Рішення

від 20.06.2024 по справі 916/33/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/33/24Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Гурова Ю.І., Мазуренко М.Б.,

від відповідача: Касперович Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКВОДОКАНАЛ до відповідача: Фізичної особи-підприємця Касперовича Сергія Івановича про стягнення 2800000,00 грн заборгованості,

зазначає наступне:

Комунальне підприємство БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКВОДОКАНАЛ (надалі КП БДВК, Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Касперовича Сергія Івановича (надалі ФОП Касперович С.І., Відповідач) 2800000,00 грн заборгованості за поставлений товар неналежної якості відповідно до договору поставки від 22.12.2022 р. № 22/12-2. Згідно із залишеними відмітками поштової установи позовну заяву надіслано до суду 27.12.2023 р.

Обґрунтовуючи звернення із позовом КП БДВК посилається на те, що ФОП Касперовичим С.І. поставлено товар неналежної якості, який має дефекти котрі унеможливлюють його роботу та подальше використання, що надає право вимагати повернення сплачених коштів. При цьому посилаючись на приписи статті 678 ЦК України, які надають право покупцю відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Додаткового зазначаючи, що КП БДВК визнано потерпілою стороною у кримінальному провадженні, в межах якого отримано відповідні докази, в яких встановлено факт завищення ціни при укладанні договору, а також те, що відповідний товар перебував у незадовільному стані на моменту укладення правочину, у той же час, придбаний товар потребує матеріальних вкладень для відновлення можливості подальшого використання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2024 р. позовній заяві КП БДВК присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/33/24 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для її розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 р. прийнято позовну заяву КП БДВК до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/33/24, ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.02.2024 р.

01.02.2024 р. ФОП Касперовичем С.І. реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог. Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, посилається на те, що тривалий час до укладання договору Позивачу надавались послуги ТОВ «БЛАСТ І КО» (засновником та директором якого є Касперович С.І.) з використанням переданого за договором товару (транспортного засобу); те, що акти приймання-передачі підписано за відсутності жодних заперечень та/або зауважень стосовно переданого товару, у той же час, до подачі позовної заяви Позивач не звертався до Відповідача із зауваженнями стосовно неможливості використання переданого товару або стосовно наявності дефектів, які унеможливлюють його подальше використання та/або експлуатацію; те, що представлені Позивачем докази не підтверджують поставку товару неналежної якості та не фіксують наявність істотних недоліків товару. Додатково зазначає про пропуск Позивачем строку позовної давності для звернення із позовом до суду, адже приписи ЦК України встановлюють спеціальну позовну давність в один рік для звернення із позовом до суду у зв`язку із недоліками проданого товару (та пред`являє заяву про застосування строку позовної давності).

06.02.2024 р. КП БДВК представлено заяву про виклик свідків.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2024 р. відкладено підготовче засідання на 27.02.2024 р.

27.02.2024 р. КП БДВК представлено відповідь на відзив, в якій зазначає, що з моменту придбання по теперішній час стан спецтехніки не дозволяє їй виконувати цільове призначення та свої функції, при цьому після придбання відразу розпочались ремонті роботи по відновленню функціонального стану спецтехніки, додаткового зазначає, що за доповідною запискою бухгалтера з грудня 2022 р. по лютий 2024 р. не відбувалось списання паливно-мастильних матеріалів, а доповідна записка начальника автогосподарства містить перелік несправностей спецтехніки; те, що у випадку встановлення недоліків товару, на який надано гарантію якості, існує презумпція вини постачальника, відтак на останнього покладено обов`язок доведення виникнення дефектів внаслідок порушення покупцем правил експлуатації або зберігання виробу; те, що строк позовної давності не пропущено, адже недоліки придбаного товару виявлено після укладення договору та отримання товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.02.2024 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 12.03.2024 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 р. оголошено перерву в підготовчому засіданні до 04.04.2024 р.

02.04.2024 р. КП БДВК представлено заяву про долучення до матеріалів справи заяви свідка начальника автотранспорту КП БДВК.

В процесі призначеного на 04.04.2024 р. підготовчого засідання системою цивільної оборони у місті Одесі та Одеській області оголошено повітряну тривогу, у зв`язку із чим ухвалою Господарського суду Одеської області призначено підготовче засідання на 18.04.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 30.04.2024 р.

Призначене на 30.04.2024 р. судове засідання не відбулось у зв`язку із оголошенням системою цивільної оборони у місті Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.04.2024 р. призначено судове засідання на 16.05.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.05.2024 р. відкладено розгляд справи на 11.06.2024 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2024 р. відкладено розгляд справи на 13.06.2024 р.

12.06.2024 р. КП БДВК звернулось із клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням представника на лікарняному.

12.06.2024 р. КП БДВК звернулось із клопотанням про долучення до матеріалів справи ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.01.2023 р. у справі № 495/664/23.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 р. відкладено розгляд справи на 20.06.2024 р.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності, рівності учасників сторін перед законом та судом, а також з метою надання можливості учасникам справи реалізувати права на викладення позиції у справі, представлення клопотань та заяв, виступу зі вступними словами, важливість справи для сторін та з огляду на об`єктивні чинники, які позбавляли можливості проводити засідання суду, господарським судом здійснювався розгляд справи в межах розумного строку.

Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено право участі представника КП БДВК у засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду після звернення із відповідною заявою.

В процесі розгляду справи представники КП БДВК підтримували заявлені позовні вимоги та наполягали на задоволенні позову, представник ФОП Касперовича С.І. натомість заперечував проти заявлених позовних вимог та наполягав на відмові у задоволенні позову.

20.06.2024 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

22.12.2022 р. між ФОП Касперовичем С.І. (Продавець) та КП БДВК (Покупець) укладено договір № 22/12-2 (Договір), за умовами пункту 1.1. якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товар, визначений у п.1.2 цього Договору (Товар), а Покупець зобов`язується прийняти зазначений товар і оплатити його вартість відповідно до умов цього Договору.

Характеристики товару: «Спеціалізована машина для гідродинамічної промивки та очистки каналізаційних колекторів у поєднанні з асенізаційною машиною» на шасі WMAT32M832M240522, класифікація за ДК 021:2015 42990000-2 Машини спеціального призначення, різні, 1997 року випуску номер шасі, згідно Специфікації (Додаток № 1 до Договору), яка є його невід`ємною частиною (пункт 1.2).

Товар належить Продавцю на підставі права власності на момент підписання акту приймання-передачі, не знаходиться в заставі, під арештом, і не є предметом позовів третіх осіб (пункт 1.3).

Документи, що передаються разом з товаром: договір купівлі-продажу; акт прийому-передачі; видаткова накладна (пункт 1.4).

Передача товару, що є предметом цього Договору, Покупцю проводиться в місці (пункті) його передачі (приймання) (пункт 3.1).

Місцем (пунктом) передачі (приймання) товару є: 67700, України, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, пров. Водопровідний 1 (пункт 3.2).

Документи на Товар виписуються Продавцем та передаються разом з Товаром представнику Покупця (пункт 3.4).

На п`ять ключових систем автомобіля, а саме: силовий агрегат, коробка перемикання передач, вакуумний насос, насос високого тиску, ємність, надається гарантія Продавцем на строк 3 (три) місяці (пункт 3.5).

Датою прийму-передачі Товару вважається дата підписання та завірення печаткою (за наявності) видаткової накладної та Акту приймання-передачі уповноваженим представником Покупця. Остаточний перехід права власності на Товар відбувається після 100% оплати за Товар (пункт 3.6).

Вартість товару, що є предметом цього Договору, складає 2800000,00 грн без ПДВ: за рахунок коштів місцевого бюджету 2491750,00 грн; за рахунок власних коштів підприємства 308250,00 грн (пункт 4.1).

Розрахунки за поставлений Товар здійснюються Покупцем за фактом отримання Товару протягом 7 (семи) робочих днів з дати передачі йому Товару Продавцем, що підтверджується підписанням Акту приймання-передачі та видаткової накладної (пункт 4.5).

За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором винна Сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України і зобов`язана відшкодувати іншій стороні всі заподіяні таким невиконанням чи неналежним виконанням збитки (пункт 5.1).

У випадках, не передбачених ним Договором, майнова відповідальність визначається відповідно до чинного законодавств України (пункт 5.6).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2022 р. але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 9.1).

Всі повідомлення у зв`язку із виконанням цього Доктору повинні бути оформлені в письмовому вигляді і будуть вважатися такими, що відправлені належним чином, якою вони відправлені цінним листом з описом, або доставлені кур`єром під розписку на зазначені адреси Сторін (пункт 10.1).

Цей Договір може бути змінений, доповнений або пролонгований винятково по взаємній згоді Сторін (пункт 12.4).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печаткою Покупця.

Додатком № 1 до Договору виступає Специфікація, якою передбачено, що Найменування Товару є «Спеціалізована машина для гідродинамічної промивки та очистки каналізаційних колекторів у поєднанні з асенізаційною машиною/ марки MAN модель 19.403 FLS/N на шасі WMAT32M832M240522, 1997 року випуску» у кількості 1 одиниці, загальною вартістю 2800000,00 грн.

23.12.2022 р. між ФОП Касперовичем С.І. як Продавцем та КП БДВК як Покупцем підписано без зауважень та/або доповнень акт приймання-передачі до Договору, за яким останнім прийнято відповідний Товар - «Спеціалізована машина для гідродинамічної промивки та очистки каналізаційних колекторів у поєднанні з асенізаційною машиною/ марки MAN модель 19.403 FLS/N на шасі WMAT32M832M240522, 1997 року випуску» у кількості 1 одиниці, загальною вартістю 2800000,00 грн. Також 23.12.2022 р. між сторонами без зауважень та/або доповнень підписано видаткову накладну № 1144 стосовно приймання Товару загальною вартістю 2800000,00 грн.

КП БДВК в електронній системі закупівель опубліковано звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель UA-2022-12-23-014865-a стосовно укладеного 22.12.2022 р. із ФОП Касперовичем С.І. Договору № 22/12-2 із назвою предмета закупівлі - Спеціалізована машина для гідродинамічної промивки та очистки каналізаційних колекторів у поєднанні з асенізаційною машиною», у кількості 1 одиниці, загальною вартістю 2800000,00 грн.

29.12.2022 р. КП БДВК перераховано ФОП Касперовичу С.І. 308250,00 грн та 2491750,00 грн.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.01.2023 р. у справі № 495/664/23 накладено арешт у виді заборони відчуження та розпорядження на транспортний засіб MAN модель 19.403 FLS/N на шасі НОМЕР_1 , 1997 року випуску державний номерний знак, НОМЕР_2 , який знаходиться у володінні КП «Білгород-Дністровськводоканал» (код 20937068, м. Білгород-Дністровський, провулок Водопровідний, 1).

Із змісту ухвали вбачається, що Білгород-Дністровською окружною прокуратурою забезпечується нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42023162240000002 від 06.01.2023 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, досудове розслідування в якому здійснюється слідчими СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області.

За даними фахівців підприємств житлово-комунального господарства, придбана КП «Білгород- Дністровськводоканал» спеціалізована машина, може коштувати близько 2200000 грн, при цьому в розділі «опис окремої частини або частин предмета закупівлі» замовником не зазначено стан предмета закупівлі (новий чи бувший у використанні).

Таким чином, вартість придбаної спеціалізованої машини для гідродинамічної промивки та очистки каналізаційних колекторів у поєднанні з асенізаційною машиною, марки МАN модель 19.403 FLS/N на шасі НОМЕР_1 , 1997 року випуску, можливо завищено на 600000 грн, чим нанесено матеріальної шкоди місцевому бюджету на зазначену суму (відповідна ухвала із аналогічним змістом наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Бухгалтером складено довідну записку керівнику КП БДВК стосовно того, що відносно спеціалізованої машини для гідродинамічної промивки та очистки каналізаційних колекторів у поєднанні з асенізаційною машиною марки MAN модель 19.403 FLS/N на шасі НОМЕР_1 інвентарний номер 1053322 з грудня 2022 р. по лютий 2023 р. не проводилось списання паливно-мастильних матеріалів у зв`язку з тим, що автомобіль не виконує своїх безпосередніх функцій та є не працюючим.

03.05.2023 р. начальником автотранспорту складено службову записку керівнику КП БДВК стосовно наявності чисельних дефектів спеціалізованої машини для гідродинамічної промивки та очистки каналізаційних колекторів у поєднанні з асенізаційною машиною марки MAN, внаслідок яких машина не готова до експлуатації.

27.03.2024 р. начальником автотранспорту КП БДВК Ліпецьким І.В. складено нотаріально оформлено заяву, в якій зазначає про займану посаду, те, що багатофункціональна каналопромивальна машина (MAN 19.403 FLS/N, 1997 року випуску) придбана КП БДВК. Повідомляє, що на його думку, вказана машина знаходиться у незадовільному технічному стані, а саме: металоконструкція несущої рами, підрамника, та спеціалізованої установки піддається активній корозії, з`єднання трубопроводів та ємностей теж піддаються активній корозії, рукава високого тиску знаходяться в незадовільному стані; стан силового агрегату та основних насосів особі не відомий, оскільки жодних технічних випробувань не проводилось з причини неможливості експлуатації вказаної машини через стан у якому вона знаходиться; електрообладнання та проводка потребує ремонту та часткової заміни; за його посиланням, машина потребує відновлюваного ремонту. Експлуатація машини на даний момент неможлива.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частинами 1 та 2 статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Господарським судом встановлено, що 22.12.2022 р. між КП БДВК як Покупцем та ФОП Касперовичем С.І. як Продавцем укладено Договір № 22/12-2, у відповідності до умов якого останній зобов`язався передати Позивачу Спеціалізовану машину для гідродинамічної промивки та очистки каналізаційних колекторів у поєднанні з асенізаційною машиною на шасі WMAT32M832M240522, 1997 року випуску. При цьому відповідно до підписаного акту приймання-передачі 23.12.2023 р. КП БДВК прийнято поставлений ФОП Касперовичем С.І. товар.

Згідно зі статтею 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Статтею 675 ЦК України встановлено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 676 ЦК України гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 3 статті 269 ГК України гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю, - з дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором.

Статтею 678 ЦК України передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Згідно зі статтею 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Частиною 6 статті 269 ГК України передбачено, що постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

З викладеного вбачається, що гарантійний строк експлуатації це період в часі протягом якого постачальник гарантує використання товару за призначенням за умови дотримання споживачем правил експлуатації. Тобто, саме протягом вказаного строку (який обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня його одержання покупцем) постачальник виконує гарантійні зобов`язання, несе відповідальність за дотримання вимог щодо якості поставленого товару, які обумовлено сторонами або установлено положеннями чинного законодавства.

Верховним Судом у постанові від 29.07.2021 р. у справі № 904/5217/19 констатовано, що відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.

Водночас, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.12.2019 р. у справі № 904/5002/18, від 30.09.2020 р. у справі № 927/787/19 (на яку посилається КП БДВК у заявах по суті справи).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 р. № 910/17999/16, пункт 40 постанови від 25.04.2018 р. № 910/24257/16).

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 р. у справі № 910/719/19, пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/5394/15.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає, що наведена КП БДВК судова практика не є тотожною правовідносинам сторін, а саме відрізняються підстави позову.

Поряд із цим, положення статті 680 ЦК України передбачають, що покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1).

Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв`язку з його недоліками може бути пред`явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.

Якщо встановити день передання нерухомого майна неможливо або якщо покупець володів нерухомим майном до укладення договору, зазначені строки обчислюються від дня укладення договору.

Строк для виявлення недоліків товару, що перевозився або був відправлений поштою, обчислюється від дня одержання товару в місці призначення (частина 2).

Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Якщо на комплектуючий виріб встановлено гарантійний строк меншої тривалості, ніж на основний виріб, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками комплектуючого виробу, якщо ці недоліки були виявлені протягом гарантійного строку на основний виріб.

Якщо на комплектуючий виріб встановлено гарантійний строк більшої тривалості, ніж гарантійний строк на основний виріб, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, якщо недоліки у комплектуючому виробі виявлені протягом гарантійного строку на нього, незалежно від спливу гарантійного строку на основний виріб (частина 3).

Покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, на який встановлений строк придатності, якщо вони виявлені протягом строку придатності товару (частина 4).

Якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту (частина 4).

Згідно із приписами статті 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів (частина 1).

У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості (частина 3).

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі (частина 4).

Поряд із цим, частиною 6 статті 269 ГК України передбачено, що постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами, технічними умовами (у разі наявності) на основний виріб.

Частиною ж 6 статті 269 ГК України встановлено, що постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

Відповідно до частини 1 статті 688 ЦК України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

В свою чергу, умовами пункту 3.5 укладеного Договору передбачено, що на п`ять ключових систем автомобіля, а саме: силовий агрегат, коробка перемикання передач, вакуумний насос, насос високого тиску, ємність, надається гарантія Продавцем на строк 3 (три) місяці.

Як зазначалось, 23.12.2022 р. між КП БДВК як Покупцем та ФОП Касперовичем С.І. як Продавцем підписано без жодних зауважень та/або пропозицій акт приймання-передачі разом із видатковою накладної.

Відтак, в силу приписів статті 676 ЦК України гарантійний строк розпочався з моменту передачі (отримання) відповідного товару КП БДВК, у той же час, у відповідності до статті 688 ЦК України КП БДВК зобов`язано повідомити Продавця в разі виявлення недоліків якості переданого Товару, при цьому, за посиланням Позивача, останній відразу з моменту отримання Товару виявив відповідні недоліки, втім доказів того, що протягом встановленого частиною 3 статті 680 ЦК України та пунктом 3.5 Договору строку КП БДВК звертався до ФОП Касперовича С.І. з відповідними заявами до матеріалів справи не представлено.

Як зазначалось, частина 2 статті 678 ЦК України передбачає, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

При цьому необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

КП БДВК посилається на те, що в межах досудового розслідування отримано статус потерпілої особи та після ознайомлення із матеріалами кримінального провадження отримано копії документів, які, за його посиланням, додаткового підтверджують факт того, що відповідний автомобіль має дефекти, виявлені відразу після його придбання.

Приписами статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 77 ГПК України передбачає, що докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Положення статті 55 КПК України визначають, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (частина 1). Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (частина 2).

При цьому частинами 1 та 2 статті 221 КПК України встановлено, що слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.

Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії.

Поряд із цим, статтею 222 КПК визначено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи те, що наявність статусу потерпілого передбачає право на ознайомлення із матеріалами досудового розслідування, у той же час, можливість їх розголошення, в контексті даної справи представлення до суду, як доказ в підтвердження власної позиції, передбачає необхідність отримання відповідного письмового дозволу свідчого або прокурора, відтак, господарським судом не надавалась оцінка представленим КП БДВК, отриманим в межах досудового розслідування, доказам, адже надання відповідної оцінки, за відсутності письмової згоди на їх розголошення, порушуватиме приписи Конституції України, ГПК та КПК України.

Належних, допустимих та достовірних доказів, підтверджуючих факт того, що відповідний транспортний засіб має дефекти, виявлені відразу після його придбання, Позивачем до матеріалів справи не представлено, так само як і доказів того, що останній звертався до Продавця з метою врегулювання питання якості поставленого товару, або інших доказів звернення до незалежних від сторін осіб, які мали б можливість засвідчити стан транспортного засобу відразу після його придбання Позивачем. Окрім того не представлено доказів того, що відповідний транспортний засіб проходив ремонт або інші роботи, направлені на відновлення його функціонального стану.

Як зазначалось, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.01.2023 р. у справі № 495/664/23 накладено арешт у виді заборони відчуження та розпорядження на транспортний засіб MAN модель 19.403 FLS/N на шасі НОМЕР_1 , 1997 року випуску державний номерний знак, НОМЕР_2 , який знаходиться у володінні КП «Білгород-Дністровськводоканал» (відповідна ухвала відображена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак не входить до зібраних в межах досудового розслідування доказів та не потребує наявності письмового дозволу на її розголошення).

Відтак, відповідно до представлених до матеріалів справи доказів, неможливість розпорядження транспортного засобу пов`язана не з наявністю доведених дефектів, в силу наявності накладеної судом заборони розпорядження, тобто обставини, яка є незалежною як від Позивача, так і Відповідача.

Частиною 1 статті 87 ГПК України встановлено, що показання свідка це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Як зазначалось, 27.03.2024 р. начальником автотранспорту КП БДВК Ліпецьким І.В. складено нотаріально засвідчену заяву, однак із змісту заяви вбачається, що остання містить не посилання про відомі його обставини, а оціночне судження відносно стану транспортного засобу, які опираються на його власні погляди та твердження.

Свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти (частина 1 статті 89 ГПК України).

Так, КП БДВК представлено заяву про виклик двох свідків, втім оформлену у відповідності до приписів ГПК України заяву свідків представлено виключно однією особою, а представлена заява не викликає сумнів щодо її змісту, відтак у суду відсутні підстави для виклику та допиту відповідних свідків, окрім того, за положеннями частини 2 статті 87 ГПК України стан транспортного засобу не може підтверджуватись показаннями свідків.

Відтак, господарський суд доходить до висновку, що КП БДВК не доведено факт того, що транспортний засіб перебував у незадовільному стані відразу після його придбання те, що наявні істотні порушення вимог щодо якості транспортного засобу, те, що останнім в межах гарантійного строку не реалізовано обов`язок повідомлення Продавця про виявлені дефекти та недоліки, у зв`язку із чим доходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Окремо зазначає, що приписи частини 2 статті 678 ГПК України передбачають право Покупця за своїм вибором відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару.

Приписи частини 3 статті 651 ЦК України передбачають, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Втім, доказів того, що КП БДВК реалізовано право на відмову від договору у відповідності до його умов або загальних умов, передбачених приписами ЦК України, до матеріалів справи не представлено.

Господарський суд не надає оцінку посиланням КП БДВК на приписи Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки положення останнього передбачають, що споживачем в його розумінні виступає саме фізична особа.

Господарський суд не надає оцінку представленим Відповідачем доказів, адже останні стосуються періоду використання відповідного транспортного засобу до укладення Договору, відтак не впливають на підстави прийнятого судом рішення.

Приписи статті 681 ЦК України передбачають, що до вимог у зв`язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).

Поряд із цим положення пункту 19 розділу «Перехідні положення» ЦК України передбачають, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану, відтак Позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення із позовом до суду.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКВОДОКАНАЛ до відповідача: Фізичної особи-підприємця Касперовича Сергія Івановича про стягнення 2800000,00 грн заборгованості відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви покласти на Комунальне підприємство БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКВОДОКАНАЛ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 01 липня 2024 р.

Суддя С.Ф. Гут