Рішення

від 02.07.2024 по справі 240/8518/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/8518/23

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Енд Делівері» до Житомирської митниці про визнання дій протиправними, скачування рішення,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Енд Делівері" (далі - позивач, Товариство, ТОВ "Трейдінг Енд Делівері") із позовом до Житомирської митниці, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці від 19.12.2022 №UA101020/2022/000183/2 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.12.2022 №UA101020/2022/022960, прийняту Житомирською митницею.

Також позивач просив стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товару та вартість транспортних витрат, а недоліки на які посилається митниця не перешкоджали визначенню митної вартості товару. Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів. Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості у митниці були відсутні.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що 19.12.2022 до митного поста "Житомир - центральний" з метою імпорту товару "Поліпропіленові мішки", що ввозився на адресу ТОВ "Трейдінг Енд Делівері", було подано митну декларацію №22UА101020046210U3. АСМО «Інспектор» згенеровано митні формальності за кодами 105-2, 106-2: "По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1) Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України". Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст.53 МКУ. На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України аналогічних товарів ТОВ «ТРЕЙДІНГ ЕНД ДЕЛІВЕРІ" (МД від 07.06.2022 №UA101020/2022/19517) та подібних товарів. В ході аналізу документів митного оформлення було встановлено, що вони містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару (а.с. 186-189).

Позивач подав відповідь на відзив, в якому заперечуючи викладені у відзиві обставини, зазначає, що документи, які подавались позивачем під митного оформлення товару, містять чітку і зрозумілу інформацію про товар, в ціну та вартість перевезення, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти правильності її визначення декларантом (а.с. 222-226).

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (а.с. 250-256), в яких, підтримуючи викладене у відзиві, просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали даної адміністративної справи, дослідивши докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини, які стали підставою для прийняття контролюючим органом спірних рішень, суд встановив наступне.

Судом безспірно встановлено, що між Господарським товариством "Езіз Еркін" (Туркменістан, покупець) та ТОВ "Трейдінг Енд Делівері" (Україна - покупець) укладений договір від 29.08.2022 №10. За умовами договору продавець зобов`язується продати, а Покупець прийняти і оплатити Товар, в кількості та за ціною, передбаченими в Специфікаціях (Додатках) до цього договору, що є невід`ємною його частиною. Найменування (асортимент) Товару, кількості, одиниця виміру, розміри, вага Товару погоджуються Сторонами та відображаються у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.2. Договору). Загальна вартість договору складає 83 113,00 дол. США.

Перший платіж за товар, що постачається цим Договором здійснюється Покупцем у розмірі 20% від загальної вартості товару. Остаточний платіж у розмірі 80% від вартості Товару здійснюється Покупцем протягом 3 (трьох) робочих днів після завантаження Товару на транспортний засіб та надання Продавцем Покупцеві копій всіх відвантажувальних документів, зазначених у п.3.7. цього договору (п.п.3.1., 3.3. Договору) (а.с. 118-120).

Вищезгаданий договір подавався до митного органу разом із Специфікацією від 29.08.2022 №1 до договору від 29.08.2022 №10, якою Продавець та Покупець погодили:

- найменування товару - Поліпропіленові мішки: Ширина 55см ± 1см. Довжина 105см ± 1см. Вага мішка 85 гр. ± 2гр. Колір зелений;

- кількість товару та одиниці виміру товару - 488 900 шт.;

- ціну одиниці товару - 0,17 дол. США;

- загальна вартість - 83 113,00 дол. США (а.с. 121).

15.11.2022 між Господарським товариством "Езіз Еркін" (Туркменістан, покупець) та ТОВ "Трейдінг Енд Делівері" (Україна - покупець) укладено Додаткову угоду №1 до договору від 29.08.2022 №10, згідно з якою сторонами домовлено, зокрема:

"1. Підпункт 2.1. пункту 2 "Ціна договору і порядок оплати" Договору змінено та викладено в новій редакції:

2.1 Загальна вартість Договору складає 83 963,00 дол. США".

2. У розділи 3.1.,3.3. Договору внести зміни:

3.1. Спочатку Продавець повинен внести перший платіж за Товар на загальну суму 16 792,60 дол. США.

3.3. Кінцевий платіж у розмірі 67 170,40 дол. США від вартості Товару, здійснюється Покупцем протягом 3 (трьох) робочих днів після завантаження Товару на транспортний засіб і надання Продавцем Покупцю копій всіх відвантажувальних документів, зазначених у п.3.7. Договору.

3. Інші пункти Договору залишились без змін." (а.с. 122).

Крім того, 15.11.2022 між Господарським товариством "Езіз Еркін" (Туркменістан, покупець) та ТОВ "Трейдінг Енд Делівері" (Україна - покупець) укладено Угоду №1, згідно з якою сторони погодили Додаток №1 змінити та викласти у новій редакції, зокрема:

- найменування товару - Поліпропіленові мішки: Ширина 55см ± 1см. Довжина 105см ± 1см. Вага мішка 85 гр./м2 ± 2гр. Колір зелений;

- кількість товару та одиниці виміру товару 493 900 шт.;

- ціну одиниці товару - 0,17 дол. США;

- загальна вартість - 83 963,00 дол. США (а.с. 123).

З матеріалів справи вбачається, що 19.12.2022 з метою митного оформлення товару за вказаним договором, декларантом подано до митного оформлення митну декларацію №22UА101020046210U3. Вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору.

Декларантом на підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товарів подано митному органу:

- укладений між Господарським товариством "Езіз Еркін" та ТОВ "Трейдінг Енд Делівері" договір від 29.08.2022 №10 (код - 4104);

- пакувальний лист від 16.11.2022 №10/2 (код - 0271);

- рахунок-фактура (інвойс) від 16.09.2022 №Т/М-10/2 (код - 0380);

- автотранспортна накладна від 04.11.2022 СМR№UKR 33 (код - 0730);

- платіжне доручення від 19.09.2022 №220919/000733742 (код - 3002);

- платіжне доручення від 16.11.2022 №221116/000795409 (код - 3002);

- платіжне доручення від 21.11.2022 №221121/СRЕ/99381 (код - 3002);

- платіжне доручення від 25.11.2022 №221125/000804229 (код - 3002);

- довідка про транспортні витрати від 01.12.2022 (лист - роз`яснення про заміну тягача та причепу у Поті (Грузія) (код - 3007);

- угода від 15.11.2022 №1 про внесення змін в специфікацію №1 та Додаткова угода №1 до Договору №10 від 29.08.2022 (код - 4103);

- договір про надання послуг митного брокера від 20.04.2021 №2 (код - d4207);

- договір-Заявка від 15.09.2022 №1 про надання послуг з організації перевезення та транспортно-експедиційних послуг (код - 4301);

- сертифікат про походження товару від 19.12.2022 ТМUА279515427 (код - 7006);

- додаткова інформація (комерційна пропозиція) (код - 9000);

- дод. Документи (експортна декларація відправника) (код - 9000) (а.с. 78-180).

Однак, 19.12.2022 Житомирською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2022/000183/2, яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів.

У графі 33 вказаного рішення було зазначено обставини, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, а саме: за результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України аналогічних товарів ТОВ "ТРЕЙДІНГ ЕНД ДЕЛІВЕРІ" (МД від 07.06.2022 №UA101020/2022/19517) та подібних товарів.

Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару:

- Контракт №10 від 29.08.2022, специфікація до контракту від 15.11.2022 №1 не скріплений печаткою покупця, а доповнення до контракту від 15.11.2022 №1 печаткою продавця, що викликає обґрунтовані сумніви щодо дійсності правочину.

- в СМR №UKR33 від 04.11.2022 зазначено перевізник «МОNCONT LLC», в той час як в заявці на перевезення від 15.09.2022 року та в довідці про транспортні витрати від 01.12.2022 року №б/н зазначений перевізник ФОП ОСОБА_1 . Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються об`єктивних документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації; прас - лист виробника товару; висновок про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД від 03.12.2022 (№22UA500500044788U3) №UA500500/2022/044788 - 1. Поліпропіленовий мішок протиковзкий, розмір, см.: - 56x110- 100000 шт. - 200 місць, - 56x105 - 140000 шт. - 280 місць, - 50x75 - 100000 шт. - 100 місць. Всього: 340000 шт. Для цивільного використання. Торговельна марка - немає даних. Виробник - Індивідуальне підприємство "Метін", Туркменістан. Країна виробництва - ТМ. - 2,55 $/кг за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (а.с. 58-59).

За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, поданих уповноваженою особою декларанта, митним органом прийнято картку відмови №UA101020/2022/022960, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів. Причина: митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги ст.52, 53 Митного кодексу України. У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару №UA101020/2022/000183/2 від 19.12.2022, дані графи 45 і 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного контролю і оформлення товару, а крім того, це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги ст.266, 289, 293 МК України і ст.57 ПК України (а.с. 56-57).

В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за митною декларацією №22UА101020046271U0 від 19.12.2022 зі сплатою фінансових гарантій відповідно до частини 7 статті 55 МК України в сумі 38 717,88 грн.

Позивач, вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно зі ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо відсутності печатки покупця на контракті від 29.08.2022 №10, специфікації до контракту від 15.11.2022 №1 та печатки продавця на доповненні до контракту №1 від 15.11.2022.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до приписів статті 58-1 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб`єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом.

Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Із аналізу вказаних правових норм вбачається, що чинним законодавством не встановлено обов`язкового використання суб`єктом господарювання печатки.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відсутність печатки покупця на контракті від 29.08.2022 №10, специфікації до контракту від 15.11.2022 №1 та печатки продавця на доповненні до контракту №1 від 15.11.2022, за умови, що на таких документах наявні підписи уповноважених осіб сторін, не свідчить про недійсність правочину, а тому відсутні підстави для не прийняття до уваги наданих документів митним органом, як і інших документів, які, зокрема, містять печатку продавця.

Щодо транспортних витрат та аргументу митного органу про те, в СМR №UKR33 від 04.11.2022 зазначений перевізник «МОNCONT LLC», в той час як в заявці на перевезення від 15.09.2022 та в довідці про транспортні витрати від 01.12.2022 №б/н зазначений перевізник ФОП ОСОБА_1 , суд вказує наступне.

Для митного оформлення та на вимогу митного органу декларантом надано:

- договір-Заявку від 15.09.2022 №1 про надання послуг з організації перевезення та транспортно-експедиційних послуг укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Трейдінг Енд Делівері" (а.с. 126);

- довідку про транспортні витрати від 01.12.2022 (а.с. 103);

- лист - роз`яснення про заміну тягача та причепу у Поті (Грузія) від 01.12.2022 (а.с. 79);

- автотранспортну накладну від 04.11.2022 СМR №UKR 33 (а.с. 129).

У довідці про транспортні витрати від 01.12.2022 вказано, що транспортні послуги з перевезення вантажу, здійснюються автотранспортом VOLVO, державні реєстраційні номери якого (6131 АGН/5590 ТАG) та автотранспортом VOLVO, державні реєстраційні номери якого ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ) за маршрутом м.Ашгабат (Туркменістан) - м/п Поті - м/п Баргус (Болгарія) - м.Ісакча (Румунія) - м.Житомир (Україна) - м.Ніжин (Україна). Загальний кілометраж маршруту становить 5575 км. Транспортні витрати до кордону з Україною складають: м.Ашгабат (Туркменістан) - п/п Орлівка (Україна) - 7652 дол. США. (4675 км.); по Україні: п/п Орлівка (Україна) - м.Ніжин (Україна): - 648 дол. США (900 км.). Усього: 8300 дол. США без ПДВ.

У листі - роз`ясненні містяться пояснення ФОП ОСОБА_1 щодо довідки від 01.12.2022, зокрема зазначено, що перевезення здійснювалось від місця завантаження та замитнення в м.Ашгабат (Туркменістан). Перевезення за маршрутом м.Ашгабат (Туркменістан) - м.Ніжин (Україна) з вантажем "мішок поліпропіленовий" у кількості 255 000 шт., загальною вартістю: 43 350 $ здійснювалось автотранспортом VOLVO (6131 АGН/5590 ТАG) відповідно до CMR №DА1038711 виписаної Держмитслужбою Туркменістану.

Крім того, у листі ФОП ОСОБА_2 .Дж. чітко роз`яснює підстави заміни сідельного тягача та причепа VOLVO (6131 АGН/5590 ТАG) у зв`язку з технічною несправністю автомобіля на тягач та причеп VOLVO ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ), тобто підстави залучення для перевезення вантажу транспортного засобу «МОNCONT LLC» - у Поті (Грузія). Також зазначає, що Митною службою Поті (Грузія), виписана СМR №UKR33. При цьому, державні реєстраційні номера відповідного тягача та причепу VOLVO ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ) зазначені у автотранспортній накладній СМR №UKR33 від 04.11.2022 повністю співпадають з тими, які зазначено у листі - роз`ясненні.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Таким чином суд, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму за транспортування товару.

Крім того, положення п.6 ч.2 ст.53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником документи є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, суд вважає помилковими та безпідставними висновки відповідача, що відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

Отже, відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що митному органу до перевірки надано докази достовірності розміру декларування витрат на транспортування товару.

Окрім наведеного вище, на протиправність рішення про коригування митної вартості ввезеного товару вказує також і наступне.

Суд зазначає, що митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару: мішки пакувальні виготовлені з поліпропіленових стрічок полотняного плетіння: поліпропіленові мішки непросочені, без покриття, недубльовані, без вкладиша, без зображення, ширина: 55 см -/+ 1см, довжина 105 см -/+ 1см, вага мішка 85 гр. -/+ 2гр., колір зелений, ціна одиниці товару - 0,17 дол. США, торгівельна марка EZIZ ERKIN, виробник ХО "EZIZ ERKIN" ХО, країна виробник ТМ були надані всі документи, які у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті, вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено: Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД від 03.12.2022 (№22UA500500044788U3) №UA500500/2022/044788: Поліпропіленовий мішок протиковзкий, розмір см: 56x110, 56x105, 50x75, для цивільного використання, торговельна марка - немає даних, виробник - індивідуальне підприємство "Метін", країна виробництва - ТМ - 2,55 $/кг за одиницю.

Разом з тим, товаром згідно МД №22UА101020046210U3 є: мішки пакувальні виготовлені з поліпропиленових стрічок полотняного плетення поліпропіленові мішки без вкладиша, без зображення непросочені, без покриття, не дубльовані, ширина: 55см -/+ 1см, довжина: 105см -/+ 1см, вага мішка: 85 гр -/+ 2гр., колір: зелений, ціна одиниці товару - 0,17 дол. США, торгівельна марка EZIZ ERKIN; виробник "EZIZ ERKIN" ХО.

Отже, порівнювальні товари не є ідентичними, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №815/6827/17, від 22.04.2019 у справі №815/6242/17, від 07.08.2018 у справі №815/3400/17.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами, наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У зв`язку з цим, неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправної відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови від 19.12.2022 №UA101020/2022/022960), суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.

Судом встановлено, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.12.2022 №UA101020/2022/022960 мотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості 19.12.2022 №UA101020/2022/000183/2, неправомірність якого знайшла підтвердження під час розгляду справи, а тому суд вважає, що картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність коригування митної вартості товарів згідно із оскаржуваним рішенням від 19.12.2022 №UA101020/2022/000183/2 та винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.12.2022 №UA101020/2022/022960, а тому позовні вимоги ТОВ "Трейдінг Енд Делівері" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Станом на день ухвалення рішення по суті спору на підтвердження розміру витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, суду надано платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 5 368,00 грн. (а.с. 62).

Також позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу в сумі 26 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 23.03.2023 №01/23 (а.с. 246-247) та акт приймання-передачі наданих послуг від 24.07.2023 до вказаного договору, в якому зазначено, що позивачу були надані послуги загальною вартістю 26 000,00 грн, з яких: підготовка позовної заяви - 11 год.; підготовка відповіді на відзив - 2 год. (а.с.248).

Частиною 5 статті 134 КАС України вказано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідач подав клопотання, в якому вказує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений представником позивача у даній справі є завищеним та не відповідає складності справи та виконаних адвокатом послуг, ціні позову та, як наслідок, підлягає зменшенню.

Перевіряючи обґрунтованість визначеної адвокатом у акті приймання-передачі вартості наданих послуг (26 000,00 грн), суд акцентує увагу на тому, що при вирішенні витання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та умови договору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2020 у справі №520/8489/19.

Зважаючи на те, що сума здійснених Митницею спірних донарахувань становить 38 717,88 грн., розгляд даної справи відбувався у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін, а також те, що згідно даних КП «ДСС» в провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувало декілька позовних заяв Товариства до Митниці про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнятих за обставин, що є аналогічними даній справі, а тому для складання такої позовної заяви адвокатом не витрачено значних зусиль та часу, та беручи до уваги, що відповідь на відзив не є документом, подання якого обов`язково передбачено спрощеним провадженням, й до того ж, цей документ не містить додаткових обґрунтувань і мотивів окрім тих, що стали підставою позову, суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними та завищеними.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., що є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 194, 242-246, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Енд Делівері" (вул.Вознесенський узвіз, 23а, офіс.20, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 42940293) до Житомирської митниці (вул.Перемоги, 25, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ ВП 44005610) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці від 19.12.2022 №UA101020/2022/000183/2 про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.12.2022 №UA101020/2022/022960.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці (вул.Перемоги, 25, м.Житомир, 10003; код ЄДРПОУ ВП 44005610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Енд Делівері" (вул.Вознесенський узвіз, 23а, офіс.20, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 42940293) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок) та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович