Рішення

від 01.07.2024 по справі 911/983/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2024 р. м. Київ

Справа № 911/983/24

Господарський суд Київської області у складі:

cудді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» до Відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області про стягнення 22 152,02грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Київської міської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» (далі позивач, АТ «Укртелеком») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області (далі відповідач, Відділ СЗН виконкому Гірської СР) про стягнення 22 152,02грн, з яких: 21 865,69грн борг по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з січня 2021 року по грудень 2021 року; 174,92грн втрати від інфляції за період з лютого 2024 року по березень 2024 року (фактично); 111,41грн - 3% річних за період 15.02.2024 по 16.04.2024 (з урахуванням заяви про усунення недоліків; а.с.1-6, 61-62).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на не виконання відповідачем передбачених законом обов`язків з відшкодування витрат за надані позивачем телекомунікаційні послуги окремим категоріям громадян, які користуються правом на пільги.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.04.2024: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи; встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (а.с.64-66).

Відповідна ухвала доставлена до електронних кабінетів сторін 29.04.2024 о 19:20, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.67-68).

В силу абз. 2 ч.6 та п.2 ч.6 ст.242 ГПК України: днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою сторонам 30.04.2024.

В силу ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

02.05.2024 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача, з дотриманням строку, встановленого ч.1 ст.251 ГПК України, надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволені позову (а.с.69-71).

У відзиві на позов відповідач заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що Управління гуманітарного розвитку та соціального захисту населення виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільської районну Київської області за передавальним актом не передало йому кредиторську заборгованість по АТ «Укртелеком» за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 (а.с.69-71).

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду з дотриманням встановленого строку (а.с.84-85), позивач підтримує заявлені вимоги та вказує, що рішенням Господарського суду Київської області від 28.12.2023 у справі №911/2277/22 визначено, що Відділ СЗН виконавчого комітету Гірської СР є належним відповідачем у спірних правовідносинах та, враховуючи його основні функцій, зобов`язаний компенсувати витрати на надання телекомунікаційних послуг, наданих на пільгових умовах.

Від позивача 08.05.2024 через підсистему «Електронний суд» подано клопотання про долучення додаткових доказів у підтвердження заявлених вимог (а.с.87).

У клопотанні позивач просить суд поновити строк на подання доказів акту звірки та листа відповідача від 30.04.2024 №01/140 та приєднати їх до матеріалів справи, пояснюючи неможливість подання таких доказів разом із позовною заявою отриманням відповіді відповідача вже після подання позовної заяви до суду.

Розглянувши подане позивачем клопотання, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як визначено ч.1 ст.80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частиною 8 ст.80 ГПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У відповідності до ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи, що на момент звернення до суду з позовом - 16.04.2024 позивач направив відповідачу лист з актом звіряння, однак, не отримав на нього відповіді, а фактично лист відповідача від 30.04.2024 №01/140 надійшов після подання позову та відкриття провадження у справі, причини не подання відповідних доказів разом із позовом є поважними. При цьому, не надання доказів направлення копій таких доказів іншій особі у даному випадку є правомірним, оскільки в силу ч.9 ст.80 ГПК України позивач звільняється від обов`язку направляти іншій стороні долучені ним докази, оскільки такі докази (акт звіряння, лист від 30.04.2024 вих.№01/140 та лист від 16.04.2024 вих.№11/25) є у відповідача.

Заперечення у строк, встановлений ухвалою від 19.04.2024, до суду не надходили; відповідач до суду з заявою про продовження встановленого судом строку для подання такої заяви по суті не звертався.

Відповідно до ч.1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

Позивач у позовній заяві вказує, що з січня 2021 року по грудень 2021 року як оператор телекомунікацій надавав телекомунікаційні послуги (послуги зв`язку) населенню с. Гора Бориспільського району Київської області на пільгових умовах і витрати, понесені внаслідок надання таких послуг, склали 21 865,69грн, з яких:

-за січень-квітень 2021 року - 7 954,13грн (а.с.27-29);

-за травень 2021 року - 1 880,49грн (а.с.30);

-за червень 2021 року - 1 804,41грн (а.с.31);

-за липень 2021 року - 1 932,80грн (а.с.32);

-за серпень 2021 року - 1 693,98грн (а.с.33);

-за вересень 2021 року - 1 778,26грн (а.с.34);

-за жовтень 2021 року - 1 745,50грн (а.с.35);

-за листопад 2021 року - 1 542,77грн (а.с.36);

-за грудень 2021 року у - 1 533,35грн (а.с.37).

Позивачем надано розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за період з січня 2021 року по грудень 2021 року, з визначенням категорії пільг, кількості абонентів та загального розміру (а.с.38-42).

06.02.2021 позивач направив відповідачу претензію №1 від 06.02.2024 (вих.11/11) щодо відшкодування відповідних витрат, до якої долучив: розрахунок заборгованості за період з січня 2021 року по грудень 2021 року; розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (поіменний список пільговиків) за період з січня 2021 року по грудень 2021 року; розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (зведений по категоріях пільг) за період з січня 2021 року по грудень 2021 року; акт звіряння розрахунків по витратах за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах мешканцям Гірської територіальної громади за період з січня 2021 по грудень 2021 року станом на 06.02.2024 (а.с.22-23).

В якості доказів направлення даної претензії з додатками відповідачу позивачем надано паперову копію електронного листа від 06.02.2021, а також фіскальний чек щодо прийняття для відправлення відповідачу поштового відправлення №1750004333791 (а.с.25-26).

У відповідь на претензію відповідач листом від 07.02.2024 за вих.№01/42 просив здійснити перерахунок суми боргу та надати нові акти звіряння з урахуванням інформації про пільговиків, які померли протягом 2021 року (а.с.44).

Листом від 09.04.2024 за вих.№02/118 відповідач повідомив позивача про неможливість реєстрації зобов`язання за претензією №1 від 06.02.2024 в органах казначейства, оскільки Управління гуманітарного розвитку ВК Гірської СР не передало відповідну кредиторську заборгованість на баланс відділу за передавальним актом (а.с.44, зворот).

16.04.2024 позивач листом за вих.№11/25 просив відповідача підписати акт звіряння розрахунку та повернути його примірник (а.с.90).

У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 30.04.2024 за вих.№01/140 повідомив про неможливість підписання акту звірки, з посиланням на те, що Управління гуманітарного розвитку та соціального захисту населення виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільської районну Київської області не передало кредиторську заборгованість на баланс відповідача (а.с.89).

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку відшкодувати витрати за надані позивачем телекомунікаційні послуги окремим категоріям громадян, які користуються правом на пільги, а також застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством, за порушення відповідного обов`язку.

Заявлені позивачем вимоги суд вважає частково обґрунтованими з наступних підстав.

Позивач у справі - АТ «Укртелеком» у 2021 році був оператором телекомунікації, що внесений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.та здійснював надання відповідних послуг в т.ч. фізичним особам, які мають пільги з оплати таких послуг відповідно до чинного законодавства.

Київська міська філія АТ «Укртелеком» є структурних підрозділом відповідного товариства, що не має статусу юридичної особи та здійснювала свою діяльність на підставі Положення про Київську міську філію АТ «Укртелеком», затвердженого рішенням наглядової ради АТ «Укртелеком» від 28.04.2021, оформленого протоколом №915 (а.с.49-50). В силу п.п. 2.1, 2.2 Положення, філія: здійснює від імені товариства частину його функцій, у т.ч. функції представництва і захисту інтересів товариства; здійснює діяльність від імені товариства; усі права та обов`язки, що виникають внаслідок діяльності філії, набуває та несе товариство.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (у редакції, чинній у період надання послуг на пільгових умовах позивачем) визначено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання.

Вказаною нормою установлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Пільги на послуги зв`язку, які надані у спірний період позивачем, для відповідних категорій громадян визначені рядом Законів України, а саме: «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (п.19 ч.1 ст.12, ч.6 ст.12, ч.6 ст.13, п.10 ч.1 ст.13, п.18 ч.1 ст.14), «Про жертви нацистських переслідувань» (п.18 ч.1 ст.61, п.10 ч.1 ст.62, п.17 ч.1 ст.63, п.19 ч.1 ст.64), «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (п.11 ч.1, ч.2 ст.20, п.1 ч.1, ч.2, 3 ст.21), «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (п.6 ч.1 ст.6 та ч.3 ст.7), «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (аб.2 ч.5 ст.12), «Про охорону дитинства» (п.4 ч.3 ст.13)

Згідно положень вказаних Законів фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією Законів про соціальний захист, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Позивач, як оператор відповідних послуг, що визначено ч.3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» (в редакції чинній на момент надання відповідних послуг) мав надавати телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, відповідно до законодавства України, тобто з урахуванням встановлених пільг.

Так, п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2021 №295, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Вказані норми передбачають безумовний обов`язок оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв`язку пільговим категоріям громадян з урахуванням встановлених Законами пільг на їх оплату, однак, фінансування надання таких пільг не є обов`язком позивача.

Законодавство України не передбачає обов`язку укласти договір про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання (відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 911/1165/19).

Видатки на надання таких пільг є видатками місцевих бюджетів, що вбачається з положень п.204 ч.1 ст.91 Бюджетного кодексу України (діла БК України), яким визначено, що до видатків місцевих бюджетів, які можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Внаслідок проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні, метою якої є децентралізація, здійснено передачу від органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування значної частини повноважень, ресурсів та відповідальності, що також призвело до внесення змін до бюджетного законодавства.

Так, Законами України від 17.09.2020 №907-Х та від 15.12.2020 №1081-ІХ внесено зміни до БК України, внаслідок яких з 01.01.2021 розмежовано склад доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад (ст. 64 БК України) та склад доходів загального фонду районних бюджетів (ст. 641 БК України), що призвело до отримання територіальними громадами фінансової незалежності від районів та перехід до безпосередніх міжбюджетних відносин з державним бюджетом.

Як визначено Концепцією реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, яка затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 №333-р, формування критеріїв для адміністративно-територіальних одиниць різного рівня адміністративно-територіального устрою держави здійснюється з урахуванням того, що адміністративно-територіальний устрій складається з трьох рівнів: базового, районного та регіонального. При цьому, до адміністративно-територіальної одиниці базового рівня віднесено громаду.

Підпунктом 10 п.3 постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» № 807-ІХ від 17.07.2020 постановлено ліквідувати у Київській області: Баришівський, Білоцерківський, Богуславський, Бориспільський, Бородянський, Броварський, Васильківський, Вишгородський, Володарський, Згурівський, Іванківський, Кагарлицький, Києво-Святошинський, Макарівський, Миронівський, Обухівський, Переяслав-Хмельницький, Поліський, Рокитнянський, Сквирський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський, Фастівський, Яготинський райони.

Разом із тим, пп.10 п.1 цієї ж постанови Верховної Ради України у Київській області утворено Бориспільський район (з адміністративним центром у місті Бориспіль) у складі територій Бориспільської міської, Вороньківської сільської, Гірської сільської, Дівичківської сільської, Золочівської сільської, Переяславської міської, Пристоличної сільської, Студениківської сільської, Ташанської сільської, Циблівської сільської, Яготинської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

До одного із принципів бюджетної системи України, як визначено п.7 ч.1 ст.7 БК України, віднесено принцип субсидіарності, відповідно до якого розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання публічних послуг до їх безпосереднього споживача.

В силу ст.63 БК України місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування; ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Згідно з ч.2 ст.97 БК України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України, що є механізмом розподілу видатків на відповідні потреби.

Забезпечення надання публічних послуг жителям територіальної громади покладається на представницький орган місцевого самоврядування територіальної громади - відповідну раду.

Так, виходячи із змісту положень Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» представницьким органом місцевого самоврядування об`єднаної територіальної громади є сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому, ч.2 ст.60 вказаного Закону установлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на доходи місцевих бюджетів, інші кошти.

Частиною 1 ст.61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з БК України.

В силу ч.1 ст.62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» установлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

При цьому, ч.2 ст. 62 згаданого Закону визначено, що мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом.

Згідно ч.1 ст.64 Закону видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет.

В силу ст.20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»:

надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання;

державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку;

розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Відповідно до п.23 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Як визначено ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльністьвідповідно до закону.

У заявлений позивачем період уповноваженим органом у спірних правовідносинах було Управління гуманітарного розвитку та соціального захисту населення виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, яке на підставі рішення Гірської сільської ради від 29.10.2021 № 761-21-VIII з 01.01.2022 змінило назву на Управління гуманітарного розвитку виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області. При цьому, відповідним рішенням визначені інші функціональні обов`язків такого Управлення із затвердженням нової редакції Положення, на підставі якого діє відповідна особа. При цьому, як вбачається з Положення, до компетенції зазначеного Управління не належить надання соціальних послуг мешканцям територіальної громади.

У той самий час, з метою надання соціальних послуг на території Гірської територіальної громади орган місцевого самоврядування, що зобов`язаний забезпечити надання таких послуг, рішенням Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області від 29.10.2021 №762-21-VIII «Про створення відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області» утворено Відділ соціального захисту населення виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, що є самостійною юридичною особою. Відповідним рішенням затверджено Положення (далі Положення), на підставі якого діє відповідач та визначений обсяг повноважень такої особи (а.с.15, 16-20).

Відомості про створення такої юридичної особи внесені 07.12.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та такій особі наданий ідентифікаційний номер 44641466; номер запису: 1003541020000008685 (а.с.57).

В силу п.2.1., 2.1.4 Положення основними завданням відповідача у межах реалізації державної соціальної політики у сфері захисту населення на території сільської ради зокрема, є: забезпечення реалізації на території сільської ради державної політики у сфері соціального захисту населення, організації надання соціальних послуг особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати; організація надання соціальних послуг, проведення соціальної роботи в комунальних закладах, установ і служб та залучення недержавних організацій, яка надають соціальні послуги; співпраця з територіальними громадами щодо розвитку соціальних послуг у громаді.

Відповідач відповідно до покладених на нього завдань, як визначено пп.2.2.3, 2.3.7 Положення: бере участь у підготовці пропозицій до проектів програм соціального-економічного розвитку міської ради; здійснює контроль за цільовим використанням коштів, виділених для надання державної соціальної допомоги та інших видів соціальної підтримки, передбачених місцевим бюджетом.

Згідно п.6.1 Положення фінансування відповідача здійснюється за рахунок коштів сільського бюджету, виділених на його утримання.

Відповідно до п.1 рішення Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області від 21.01.2022 №914-28-VIII «Про затвердження передавального акту та передачу матеріальних цінностей на баланс Відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Гірської сільської ради»: затверджено передавальні акти Управління гуманітарного розвитку та соціального захисту населення виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області (ЄДРПОУ 44070248) до Відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області (ЄДРПОУ 44641466) (а.с.80).

Пунктами 4,5 такого рішення передбачено передачу відповідачу залишків коштів, які знаходяться на рахунку платних послуг бюджетної установи Управління гуманітарного розвитку виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області та передачу дебіторської заборгованості у сумі 17 613,01грн .

Фактично у даній справі не надано доказів передачі відповідачу боргу по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у 2021 році.

Між тим, відповідальним за відшкодування відповідних витрат є відповідач у справі, якому передані відповідні функції Гірською сільською радою, що створила відповідну особу передало йому функції із забезпечення надання послуг з соціального захисту населення Гірської територіальної громади

Так, за своєю суттю, фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи (постанова Верховного Суду від 04.10.2023 у справі №805/2819/18-а)

Слід зазначити, що таке правонаступництво є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

З урахуванням зазначеного, враховуючи передачу відповідних функції відповідачу, його посилання на те, що він не є особою, що має відшкодувати відповідні витрати, внаслідок того, що йому не передано відповідний борг за передавальним актом, безпідставні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, як орган, головною функцією якого є реалізація державної політики в галузі соціального захисту населення окремих категорій населення відповідної громади, який організовує, координує та контролює надання пільг громадянам, зобов`язаний відшкодувати витрати, понесені з січня 2021 року по грудень 2021 року позивачем по наданню телекомунікаційних послуг на пільгових умовах передбаченим категоріям громадян, що мешкають у с. Гора Бориспільського району Київської області.

Право ж позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів підлягає реалізації і захисту і у випадку, якщо видатки на ці потреби не передбачені, оскільки законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство похідний від нього характер (відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 911/1924/18).

Як визначеноч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

В силу ч.ч.3, 4 ст.11 ЦК України: цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Оскільки відповідач не виконав у семиденний строк з дня отримання, як установлено ч.2 ст.530 ЦК України, вимоги позивача про здійснення відшкодування відповідних витрат, заявлені вимоги в частині стягнення з відповідача 21 862,69грн є мотивованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідач не оспорює факт отримання відповідної вимоги позивача в електронній формі 06.02.2024, що також підтверджується тим фактом, що відповідь відповідачем надана вже 07.02.2024 (а.с.44), строк виконання відповідної вимоги сплив 13.02.2024.

Крім того позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 111,41грн - 3% річних за період з 15.02.2024 по 16.04.2024 та 174,92грн втрат від інфляції за період з лютого 2024 року по березень 2024 року.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав у семиденний строк вимогу відповідача щодо здійснення відшкодування витрат на надання позивачем телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, вимоги позивача щодо сплати відповідачем боргу з урахуванням 3% річних та втрат від інфляції є мотивованими.

Враховуючи, що розрахунок в частині стягнення інфляційних втрат є таким, що здійснено позивачем вірно, вказана вимога є такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі - з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 111,41грн втрат від інфляції.

Однак, за розрахунком суду загальний розмір 3% річних за заявлений період - з 15.02.2024 по 16.04.2024 складає 111,12грн.

Розбіжності у розрахунках 3% річних спричинені невірним визначенням позивачем розміру процентів за 1 день. Так, фактично позивач не врахував, що у 2024 році 366 днів, а не 365.

За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних за період з 15.02.2024 по 16.04.2024 підлягають задоволенню у розмірі 111,12грн, а у задоволенні вимог про стягнення 0,29грн 3% річних суд відмовляє.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором у розмірі 3 028грн, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 3 027,96грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог /(21 865,69+111,12+174,92)* 3028:22 152,02/.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області (ідентифікаційний код 44641466; 08324, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Центральна, буд. 5) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» (ідентифікаційний код 21560766; 01601, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 18) в особі Київської міської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» (код 01189910; 01033, м. Київ, вул. Антоновича, 40) 21 865,69грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 111,12грн 3% річних, 174,92грн втрат від інфляції, а також 3 027,96грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3.В частині стягнення 0,29грн 3% річних відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова