Ухвала

від 02.07.2024 по справі 910/2313/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про видачу дубліката

м. Київ

02.07.2024Справа № 910/2313/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши матеріали

за заявою стягувача - Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про видачу дубліката ухвали Господарського суду міста Києва від 28.04.2016

у справі № 910/2313/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні українські нафтогазові технології"

про стягнення 19 854,41 грн.

без участі представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні українські нафтогазові технології" про стягнення коштів у розмірі 19 854,41 грн, з яких 11 932,40 грн - пеня, 7 922,01 грн - 7 % штрафу, а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 1503000010 від 27.02.2015 в частині своєчасного виконання послуг з ремонтування та технічного обслуговування електронного та оптичного устаткування, внаслідок чого позивачем нарахновано пеню та штраф у вище зазначеному вище розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2016 порушено провадження у справі № 910/2313/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 затверджено мирову угоду, укладену 27 квітня 2016 року між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні українські нафтогазові технології" у справі № 910/2313/16, в якій відповідач визнав свої зобов`язання по сплаті суми боргу перед позивачем у сумі нарахованої пені у розмірі 11 932,40 грн та 7 % штрафу у розмірі 7 922,01 грн, всього на загальну суму 19 854,41 грн. Також відповідач зобов`язався сплатити суму понесених позивачем судових витрат у розмірі 1 378,00 грн. Всього загальна сума боргу складає 21 232,41 грн. В резолютивній частині ухвали про затвердження мирової угоди зазначено, що дана ухвала дійсна для пред`явлення до виконання протягом року (до 28.04.2017).

Стягувачем - Акціонерним товариством "Укртрансгаз" через канцелярію 07.06.2023 суду було подано заяву № 1001ВИХ-23-4666 від 01.06.2023 про визнання поважною причиною пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку на пред`явлення до виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 у справі № 910/2313/16 та видачу дублікату ухвали Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 у справі № 910/2313/16, у зв`язку з втратою виконавчого документа.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.06.2023 року про видачу дублікату ухвали Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 року у справі № 910/2313/16 України передані на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2023 відмовлено у задоволенні заяви стягувача про поновлення пропущеного строку на пред`явлення до виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 у справі № 910/2313/16 та про видачу дублікату ухвали Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 у справі № 910/2313/16.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2023 у справі № 910/2313/16 залишено без змін.

Судом встановлено, що 13.05.2024 до канцелярії суду надійшла заява стягувача - Акціонерного товариства "Укртрансгаз" № 1001вих-24-2921 від 10.05.2024 про видачу дубліката наказу про виконання рішення суду у справі № 910/2313/16 про стягнення з ТОВ "Сучасні українські нафтогазові технології" 11 932,40 грн пені, 7 % штрафу у розмірі 7 922,01 грн, а також судових витрат у розмірі 1 378,00 грн. Заява разом з доказами надсилання її на адресу боржника судом долучена до матеріалів справи.

Окрім цього через систему "Електронний суд" 24.06.2024 від стягувача - Акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшла заява б/н від 24.06.2024, в якій заявник зазначає про помилковість зазначення в заяві від 10.05.2024 про видачу дублікату наказу та просить суд видати Акціонерному товариству "Укртрансгаз" дублікат ухвали Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 у справі № 910/2313/16 про стягнення з ТОВ "Сучасні українські нафтогазові технології" 11 932,40 грн пені, 7 % штрафу у розмірі 7 922,01 грн тасудових витрат у розмірі 1 378,00 грн.

Розглянувши заяву стягувача про видачу дублікату ухвали Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 у справі № 910/2313/16 (з урахуванням заяви про уточнення від 24.06.2024) суд зазначає, що згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішення за застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 в справі "Півень проти України").

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 193 ГПК України ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 327 ГПК України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Так, 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Відповідно до пункту 9 частини 1 розділу XI перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в новій редакції від 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції закону № 2147-VIII від 03.10.2017) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк з дня надходження заяви.

При цьому суд зазначає, що ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу (ухвали про затвердження мирової угоди) з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати виконавчого документа. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу/ухвали не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат останнього має повністю відтворювати втрачену ухвалу про затвердження мирової угоди, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого документа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас, обов`язковою умовою видачі дубліката наказу/ухвали є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12.

Суд наголошує, що за приписами процесуального закону умовами, які свідчать про наявність підстав для видачі дублікату наказу/ухвали господарським судом, є, зокрема, відсутність спливу строку, встановленого для пред`явлення виданого наказу до виконання.

Тобто, першочергово при розгляді заяви про видачу дубліката виконавчого документа господарський суд вважає за необхідне дослідити питання про закінчення/незакінчення строку для пред`явлення останнього до виконання, оскільки від останнього залежить можливість вирішення судом питання про видачу дублікату втраченого наказу.

Як встановлено судом з матеріалів справи та наданої заяви стягувача, останній зазначає, що Постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києва Лазюком Д. М. від 06.08.2019 відкрито виконавче провадження № 59719911, при цьому відповідної постанови про відкриття виконавчого провадження стягувач не отримував, про обставини відкриття виконавчого провадження Товариству стало відомо з відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження та внаслідок чого подано до відповідного органу примусового виконання запит від 27.04.2023 про направлення постанови про відкриття провадження й надання відомостей щодо ходу виконання.

В подальшому, як зазначає стягувач в поданій суду заяві, органом Державної виконавчої служби на запит Товариства надано супровідним листом, який отримано 08.05.2023, копію постанови у ВП № 59719911 від 24.10.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, за змістом постанови встановлено, що кошти для задоволення вимог стягувача на рахунках боржника відсутні, транспортних засобів за боржником та нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення, не зареєстровано, тобто здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку майна боржника виявились безрезультатними, у зв`язку з чим виконавчий документ повернуто стягувачу.

Відповідно до частин 1 та статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі.

Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження").

Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент набрання законної сили ухвали Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 у справі № 910/2313/16) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання, зокрема, протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У пункті 1 частини другої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент набрання законної сили ухвали Господарського суду міста Києва від 28.04.2016) передбачалося, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

Водночас, відповідно до п. 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 14041-VIII, який набрав чинності 05.10.2016, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

За змістом ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 14041-VIII, який набрав чинності 05.10.2016, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний по суті висновок зроблений в постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13, від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6) та від 01.08.2018 у справі № 553/1951/14-ц.

Беручи до уваги вищезазначене та факт, що строк пред`явлення до виконання ухвали суду від 28.04.2016 про затвердження мирової угоди не сплив станом на день набрання законної сили нової редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 14041-VIII, який набрав чинності 05.10.2016, відповідно, застосуванню в даному випадку підлягають приписи вказаного закону щодо трирічного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, відтак враховуючи дату постанови 24.10.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу, право на звернення з заявою про видачу дублікату ухвали про затвердження мирової угоди мав би сплинути 24.10.2022.

Поряд із цим, пунктом 10-2 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, Указом від 7 листопада 2022 року №757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року №2915 -IX, та Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-ІХ, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275 IX, Указом від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3429-ІХ, Указом Президента від 05 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом 3564-IX від 06 лютого 2024 року та Указом Президента від 06 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом 3684-IX від 08 травня 2024 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Отже, на момент закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, а саме 24.10.2022 вже діяв воєнний стан на території України і такі строки переривалися.

З огляду на фактичні обставини щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.10.2019, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, суд погоджується з твердженням заявника, що строк пред`явлення виконавчого документа у справі № 910/2313/16 до виконання не пропущено.

Враховуючи вищевикладене, на підставі вказаних положень законодавства та наданих документів судом встановлено, що заявник (стягувач) звернувся до суду із поданою заявою про видачу дубліката ухвали у справі № 910/2313/16 - 10.05.2024 (згідно поштового конверту), тобто в межах строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 у справі № 910/2313/16 про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі втрачено та станом на дату звернення заявника із заявою про видачу дублікату строк пред`явлення до виконання вказаного виконавчого документу не закінчився, суд дійшов висновку, що заява стягувача - Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про видачу дубліката ухвали Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 232 - 235, п. 19.4. розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву стягувача - Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про видачу дубліката ухвали Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 у справі № 910/2313/16 задовольнити.

2. Видати Акціонерному товариству "Укртрансгаз" дублікат ухвали Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 у справі № 910/2313/16 про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон