Рішення

від 20.06.2024 по справі 917/1611/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2024 Справа № 917/1611/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, 36000, м. Полтава, вул. Антона Грицая, 1, в інтересах держави в особі

Полтавської міської ради, 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36, код ЄДРПОУ 24388285,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова Компанія «Інвестсервіс», 36034, м. Полтава, вул.Чумацький Шлях (колишня назва - вул. Половка), 76, код ЄДРПОУ 38983870,

2. Комунальний заклад «Полтавська дитячо-юнацька спортивна школа № 3 з плавання» (36020, м. Полтава, вул. Європейська, 9а, код ЄДРПОУ 23553598).

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів,

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області (36011, м. Полтава, вул. Шевченка, 1)

Секретар судового засідання Токар А.В.

Представники: згідно протоколу судового засідання.

Суть спору:

Заступник керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в особі Полтавської міської ради звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія Інвестсервіс» про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 06.10.2021 р., № 2 від 08.10.2021 р., № 3 від 11.10.2021 р., № 4 від 13.10.2021 р. та № 5 від 18.10.2021 р. до договору на постачання природного газу № 52-21/ГК від 29.09.2021 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Інвестсервіс» та Комунальним закладом «Полтавська дитячо-юнацька спортивна школа №3 з плавання», а також про стягнення з ТОВ «ГК Інвестсервіс» до місцевого бюджету надмірно сплачених бюджетних коштів у розмірі 243 939,22 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.09.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Також вказаною ухвалою залучено Комунальний заклад «Полтавська дитячо-юнацька спортивна школа № 3 з плавання» та Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області до участі у справі третіми особами без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

16.10.2023 року судом було призначено підготовче засідання у справі на 16.11.2023 р.

Ухвалою суду від 16.11.2023 року було зупинено провадження у справі № 917/1611/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22 та оприлюднення відповідної постанови.

У зв`язку з усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження у даній справі, 19.03.2024 року було поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 04.04.2023 р.

03.04.2024 до суду надійшло клопотання заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області № 55-75-6090вих-24 від 02.04.2024 р. (вх. № 4558) про залучення Комунального закладу «Полтавська дитячо-юнацька спортивна школа № 3 з плавання» як співвідповідача у справі.

Ухвалою від 04.04.2024 р. суд залучив до участі у справі № 917/1611/23 співвідповідача Комунальний заклад «Полтавська дитячо-юнацька спортивна школа № 3 з плавання» та відклав підготовче засідання в справі на 07.05.2024 р.

Ухвалою суду від 07.05.2024 року призначено підготовче засідання у справі на 16.05.2024 р.

16.05.2024 р. суд закрив підготовче провадження у даній справі та призначив справу до розгляду по суті на 20.06.2024 р.

Аргументи учасників справи:

У позовній заяві прокурор зазначає, що комунальним закладом «Полтавська дитячо-юнацька спортивна школа №3 з плавання» було проведено відкриті торги щодо закупівлі товару за кодом ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо в обсягах 96 500 м. куб. з очікуваною вартістю 1 930 000,00 грн. За результатами проведення відкритих торгів переможцем визначено ТОВ «ГК Інвестсервіс», з яким укладено договір № 52-21/ГК від 29.09.2021 р. про постачання природного газу. Предметом даного договору є товар по предмету ДК 021:2015, код 09123000-7 природний газ (Природний газ) за обсягом 96 500 м. куб. Згідно з пунктом 3.1 вказаного договору ціна за 1000 куб. м. газу становить 15 741,67 грн. без ПДВ та 18 890,00 грн. з ПДВ. Загальна сума договору становить 1 224 000, 00 грн.

Прокурор зазначає, що в подальшому між сторонами в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», укладено ряд додаткових угод, в результаті чого ціна товару фактично збільшилась на 60,44 % від початкової ціни одиниці товару.

На думку прокурора, жодного належного обґрунтування та документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни за період дії договору ТОВ «ГК Інвестсервіс» не надало, та, як наслідок, укладання Додаткових угод № 1, 2, 3, 4 та 5 до договору про постачання природного газу № 52-21/ГК від 29.09.2021 р., якими збільшено ціну газу, є безпідставним та з урахуванням вимог чинного законодавства вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

Разом з тим, прокурор зазначив, що оскільки додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, то розрахунок за поставлений газ повинен здійснюватися за ціною, вказаною в договорі № 52-21/ГК від 29.09.2021 р., а саме за 18 890,00 грн. з ПДВ за 1000 куб. м. газу. Відповідно, грошові кошти у розмірі 243 939,22 грн. (переплата) підлягають стягненню з ТОВ «ГК Інвестсервіс» на користь місцевого бюджету.

21.09.2023 року до суду надійшло пояснення Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області за № 153 від 19.09.2023 р., у якому останній підтримав позовні вимоги Заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області у даній справі та просив задовольнити їх в повному обсязі.

У відзиві № 211/09-23 від 21.09.2023 р. (вх. № 12278 від 28.09.2023 р.) ТОВ «ГК Інвестсервіс» зазначив, що позовна заява подана прокурором без дотримання норм матеріального та процесуального права, прокурором не встановлено невжиття позивачем заходів щодо захисту інтересів держави у розумний строк та не отримано від нього немотивованої відмови, не встановлено, що Полтавська міська рада не бажала здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом. Сама по собі обставина незвернення з позовом, не свідчить про неможливість виконання позивачем функцій із захисту інтересів держави.

Також ТОВ «ГК Інвестсервіс» стверджує, що в укладених між сторонами додаткових угодах збільшення ціни було в межах встановлених законом 10%. При наступних змінах ціни сторони договору мають виходити з того, що ціна одиницю товару змінилася порівняно з тією, яка зазначена в попередній додатковій угоді до договору.

Крім того, на думку ТОВ «ГК Інвестсервіс», зміна ціни за одиницю товару природного газу є обґрунтованою та підтверджується довідками Харківської торгово-промислової палати та листами Української енергетичної біржі. Відповідач зазначив, що ТОВ «ГК «Інвестсервіс» направляло на адресу позивача листи з пропозицією укласти додаткові угоди з зазначенням причин та з підтверджуючими довідками. Позивачем додаткові угоди підписано добровільно. Твердження Прокурора, що довідки ТПП за своїм змістом не відображають коливання ціни такого товару на ринку, не має нормативно-правового обґрунтування.

У відповіді на відзив прокурор зазначив, що твердження ТОВ «ГК «Інвестсервіс» щодо права прокурора на представництво та мотивів позову прокурора є необґрунтованими та такими, що не спростовують позовні вимоги та не доведеними жодними допустимими доказами. Прокурор посилається на те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом, то це є достатнім аргументом для підтвердження підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді. Прокурор зазначив, що на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Полтавська окружна прокуратура повідомила позивача про намір звернутися до господарського суду в його інтересах із зазначеним позовом листом від 30.08.2023 р.

Також прокурор звернув увагу, що статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено вимоги пропорційного збільшення договірної ціни на газ відповідно до росту цін на ринку, згідно принципів публічних закупівель учасники відносин повинні діяти чесно і добросовісно. На думку прокурора, абсурдною є теза про те, що при кожному, навіть незначному збільшенні цін на ринку, продавець (постачальник) має право підвищити ціну на товар саме на 10 %, що мало місце у даному випадку. Очевидним у даному випадку є нівелювання результатів відкритих торгів.

Прокурор у відповіді на відзив також звертає увагу суду на те, що позовні вимоги відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 в аналогічних правовідносинах.

Крім того, прокурор зазначив, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на природний газ шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата Товариству з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Інвестсервіс» коштів у розмірі 243 939,22 грн.

09.10.2023 року Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області було подано до суду пояснення щодо відзиву за № 161 від 04.10.2023 р. (вх. № 12779).

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. № 3рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійснені програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності - державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17 «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття «інтереси держави» особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. «Державний інтерес» у спірних правовідносинах полягає, перш за все, у законності використання органами державної влади бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг та іншої допомоги з метою забезпечення нагальних потреб в умовах воєнного стану, зокрема, забезпечення ефективного, своєчасного виконання правочинів, укладених з метою належного функціонування держави.

Верховним Судом в постанові від 10.06.2021 р. по справі № 910/114/19 висловлено позицію про те, що визначене положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Відтак, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» вимог.

Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 р. у справі № 912/989/18.

У постанові від 23.09.2021 р. по справі № 910/11608/20 Верховний Суд вказав на ту обставину, що закупівля проводиться не лише для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі, але й для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах.

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності (ст. 68 Конституції України).

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, як зазначив Прокурор у позовній заяві, укладенням додаткових угод до договору поставки природного газу порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод фактично отримано менше газу у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», окрім обґрунтування порушень або загрози порушення державних інтересів, прокурор у позовній заяві має вказати орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави, а також довести, що вказані суб`єкти не здійснюють або неналежним чином здійснюють захист цих інтересів.

Так, відповідно до п. п. 1.4, 4.1 Статуту Комунального закладу «Полтавська дитячо-юнацька спортивна школа № 3 з плавання» (а.с. 86-89), засновником та суб`єктом, що здійснює фінансування Комунального закладу «Полтавська дитячо-юнацька спортивна школа № 3 з плавання» за рахунок коштів бюджету Полтавської міської територіальної громади, є Полтавська міська рада.

Крім того, листом Комунального закладу «ПДЮСШ № 3 з плавання» від 15.03.2023 (а.с. 74) останній також підтвердив, що джерелом фінансування закладу є місцевий бюджет Полтавської міської ради.

За приписами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст. 140 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно зі статтею 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності.

У ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наведено визначення поняття права комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад і саме відповідні ради здійснюють права суб`єкта. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцеві самоврядування.

Крім того, відповідно до п. 2.4 Наказу МФУ № 372 від 02.04.2014 «Щодо зарахування видатків минулих періодів до відповідного бюджету», повернення дебіторської заборгованості за минулі періоди здійснюється шляхом перерахунку коштів у доходи загального фонду відповідного бюджету. З урахуванням чого належним та остаточним призначенням для зарахування грошових коштів, повернутих за результатами розгляду позовної заяви, є місцевий бюджет.

Оскільки засновником Комунального закладу «Полтавська дитячо-юнацька спортивна школа № 3 з плавання» (відповідач-2) та власником її майна є Полтавська міська рада, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання Школою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, суд дійшов висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 р. у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 р. у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 р. у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Навчальний заклад у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (природного газу) в обсязі та в межах видатків, що визначені Полтавською міською радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).

З урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців міста; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Відповідна правова позиція викладена в п. 54 постанови Верховного Суду від 09.08.2023 р. у справі № 924/1283/21.

Таким чином, у даному випадку Полтавська міська рада виступає уповноваженим органом та належним позивачем у справі як засновник закладу освіти, яким допущено безпідставне перерахування коштів, виділених з бюджету для задоволення освітніх потреб, а також як орган, відповідальний за раціональне і цільове використання коштів місцевого бюджету, є належним стягувачем заборгованості до нього.

Листом Полтавської окружної прокуратури від 24.07.2023 р. (а.с. 79-82) Полтавську міську раду Полтавської області повідомлено про порушення вимог чинного законодавства та необхідність вжиття заходів щодо повернення надміру сплачених коштів, у тому числі шляхом звернення з позовом до суду.

Листом від 03.08.2023 (а.с. 84) Полтавська міська рада повідомила Полтавську окружну прокуратуру, що за умови наявності обґрунтованих підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор наділений правомочностями на здійснення представництва інтересів Полтавської міської ради щодо питань, порушених у листі.

Полтавською окружною прокуратурою було повторно надіслано лист від 30.08.2023 (а.с. 94) до Полтавської міської ради про намір звернутися до господарського суду в її інтересах із зазначеним позовом.

Отже, Полтавська міська рада обізнана про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Суд погоджується з доводами Прокурора щодо правомірності визначення Полтавської міської ради позивачем по справі, як суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави, у спірних правовідносинах.

Таким чином, на виконання ч.ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України та ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Прокурор при поданні позовної заяви здійснив всі необхідні дії, обґрунтував неналежне, здійснення захисту інтересів держави в особі Полтавської міської ради, яка не вжила заходів у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, про що повідомив позивача відповідним листом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність звернення прокурора до суду та необхідність розгляду по суті заявлених вимог, а посилання відповідача-1 на відсутність права прокурора на представництво інтересів держави в суді є необґрунтованими.

29.09.2021 року за результатами проведення процедури закупівлі UA-2021-08-27-012236-а між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газова Компанія «Інвестсервіс» та Комунального закладу «Полтавська дитячо-юнацька спортивна школа № 3 з плавання» було укладено договір постачання природного газу № 52-21/ГК (а.с. 24-29).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Постачальник (ТОВ «Газова Компанія «Інвестсервіс») постачає Природний газ згідно коду ДК 021:2015: 09123000-7 Природний газ Споживачеві (Комунальний заклад «Полтавська дитячо-юнацька спортивна школа № 3 з плавання») в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Згідно з п. 3.1 загальний об`єм постачання природного газу за договором складає 96 500 м. куб.

Ціна за 1 000 кубічних метрів газу становить 15 741,67 грн. без ПДВ. Разом з ПДВ 18 890,00 грн.

Загальна сума договору становить 1 822 885,00 грн.

В подальшому сторони уклали додаткові угоди до вказаного Договору, якими збільшили ціну на газ, а саме:

Додатковою угодою № 1 від 06.10.2021 р. (а.с. 30) збільшено ціну за 1 000 м. куб. природного газу з 18 890,00 грн. до 20 760,74 грн. з ПДВ за 1000 куб. м., в обсязі до 87,80 тис. куб. м., яка набирає чинності з 01.10.2021 р. Отже, фактично сторони збільшили ціну на газ на 9,90 % у порівнянні з попередньою ціною. Угоду № 1 укладено з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та на підставі цінової довідки Харківської торгово-промислової палати № 2297/21 від 21.09.2021 р., в якій вказано інформацію про рівень цін по постачанню природного газу станом на 01.09.2021 р. та 20.09.2021 р., надісланої листом ТОВ «ГК «ІНВЕСТСЕРВІС» № 15-10-10 від 05.10.2021 р. (а.с. 32).

Додатковою угодою № 2 від 08.10.2021 р. (а.с. 33) збільшено ціну на природний газ з 20 760,74 грн. до 22 818,37 грн. з ПДВ за 1000 куб. м., в обсязі до 79,89 тис. куб. м., яка набирає чинності з 01.10.2021 р. Інші умови договору залишились без змін. Отже, фактично сторони збільшили ціну на газ на 9,91 % у порівнянні з попередньою ціною. Угоду № 2 укладено з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та на підставі цінової довідки Харківської торгово-промислової палати № 2297/21 від 21.09.2021 р., в якій вказано інформацію про рівень цін по постачанню природного газу станом на 01.09.2021 р. та 20.09.2021 р., надісланої листом ТОВ «ГК «ІНВЕСТСЕРВІС» № 15-10-10 від 05.10.2021 р. (а.с. 32).

Додатковою угодою № 3 від 11.10.2021 р. (а.с. 36) збільшено ціну на природний газ з 22 818,37 грн. до 25 081,55 грн. з ПДВ за 1000 куб. м., в обсязі до 72,68 тис. куб. м., яка набирає чинності з 01.10.2021 р. Інші умови договору залишились без змін. Отже, фактично сторони збільшили ціну на газ на 9,92 % у порівнянні з попередньою ціною. Угоду № 3 укладено з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та на підставі цінової довідки Харківської торгово-промислової палати № 2297/21 від 21.09.2021 р., в якій вказано інформацію про рівень цін по постачанню природного газу станом на 01.09.2021 р. та 20.09.2021 р., надісланої листом ТОВ «ГК «ІНВЕСТСЕРВІС» № 15-10-10 від 05.10.2021 р. (а.с. 32).

Додатковою угодою № 4 від 13.10.2021 р. (а.с. 39) збільшено ціну на природний газ з 25 081,55 грн. до 27 570,82 грн. з ПДВ за 1000 куб. м., в обсязі до 66,12 тис. куб. м., яка набирає чинності з 01.10.2021 р. Інші умови договору залишились без змін. Отже, фактично сторони збільшили ціну на газ на 9,92 % у порівнянні з попередньою ціною. Угоду № 4 укладено з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та на підставі листа Української енергетичної біржі № 13/10-14 від 13.10.2021 р., в якому вказано інформацію про середньозважену ціну природного газу ресурсу жовтня станом на 13.10.2021 р. (а.с. 41).

Додатковою угодою № 5 від 18.10.2021 р. (а.с. 42) збільшено ціну на природний газ з 27 570,82 грн. до 30 308,77 грн. з ПДВ за 1000 куб. м., в обсязі до 60,14 тис. куб. м., яка набирає чинності з 01.10.2021 р. Інші умови договору залишились без змін. Отже, фактично сторони збільшили ціну на газ на 9,93 % у порівнянні з попередньою ціною. Угоду № 5 укладено з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та на підставі листа Української енергетичної біржі № 18/10-12 від 18.10.2021 р., в якому вказано інформацію про середньозважену ціну природного газу ресурсу жовтня станом на 18.10.2021 р. (а.с. 44).

