Постанова

від 03.10.2024 по справі 160/7182/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/7182/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ІНВЕСТ ГРУП" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 ( суддя Сидоренко Д.В.) в адміністративній справі №160/7182/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ІНВЕСТ ГРУП" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «СОЛАР ІНВЕСТ ГРУП» звернулося до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0071510714 від 15.02.2024 року прийняте Головним Управлінням ДПС у Дніпропетровській області та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0071520714 від 15.02.2024 року прийняте Головним Управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування вимог зазначено, що всі придбані у ТОВ «Будівельний супермаркет» товари отриманні в повному обсязі, доставлені на склад покупця відповідними перевізниками, заборгованість з розрахунків відсутня, частина товару була в подальшому реалізована, тобто відбулася реальна зміна майнового стану.

Також зазначено, що відповідно до тексту судового рішення (вироку) який опублікований у єдиному державному реєстрі судових рішень по справі №932/6993/23, ТОВ «Солар Інвест Груп» та ТОВ «Будівельний супермаркет» не є фігурантами даної справи.

Позиція відповідача обґрунтована тим, що наведена у вироку Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 29.08.2023 року у справі №932/6993/23 інформація стала підставою для висновку про те, що первинні документи виписані спірним контрагентом, які стали підставою для формування податкового кредиту, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт, послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та сум придбання до складу витрат є безпідставним.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі.

У відзиві відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено.

В період з 11.01.2024року по 17.01.2024року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Солар Інвест Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельний гіпермаркет» за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року.

Порушення виявлені під час перевірки зазначені в акті №125/04-36-07-14-04/41289005 від 24.01.2024 року, а саме:

-п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1. п. 134.1 ст.134 ПК України занижено податок на прибуток за 2022 рік на суму 186 083 грн. (в т.ч. з квартал 202 251 155 грн., 4 квартал 134 928 грн.);

-п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201 ст.201 ПК України завищено податковий кредит з ПДВ у декларації з ПДВ за вересень 2022 року на 292 774 грн., що вплинуло на формування від`ємного значення з ПДВ та призвело до його завищення, в т.ч. у декларації з ПДВ за грудень 2022 року на 292 774 грн.

На підставі акту перевірки від 24.01.2024рку №125/04-36-07-14-04/41289005 відповідачем сформовані та направлені позивачу наступні податкові повідомлення рішення від 15.02.2024року:

-№0071510714, яким ТОВ «Солар Інвест Груп» зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 292 774,00 грн.;

-№0071520714, яким ТОВ «Солар Інвест Груп» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств який сплачують інші підприємства на суму 186 083, грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 46 520,75 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

ТОВ «Солар Інвест Груп» до перевірки, зокрема, надано наступні паперові носії, відповідно до яких відбулися взаємовідносини між підприємствами:

договір поставки №05/09-01 від 05.09.2022 (договір завірено печатками підприємств та підписано за сторони Постачальника ОСОБА_1 );

видаткові накладні (№69 від 29.09.2022 та №76 від 03.10.2022), які підписані відповідальним за здійснення господарської операції і правильністю її оформлення директором підприємства ОСОБА_1 ;

товарно-транспортна накладна №2358 від 29.09.2022 року, на перевезення товару, згідно з в/н №69 від 29.09.2022. Здав зазначено підпис відповідальної особи вантажовідправника та печатка ТОВ «Будівельний гіпермаркет». Відповідальною особою на ТОВ «Будівельний гіпермаркет» є ОСОБА_1 ;

товарно-транспортна накладна №1593/1 від 03.10.2022 року, на перевезення товару, згідно з в/н №76 від 03.10.2022. Здав зазначено підпис відповідальної особи вантажовідправника та печатка ТОВ «Будівельний гіпермаркет». Відповідальною особою на ТОВ «Будівельний гіпермаркет» є ОСОБА_1 ;

податкові накладні №26 від 27.09.2022р. та №50 від 03.10.2022р. (яка до складу податкового кредиту не включена), які підписані директора ТОВ «Будівельний гіпермаркет» ОСОБА_1 ;

Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2023 року у справа 932/6993/23, провадження 1кп-932/406/23, затверджено угоду укладену 28 липня 2023 року про визнання винуватості між прокурором третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора Гришиним М.Г. та підозрюваним ОСОБА_1 за участю захисника адвоката Вигулярного І.В., та визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України та призначено йому покарання, узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості від 28 липня 2023 року, у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на три роки.

Вирішуючи спір по суті та приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на позицію викладену у постанові від 16.01.2018 року у справі №2а-7075/12/2670 Верховним Судом, яка полягає у тому, що статус фіктивного нелегального підприємництва несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. п. 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України ).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

З аналізу положень Податкового кодексу України, виникнення права платника податку на формування витрат та визначення податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З огляду на викладене, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

У справі №932/6993/23, провадження 1кп-932/406/23 факт фіктивного підприємництва встановлено відповідно до вироку суду, яким особа, причетна до створення суб`єкта господарювання, від імені якого були оформлені документи на здійснення господарських операцій, визнана винною у фіктивному підприємництві.

В даній справі суд встановив, що вироком суду, був встановлений факт фіктивного підприємництва з використанням контрагента-постачальника, при цьому відповідач не зазначає, яка саме інформація, отримана у процедурах досудового розслідування в цьому провадженні, слугувала підставою для висновку в акті перевірки про відсутність у особи, яка підписували первинні документи на здійснення господарських операцій з участю ТОВ «СОЛАР ІНВЕСТ ГРУП» повноважень діяти від імені спірного контрагента та підписувати документи. Відповідні докази суду надані не були.

Разом з тим, при зіставленні номенклатури та кількості товару за договором поставки №05/09-01 від 05.09.2022 року, укладеними між ТОВ «СОЛАР ІНВЕСТ ГРУП» та його контрагентом ТОВ «Будівельний гіпермаркет», а також іншими первинними (бухгалтерськими) документами, вбачається їх тотожність, а саме договори про надання транспортно-експедиційних послуг від 29.09.2022 року,03.10.2022 року, товаро-транспортні накладні, видатковими накладними №69 від 29.09.2022 року, №76 від 03.10.2022 року, рахунки на оплату №24 від 27.09.2022 року, №25 від 03.10.2022 року, виписки по особовому рахунку у відповідності до правил ведення бухгалтерського обліку (а.с.91-109).

Отже, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ «СОЛАР ІНВЕСТ ГРУП», пов`язаність з господарською діяльністю підприємства, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Крім того, надано позивачем документи про подальшу реалізацію придбаного товару (а.с.15-48).

Суд першої інстанції не встановив, що документи, якими оформлені господарські операції між позивачем та ТОВ «Будівельний гіпермаркет» від імені цього товариства підписані особою, яка не були на це уповноважена, оскільки відсутнє прізвище на первинній документації, яка долучена до матеріалів справи(а.с.91-94).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в редакції, яка діяла в період, що перевірявся, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону, в редакції, яка діяла в період, що перевірявся, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла в період, що перевірявся, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла в період, що перевірявся, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

У ході проведення перевірки та під час судового розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, є недостовірні та (або) суперечливі.

Висновки про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельний гіпермаркет» зроблено контролюючим органом виключно на підставі інформації щодо кримінальної справи та наявності вироку.

На думку контролюючого органу наявність зазначеної інформації свідчить про непідтвердженість здійснення господарських операцій між ТОВ «СОЛАР ІНВЕСТ ГРУП» та ТОВ «Будівельний гіпермаркет», складання відповідних первинних документів особами, які фактично не здійснювали їх підписання. А тому, відповідач вважає, що надані документи по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельний гіпермаркет» не відповідають фактичному руху (його відсутності в дійсності) активів, останні не можуть враховуватись в даних податкового обліку.

Водночас, колегія суддів зазначає, що статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Отже, чинним законодавством України визначено документ, на підставі якого встановлюється вина особи та виникає можливість встановити ті чи інші факти, які впливають на відносини між суб`єктами господарювання, а також на податкові зобов`язання платника податку в розрізі ведення господарської діяльності з контрагентом, посадову особу якого притягнуто до кримінальної відповідальності.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України тільки вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний правопорушення, які набрали законної сили, звільняють сторону процесу від доказування фактів вчинення діяння та особи, яка його вчинила.

У постанові від 16.01.2018 року у справі №2а-7075/12/270, на яку послався суд першої інстанції, Верховний Суд не зробив висновку, що обставини щодо діяльності контрагента платника податків, на які посилається контролюючий орган як на доказ нереальності господарської операції, не входять до предмета доказування.

Відповідно до висновку Великої Палати такі обставини підлягають оцінці з врахуванням принципу індивідуальної відповідальності платника податків, який знайшов відображення у нормі частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

При цьому, як виснувала Велика Палата, важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів.

Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

В постанові від 07 липня 2022 року справа № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду визнала обґрунтованим висновок про те, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, достовірний висновок про існування тих чи інших юридичних фактів, що мають значення для правильного вирішення справи, можна зробити виключно із прямих неспростовних доказів чи із достатньої їх сукупності, за умови, що вони не є суперечливими.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 6 ст.139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 7880,67 грн, що підтверджується квитанцією від 11.03.2024. Крім того, за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції позивач сплатив судовий збір у розмірі 9456,80 грн. що підтверджується квитанцією від 29.07.2024.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про стягнення на користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору в розмірі 17 337,47 грн.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ІНВЕСТ ГРУП" задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 в адміністративній справі №160/7182/24 скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ІНВЕСТ ГРУП" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0071510714 від 15.02.2024 року прийняте Головним Управлінням ДПС у Дніпропетровській області та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0071520714 від 15.02.2024 року прийняте Головним Управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ІНВЕСТ ГРУП" сплаченого судового збору в розмірі 17 337,47 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 03 жовтня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2024 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЮ. В. Дурасова

суддяО.М. Лукманова