Рішення

від 27.06.2024 по справі 529/197/24

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/197/24

Провадження № 2/529/179/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року Диканський районний суду Полтавської області в складі

головуючого - судді Петренко Л.Є.

з участю секретаря - Звягольської В.А.

позивача - ОСОБА_1

представника третьої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог: cлужба у справах дітей Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області та орган опіки та піклування виконавчого комітету Диканської селищної ради, про позбавлення батьківських прав

встановив:

Позивач ОСОБА_1 , 11.03.2024 звернувся до суду з позовом про позбавлення відповідачки ОСОБА_3 батьківських прав відносного її неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 вказує, що він з відповідачкою ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20.09.2023 рішенням Диканського районного суду Полтавської області між ними було розірвано шлюб та вказаним рішення визначено місце проживання неповнолітньої доньки разом з батьком.

Так позивач ОСОБА_1 вказує, що як під час спільного проживання так і після розірвання шлюбу відповідачкою батьківські обов`язки виконувались неналежним чином. Вона мала байдуже відношення до дитини, а згодом залишила їх спільне місце проживання та почала проживати окремо від нього та дитини. На даний час позивач не знає де проживає відповідачка ОСОБА_3 .

В той же час, неповнолітня дочка сторін проживає разом з позивачем та перебуває на його утриманні, він піклується про її здоров`я та розвиток, повністю забезпечує усім необхідним. Позивач водить дочку у заклад дошкільної освіти «Фіалка», відвідує у дитячому садку свята.

Мати неповнолітньої ОСОБА_4 - відповідачка ОСОБА_3 самоусунулась від виховання останньої, дитиною не цікавиться, не піклується про її здоров`я та не підтримує матеріально.

З огляду на вказані обставини позивач ОСОБА_1 вважає, що маються всі обставини для позбавлення відповідачки ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх малолітньої дочки ОСОБА_4 , оскільки зазначені обставини свідчать про невиконання нею своїх батьків обов`язків, тому звернувся до суду з відповідним позовом.

26.03.2024 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області відкрито провадження у справі, визначено порядок її розгляду за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

06.05.2024 закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. При цьому суду пояснив, що вони з відповідачкою познайомились у 2015 році в м.Авдіївка. У 2016 році почали проживати разом, згодом народилась донька ОСОБА_4 . Як почалася війна вони переїхали в с. В.Будища. Через деякий час почались побутові проблеми, виникали сварки через різні погляди на життя. Внаслідок вказаного вони з відповідачкою ОСОБА_3 розлучились, а остання почала проживати окремо від них та дитини та винаймати квартиру у с. Великі Будища. Однак, до дитини на День народження та Новий рік відповідачка не приходила. Дитина спочатку сумувала, а потім звикла. Також позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що коли він ще проживав разом з відповідачкою однією сім`єю, вона виконувала свої батьківські обов`язки. Де відповідачка проживає зараз він не знає, бачить іноді її в с.В.Будища, до дитини не приходить.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з"явилась, до суду подала заяву про визнання позову, вказала, що її малолітня дочка ОСОБА_4 проживає разом з батьком ОСОБА_1 , який займається її вихованням та утриманням, піклується про її здоров`я. Розгляд справи відповідачка ОСОБА_3 просить проводити у її відсутність.

В судовому засіданні представниця третьої особи - служби у справах дітей Диканської селищної ради ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що під час виїзду служби у справах дітей за місцем проживання позивача, то останній був дома разом із донькою. Також служба спілкувалась і з відповідачкою ОСОБА_3 , яка повідомила, що має намір виїхати за кордон. Проти позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_3 не заперечувала.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона є односельчанкою сторін по справі. Позивача ОСОБА_1 знає давно, він проживає в с. Великі Будища Полтавського району Полтавської області. Після того як ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розлучились, вона відповідачку почала бачити дуже рідко. Свідок ОСОБА_5 також суду пояснила, що вона працює продавцем у сільському магазині до якого позивач ОСОБА_1 постійно приїздить із своєю дочкою ОСОБА_4 з якою вони проживають вдвох. Де проживає відповідачка ОСОБА_3 вона не знає. Крім того, свідок зазначила, що їй не відомо про те, чи відповідачка відвідує свою дочку. В гості до позивача по справі свідок не ходила.

Третя особа - виконавчий комітет Диканської селищної ради - надіслала до суду письмове пояснення у якому, окрім іншого вказується, що виконавчий комітет не заперечує проти розгляду справи у відсутність його представника, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Заслухавши позивача, представника третьої особи, показання свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, 08.06.2019 сторони зареєстрували шлюб між собою.

Від вказаного шлюбу сторони мають малолітню дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04.11.2019 відповідачка ОСОБА_3 та дитина ОСОБА_8 взяті на облік управлінням соціального захисту населення Диканської РДА, як внутрішньо переміщені особи (а.с.4, 14)

20.09.2023 рішенням Диканського районного суду Полтавської області, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами розірвано. Крім того, вказаним рішенням визначено місце проживання малолітньої дочки сторін - ОСОБА_4 , разом з батьком - ОСОБА_1 (а.с. 18-19).

Як вбачається з належно завіреної копії довідки № 12 від 26.02.2024 виданої Великобудищанським закладом дошкільної освіти «Фіалка», ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є вихованкою згадано вище закладу з березня 2023 року. Дитину до закладу водить та забирає батько ОСОБА_1 Дитина одягнута та охайна, любить своїх батьків і радіє коли їх бачить (а.с.9).

