Постанова

від 19.12.2024 по справі 529/197/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 529/197/24 Номер провадження 22-ц/814/3132/24Головуючий у 1-й інстанції Петренко Л.Є. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

секретар Галушко А.О.,

з участю позивача та його представника адвоката Кононець Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником адвокатом Кононець Людмилою Анатоліївною,

на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 27 червня 2024 року, постановлене суддею Петренко Л.Є. (повний текст складено 01 липня 2024 року),

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог: служба у справах дітей Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Диканської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

11.03.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд із указаним позовом, у якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування підстав позову зазначає, що із 08.06.2019 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 20.09.2023 (справа №529/1023/23). Від шлюбу мають спільну дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якої відповідно до указаного судового рішення визначено разом з батьком ОСОБА_1 . Дитина проживає разом із позивачем та перебуває на його повному матеріальному утриманні. Відповідачка участі у вихованні дочки не приймає, її життям не цікавиться, тим самим ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Із підстав викладеного, вважає, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 буде відповідати її якнайкращим інтересам.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 27.06.2024 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і позивачем не доведено належними та достатніми доказами невиконання відповідачкою батьківських обов`язків, а також, що застосування такого заходу відповідатиме якнайкращим інтересам дитини. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що визнання відповідачем позову не може бути єдиною підставою для позбавлення її батьківських прав, тоді як наявний у справі висновок органу опіки та піклування щодо доцільності застосування такого заходу, складений за відсутності відповідачки та не містить виключних обставин, які б вказували на винятковість її винної поведінки відносно малолітньої дочки.

Позивач, в інтересах якого діє представник адвокат Кононець Л.А., оскаржив рішення районного суду в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Із підстав, раніше викладених у позовній заяві, посилаючись на наявні у справі докази, вважає, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

Зазначає, що під час судового розгляду справи №529/1023/23 відповідачка не заперечувала проти визначення місця проживання дитини з батьком та повідомила про свій намір виїхати за межі України. Наведене, на думку позивача, підтверджує, що відповідачка самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, умисно ігнорує базові потреби дитини у забезпеченні харчування, необхідним одягом, взуттям та лікуванням.

Наголошує, що саме позивач займається вихованням дочки, яка є вихованкою Великобудищанського закладу дошкільної освіти «Фіалка», тоді як мати проблемами дочки не цікавиться, за станом її здоров`я не слідкує, що підтверджується довідкою відділу освіти Диканської селищної ради.

Просить врахувати наявний у справі висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 та заяву останньої, надану районному суду, в якій вона підтвердила факт невиконання батьківських обов`язків.

Вважає, що суд першої інстанції мав надати оцінку таким доказам у сукупності, а не кожному окремо, а також врахувати письмові пояснення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які суд залишив поза увагою.

Цитуючи зміст статті 19 СК України, вважає не обов`язковим особисте спілкування представника органу опіки та піклування з тим із батьків, відносно кого вирішується питання позбавлення батьківських прав. При цьому, відповідачка, будучи обізнаною зі змістом висновку органу опіки та піклування, в судовому порядку такі висновки не спростувала.

Вважає, що сама наявності власноруч написаної заяви відповідачки, у якій вона особисто зазначила про те, що вихованням та утриманням дочки повністю займається батько, підтверджує факт використання нею соціальних коштів не на потреби дитини. Тоді як із лютого 2024 року такі виплати припинені.

Звертає увагу, що рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14.03.2016 відповідачку, яка раніше мала прізвище « ОСОБА_9 », уже була позбавлена батьківських прав відносно її малолітньої дитини, що підтверджується рішенням суду від 14.03.2016 справа №227/5200/15-ц, стороною в якій ОСОБА_1 не був.

Із підстав викладеного, вважає наявною в діях відповідачки системність щодо невиконання нею батьківських обов`язків, її свідоме неодноразове нехтування ними. Відтак, поведінка відповідачки суперечить моральним засадам суспільства, порушує права та інтереси малолітньої дочки.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 27.08.2024 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 09.09.2024.

Відзив на апеляційну скаргу не находив.

У суді апеляційної інстанції позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали, наполягаючи на її задоволенні.

Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про поважність причин неявки апеляційний суд не повідомили, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за змістом довідки від 12.07.2016 №1609-367 взята на облік як внутрішньо переміщена особа; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 ./а.с.4/

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 ; батьками є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про, що 11.09.2019 складено відповідний актовий запис №08, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ./а.с.10/

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 20.09.2023 (справа №529/1023/23) розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , зареєстрований 08.06.2019 Диканським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області, актовий запис №16.

