Рішення

від 24.06.2024 по справі 910/19547/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2024Справа № 910/19547/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Дишканта Д.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/19547/23

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СКІСНА-78 Б"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Одесагаз"

третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ"

про зобов`язання вчинити дії,

За участю представників:

позивача Єршов О.Є., Рябошапка Р.А.

відповідача Верхацький І.В.

третіх осіб не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "СКІСНА-78 Б" (далі - позивач, ОСББ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - відповідач, Компанія), в якому просить зобов`язати відповідача виключити позивача з реєстру постачальника «останньої надії».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним ініційовано розірвання типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», починаючи з 05.11.2023, проте відповідачем не вчинено дій щодо припинення постачання позивачу природного газу, а також виключення позивача з реєстру постачальника «останньої надії».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 відкрито провадження у вказаній справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 01.02.2024, а також встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.

15.01.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про участь представника у судовому засіданні 01.02.2024 та всіх наступних засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

15.01.2024 від відповідача надійшов відзив на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 клопотання ОСББ про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

23.01.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

01.02.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою суду від 01.02.2024 відкладено проведення підготовчого засідання на 19.02.2024, а також залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Одесагаз" (далі - третя особа-1, АТ «Одесагаз») та Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (далі - третя особа-2, Товариство), встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій.

09.02.2024 позивачем подано клопотання про долучення документів.

Ухвалою суду від 19.02.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 07.03.2024.

29.02.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення.

Крім того, 29.02.2024 від третьої особи-2 надійшли пояснення по справі. У вказаних поясненнях викладено клопотання про розгляд справи без участі представника.

07.03.2024 від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.04.2024.

Судове засідання 04.04.2024 було відкладено на 18.04.2024.

29.04.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі. Судове засідання 18.04.2024 було відкладено на 29.04.2024. У судовому засіданні 29.04.2024 було оголошено перерву до 13.05.2024.

30.04.2024 позивач подав суду клопотання про долучення доказів.

Судове засідання, призначене на 13.05.2024, не відбулось, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 судове засідання призначено на 27.05.2024.

Судове засідання 27.05.2024 було відкладено на 13.06.2024. Судове засідання 13.06.2024 було відкладено на 24.06.2024.

У судове засідання 24.06.2024 представники третіх осіб не з`явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У судових засіданнях суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 24.06.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, письмові пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач вказує, що поштовим зв`язком на його адресу надійшов лист про те, що з 02.11.2023 Компанія є постачальником «останньої надії».

Також у листі зазначено, що постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на умовах Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 за № 2501 та з урахуванням положень Правил постачання природного газу.

Слід зазначити, що вказаний лист надійшов після того, як ОСББ надіслало на адресу Компанії повідомлення від 28.09.2023 про відмову від договору постачання газу постачальником «останньої надії», в якому було зазначено, що Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», який діяв між сторонами від 02.03.2023 строком 60 діб, закінчив свою дію, проте споживач не виключений з реєстру постачальника «останньої надії» станом на дату звернення, а також після направлення ОСББ Компаніі вимоги від 14.10.2023 про виключення з реєстру постачальника «останньої надії».

ОСББ на адресу Компанії було направлено Повідомлення від 02.11.2023 про розірвання договору постачання газу з постачальником «останньої надії».

Так, постачальника було повідомлено, що ОСББ не надає свого погодження Компанії на реєстрацію споживача ОСББ у власному Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» у розрахунковому періоді до кінця 2023 року і вважає розірваним Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», починаючи з 05.11.2023.

Враховуючи вищевикладене, позивачем запропоновано відповідачу в строк не пізніше 06.11.2023 проінформувати оператора газотранспортної системи та оператора газорозподільної системи AT «Одесагаз» про припинення постачання природного газу за Типовим договором постачальника «останньої надії» у зв`язку з розірванням договору за ініціативою ОСББ в односторонньому порядку.

Відповідач надав відповідь листом від 06.11.2023 «Щодо перебування в ПОН», в якому постачальник вказує, що Компанія не має права самостійно включати та виключати споживачів до/з реєстру постачальника «останньої надії» та укладати з ними договори з власної ініціативи чи з ініціативи споживачів, а договір не потребує двостороннього підписання.

Таким чином, на переконання позивача, Компанія проігнорувала повідомлення ОСББ про розірвання публічного Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» з 05.11.2023 та відмовилась вчинити дії з виключення з реєстру постачальника «останньої надії» ОСББ, чим порушує право позивача на вільне розірвання договору.

При цьому позивач вважає, що Компанія використовує помилковий висновок, що відсутність іншого постачальника у споживача в будь-який період календарного року призводить неодноразово до автоматичного віднесення ОСББ до реєстру постачальника «останньої надії» та внесення таких даних до інформаційної платформи оператора ГТС.

Позивач звернувся з позовом, в якому просив зобов`язати відповідача виключити ОСББ з реєстру постачальника «останньої надії».

У свою чергу, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, вказуючи, зокрема, на те, що: позивачем обрано неналежний спосіб захисту; позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором.

Згідно з пунктом 5 розділу І Правил постачання природного газу (далі - Правила) постачальник «останньої надії» - це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Відповідно до пункту 1 розділу І Правил постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.

Частиною другою статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що постачальник «останньої надії» постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії". Після закінчення цього строку постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник "останньої надії" має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником «останньої надії», відповідно до типового договору постачання постачальником «останньої надії».

Відповідно до пункту 1.3 Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній системі Оператора газотранспортної системи (далі - оператора ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу ГТС.

Згідно з пунктом 11.1 Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу ГТС. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником.

Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених цією главою) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.

Максимальний строк, на який споживача або оператора газорозподільної системи реєструють у Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», визначається Правилами (тобто 60 діб).

Згідно з пунктом 2 розділу II Правил особливості здійснення постачання природного газу споживачу, що не є побутовим, постачальником «останньої надії» визначені в розділі VI цих Правил.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Згідно з абзацом 2 пункту 2 розділу VI Правил максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії».

Відповідно до пункту 5 розділу VI Правил після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником «останньої надії», передбаченого цим розділом та Законом України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем.

Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» здійснюється у порядку, визначеному Кодексом ГТС. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником «останньої надії», до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем (далі - ГРС) та Кодексу ГТС.

Згідно з пунктом 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС Оператор ГРМ (оператор газорозподільних мереж) в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача в разі отримання від Оператора ГТС повідомлення про припинення розподілу природного газу споживачу у випадку відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС постачання/розподіл природного газу вважається припиненим за умови наявності пломб Оператора ГРМ на запірних пристроях, інвентарних заглушках тощо, що зафіксовано відповідним актом.

Постачальник має право здійснити заходи з обмеження чи припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт Оператора ГРМ/ГТС. Для цього у постачальника має бути укладений з Оператором ГРМ/ГТС договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам. За необхідності здійснення заходів з обмеження чи припинення газопостачання споживачу Оператором ГРМ/ГТС постачальник надсилає Оператору ГРМ/ГТС відповідне письмове повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність здійснення ним заходів з припинення/обмеження розподілу/транспортування природного газу споживачу, копію якого надсилає споживачу (з позначкою про вручення), в якому повинен зазначити підстави припинення, дату та час, коли необхідно обмежити чи припинити розподіл (транспортування) природного газу на об`єкт (об`єкти) споживача.

Відповідно до пунктів 7, 8 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС постачальники відповідно до вимог цього Кодексу повинні вносити до інформаційної платформи інформацію щодо власних споживачів та періодів постачання їм природного газу. Оператор ГТС надає замовникам послуг транспортування доступ до інформаційної платформи для внесення ними інформації, передбаченої цим Кодексом.

Оператор ГРМ припиняє газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача в разі отримання від Оператора ГТС повідомлення про припинення розподілу природного газу споживачу у випадку відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді.

Враховуючи вищевикладене, саме від Компанії залежить вчинення дій щодо виключення споживача ОСББ із Реєстру постачальника «останньої надії» у строки, передбачені Законом України «Про ринок природного газу», на інформаційній платформі Оператора ГТС.

У свою чергу, Компанія дій щодо виключення ОСББ із Реєстру постачальника «останньої надії» у строки, передбачені Законом України «Про ринок природного газу», не вчиняє, зміни на інформаційній платформі Оператора ГТС не оприлюднює, чим, на переконання позивача, порушує права споживача - ОСББ.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Згідно з частиною першою статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Так, відповідно до пункту 11.3 Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» споживач має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику шляхом надання постачальнику одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати його розірвання.

Позивач вказує, що ОСББ використало своє право на розірвання Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», проте Компанія ігнорує свій обов`язок щодо виключення ОСББ з реєстру споживачів «останньої надії».

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» розірваний в односторонньому порядку, тому відсутні підстави для перебування позивача у реєстрі споживачів «останньої надії».

Відповідач не надав доказів, які б підтверджували виконання ним обов`язку щодо виключення ОСББ з реєстру споживачів «останньої надії».

Стосовно тверджень відповідача про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, слід зазначити таке.

Відповідно до частин першої - другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Позивач довів те, що його права та законні інтереси порушуються, а саме після розірвання Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» відповідач не вчиняє дії, спрямовані на виключення ОСББ з реєстру споживачів «останньої надії».

Таким чином, такий спосіб як зобов`язання Компанії виключити ОСББ з реєстру постачальника «останньої надії» є належним і ефективним способом.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає задоволенню.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача у розмірі 2 147,20 грн.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код 40121452) виключити Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СКІСНА-78 Б» (65091, м. Одеса, вул. Скісна, буд. 78 Б; код 36921147) з реєстру постачальника «останньої надії».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код 40121452) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СКІСНА-78 Б» (65091, м. Одеса, вул. Скісна, буд. 78 Б; код 36921147) 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.07.2024

Суддя О.Г. Удалова