Таким чином, після укладення вказаних додаткових угод ціна газу фактично збільшилась від початкової граничної ціни одиниці товару, узгодженої сторонами на дату укладення договору з 18 890,00 грн. (з ПДВ), до 30 308,77 грн. (з ПДВ), що у відсотковому співвідношенні становить 60,44 %.

На виконання умов договору між сторонами був підписаний акт прийому-передачі природного газу № 631 від 10.11.2021 р. (а.с. 48), згідно з яким відповідач - 1 поставив позивачу газ загальним обсягом 21,363 тис. куб. м., на загальну суму 647 486,29 грн., а саме:

Також Постачальником було виставлено Одержувачу рахунок-фактуру на оплату (а.с. 49).

Відповідно до виписки по особовому рахунку та меморіального ордеру (а.с. 46-47) Комунальний заклад «Полтавська дитячо-юнацька спортивна школа № 3 з плавання» перерахувало ТОВ «Газова компанія «ІНВЕСТСЕРВІС» кошти за газ на суму 647 486,29 грн.

Прокурор стверджує, що додаткові угоди № 1 від 06.10.2021 р., № 2 від 08.10.2021 р., № 3 від 11.10.2021 р., № 4 від 13.10.2021 р. та № 5 від 18.10.2021 р. до договору на постачання природного газу № 52-21/ГК від 29.09.2021 р. було укладено з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», з огляду на що звернувся до суду з даним позовом про визнання недійсними вказаних додаткових угод та стягнення з ТОВ «ГК Інвестсервіс» до місцевого бюджету коштів у розмірі 243 939,22 грн.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір постачання природного газу № 52-21/ГК від 29.09.2021 р., додаткові угоди № 1 від 06.10.2021 р., № 2 від 08.10.2021 р., № 3 від 11.10.2021 р., № 4 від 13.10.2021 р. та № 5 від 18.10.2021 р. до вказаного договору, цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 2297/21 від 21.09.2021 р., листи Української енергетичної біржі № 13/10-14 від 13.10.2021 р. та № 18/10-12 від 18.10.2021 р., акт прийому-передачі природного газу № 631 від 10.11.2021 р., рахунок-фактура № ПГ-000000052-21/10-21 від 10.11.2021 р., виписка по особовому рахунку Комунального закладу «Полтавська дитячо-юнацька спортивна школа № 3 з плавання» за 17.11.2021 р., меморіальний ордер за листопад 2021 р., Акт № 201631-25/21 від 22.02.2023 р. про результати перевірки закупівлі Комунального закладу «Полтавська дитячо-юнацька спортивна школа № 3 з плавання» за період з 23.12.2019 р. по 25.11.2021 р. та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. За змістом ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України серед способів захисту визначено визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

За приписами ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Частинами 1-5 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Ч. 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі». Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

За змістом статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Провадження у справі № 917/1611/23 зупинялося до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 922/2321/22, за результатами якого висловлено правову позицію щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», яку Верховний Суд в силу статті 236 ГПК України має застосовувати у подібних правовідносинах.

У справі № 922/2321/22 на вирішення Великої Палати Верховного Суду було поставлено питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Вирішуючи вказане питання, Велика Палата Верховного Суду в постанові № 922/2321/22 від 25.01.2024 р. зазначила, що норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю з огляду на наступне:

«Відповідно до частини першої статті 41 Закону № 922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922- VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19.04.2020 р. норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».

Отже, вказана норма Закону № 922-VIII в редакції до 19.04.2020 р. не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-IX від 18.09.2019 р. (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. При цьому зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії «ціновому демпінгу», коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати «ціновий демпінг» з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю».

Відповідна правова позиція була викладена в п. 43-63 постанови Великої Палати Верховного Суду № 922/2321/22 від 25.01.2024.

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Відповідний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»

Станом на момент підписання договору про постачання природного газу № 52-21/ГК від 29.09.2021 р. сторони погодили всі істотні умови предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Як встановлено судом, згідно з п. 3.1 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу на момент укладення цього договору разом з ПДВ складала 18 890,00 грн.

Комунальний заклад «Полтавська дитячо-юнацька спортивна школа № 3 з плавання» мав беззаперечне право на отримання природного газу по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, однак, підписав оспорювані додаткові угоди, внаслідок чого було змінено істотні умови договору, а саме збільшено ціну на газ у кілька етапів. Ціна газу збільшилася загалом на 60,44 % (з 18 890,00 грн. за 1000 куб. м. до 30 308,77 грн. за 1000 куб. м.).

Так, при укладанні додаткової угоди № 1 від 06.10.2021 р. ціна збільшена на 9,90 % у порівнянні з попередньою ціною, при укладанні додаткової угоди № 2 від 08.10.2021 р. ціна збільшена на 9,91 %, при укладанні додаткової угоди № 3 від 11.10.2021 р. ціна збільшена на 9,92 %, при укладанні додаткової угоди № 4 від 13.10.2021 ціна збільшена на 9,92 %, при укладанні додаткової угоди №5 від 18.10.2021 р. ціна збільшена на 9,93 %.

Необхідність укладення додаткових угод до Договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Газова Компанія «Інвестсервіс» обґрунтовувалась збільшенням ціни товару (газу).

На підтвердження підстав для укладення додаткових угод для збільшення ціни за одиницю товару відповідач-1 посилався на цінову довідку Харківської торгово-промислової палати, в якій вказано інформацію про рівень цін по постачанню природного газу станом на відповідну дату, та листи Української енергетичної біржі, в яких вказувалася інформація про рівень середньозважених цін на природний газ ресурсу відповідного місяця.

Судом береться до уваги, що коливання ціни товару на ринку передбачає динаміку ціни товару у бік збільшення за період з моменту укладення договору та до моменту виникнення необхідності у внесенні відповідних змін, зумовлених таким коливанням. Тобто, повинно бути доведено наявність коливання ціни у бік підвищення на ринку за період з дати укладення основного договору до дати укладення додаткових угод.

Суд вважає, що листи-повідомлення та довідки Харківської ТПП не можуть бути достатньою підставою для збільшення ціни, оскільки не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, а також не містять аналізу зміни вартості природного газу на конкретну дату укладання додаткових угод у порівнянні з попередніми періодами від дати укладання попередньої додаткової угоди, у зв`язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно вказана інформація не може підтверджувати коливання ціни на природний газ.

Аналогічних висновків щодо неправомірності використання для змін істотних умов договору закупівлі довідок із відсутністю відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, відсутністю аналізу вартості товару на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору дійшов Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 р. у справі № 924/674/21, у постанові від 22.06.2022 р. у справі № 917/1062/21.

Крім того, при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Виключно коливання цін на ринку природного газу не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.05.2023 р. у справі № 910/17520/21.

Частиною першою статті 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Абзацом 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У п. 90 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22 викладено правову позицію, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Проте з аналізу додаткових угод слідує, що ціна товару за укладеним між сторонами Договором № 52-21/ГК від 29.09.2021 р. у відсотковому значенні збільшилась на 60,44 %.

За таких обставин, збільшення ціни газу у додаткових угодах № 1, 2, 3, 4 та 5 по відношенню до погодженої у договорі № 52-21/ГК від 29.09.2021 р. ціни здійснено з порушенням ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

При цьому, судом звертається увага на те, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку газу; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору відповідач не міг не знати про ціни, які склалися на ринку на газ, постачання якого він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

В постанові Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі № 915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Прокурором також заявлено позовну вимогу про стягнення з першого відповідача коштів у розмірі 243 939,22 грн. суму надміру сплачених постачальнику коштів, з урахуванням недійсності додаткових угод.

Вирішуючи позов в цій частині вимог суд приймає до уваги, що гідно з приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Судом встановлено, що в жовтні 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Газова Компанія «Інвестсервіс» було поставлено Комунальному закладу «Полтавська дитячо-юнацька спортивна школа № 3 з плавання» газ загальним об`ємом 21,363 тис. м. куб. на загальну суму 647 486,29 грн., що підтверджується залученим до матеріалів справи актом прийому-передачі природного газу № 631 від 10.11.2021 р. Зазначена в актах вартість природного газу сплачена Комунальним закладом «Полтавська дитячо-юнацька спортивна школа № 3 з плавання».

Відповідно до умов укладеного договору відповідач-2 повинен був сплатити за поставлений газ загальним обсягом 21,363 тис. м. куб. кошти в розмірі 403 547,07 грн. з ПДВ (21,363 х 18 890,00), однак з рахуванням укладення оспорюваних додаткових угод, фактично було сплачено 647 486,29 грн.