Визначено місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 ./а.с.18-19/

За змістом довідки-характеристики, складеної 27.02.2024 Центром надання адміністративних послуг Диканської селищної ради за №09.7/3/205, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності адміністративною комісією та виконавчим комітетом Диканської селищної ради не притягувався. Скарг від жителів, підприємств, установ та організацій стосовно його поведінки по місцю роботи не було. Компрометуючі матеріали відсутні./а.с.8/

Згідно із довідкою ЗДО «Фіалка» від 26.02.2024 №12 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є вихованкою ЗДО «Фіалка» села Великі Будища Диканської селищної ради з березня 2023 року і по теперішній час (26.02.2024). Кожного ранку та ввечері тато ОСОБА_1 приводить і забирає доньку в дитячий садок. Дитина охайно вдягнута, в чистому одязі, причесана. Змінний одяг теж чистий. Софійка не голодна. Любить батьків і радіє коли їх бачить./а.с.9/

Відділ №1 з питань призначення та виплати державної соціальної допомоги та надання інших видів соціальної підтримки населенню управління соціального захисту населення Полтавської РДА листом від 25.03.2024 №08.1-12/391, внутрішньо переміщена особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в єдиній інформаційний базі даних про внутрішньо переміщених осіб з 12.07.2016 та є законним представником неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка також перебуває на обліку в єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб з 04.11.2019./а.с.22/

До позовної заяви позивачем надано копії пояснень від 21.02.2024 ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , які підтвердили, що ОСОБА_2 не проживає разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , не приймає участі у вихованні останньої./а.с.5-7/

05.04.2024 виконавчий комітет Диканської селищної ради листом за №02.1-41/304 повідомив суд, що станом на 02.04.2024 служба у справах дітей не володіє матеріалами, крім наданих суду, які б підтверджували неналежне виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 . Тоді як матеріали, надані суду, підтверджують лише факт того, що дитина постійно проживає з батьком, що і визначено судом, тому в першу чергу батько відповідає за створення належних умов проживання та навчання дитини, її лікування. Даних матеріалів недостатньо для надання обґрунтованого висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, орган опіки та піклування не може надати остаточний висновок щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та покладається на розсуд суду. Після дослідження матеріалів та заслухавши свідків, представник органу опіки та піклування у судових дебатах винесе остаточну думку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 /а.с.26-27/

07.05.2024 ОСОБА_2 подала до суду заяву про визнання позовних вимог про позбавлення її батьківських прав. Просить розглядати справу без її участі. Зазначає, що їх спільна з позивачем донька ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із осені 2023 року постійно проживає із батьком. Вихованням, утриманням дитини займається батько. Донька відвідує дитячий садок ЗДО «Фіалка» с.Великі Будища, в який приводе та забирає доньку позивач по справі. Вона не виконує своїх батьківських обов`язків. Донька ОСОБА_12 постійно проживає разом з батьком, повністю перебуває на його утриманні, він піклується про її стан здоров`я та розвиток, забезпечує усім необхіднім для її віку./а.с.36,37/

У судовому засіданні 30.05.2024 судом допитано у якості свідка ОСОБА_6 , яка суду показала, що проживає неподалік від позивача, знайома з обома сторонами, але після їх розлучення відповідачку бачила зрідка. Позивач з дочкою ходить до магазину, де вона працює.

05.06.2024 відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту Диканської селищної ради листом №382/01-18 повідомив службу у справах дітей Диканської селищної ради, що мама ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не цікавиться проблемами доньки, не слідкує за її здоров`ям, не приймає участі у її вихованні. До садочка ОСОБА_12 привозить тато автомобілем, і постійно допомагає, якщо в цьому є потреба./а.с.50/

Рішенням виконавчого комітету Диканської селищної ради від 13.06.2024 №220 затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . За змістом мотивувальної частини висновку, підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стало те, що остання подала до суду заяву, у якій підтримала позов та підтвердила той факт, що не планує відстоювати свої батьківські права./а.с.47-49/

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив із того, що надані позивачемдокази тількипідтверджують характерта спосібйого участіу вихованнідитини.Проте фактзлісного нехтуванняматір`юсвоїми батьківськимиобов`язкамищодо малолітньоїдоньки єнедоведеним,під соціальнимсупроводом сім`яне перебувалатабудь-яких заходів впливу зі сторони державних установ з приводу невиконання батьківських обов`язків до відповідачки не застосовувалися.

Висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав районний суд до уваги не прийняв, як такий, що суперечить інтересам малолітньої дитини. При цьому, суд врахував, що такий висновок складений без участі відповідачки та не містить викладу існування виключних обставин, які б указували на винятковість випадків винної поведінки щодо невиконання відповідачкою батьківських обов`язків відносно своєї малолітньої дочки. Стосовно поданої відповідачкою заяви про визнання позову, районний суд зазначив, що така заява не є безумовною підставою для задоволення позову та досліджується судом у сукупності з іншими доказами, якими не доведено підставність застосування до неї такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з таких підстав.

Статтею 51Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифіковано постановою ВерховноїРади Українивід 27лютого 1991року №789-XII (далі - Конвенція про права дитини)).

Стаття 9 Конвенція про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частини друга та третя статті 51 Конституції України).

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 1Закону Українивід 26квітня 2001року №2402-III«Про охоронудитинства» (далі - Закон №2402-III) забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Частиною першою статті 8Закону №2402-III передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з частинами першою, другою статті 12Закону №2402-III виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, повагу до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (частини друга та третя статті 150 СК України).

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частини перша, друга та четверта статті 155 СК України).

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (частина друга статті 157 СК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164ЦК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (частина перша статті 165 СК України).

Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (частини перша та четверта статті 169 СК України).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Судова практика в цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Верховний Суд в оцінці обставин справи керується тим, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками(постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі №361/2014/22 (провадження №61-9249св24)).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (частини перша-третя статті 12 ЦПК України).

Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначеністаттями 76-80 ЦПК України.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У справі, яка переглядається установлено, що відповідачка ОСОБА_2 з малолітньою дочкою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживає та не спілкується без поважних причин. Отже, свідомо не виконує свої батьківські обов`язки з виховання та утримання дитини з її 3-х річного віку, не проявляє інтересу до внутрішнього світу дитини та її подальшої долі, дитина не отримувала від матері жодної допомоги для морального та фізичного розвитку.

Доказів на підтвердження вчинення дій, які б свідчили про бажання відповідачки брати участь у вихованні та розвитку дитини матеріали справи не містять. Натомість показаннями свідків підтверджено, що матір малолітню дочку не відвідує ні у дитячому садочку, ні за місцем проживання. Будь-якої турботи щодо 5-ти річної дочки, яка з 3-х років проживає із батьком, не проявляє. Викладене, із огляду на те, що ОСОБА_2 раніше уже була позбавлена батьківських прав відносно малолітньої дитини від першого шлюбу (справа №227/5200/15-ц), і її ставлення до виконання батьківських обов`язків уже по відношенню до малолітньої дочки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не змінилося у кращу сторону, за наявності відповідного висновку органу опіки та піклування, сукупно підтверджує доцільність позбавлення її, ОСОБА_2 , батьківських прав.

Надаючи оцінку наявній у матеріалах справи заяві про визнання матір`ю позову про позбавлення її батьківських прав, колегія суддів ураховує сталу позицію Верховного Суду, зокрема, сформульовану у справі №401/1944/22 від 10.11.2023, за змістом якої така заява є неправозгідною, оскільки суперечить моральним засадам суспільства й не відповідає інтересам дитини. Проте за встановлених фактичних обставин справи відповідна заява не є єдиною підставою для задоволення позову, оскільки позивачем підтверджено належними та допустимими доказами наявність обставин, передбачених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав.

Установивши викладене, колегія суддів дійшла висновку, що застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав буде спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання у права відповідача є пропорційним меті позбавлення її батьківських прав.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, сформульованою у справі №459/3411/18 від 29.09.2021, де суди вирішили позбавити відповідача батьківських прав щодо малолітньої дочки, керуючись тим, що відповідач нехтує потребами своєї дочки, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов`язків. Він не довів зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за нею, не спростував, що свідомо нехтував обов`язками батька щодо дочки.

Із урахуванням наведених висновків Верховного Суду, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, за встановлених у цій справі фактичних обставин, зокрема, що відповідачка тривалий час дійсного інтересу до доньки не проявляє, її життям не цікавився та участі у вихованні й утриманні не приймає, у своїх письмових заявах не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо малолітньої дочки, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.367,368,374,376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником адвокатом Кононець Людмилою Анатоліївною, - задовольнити.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 27 червня 2024 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.12.2024.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак