходову клітину першого поверху ІІІ площею 20,5 кв. м, сходову клітину другого поверху І площею 48,3 кв. м, сходову клітину другого поверху ІІ площею 16,8 кв. м, сходову клітину третього поверху І площею 38,1 кв. м, сходову клітину третього поверху ІІ площею 16,8 кв. м, сходову клітину четвертого поверху І площею 38,1 кв. м, сходову клітину четвертого поверху ІІ площею 16,8 кв. м, сходову клітину п`ятого поверху І площею 19,8 кв. м, що розташовані в будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, за адресою: АДРЕСА_1 .

Погасив реєстрацію прав власності ТОВ «СП МДМ» на:

- 1/40 частину інвентарного номеру 1000094 будівлі літера К-4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з приміщень складу № 29 площею 68,2 кв. м, складу № 291 площею 16,6 кв. м, складу № 292 площею 25,8 кв. м, коридору № 30 площею 22,7 кв. м, коридору № 301 площею 5,5 кв. м, коридору № 772 площею 13,4 кв. м, коридору № 773 площею 5 кв. м, загальною площею 157,2 кв. м;

- 16/125 частину інвентарного номеру 1000094 будівлі літера К-4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з приміщень кабінету № 131 площею 102,8 кв. м, торгового залу № 132 площею 586,3 кв. м, туалету № 1321 площею 4,3 кв. м, допоміжного приміщення № 1322 площею 4,4 кв. м, кімнати прийому їжі № 1323 площею 20,8 кв. м, кабінету № 133 площею 7,5 кв. м, кабінету № 134 площею 11,7 кв. м, коридору № 135 площею 3,3 кв. м, коридору № 136 площею 9,0 кв. м, кімнати прийому їжі № 137 площею 9,6 кв. м, серверної № 138 площею 3,3 кв. м, кабінету № 139 площею 19,4 кв. м, кабінету № 140 площею 11,9 кв. м, кабінету № 142 площею 24,7 кв. м, туалету № 143 площею 1,2 кв. м, умивальнику № 144 площею 1,3 кв. м, загальною площею 821,5 кв. м;

- 6/125 частину інвентарного номеру 1000094 будівлі літера К-4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з приміщень кабінету № 165 площею 19,1 кв. м, кабінету № 1651 площею 19,2 кв. м, коридору № 166 площею 30,2 кв. м, комори № 167 площею 7,7 кв. м, кабінету № 168 площею 30,4 кв. м, туалету № 169 площею 1,5 кв. м, умивальника № 170 площею 2,5 кв. м, кімнати № 171 площею 39,6 кв. м, кабінету № 172 площею 16,8 кв. м, кабінету № 1721 площею 15,7 кв. м, кабінету № 1722 площею 23,2 кв. м, туалету № 173 площею 1,4 кв. м, умивальника № 174 площею 2,9 кв. м, умивальника № 175 площею 3,1 кв. м, туалету № 176 площею 1,5 кв. м, кабінету № 209 площею 44,3 кв. м, кабінету № 2091 площею 44,8 кв. м, комори № 1661 площею 4,2 кв. м, загальною площею 308,1 кв. м;

- 9/1000 частину інвентарного номеру 1000094 будівлі літера К-4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з приміщень кабінету № 214-1 площею 17,7 кв. м, кабінету № 214-2 площею 18,3 кв. м, коридору № 214-3 площею 13,1 кв. м, кабінету № 215 площею 8,0 кв. м, комори № 215-1 площею 2,4 кв. м, загальною площею 59,5 кв. м;

- 3/250 частину інвентарного номеру 1000094 будівлі літера К-4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з приміщень кабінету № 215-2 площею 15,3 кв. м, кабінету № 215-3 площею 14,7 кв. м, кабінету № 216 площею 27,0 кв. м, коридору № 216-1 площею 18,7 кв. м, щитової № 216-2 площею 2,5 кв. м, загальною площею 78,2 кв. м;

- 9/1000 частину інвентарного номеру 1000094 будівлі літера К-4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з приміщень кабінету № 244 площею 32,8 кв. м, кабінету № 2441 площею 23,2 кв. м, загальною площею 56,0 кв. м;

- 13/1000 частину інвентарного номеру 1000094 будівлі літера К-4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з приміщень кабінету № 242 площею 20,9 кв. м, комори № 2421 площею 1,5 кв. м, кабінету № 2422 площею 15,3 кв. м, кабінету № 243 площею 46,1 кв. м, загальною площею 83,8 кв. м;

- 3/500 частину інвентарного номеру 1000094 будівлі літера К-4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з приміщень тамбуру № 217 площею 1,5 кв. м, генераторної № 260 площею 33,0 кв. м, коридору № 261 площею 6,4 кв. м, загальною площею 40,9 кв. м;

- 4/125 частину інвентарного номеру 1000094 будівлі літера К-4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з приміщень машинного відділення № 256 площею 45,3 кв. м, коридору № 257 площею 3,3 кв. м, електрощитової № 258 площею 5,8 кв. м, складу № 259 площею 146,7 кв. м, загальною площею 201,1 кв. м;

- 3/500 частину інвентарного номеру 1000094 будівлі літера К-4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з технічного приміщення № 254 загальною площею 37,4 кв. м.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що матеріали справи містять рішення судів, які вказують на неодноразовість виникнення спорів щодо наявності або відсутності між власниками конкретно визначених приміщень будівлі літера К-4, інвентарний № 1000094, на АДРЕСА_1 правовідносин спільної часткової власності; за наслідками розгляду судами всіх цих спорів неодноразово було встановлена відсутність спільної власності на зазначену будівлю, та підтверджено, що кожному із власників належать конкретно визначені приміщення із чіткою його ідентифікацією у правовстановлюючому документі. З огляду на постійні суперечки, що продовжують виникати незважаючи на зазначені судові рішення, дієвим способом захисту права позивача, що дійсно призведе до поновлення його прав, у даному випадку є визнання його права у тому вигляді, як воно визначено у правовстановлюючому документі, тобто права на окремі приміщення; листом ТОВ «ЗМБТІ» від 26 грудня 2011 року за вих. № 20772 підтвердило наявність технічної можливості виділення приміщень позивача в окремі приміщення №№ 264, 265, 266, 267, 268, 269, 270, 271, 272, 273 та відповідає заявленим позивачем вимогам.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ТОВ «Україно-Ізраїльське підприємство «ДБС Груп» подало апеляційну скаргу.

Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 17 травня 2018 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Україно-Ізраїльське підприємство «ДБС Груп» у цій справі.

Ухвалу апеляційний суд мотивував тим, що оскаржуваним судовим рішення не вирішувалося питання про права і обов`язки товариства, яке не брало участі у розгляді справи, оскільки станом на 15 травня 2018 року воно не є власником нежитлових приміщень в будівлі АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення щодо яких розглядався спір у цій справі після 2012 року перейшли у власність до інших осіб.

Верховний Суд постановою від 22 листопада 2018 року касаційну скаргу ТОВ «Україно-Ізраїльське підприємство «ДБС Груп» залишив без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17 травня 2018 року залишив без змін.

Постанову суд касаційної інстанції мотивував тим, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ «Україно-Ізраїльське підприємство «ДБС Груп» на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 25 січня 2012 року, оскільки воно не брало участі у справі, а оскаржуваним судовим рішенням питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалось, оскільки воно не є та не було на момент ухвалення оскарженого рішення суду першої інстанції співвласником тієї частини приміщень, щодо яких між сторонами виник спір.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, Запорізька міська рада у листопаді 2022 року звернулася з апеляційною скаргою.

Запорізький апеляційний суд постановою від 05 квітня 2023 року апеляційну скаргу Запорізької міської ради задовольнив частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 25 січня 2012 року скасував та закрив провадження у цій справі.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що позов у цій справі пред`явлено юридичною особою до фізичної особи ОСОБА_1 , як власника нежитлової будівлі, яка за технічним паспортом є нежитловою будовою, тобто використовується чи може використовуватися для здійснення підприємницької діяльності; суд першої інстанції розглянув справу у порядку цивільного судочинства помилково і неправильно визначився з юрисдикційністю спору, який виник між сторонами у справі.

Верховний Суд постановою від 14 червня 2023 року касаційну скаргу ТОВ «СП МДМ» задовольнив. Постанову Запорізького апеляційного суду від 05 квітня 2023 року скасував, а справу направив на новий розгляд (для продовження розгляду) до суду апеляційної інстанції.

Постанову суд касаційної інстанції мотивував тим, що висновок апеляційного суду про те, що спір між сторонами, якщо він і існував за доводами позивача, є спором між суб`єктами господарювання щодо майна для здійснення господарської діяльності і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, не відповідає фактичним обставинам справи та приписам процесуального закону; окрім зазначеного, звернув увагу, що у 2018 році ця справа переглядалася в апеляційному та касаційному порядку в порядку цивільного судочинства; приймаючи постанову про скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, апеляційний суд не надав жодної оцінки, з урахуванням положень частини першої статті 352 ЦПК України, доводам Запорізької міської ради на підтвердження того, що оскарженим рішенням місцевого суду було вирішено питання про її права та права і законні інтереси територіальної громади (щодо порядку здійснення реконструкції за відсутності дозвільної документації, використання земельної ділянки за відсутності правових підстав).

Громадська організація «Об`єднаний екологічний рух Запоріжжя» у липні 2023 року подала до апеляційного суду заяву про приєднання до апеляційної скарги Запорізької міської ради, в якій просила апеляційну скаргу Запорізької міської ради задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.

Запорізький апеляційний суд ухвалою від 12 вересня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізької міської ради, до якої приєдналася Громадська організація «Об`єднаний екологічний рух Запоріжжя», закрив.

Ухвалу апеляційний суд мотивував тим, що ні апелянт, ні особа, яка приєдналася до апеляційної скарги, не довели порушення своїх прав оскаржуваним судовим рішенням.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

Запорізька міська рада у жовтні 2023 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу ухвалу Запорізького апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Громадська організація «Об`єднаний екологічний рух Запоріжжя» у жовтні 2023 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу ухвалу Запорізького апеляційного суду від 12 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

У касаційній скарзі Запорізька міська рада як на підставу оскарження судового рішення посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що апеляційним судом при постановленні ухвали не було взято до уваги те, що Запорізька міська рада є представницьким органом всієї територіальної громади міста Запоріжжя як в цілому так і щодо окремих її членів; в апеляційній скарзі чітко зазначено, що позивач вчинив перепланування нежитлового приміщення, яке є предметом спору, та яке стало підставою для позову, з порушенням вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У касаційній скарзі Громадська організація «Об`єднаний екологічний рух Запоріжжя» як на підставу оскарження судового рішення посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що діяльність громадської організації спрямована на захист екології та довкілля міста Запоріжжя, а отже на захист інтересів та прав членів територіальної громади міста Запоріжжя на безпечне довкілля, що відповідає вимогам Конституції України.

Апеляційна скарга містить чітке обґрунтування порушення інтересів територіальної громади міста Запоріжжя - вчинення позивачем реконструкції нежитлового приміщення, яке є предметом спору, з порушенням вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відзив на касаційні скарги іншими учасниками справи не подано

Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 22 листопада 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу з Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя.

Справа № 2-3130/11 надійшла до Верховного Суду 04 грудня 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 23 квітня 2024 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі «Беллет проти Франції» («Bellet v. France», заява № 13343/87) від 04 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції.

Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; накладення обмежень дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватися з легітимною метою та зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ «Воловік проти України», «Креуз проти Польщі», «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі»).

Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю мети, яку прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ у справі «Тіннеллі та сини, Лтд та ін.», «Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства»).

Конвенція має на меті гарантію не теоретичних або ілюзорних прав, а практичних та ефективних. Особливо це стосується права на доступ до суду з огляду на визначене місце, яке посідає в демократичному суспільстві право на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справі «Ейрі проти Ірландії», «Аїт-Мугуб проти Франції»).

Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до положень частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана норма кореспондується з приписами частини першої статті 352 ЦПК України згідно з якою учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Конструкція статті 352 ЦПК України у системному тлумаченні з частиною першою статті 17 ЦПК України, з врахуванням принципу верховенства права, складовою якого є доступ до суду, дає підстави дійти висновку, що особи, які не брали участі у справі, мають право на апеляційний перегляд справи виключно у випадку, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

ЦПК України передбачено право осіб, які не брали участі у справі, подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, але при дотриманні певних умов.

Так, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку, передбаченому статтею 352 ЦПК України, повинна довести, наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження.

Не встановивши під час апеляційного перегляду, яким саме чином порушені права Запорізької міської ради, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Також суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що справа розглядалася про поділ майна, яке на час розгляду справи не перебувало у комунальній або державній власності, не належало Запорізькій міській раді, фактично спір розглядався між приватними співвласниками будівлі, а доводи про те, що при розподілі будівлі власники здійснили або могли здійснити неузгоджене перепланування, яке може становити небезпеку для будівлі та оточуючих, не підтверджені належними доказами.

Крім того, апеляційний судом звернуто увагу на те, що у Рішенні Конституційного суду України від 02 листопада 2004 року у справі № 15-рп/2004 зазначено, що верховенство права це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

У практиці ЄСПЛ зазначається, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (пункт 47 рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Diya 97 проти України», справа № 19164/04).

Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.

У справі «Желтяков проти України» (Заява № 4994/04 від 09 червня 2011 року) ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], № 28342/95, пункт 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, пункт 52, ECHR 2003-Х).

Врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване судове рішення було ухвалене та виконано більше 10 років тому; у разі відхилення будь-яким власником від дотримання норм безпеки при будівництві, до нього можуть бути застосовані відповідні заходи.

Крім того, апеляційний суд правильно зазначив, що Громадська організація «Об`єднаний екологічний рух Запоріжжя» була створена вже після ухвалення оскаржуваного судового рішення і не існувала на час його ухвалення, зазначені нею доводи також можуть бути перевірені іншими компетентними органами та, в разі наявності порушень екологічного екологічної безпеки та порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони), до винних осіб можуть бути вжиті відповідні заходи реагування.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вважаючи своє право порушеним, Запорізька міська рада не позбавлена можливості захистити своє порушене право шляхом звернення до суду з позовом про знесення самочинно реконструйованого майна.

Аргументи касаційних скарг не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії оскаржувана ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Громадської організації «Об`єднаний екологічний рух Запоріжжя» та Запорізької міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 12 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачІ. В. Литвиненко Судді:А. І. Грушицький Є. В. Петров В. В. Пророк О. М. Ситнік