Рішення

від 01.07.2024 по справі 922/5150/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/5150/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10) до Комунального підприємства "Благоустрій міста" Куп`янської міської ради Харківської області (63705, Харківська обл., м. Куп`янськ, пр-т. Конституції, буд. 60) про стягнення 815878,61 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Комунального підприємства "Благоустрій міста" Куп`янської міської ради Харківської області про стягнення 815878,61 грн., з яких: заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 639687,06 грн., пеня у розмірі 147329,48 грн., 3% річних у розмірі 10341,07 грн. та інфляційні втрати у розмірі 18521,00 грн.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається із витрат зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 12238,18 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №60145 від 27.03.2020 в частині здійснення повної та своєчасної сплати вартості спожитої електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.12.2023 позовну заяву залишено без руху з огляду на вимоги пункту 2 частини 3 статті 162 ГПК України та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для виправлення недоліків позовної заяви.

12.12.2023 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. №34164), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.12.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

21.12.2023 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №35196), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

25.12.2023 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №35500), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

26.12.2023, 01.01.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано клопотання про зупинення розгляду справи (вх. №35640, №8).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.01.2024 клопотання Комунального підприємства "Благоустрій міста" Куп`янської міської ради Харківської області про зупинення розгляду справи (вх. №35640, №8 від 26.12.2023 та 01.01.2024) задоволено. Провадження по справі зупинено до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1359/22 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Верховного Суду у справі №911/1359/22.

24.04.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Комунального підприємства "Благоустрій міста" Куп`янської міської ради Харківської області зареєстровано клопотання про поновлення провадження у справі (вх. №10869), в якому зазначає, що 19.04.2024 року об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/1359/22 прийнято постанову, а тому просить суд поновити провадження у справі №922/5150/23 у зв`язку з усуненням обставин, що раніше зумовили його зупинення.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.05.2024 у задоволенні клопотання Комунального підприємства "Благоустрій міста" Куп`янської міської ради Харківської області про поновлення провадження у справі (вх. №10869 від 24.04.2024) відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.05.2024 провадження у справі №922/5150/23 поновлено. Продовжено розгляд справи №922/5150/23 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Запропоновано учасникам справи протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали надати письмові пояснення, з урахуванням постанови Верховного Суду від 19.04.2024 року у справі №911/1359/22.

29.05.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано додаткові письмові пояснення у справі (вх. №13955), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

03.06.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву про зміну предмету позову (вх. №14304), в якій просить суд визнати причину пропуску строку для подання заяви про зміну предмету позову поважною. Поновити строк для подання заяви про зміну предмету позову. Прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи №922/5150/23 заяву про зміну предмету позову. Стягнути з Комунального підприємства "Благоустрій міста" Куп`янської міської ради Харківської області на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" заборгованість за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №60145 від 27.03.2020 у розмірі 639687,06 грн., 3% річних у сумі 10341,07 грн., інфляційні втрати у сумі 18521,00 грн., судовий збір у сумі 8022,62 грн. Разом з тим, просить суд повернути Приватному акціонерному товариству "Харківенергозбут" надміру зарахованого судового збору з Державного бюджету України.

Розглянувши вказану заяву про зміну предмета позову, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 42 ГПК України визначено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з частиною 1 статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно з частини 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Відповідно до частини 3 статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що під предметом позову розуміється матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстава позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об`єктивуються у поданих доказах.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Оскільки предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Відповідно до статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до статті 115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Положеннями частини 1 статті 116 ГПК України передбачено, що перебіг процесуальних строків починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

В поданій до суду заяві позивач вказує, що особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" вважає за необхідне подати заяву про зміну предмета позову.

Відповідно до вимог статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 4 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості. Положеннями ГПК України, зокрема статтями 7, 13 визначено, що кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначає, що суворе застосування судами процесуальних строків може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 Конвенції.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

Дослідивши матеріали справи та доводи, що викладені позивачем у заяві про поновлення процесуального строку, пропуск якого є незначним, суд вважає, що строк для подання заяви про зміну предмету позову пропущено з поважних причин, що є підставою для його поновлення, прийняття заяви про зміну предмету позову до розгляду та здійснювати розгляд справи по суті з урахуванням поданої заяви.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У зв`язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, з 01.01.2019 ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 №1268.

ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

За змістом частини 1 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Згідно із частиною 4 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Абзацом 5 пункту 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Згідно з пунктом 7 Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268 договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Пунктом 13 Перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут" zbutenergo.kharkov.ua.

Матеріали справи свідчать, що відповідач приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №60145 від 27.03.2020 на умовах Комерційної пропозиції №9 для установ та організаці, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення шляхом підписання відповідної заяви-приєднання.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Згідно з умовами пункту 5.8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 5.9, 5.13 договору визначено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника, споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника.

Умовами пункту 5.10 договору погоджено, що оплата рахунку постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції (публічній), яка є додатком 3 до договору.

Згідно пункту 3 Комерційної пропозиції №9 передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності в платіжному документі в реквізиті "Призначення платежу" посилань на період за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (передплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії, зараховується споживачу на його особовий рахунок, як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.

Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду.

Пунктом 4 Комерційної пропозиції №9 передбачено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5-ти робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.

Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки - споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Оплата вартості електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Умовами пункту 6.2 договору передбачено, що споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами договору.

Слід зазначити, що згідно з пп. 4.12, 4.13 розділу IV "Правил роздрібного ринку електричної енергії", затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з пунктом 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

У відповідності до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Отже, розрахунки за спожиту електроенергію відповідача проведені на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу - АТ "Харківобленерго".

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено відповідачу рахунки за період березень 2022 р., з грудня 2022 по травень 2023 за спожиту електричну енергію, а саме:

- за березень 2022 на суму 53796,70 грн., ПДВ 20% 10759,34 грн., разом з ПДВ 64556,04 грн. Відповідачем за березень 2022 спожито 37296 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2022 було відправлено засобами поштового зв`язку 31.03.2023. Строк оплати рахунку до 07.04.2023.

- за грудень 2022 на суму 287226,53 грн., ПДВ 20% 57445,31 грн., разом з ПДВ 344671,84 грн. Відповідачем за грудень 2022 спожито 193064 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам та двосторонньо підписаного Акту приймання-передачі електричної енергії. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за грудень 2022 було відправлено засобами поштового зв`язку 10.01.2023. Строк оплати рахунку до 17.01.2023.

- за січень 2023 на суму 101050,46 грн., ПДВ 20% 20210,09 грн., разом з ПДВ 121260,55 грн. Відповідачем за січень 2022 спожито 64208 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за січень 2023 було відправлено засобами поштового зв`язку 10.02.2023. Строк оплати рахунку до 17.02.2023.

- за лютий 2023 на суму 36058,93 грн., ПДВ 20% 7211,79 грн., разом з ПДВ 43270,72 грн. Відповідачем за лютий 2022 спожито 19080 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачем. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2023 було відправлено засобами поштового зв`язку 10.03.2023. Строк оплати рахунку до 17.03.2023.

- за березень 2023 на суму 34086,19 грн., ПДВ 20% 6817,24 грн., разом з ПДВ 40903,43 грн.Відповідачем за березень 2023 спожито 18399 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2023 було відправлено засобами поштового зв`язку 12.04.2023. Строк оплати рахунку до 19.04.2023.

- за квітень 2023 а суму 24592,20 грн., ПДВ 20% 4918,44 грн., разом з ПДВ 29510,64 грн. Відповідачем за квітень 2023 спожито 12928 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2023 було відправлено засобами поштового зв`язку 10.05.2023. Строк оплати рахунку до 17.05.2023.

- за травень 2023 на суму 4324,60 грн., ПДВ 20% 864,92 грн., разом з ПДВ 5189,52 грн. Відповідачем за травень 2023 спожито 3089 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за травень 2023 було відправлено засобами поштового зв`язку 07.06.2023. Строк оплати рахунку до 14.06.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивачем у заявах по суті справи зазначено, що предметом розгляду є заборгованість за спожиту електричну енергію за період березень 2022 року та з грудня 2022 року по травень 2023 року по договору №60145 від 27.03.2020 та складає 639687,06 грн. Разом з тим, позивач стверджує про порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за умовами договору в частині своєчасної та повної сплати вартості спожитої електричної енергії у передбачені договором строки, що мало наслідком виникнення перед позивачем заборгованості, яка залишається не сплаченою, що також стало підставою для нарахування до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що визнає позовні вимоги частково в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 639687,06 грн., 3% річних за період з січня 2023 по серпень 2023 у розмірі 10341,07 грн. та інфляційні втрати за період з березня 2023 по липень 2023 року у розмірі 18521,00 грн. Проти задоволення позовних вимог про стягнення пені за період з 18.01.2023 по 31.08.2023 у розмірі 147329,61 грн. заперечує.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як зазначено в статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За змістом частини 2 статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконано належним чином взяті на себе договірні зобов`язання перед відповідачем та поставлено останньому електричну енергію, що визнає відповідач. Водночас матеріали справи свідчать, що відповідачем порушено погоджені з позивачем зобов`язання за умовами договору в частині сплати вартості спожитої електричної енергії у передбачені договором строки.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зазначені положення законодавства вказують, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним. Тобто однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання.

Відповідно до умов пункту 6.2. договору споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами договору.

При цьому суд звертається до правової позиції Верховного Суду у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18, в якій зазначено, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Разом з тим, частиною 1 статті 75 ГПК України унормовано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Перевіривши правомірність та обґрунтованість розрахованої заборгованості за електричну енергію у розмірі 639687,06 грн., суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір заборгованості є обґрунтованим, доведеним матеріалами справи, визнаним відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення розрахунку вартості спожитої електричної енергії, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 639687,06 грн. підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 10341,07 грн., а також інфляційних втрат у розмірі 18521,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Пунктом 7 Комерційної пропозиції №9 передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції, постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.

Матеріали справи містять оформлені рахунки на оплату пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором №60145 від 27.03.2020, які у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору в частині сплати вартості спожитої електричної енергії було направлено позивачем на адресу відповідача для сплати.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого детального розрахунку 3% річних у розмірі 10341,07 грн., а також інфляційних втрат у розмірі 18521,00 грн., суд зазначає, що нарахування відповідають вимогам законодавства та встановленим обставинам справи, розрахунок виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення 3% річних у розмірі 10341,07 грн., а також інфляційних втрат у розмірі 18521,00 грн., визнається судом обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, визнаною відповідачем у відзиві на позовну заяву, а тому підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відхилити посилання відповідача у додаткових письмових поясненнях на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (Закон України № 2120-ІХ від 15.03.2022) в частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат як необґрунтовані та безпідставні, оскільки, по-перше, відповідачем визнано та судом перевірено обґрунтованість заявлених до стягнення 3% річних у сумі 10341,07 грн. та інфляційних втрат у розмірі 18521,00 грн., по-друге, наведені законодавчі положення не підлягають застосуванню до правовідносин, що склались у даній справі з огляду на суб`єктний склад сторін спірного договору, характер спірних правовідносин, а також предмет доказування.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 вказала, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 по справі №145/2047/16, в якій суд зазначає, що в праві України доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів особи, та базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Однак, всупереч вимог наведених статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Водночас судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Благоустрій міста" Куп`янської міської ради Харківської області (63705, Харківська обл., м. Куп`янськ, пр-т. Конституції, буд. 60, код ЄДРПОУ 37327620) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №60145 від 27.03.2020 у розмірі 639687,06 грн., 3% річних у сумі 10341,07 грн., інфляційні втрати у сумі 18521,00 грн., та витрати зі сплати судового збору у розмірі 8022,60 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "01" липня 2024 р.

СуддяГ.І. Сальнікова