Рішення

від 02.07.2024 по справі 160/7182/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 рокуСправа №160/7182/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сидоренко Д.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ІНВЕСТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 41289005, 50036, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 14А) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, 49005, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА область, місто ДНІПРО, вулиця СІМФЕРОПОЛЬСЬКА, будинок 17-А) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

Обставини справи: 19.03.2024 року за допомогою системи "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ІНВЕСТ ГРУП» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0071510714 від 15.02.2024 року прийняте Головним Управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0071520714 від 15.02.2024 року прийняте Головним Управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що всі придбані у ТОВ «Будівельний супермаркет» товари отриманні в повному обсязі, доставлені на склад покупця відповідними перевізниками, заборгованість з розрахунків відсутня, частина товару була в подальшому реалізована, тобто відбулася реальна зміна майнового стану. Також позивач зазначає, що відповідно до тексту судового рішення (вироку) який опублікований у єдиному державному реєстрі судових рішень по справі №932/6993/23, він не містить в собі жодної згадки стосовно ТОВ «Солар Інвест Груп» чи будь-якого іншого підприємства., а також не містить відомостей про те, що ТОВ «Будівельний супермаркет» не здійснював діяльності як такої.

Ухвалою суду від 27.03.2024р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

10.04.2024р. до суду надійшов відзив, згідно якого відповідач просить суд відмовити в задоволені позову повністю. В обґрунтування правової позиції відповідач зазначає, що наведена у вироку Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 29.08.2023 року у справі №932/6993/23 інформація стала підставою для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт, послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та сум придбання до складу витрат є безпідставним.

15.04.2024р. до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач зазначає, зокрема по те, що у відзиві відповідач не спростовує доводів та обставин викладених в позовній заяві, а наявність лише вироку Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 29.08.2023 року у справі №932/6993/23, не достатньо для прийняття спірних податкових

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

УСТАНОВИВ:

В період з 11.01.2024р. по 17.01.2024р. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Солар Інвест Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельний гіпермаркет» за період з 01.01.2022 по 31.12.2022.

Порушення виявлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті №125/04-36-07-14-04/41289005 від 24.01.2024 року, а саме:

-п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1. п. 134.1 ст.134 ПК України занижено податок на прибуток за 2022 рік на суму 186083 грн. (в т.ч. з квартал 2022 51155 грн., 4 квартал 134928 грн.);

-п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201 ст.201 ПК України завищено податковий кредит з ПДВ у декларації з ПДВ за вересень 2022 року на 292774 грн., що вплинуло на формування від`ємного значення з ПДВ та призвело до його завищення, в т.ч. у декларації з ПДВ за грудень 2022 року на 292774 грн.

На підставі акту перевірки від 24.01.2024р. №125/04-36-07-14-04/41289005 відповідачем сформовані та направлені позивачу наступні податкові повідомлення рішення від 15.02.2024р.:

-№0071510714, яким ТОВ «Солар Інвест Груп» зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 292774,00 грн.;

-№0071520714, яким ТОВ «Солар Інвест Груп» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств який сплачують інші підприємства на суму 186083, грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 46520,75 грн.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення протиправними, прийнятими з порушенням чинного законодавства, тому звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1. ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (ст.135 ПК України).

Статтею 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами п.198.3 ст.198 ППК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

-придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

-ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції.

- установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що зазначено в іншому листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

З урахуванням п.2 ст.3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 та 2 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.3 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

В розділі ІІІ акту перевірки зазначено, що ТОВ «Солар Інвест Груп» до перевірки, зокрема, надано наступні паперові носії, відповідно до яких відбулися взаємовідносини між підприємствами:

-договір поставки №05/09-01 від 05.09.2022 (договір завірено печатками підприємств та підписано за сторони Постачальника ОСОБА_1 );

-видаткові накладні (№69 від 29.09.2022 та №76 від 03.10.2022), які підписані відповідальним за здійснення господарської операції і правильністю її оформлення директором підприємства ОСОБА_1 ;

-товарно-транспортна накладна №2358 від 29.09.2022 року, на перевезення товару, згідно з в/н №69 від 29.09.2022. Здав зазначено підпис відповідальної особи вантажовідправника та печатка ТОВ «Будівельний гіпермаркет». Відповідальною особою на ТОВ «Будівельний гіпермаркет» є ОСОБА_1 ;

-товарно-транспортна накладна №1593/1 від 03.10.2022 року, на перевезення товару, згідно з в/н №76 від 03.10.2022. Здав зазначено підпис відповідальної особи вантажовідправника та печатка ТОВ «Будівельний гіпермаркет». Відповідальною особою на ТОВ «Будівельний гіпермаркет» є ОСОБА_1 ;

-податкові накладні №26 від 27.09.2022р. та №50 від 03.10.2022р. (яка до складу податкового кредиту не включена), які підписані директора ТОВ «Будівельний гіпермаркет» ОСОБА_1 ;

Разом з тим, згідно з вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2023 року у справа 932/6993/23, провадження 1кп-932/406/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113078389), яким затверджено укладену 28 липня 2023 року угоду про визнання винуватості між прокурором третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора Гришиним М.Г. та підозрюваним ОСОБА_1 за участю захисника адвоката Вигулярного І.В., та визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України та призначено йому покарання, узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості від 28 липня 2023 року, у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на три роки.

У вказаному вироку зазначено наступне:

« ОСОБА_1 у другій половині листопада 2020 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи біля ТЦ «Пасаж», розташованого по пр. Дмитра Яворницького, 50 у м. Дніпро, отримав пропозицію від невстановленої досудовим розслідуванням особи, яка діяла в інтересах невстановленої групи осіб, за грошову винагороду стати засновником (учасником) та директором юридичної особи, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Будівельний Гіпермаркет», код ЄДРПОУ 44066139, без наміру здійснювати господарську діяльність, передбачену статутом вказаного підприємства.

Отримавши зазначену пропозицію, усвідомлюючи протиправний характер дій, запропонованих йому невстановленою слідством особою, ОСОБА_1 , розуміючи, що він стане засновником ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» та перебуватиме на посаді директора, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, передбачену статутом вказаного товариства, з корисливих мотивів, погодився на таку пропозицію, вступивши таким чином у попередню змову із зазначеною особою і до початку злочину домовився про спільне його вчинення, з метою отримання грошової винагороди у загальній сумі 700 грн.

В свою чергу ОСОБА_1 , реалізовуючи спільний з невстановленою слідством особою злочинний умисел, направлений на внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей стосовно створення юридичної особи ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» визначення ОСОБА_1 його засновником та призначення директором, надав невстановленій досудовим розслідуванням особі копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Індустріальним ВР ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 18.11.2011 року та картку фізичної особи платника податків про присвоєння ідентифікаційного номеру НОМЕР_2 , яка у невстановлений слідством час та в невстановленому місці, на підставі цих документів виготовила: Рішення № 1 Засновника про створення ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» ( ЄДРПОУ 44066139) від 09.12.2020 року, в якому ОСОБА_1 зазначений як присутня особа (засновник); Заяву щодо державної реєстрації юридичної особи (крім громадських формувань та органів влади), Форма 2, в якій ОСОБА_1 зазначений як засновник (учасник) та керівник ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» .

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, 09.12.2020 року ОСОБА_1 зустрівся з невстановленою слідством особою чоловічої статі у денний час біля ТЦ «Пасаж», розташованого по пр. Дмитра Яворницького, 50 у м. Дніпро, та прослідували до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Джурук Н.В., де в його присутності ОСОБА_1 підписав отримані від невстановленої слідством особи попередньо складені за невстановлених обставин: Рішення № 1 Засновника про створення ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» (ЄДРПОУ 44066139) від 09.12.2020 року, в якому містилися завідомо неправдиві відомості: про створення товариства; про затвердження розміру складеного статутного капіталу товариства у розмірі 400 000 грн.; про затвердження статут товариства та подання його для державної реєстрації; про призначення ОСОБА_1 на посаду директора товариства; про затвердження місцезнаходження товариства; про затвердження видів економічної діяльності; про доручення проведення заходів щодо реєстрації ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» з правом передоручення іншим особам.

Після чого, ОСОБА_1 разом з невстановленою слідством особою прослідували до будівлі ТЦ «Пасаж», розташованого по пр. Дмитра Яворницького, 50 у м. Дніпро, де ОСОБА_1 від невстановленої слідством особи отримав попередньо складну за невстановлених слідством обставин: Заяву щодо державної реєстрації юридичної особи (крім громадських формувань та органів влади), Форму 2, в якій ОСОБА_1 зазначений як засновник (учасник) та керівник ТОВ «Будівельний Гіпермаркет», яку ОСОБА_1 в свою чергу підписав.

До тексту вказаних документів, які ОСОБА_1 особисто підписав, було внесені завідомо неправдиві відомості, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не мав реального наміру створювати правові наслідки, які зазначені у вищевказаних документах ТОВ «Будівельний Гіпермаркет», а саме: не мав наміру та фактично не приймав рішення в якості засновника ТОВ «Будівельний Гіпермаркет»; фактично не вносив коштів до статутного капіталу підприємства; не мав фактичного наміру здійснювати від імені підприємства господарську діяльність, передбачену статутом та діючим законодавством України; не мав фактичного наміру користуватися правами засновника підприємства та брати в якості директора участь в управлінні справами підприємства, у розподілі прибутку тощо, вирішувати всі питання, пов`язані із фінансово-господарською діяльністю підприємства; не мав наміру фактичної мети, предмету та видів діяльності підприємства.

На час підписання Рішення № 1 Засновника про створення ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» ( ЄДРПОУ 44066139) від 09.12.2020 року, Заяви щодо державної реєстрації юридичної особи (крім громадських формувань та органів влади), Форми 2, ОСОБА_1 розумів, що він вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації ТОВ «Будівельний Гіпермаркет». тим самим реалізував спільний з невстановленою слідством особою злочинний умисел, оскільки ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа попередньо домовилися про те, що засновником (учасником) та директором вищевказаного підприємства буде формально значитися ОСОБА_1 , проте до діяльності ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» в подальшому він не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням вказаного вище підприємства будуть займатися інші особи.

Того ж дня, у невстановлений слідством час, перебуваючи біля будівлі ТЦ «Пасаж», розташованого по пр. Дмитра Яворницького, 50 у м. Дніпро, після підписання вказаних вище документів, ОСОБА_1 передав їх невстановленій слідством особі, після чого отримав раніше обумовлену грошову винагороду у розмірі 700 грн.

У подальшому, невстановленою слідством особою у невстановлений слідством час підписані ОСОБА_1 документи, подані державному реєстратору, на підставі яких реєстратором проведено державну реєстрацію установчих документів юридичної особи ТОВ «Будівельний Гіпермаркет», про що вчинено відповідні записи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_1 , які виразилися у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, вчиненні за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковані за ч.2 ст. 205-1 КК України.».

Отже, всі первинні документи контрагента позивача ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» є неналежними, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Так, у постанові від 16.01.2018 року у справі №2а-7075/12/2670 Верховний Суд висловив правову позицію, яка полягає у тому, що статус фіктивного нелегального підприємництва несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Наявність первинних документів є обов`язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування витрат та податкового кредиту, оскільки виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складання лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності. Суттєвим доводом, який ставить під сумнів реальність господарської операції, є послання на обставини, які встановлені у процедурах кримінального провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.05.2023року у справі №1340/5998/18.

Оцінюючи встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що суб`єктом владних повноважень доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко