Рішення

від 27.06.2024 по справі 638/2173/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2024 року

м. Харків

Справа № 638/2173/24

Провадження № 2/638/3067/24

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання Сікорського А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаком» до ОСОБА_1 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

02 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаком» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, уточнивши свої позовні вимоги, просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаком" матеріальні збитки в розмірі 19 181, 98 грн та стягнути із відповідача судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що 24 вересня 2019 року, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем BMW, (державний номерний знак НОМЕР_1 ) в м. Харкові на перехресті проспекту Науки та вулиці Космічній здійснював поворот праворуч на стрілку зеленого кольору на табличці, що встановлена на рівні червоного сигналу світлофора при ввімкненому сигналі світлофора, не надав переваги у русі транспортному засобу Nissan ARMADA (державний номерний знак НОМЕР_2 ), що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Мегаком", який рухався з вулиці Ляпунова на зелений сигнал світлофора, та скоїв зіткнення. Своїми діями Відповідач порушив вимоги пункту 8.7.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року з наступними змінами, та вчинив правопорушення передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2019 року у справі № 638/15827/19 відповідача визнано винним в скоєнні ДТП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. За таких обставин, внаслідок дій відповідача, які полягають в порушенні правил дорожнього руху, відбулося зіткнення транспортних засобів та пошкоджено автомобіль Nissan ARMADA (державний номерний знак НОМЕР_2 ), який належить позивачу на праві приватної власності, згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 01 лютого 2008 року. З метою проведення ремонту Nissan ARMADA (державний номерний знак НОМЕР_4 ) ТОВ "Мегаком" звернулося до станції технічного обслуговування ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ). Згідно рахунку-фактури та акту виконаних послуг № 16/12 від 16 грудня 2019 року, вартість ремонту автомобіля склала 27 306,00 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована у ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", згідно полісу обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AO 6351986 від 13 серпня 2019 року, з метою одержання страхового відшкодування понесених збитків, 14 січня 2020 року позивач звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, до якого долучив рахунок-фактуру № 16/12 від 16 грудня 2019 року. У вказаній заяві позивач просив перерахувати суму у розмірі 27 306,00 грн. на реквізити СТО - ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ). Однак, замість вказаної суми, 21 січня 2020 року страховик перерахував на рахунок ФОП ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 8 124,02 грн., згідно платіжного доручення № 3982 від 21 січня 2020 року. Оскільки ремонт пошкодженого автомобіля було завершено 16 грудня 2019 року, згідно акту виконаних послуг № 16/12 від 16 грудня 2019 року, згідно платіжного доручення № 7164 від 19 лютого 2020 року позивач був змушений самостійно, за власний рахунок сплатити суму у розмірі 19 181,98 грн., тобто різницю між фактичною вартістю ремонту та виплаченим страховим відшкодуванням.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, передбачене статтями 274-279 ЦПК України, з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник позивача ОСОБА_3 , яка діє на підставі довіреності, через канцелярію суду надала заяву про заочний розгляд справи, в якій просить розглядати справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, зокрема шляхом доставлення судової повістки до електронного кабінету.

Днем врученнясудової повісткиє: день врученнясудової повісткипід розписку; деньотримання судомповідомлення продоставлення судовоїповістки доелектронного кабінетуособи; день проставленняу поштовомуповідомленні відміткипро відмовуотримати судовуповістку чивідмітки провідсутність особиза адресоюмісцезнаходження,місця проживаннячи перебуванняособи,повідомленою цієюособою суду; деньпроставлення упоштовому повідомленнівідмітки провідмову отриматисудову повісткучи відміткипро відсутністьособи заадресою місцезнаходження,місця проживаннячи перебуванняособи,що зареєстрованіу встановленомузаконом порядку,якщо цяособа неповідомила судуіншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення

Отже, відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог статті 128 ЦПК України.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Відповідач причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.

Таким чином, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 280ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, суд відповідно до ухвали від 27 червня 2024 року постановив розглянути справу за відсутності відповідача та зі згоди позивача провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

З цього приводу Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до частини другої статті 247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаком» є власником автомобіля Nissan ARMADA (державний номерний знак НОМЕР_2 ), що підтверджується даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 (а.с. 16).

24 вересня 2019 року о 16 год. 40 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем BMW, державний номерний знак НОМЕР_7 в м. Харкові на перехресті пр. Науки та вул. Космічній здійснював поворот праворуч на стрілку зеленого кольору на табличці, що встановлена на рівні червоного сигналу світлофора при ввімкненому червоному сигналі світлофора, не надав переваги у русі транспортному засобу Nissan ARMADA, державний номерний знак НОМЕР_4 , який рухався з вул. Ляпунова на зелений сигнал світлофора, та скоїв зіткнення. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим заподіяна матеріальна шкода.

Постановою судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 24 грудня 2019 року встановлено, що ДТП сталося внаслідок порушення вимог пункту 8.7.3 е Правил дорожнього руху відповідачем ОСОБА_1 . У зв`язку з цим ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тому не підлягає доказуванню той факт, що 24 вересня 2019 року дорожньо-транспортна пригода на перехресті пр. Науки та вул. Космічній за участю автомобіля Nissan ARMADA, державний номерний знак НОМЕР_4 , сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний позивачу автомобіль отримав технічні пошкодження, що встановлено вказаною вище постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2019 року.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Статтею 1192 ЦК України передбачені способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого.

Зокрема, передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно статті1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 6 цього Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

На час даної дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПАТ НАСК «Оранта», що підтверджується листом страхової компанії від 24 квітня 2020 року №09-02-16/4004 з доданими доказами щодо нарахування розміру страхового відшкодування.

Страховою компанією позивачу виплачено страхове відшкодування в загальному розмірі 8124 грн. 02 коп. (а.с. 21).

Відповідно до статті 22 Закону, при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовою частини першої, другої статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 92 Закону України «Про страхування» страховик за договоромстрахування зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже Великою Палатою Верховного Суду вже сформульовано висновки щодо відшкодування страховиком шкоди, завданої особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Судом встановлено, що страховою компанією згідно полісу № АО 6351986 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13 серпня 2019 року позивачу здійснено страхове відшкодування з урахуванням зносу транспортного засобу.

Тому невідшкодована сума збитку покладається на заподіювача шкоди.

У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18 (провадження № 61-10773св20).

Отже, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, останній має право пред`явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

На підтвердження завданого йому розміру майнової шкоди позивач долучив до матеріалів справи акт виконаних робіт № 16/12 від 16 грудня 2019 року, виданий ФОП ОСОБА_2 , на загальну суму 27 306,00 грн. (а.с. 18).

Однак, відповідно до переліку наданих послуг з ремонту автомобіля зазначено «Ремонтування переднього правого крила», проте встановлено, що дана позиція не відповідає протоколу огляду від 25 вересня 2019 року, що підтверджено матеріалами справи.

Так, до рахунку-фактуру № 16/12 від 16 грудня 2019 року на оплату включено «Ремонтування переднього правого крила», пошкодження якого не зафіксовано протоколом огляду транспортного засобу.

Інших доказів на підтвердження пошкодження внаслідок ДТП саме вказаної частини автомобіля, а також на підтвердження розміру завданої йому шкоди позивач до матеріалів справи не надав.

Тому, вирішуючи справу на підставі наявних у справі доказів, суд при визначенні розміру завданої позивачу шкоди керується даними страхового відшкодування від 22 листопада 2019 року, складеної страховиком, згідно якої вартість ремонту автомобіля Nissan ARMADA, державний номерний знак НОМЕР_4 , без врахування зносу становить 17 468,44 грн.

Страховиком відшкодовано позивачу 8 124,02 грн.

Відповідно, невідшкодована сума становить 9 344, 42 грн. (17 468,44 грн.- 8 124,02 грн. ).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Мегаком необхідно стягнути 9 344 грн. 42 коп. на відшкодування завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди.

Тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд встановив, що судові витрати позивача, докази на підтвердження яких додані до справи, складаються з витрат на оплату судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп.

Згідно частини 1, пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд дійшов висновку про задоволення позову в розмірі 48, 71% від ціни позову, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1475 грн. 07 коп. на відшкодування понесених ним судових витрат пропорційно до задоволених відносно нього вимог.

Керуючись статтями 259, 253-255 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимогиТовариства зобмеженою відповідальністю«Мегаком» до ОСОБА_1 ,третя особа-Публічне акціонернетовариство «Національнаакціонерна страховакомпанія «Оранта»,про відшкодуванняматеріальної шкоди,завданої внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаком» на відшкодування завданих матеріальних збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 9 344 (дев`ять тисяч триста сорок чотири) грн. 42 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаком» судовий збір у розмірі 1 475 (одна тисяча чотириста сімдесят п`ять) грн 07 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаком», код ЄДРПОУ 23753268, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 195-Б.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_8 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено 27 червня 2024 року.

Суддя В.М. Яковлева