За запитом третьої особи, відділ освіти Диканської селищної ради надав відповідь, що мама ОСОБА_9 не цікавиться проблемами доньки, не слідкує за її здоров`ям, не приймає участі у її вихованні (а.с.50)

З медичної карти амбулаторного хворого вбачається, що дитина - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на обліку на дільниці, до якої приходить з батьком (а.с.11).

Статтею 164 СК України наведено вичерпний перелік випадків, коли мати або батько можуть бути позбавлені батьківських прав в судовому порядку, а саме коли:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно положення частин 2,3 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Саме такий висновок зроблено у відповідних постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 26.04.2022 року, по справі № 520/8264/19, та від 13.03.2019 року у справі № 631/2406/15-ц.

За абз. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати. Водночас таке є і санкцією за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Надана позивачем довідка з дошкільного закладу освіти, виписка з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, жодним чином не свідчать про невиконання відповідачкою батьківських обов`язків, а лише стверджують виконання їх позивачем, як батьком дитини.

При цьому у довідці з ДЗО зазначено, що дитина радіє, як бачить батьків.

Також показання свідка ОСОБА_5 не вказують на винні дії чи поведінку відповідачки щодо своєї доньки, оскільки нею не було надано негативної характеристики відповідачки, не зазначено її негативні сторони чи будь-які конкретні обставин чи події, які б стверджували про систематичне ухилення матір`ю від виконання батьківських обов`язків. Вказані показання лише свідчать про те, що ОСОБА_1 , як батько, виконує покладені на нього законом обов`язки.

Як вбачається з висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_10 відносно малолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого 13.06.2024 рішенням №220 виконавчого комітету Диканської селищної ради, під час розгляду справи щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дитини, зі слів ОСОБА_11 встановлено, що остання проживає у с. Великі Будища, однак із сім`єю не спілкується.

Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту надана відповідь службі у справах дітей про те, що ОСОБА_3 не цікавиться проблемами доньки, не слідкує за її здоров`ям, не приймає участі у її вихованні. Разом з тим, ОСОБА_1 не подавав позову до суду про стягнення з відповідачки ОСОБА_3 аліментів на утримання малолітньої доньки. За твердженням самого ОСОБА_1 добровільно ОСОБА_12 матеріальної допомоги не надає, оскільки не працює.

Орган опіки та піклування вказав у висновку, що наведені вище обставини є підставою для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У даному висновку також зазначено, що відповідачка ОСОБА_3 до лютого 2024 року отримувала соціальну виплату на доньку як внутрішньо переміщена особа. З лютого виплати припинені.

Крім цього зі змісту висновку вбачається, що позивачу ОСОБА_1 роз`яснено, відповідно до ст. 243 СК України, що опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування, а тому якщо навіть ОСОБА_3 буде позбавлена батьківських прав, дитина не матиме відповідного статусу, для призначення опіки. ОСОБА_1 є батьком дитини і її законним представником.

Проте зазначений висновок про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав зроблені без спілкування з нею.

Відповідно до п. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

В даному випадку суд вважає, що висновок у цій справі суперечить інтересам дитини, складений за відсутності відповідачки, крім того не зазначено виключних обставин, які б вказували на винятковість випадків винної поведінки ОСОБА_3 щодо невиконання своїх батьківських обов`язків відносно своєї малолітньої доки ОСОБА_4 .

Також суд зауважує, що даних про те, що відповідачка притягувалась до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків, несплату аліментів, немає, під соціальним супроводом сім`я не перебувала, будь-яких заходів впливу зі сторони державних установ з приводу невиконання батьківських обов`язків до ОСОБА_3 не застосовувалося.

Як встановлено в ході судового розгляду відповідачка до лютого 2024 року отримувала соціальну допомогу на дитину, що підтвердив і позивач в судовому засіданні.

Доказів того, що відповідачкою спрямовувалися кошти соціальної допомоги не на утримання дитини суду не надано.

Крім того суд зазначає, що шлюб між сторонами розірвано лише у вересні 2023 року, а даний позов поданий у березні 2024 року, тобто через 6 місяців, що є досить коротким проміжком часу для того щоб стверджувати про ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Позивачем на наведено доводів, яким чином саме шляхом позбавлення відповідачки її прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_4 покращить життя дитини, зокрема в моральному та емоційному аспектах.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо визнання відповідачем позову про позбавлення її батьківських прав, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.3 ст.155 Сімейного кодексу України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Визнання матір`ю позову про позбавлення її батьківських прав не може бути єдиною підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини, та в цьому випадку порушує права та інтереси малолітньої дитини.

Вказаний висновок суду узгоджується з висновком, зробленим КЦС ВС у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 214/5134/22

До аналогічного висновку прийшов КЦС ВС в своїй постанові від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, згідно якої, заява відповідача, в якій вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнала позов про позбавлення її батьківських прав, не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства й не відповідає інтересам дитини. Саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення батьківських прав.

Відтак, подана до суду заява від відповідачки ОСОБА_3 , не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог та досліджується судом в сукупності з іншими даними, які містяться в матеріалах справи.

Аналізуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про недостатність доказів та мотивів, які б свідчили про наявність підстав для позбавлення відповідачки ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітньої дитини.

Надані позивачем докази тільки підтверджують характер та спосіб його участі у вихованні дитини, проте, не доводять факт злісного нехтування матір`ю своїми батьківськими обов`язками щодо малолітньої доньки, тобто що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

З огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зокрема в частині її права на спілкування з матір`ю та збереження зв`язків із нею, суд вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідачки такого крайнього (виняткового) заходу впливу, як позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 76, 89, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, відмовити.

Рішення набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 01.07.2024.

Головуюча Л.Є. Петренко