Внаслідок неправомірного збільшення ціни на природний газ шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 243 939,22 грн., яка підлягає стягненню з відповідача-1.

Оскільки оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, відтак правовідносини між сторонами щодо ціни газу, поставленого за договором про постачання природного газу, мали регулюватись договором № 52-21/ГК від 29.09.2021 р. Внаслідок виконання позивачем своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними угодами відповідачем-1 були безпідставно отримані грошові кошти на загальну суму 243 939,22 грн., які відповідач зобов`язаний повернути до місцевого бюджету Полтавської міської ради, як джерела фінансування КЗ «ПДЮСШ № 3 з плавання», в силу приписів статей 216, 1212 ЦК України, оскільки підстава їх набуття відпала.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що додаткові угоди № 1, 2, 3, 4 та 5 до договору на постачання природного газу № 52-21/ГК від 29.09.2021 р. укладені між сторонами за відсутності встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» підстав та з перевищенням максимального ліміту щодо можливої зміни ціни на товар (10 %), а відтак суд вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги прокурора про визнання таких додаткових угод недійсними.

Крім того, судом встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на газ шляхом укладання оспорюваних додаткових угод мала місце переплата споживачем грошових коштів в розмірі 243 939,22 грн., тому позовна вимога Прокурора про стягнення з першого відповідача зазначених коштів також визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно заперечень, викладених у відзиві на позов, суд оцінює їх належність з урахуванням обставин, які входять в предмет доказування та зазначає, що останні не містять належних обґрунтувань та доказів, які б спростовували обставини, викладені в позовній заяві, не відповідають матеріалам справи, зводяться до тлумачення законодавства на свою користь.

З урахуванням всіх вказаних обставин у їх сукупності, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 06.10.2021 до договору на постачання природного газу №52-21/ГК від 29.09.2021р., укладену між комунальним закладом «Полтавська дитячо-юнацька спортивна школа № 3 з плавання» (код ЄДРПОУ 23553598) та ТОВ «ГК ІНВЕСТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38983870).

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 08.10.2021 до договору на постачання природного газу №52-21/ГК від 29.09.2021р., укладену між комунальним закладом «Полтавська дитячо-юнацька спортивна школа № 3 з плавання» (код ЄДРПОУ 23553598) та ТОВ «ГК ІНВЕСТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38983870).

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 11.10.2021 до договору на постачання природного газу №52-21/ГК від 29.09.2021р., укладену між комунальним закладом «Полтавська дитячо-юнацька спортивна школа № 3 з плавання» (код ЄДРПОУ 23553598) та ТОВ «ГК ІНВЕСТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38983870).

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 13.10.2021 до договору на постачання природного газу №52-21/ГК від 29.09.2021р., укладену між комунальним закладом «Полтавська дитячо-юнацька спортивна школа № 3 з плавання» (код ЄДРПОУ 23553598) та ТОВ «ГК ІНВЕСТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38983870).

6. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 18.10.2021 до договору на постачання природного газу №52-21/ГК від 29.09.2021р., укладену між комунальним закладом «Полтавська дитячо-юнацька спортивна школа № 3 з плавання» (код ЄДРПОУ 23553598) та ТОВ «ГК ІНВЕСТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38983870).

7.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Газова компанія ІНВЕСТСЕРВІС, вул. Чумацький Шлях, 76, м. Полтава, 36034, код ЄДРПОУ 38983870 на користь Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 24388285) до місцевого бюджету (рахунок UA748999980314030544000016719, код класифікації доходів бюджету 24060300) грошові кошти в сумі 243 939,22 грн.

8.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія ІНВЕСТСЕРВІС», вул. Чумацький Шлях, 76, м. Полтава, 36034, код ЄДРПОУ 38983870 на користь Полтавської обласної прокуратури, вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава (р/р UA118201720343130001000006160 ДКСУ м. Київ код ЄДРПОУ 02910060) 10 369,08 грн судового збору.

9. Стягнути з Комунального закладу «Полтавська дитячо-юнацька спортивна школа № 3 з плавання» (ідентифікаційний код 23553598, вул. Європейська, 9 а, м. Полтава, 36020) на користь Полтавської обласної прокуратури, вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава (р/р UA118201720343130001000006160 ДКСУ м. Київ код ЄДРПОУ 02910060) 6 710,00 грн судового збору.

10 . Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 01.07.2024 р.

Суддя О.С. Мацко