Постанова

від 13.06.2024 по справі 541/1364/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/1364/22 Номер провадження 22-ц/814/1270/24Головуючий у 1-й інстанції Куцин В. М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Абрамова П.С., Панченка О.О.,

за участю секретаря: Сальної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну за позовом за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Інтайм Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестиційні рішення та стратегії», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни, приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмили Василівни про скасування рішень про державну реєстрацію права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, третя особа - ОСОБА_3

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - адвоката Галінкіна Валерія Феліксовича на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 жовтня 2023 року, та додаткове рішення цього ж суду від 11 січня 2024 року

В С Т А Н О В И В :

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вказаним позовом, у якому просила:

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57386370 від 31.03.2021 10:05:52, прийняте приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночка Олександром Вікторовичем, що стосується нерухомого майна - п`ятикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 93,8 кв.м., житловою площею 60,2 кв.м.;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 59154272 від 07.07.2021 16:38:24, прийняте ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу на підставі договору купівлі-продажу серія і номер: 1379, що виданий 07.07.2021 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Людмилою Володимирівною, номер запису про право власності/довірчої власності: 42867815, відповідно до якого власником п`ятикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 93,8 кв.м., житловою площею 60,2 кв.м. указаний ОСОБА_2 , а також припинити право власності ОСОБА_2 на указану квартиру.

Витребувати належну позивачу п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 93,8 кв.м., житловою площею 60,2 кв.м. з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 .

Позов мотивовано тим, що з 08 лютого 2005 року вона є власником квартири АДРЕСА_1 .

27 березня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №99-М за яким було надано кредит у сумі 49245 доларів США до 26 березня 2022 року.

27 березня 2007 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» і нею було укладено іпотечний договір №99-М з метою забезпечення виконання умов кредитного договору. Предметом договору іпотеки є квартира АДРЕСА_1 .

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 березня 2011 року стягнуто солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 511027,17 грн. заборгованості за кредитним договором, 12756,79 грн. штрафу.

10 жовтня 2019 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» за результатами відкритих електронних торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019-08-02-000101-b від 18.09.2019, укладений договір про відступлення прав вимоги, у тому числі і за вказаними договорами.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24.09.2020 замінено стягувана у виконавчому листі з примусового виконання рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 березня 2011 року у справі №2-9/11, з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс».

Відповідно до змісту інформаційної довідки №303111106 від 20.06.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, розміщена інформація, про те, що власником об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 2325630053109 - квартири АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2021 посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В.

Позивач вважає, що такий запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно порушує її право власності на вказану квартиру, яке підлягає захисту в судовому порядку.

В заяві про зміну підстав позову позивач вказала, що пунктом 17 іпотечного договору №99-М від 27.03.2007, сторони обумовлюють накладання заборони відчуження Предмету іпотеки. Вказує, що відчуження спірного нерухомого майна є незаконним так, як договір про добровільну передачу у власність відповідача спірного помешкання відсутній; позивачем не узгоджено з іпотекодержателем умови щодо автоматичного звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ним права власності у порядку реєстрації такого права приватним нотаріусом, отже таку згоду позивачем не надано; окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя між іпотекодавцем та іпотекодержателем не укладався; невизнання позивачем факту вручення позивачу заяви-вимоги про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки (а. с. 159-161, т. 2).

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:57386370 від 31.03.2021 прийняте приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночка Олександром Вікторовичем, нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 .

Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 59154272 від 07.07.2021, прийняте ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу на підставі договору купівлі-продажу серія і номер: 1379, що виданий 07.07.2021 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Людмилою Володимирівною, номер запису про право власності/довірчої власності: 42867815, відповідно до якого власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 93,8 кв. м., житловою площею 60,2 кв. м. вказаний ОСОБА_2 .

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи встановлено, що спірна квартира вибула із власності позивача та відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Інвестиції рішення та стратегії», то підстави для її витребування з чужого незаконного володіння у відповідача ОСОБА_2 та передання її на користь ОСОБА_1 відсутні, оскільки спірна квартира не належить позивачу як одноосібному власнику.

Не погодившись із вказаним рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 .

Посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог та ухвалити нове, яким позов в цій частині задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що судом першої інстанції не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.11.2020 справа №303/4230/18 та від 12.12.2018 справа №199/1276/17.

Вказувала, що судом першої інстанції не враховано наведені нею аргументи та доказі на підтвердження позовних вимог.

Також із вказаним рішенням не погодився ОСОБА_2 , в інтересах якого, адвокат Галінкін В.Ф. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просив рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у цій частині.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що 21.01.2021 року ТОВ "Фінансова компанія "Інвестиційні рішення та стратегії" направило ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заяву-вимогу про усунення порушень зобов`язань за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому вказана заява направлялась двома поштовими відправленнями.

Зазначав, що ОСОБА_3 під час розгляду справи у суді першої інстанції не заперечував факт отримання заяв-вимог, а судом не було встановлено коло осіб, які могли отримати ці заяви. Вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були належним чином повідомлені про зміст заяви-вимоги про усунення порушень основного зобов`язання з одночасним попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зазначав, що суд встановивши, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, скасував рішення про державну реєстрацію прав, залишивши невизначеним статус спірної квартири.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Галінкін В.Ф. просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення в частині відмовлених позовних вимог без змін.

В обґрунтування відзиву вказував, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог є законним та обґрунтованим.

Вказував, що позивачем не доведено відсутність у відповідача ОСОБА_2 правових підстав для володіння майном та не спростовано твердження про недоведення існування права на витребування спірної квартири.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 березня 2007 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено кредитний договір № 99-М, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав від ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» в борг грошові кошти в сумі 49245,00 доларів США.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором, 27.03.2007 між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір поруки 99-М (а.с. 122-123, т. 1).

З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором, між ОСОБА_1 та ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» 27.03.2007 було укладено Іпотечний договір № 99-М, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 124-127, т. 1)

30 травня 2008 року була укладена Додаткова угода № 1 до кредитною договору № 99-М від 27.03.2007, відповідно до якої була змінена процента ставка по кредиту, строк повернення кредитних ресурсів було встановлено до 26 листопада 2022 року, встановлено щомісячний платіж на погашення кредитної заборгованості (а.с. 128, т. 1).

У зв`язку із укладенням вищевказаної додаткової угоди до кредитної договору, були також укладені додаткові угоди до іпотечного договору № 99-М та договору поруки № 99-М, якими у вказаних договорах були закріплені зміни, які внеслись до кредитного договору (а.с. 129, 130, т. 1).

В подальшому, ОСОБА_3 неналежно виконував зобов`язання за кредитним договором. У зв`язку із цим ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» було вимушене звертатись до суду за стягненням заборгованості з боржника та поручителя.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 березня 2011 року у справі № 2-9/11 стягнуто солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське регіональне управління» ПАТ Банк «Фінанси та Кредит», заборгованість за кредитним договором № 99-М від 27 березня 2007 року в розмірі 511 027 гривень 17 копійок (а.с. 131-132, т. 1).

10 жовтня 2019 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Фінансові компанія «Інтайм Фінанс» за результатами відкритих електронних торгів (аукціону) оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-08-02-000101-b від 18.09.2019, укладений договір про відступлення прав вимоги, зокрема прав вимоги до боржників за вказаними договорами.

02 жовтня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвестиційні рішення та стратегії» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 02-10/2020-1 та 30 жовтня 2020 року додаткова угода, в тому числі за кредитним договором 99-М від 27.03.2007 (а.с. 133-140 т. 1).

04 листопада 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Інвестиційні рішення та стратегії» було направлено лист ОСОБА_3 , а також ОСОБА_1 , в якому повідомлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Інвестиційні рішення та стратегії» є новим кредитором за вищевказаними договорами, який повернуто за закінченням терміну зберігання (а. с. 141, 142, т. 1).

21 січня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Інвестиційні рішення та стратегії» направило ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заяву-вимогу про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором та попереджено, що у разі невиконання вимоги протягом тридцятиденного строку товариство має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку. На підтвердження цього відповідачем надано копію заяви-вимоги про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки за вих. № 21-01-21/04 від 21.01.2021 року, опис-вкладення в цінний лист, копію поштової накладної щодо відправлення № 3960508022500, копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 3960508022500 з відміткою про отримання 28.01.2021, копію поштової накладної щодо відправлення № 3960508022403, копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 3960508022403 з відміткою про отримання 28.01.2021 (а. с. 143, 144, 145, 146, 147 т. 1).

У справі відсутні оригінали рекомендованих повідомленнь про вручення поштового відправлення №3960508022500, №3960508022403.

У зв`язку із невиконанням зобов`язань за кредитним договором зі сторони ОСОБА_3 , 26.03.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Інвестиційні рішення: стратегії» звернулось до приватного нотаріуса з метою реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки в порядку, передбаченомуст. 37 Закону України «Про іпотеку».

26 березня 2021 року приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка О.В. прийняв Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57386370 від 31.03.2021, на підставі якого до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис за № 41260293 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Фінансова компанія «Інвестиційні рішення та стратегії» (а. с. 148 т.1).

В подальшому, 07 липня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанії «Інвестиційні рішення та стратегії» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири (а. с. 164-165 т. 1).

07 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринська Л.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (а. с. 166 т. 1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцій виходив з того, що позивач довела належними та допустимими доказами те, щонерухоме майно квартира АДРЕСА_1 , вибула із власності позивача не з її волі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до статей317і319 ЦК Українисаме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина першастатті 321 ЦК України).

Відповідно достатті 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 зазначеного Закону).

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина першастатті 12 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до частини першоїстатті 35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннястатті 37 Закону України «Про іпотеку»передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Отже, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 310/2400/18, провадження № 61-21539св19, від 07 грудня 2022 року у справі № 522/18222/19, провадження № 61-6444св22 та у багатьох інших.

У даній справі встановлено, що сторони іпотечного договору, пунктом 10.3.1 передбачили право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Частиною першоюстатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьоїстатті 10 цього Законудержавний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Згідно з частиною першоїстатті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

За змістомстатті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, подається, зокрема, документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 Порядку, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Із наведеного слідує, що обов`язковою умовою при вирішенні питання перереєстрації права власності на іпотечне майно є наявність доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання строку, зазначеного в ньому.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18 (провадження №11-474апп19) та 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження№ 14-45цс20), від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22).

У даній справі ТОВ «Фінансова компанія «Інвестиційні рішення та стратегії» не надано належних та допустимих доказів вручення іпотекодавцю та боржнику заявипро усунення порушення зобов`язань за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, про обов`язок достроково сплатити заборгованість за кредитним договором та попередження про наслідки невиконання.

Оргінали рекомендованих повідомленнь про вручення поштового відправлення № 3960508022500, № 3960508022403 на вимогу суду відповідачем не надано.

Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що іпотекодержателем при зверненні до приватного нотаріуса, в порушення вимог п. 61 вказаного Порядку, не було подано документ, що підтверджує наявність факту отримання боржником, письмової вимоги іпотекодержателя.

Крім того, підпунктом 1 пункту 1Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»(який діяв на час реєстрації права власності) передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зістаттею 4 Закону України «Про заставу»та/або предметом іпотеки згідно зістаттею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 частини першоїстатті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»(у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»передбачено, що протягом дії цьогоЗаконуінші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьоїстатті 33 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина другастатті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Отже,Закон України «Про іпотеку»прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняттяЗакону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

ВодночасЗакон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»ввів тимчасовий мораторій (заборону) на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Такі висновки щодо застосування положеньЗакону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, провадження № 11-474апп19; від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц, провадження № 14-45цс20, у справі №759/5454/19 від 26 липня 2023 року.

У даній справі встановлено, що квартира загальною площею 93,8 кв.м, використовується як місце постійного проживання позивачем, тому не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі діїЗакону № 1304-VII, у тому числі шляхом її продажу, як забезпечення виконання позивачкою умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.

Розглядаючи дану справу суд прийшов до вірного висновку, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника без достатньої правової підстави. Однак колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції, що ефективним та передбаченимзакономспособом захисту порушених прав позивача є визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно достатті 387 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК Українивстановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно достатті 388 ЦК Українимайно не може бути витребуване у нього.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороноюнедійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першоюстатті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першоїстатті 388 ЦК Українизалежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положеннястатті 388 ЦК Українизастосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

При розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути лише власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом (див. постанову Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17).

Таким чином, право на витребування майна у добросовісного набувача має саме власник або інший титульний володілець майна і в тому випадку, коли майно перебувало безпосередньо у його володінні або особи, якій він передав майно у володіння, та вибуло з такого їх володіння не з їхньої волі.

Предмет доказування у справах за віндикаційним позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача не з його волі, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Отже, на підтвердження наявності у нього суб`єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, позивач за віндикаційним позовом повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його права титульного володільця на зазначене майно, факт вибуття такого майна з його володіння поза його волею, наявність майна в натурі у володінні відповідача та відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.

Згідно з частиною третьою статті12та частиною першою статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зістаттею 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Установивши, що реєстрація права власності на спірну квартиру відбулася із порушенням вимог чинного законодавства щодо належного повідомлення іпотекодавця про усунення порушень основного зобов`язання, колегія суддів приходить до висновку про незаконність подальшого його відчуження

Колегія суддів зазначає, що порушення порядку звернення стягнення на предмет іпотеки щодо належного повідомлення іпотекодавця про усунення порушень основного зобов`язання свідчить про вибуття майна із власності ОСОБА_1 поза її волею. Оскільки позивача не було належним чином повідомлено про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, реєстрація права власності на спірну квартиру відбулася з порушенням вимог закону, а тому відповідно подальше відчуження майна цього майна на користь ОСОБА_2 є незаконним.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 буде витребування спірного майна від чужого незаконного володіння на підставі пункту 3 частини першоїстатті 388 ЦК України.

Посилання в апеляційній скарзі на наявність волі позивача на вибуття майна із його власності є помилковими, оскільки саме по собі застереження у договорі іпотеки про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом реєстрації права власності на майно за іпотекодержателем, без додержання вимог закону при такому зверненні стягненні, не є вираженням волі іпотекодавця на вибуття майна із власності.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку, про часткове задоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - адвоката Галінкіна Валерія Феліксовича, скасування рішення Миргородського міськрайонногосуду Полтавськоїобласті від25жовтня 2023рокута ухвалення нового. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Інтайм Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестиційні рішення та стратегії», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни, приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмили Василівни про скасування рішень про державну реєстрацію права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, третя особа - ОСОБА_3 - задовольнити частково, витребувати належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 . В іншій частині позовних вимог слід відмовити. Додаткове рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області скасувати.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 383,апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - адвоката Галінкіна Валерія Феліксовича - задовольнити частково.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 жовтня 2023 року- скасувати. Ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Інтайм Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестиційні рішення та стратегії», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни, приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Олександра Вікторовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмили Василівни про скасування рішень про державну реєстрацію права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, третя особа - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Витребувати належну ОСОБА_1 п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 93,8 кв.м., житловою площею 60,2 кв.м. з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Додаткове рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 січня 2024 року - скасувати.

Відшкодувати ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 496,20 грн за рахунок держави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24.06.2024.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

П.С. Абрамов