Рішення

від 02.07.2024 по справі 320/7072/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2024 року м.Київ справа №320/7072/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "Сучасні вантажівки" до Київська митниця про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Сучасні вантажівки" з позовом до Київської митниці в якому просить суд:

1. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.12.2022р. № ИА100100/2022/001180;

2. Зобов`язати відповідача прийняти подану позивачем 08.12.2022 р. митну декларацію №11А 221ІА100100045182115 до митного оформлення та здійснити пропуск товару через митний кордон України.

Дослідивши обставини справи судом було встановлено наступне.

16 січня 2020 року між Товариством та Відкритим акціонерним товариством «Мінський тракторний завод» (далі - ВАТ «МТЗ», МТЗ) було укладено контракт №112/00236091/200010-3 (далі - Контракт), предметом якого була поставка тракторів «Беларус» (надалі - транспортні засоби, ТЗ, товар, трактори) кількість номенклатура та ціна вказувалися в Специфікації №1 до контракту . У подальшому до Контракту було внесено ряд змін та доповнень, зокрема, додатком № 8 від 06 грудня 2021 року до Контракту визначено перелік поставки ТЗ у загальній кількості 675 тракторів і визначено, що поставка здійснюється протягом 150 днів, а додатком №10 від 04.03.2022 р. доповнено Розділ 2. «Порядок и сроки поставки».

Протягом грудня 2021 року Товариство здійснило повну оплату визначеної Контрактом партії ТЗ у сумі 858542221,00 рос. рублів на рахунок МТЗ, що підтверджується платіжними дорученнями №000287626 від 09.12.2021 р. , №000287693 від 10.12.2021 р. , №000287815 від 13.12.2021 р. , №000288986 від 28.12.2021 р. .

24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р. в Україні з 24.02.2022 р. введено воєнний стан внаслідок військової агресії російської федерації проти України.

26 лютого 2022 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 188-р «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю», пункти пропуску через державний кордон із Республікою Білорусь були закриті, а тому Товариство позбавлено можливості здійснювати постачання ТЗ напряму, перетинаючи білорусько-український кордон. Оскільки за умовами поставки трактори вже перейшли у власність Товариства (умови поставки EXW передбачають, що продавець передає товар на власному складі (або на іншому визначеному контрактом складі) і з цього моменту він вважається таким, що повністю виконав свої зобов`язання, а право власності на товар та всі ризики переходять до покупця)

Товариство частину тракторів перевезло на територію Республіки Польщі під митним контролем і без випуску у вільний обіг, взявши на себе значні витрати з їх поставки та зберіганню на митному ліцензійному складі (ADAMPOL S.A.).Факт перевезення товару до Республіки Польща підтверджується Міжнародною товарно- транспортною накладною 168813.

Після цього, з використанням послуг перевізника, 08.12.2022 р. Товариство ввезло на територію України до Митного посту «Західний» 4 одиниці тракторів білоруського походження, що підтверджується Сертифікатом походження товару (форма СТ-1) № BYUA2101094801. Додаємо копії перших сторінок паспортів на кожну одиницю трактора з метою їх подальшого розмитнення та випуску у вільний обіг. Факт перевезення тракторів із ліцензійного митного складу Малашевічі (Республіка Польща) до України підтверджується Договором транспортного експедирування №1/250722 від 25.07.2022р. на організацію транспортно-експедиційних послуг за маршрутом (додаток 13), заявкою №13 від 02.12.2022 р. до цього Договору та довідкою від ТОВ «ТД ГЕРМЕС 2021».

З метою митного оформлення придбаних за Контрактом 4-х тракторів до відділу митного оформлення митного поста "Західний" ВМО №1 08.12.2022 р. представником Товариства - TOB «BEJIEC БРОК» була подана електронна митна декларація №22UA100100045182U5 (додаток 16), а також форма МД-6 доповнення до вказаної митної декларації (додаток 17).

Однак, 15.12.2022 року ТОВ «Сучасні вантажівки» отримало Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2022/001180 (далі - Картка відмови) (додаток 18). Як зазначено в оскаржуваній Картці відмови, єдиною підставою для її прийняття стало те, що «випуск у вільний обіг продукції ВАТ «Мінський тракторний завод» неможливий, оскільки відносно цього Товариства введено персональні спеціальні економічні санкції згідно зі статтею 256 Митного кодексу України, Закону України «Про санкції» та Указу Президента України від 19 жовтня 2022 року №726/2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», зокрема санкій, які передбачють обмеження торговельних операцій (повне припинення).

В зв`язку з вищевикладеними обставинами позивач звернуся з позовом до суду.

Ключовими обставинами в справі, що підлягають встановленню це тлумачення формулювання: "санкії, які передбачють обмеження торговельних операцій (повне припинення)", яке по різному розуміється сторонами, а також момент виникнення права власності у позивача.

Решта обставин не є суттєвими для вирішення спору.

20 березня 2024 року набрало чинності рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.12.2023 р у справі №600/6450/23-а за позовом товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» до Чернівецької митниці про визнання протиправною та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.09.2023 р. UA408040/2023/000277 та зобов`язання вчинити дії в якому суд дійшов висновку, що до ВАТ «Мінський тракторний завод» згідно позиції 174 Додатку 2 рішення РНБО не застосовано такий вид обмежувальних заходів як заборона ввезення товарів виробництва ВАТ «Мінський тракторний завод».

Водночас згідно змісту вказаного рішення РНБО таку санкцію, окрім решти, було застосовано до інших іноземних юридичних осіб. Так, наприклад, згідно позицій 941, 943, 946 Додатку №2 рішення РНБО до Міжнародної компанії публічне акціонерне товариство "Об`єднана компанія "РУСАЛ", Публічного акціонерного товариства "Магнітогорський металургійний комбінат", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фольксваген Груп Рус"- інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (заборона ввезення на митну територію України продукції та товарів виробництва МКПАТ "ОК "РУСАЛ"", ПАТ "Магнітогорський металургійний комбінат", ТОВ "Фольксваген Груп Рус").

Тобто, у цих пунктах прямо зазначено про заборону ввезення на митну територію України товарів виробництва окремих підсанкційних компаній, натомість в переліку санкції, застосованих до ВАТ «Мінський тракторний завод», указана заборона відсутня.

Дані обставини відповідач не спростовує.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Аргументи відповідача щодо зв`язку моменту виникнення права власності на майно з закінченням імпорту, сплатою митних платежів та випуску товру для вільного обігу на митній території України є неспроможними, оскільки прямо суперечать нормам Цивільного кодексу України.

Таким чином, моментом виникнення права власності на трактори є момент передачі тракторів позивачу.

На момент митного оформлення право власності не товари було у позивача, а виникло право власності до введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 19.10.2022 р.».

Правова позиція суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. З ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно ч.І ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

За змістом ч. 2, 3 ст. 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Аналогічні приписи містить п. 7.2. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672 (далі - Порядок № 631).

Картка відмови не містить жодних роз`яснень щодо вимог, виконання яких декларантом забезпечить можливість митного оформлення.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка перебуває у системному зв`язку зі ст. 41 Конституції України, передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Дискреційні повноваження держави щодо обмеження права власності повинні розглядатися виключно на підставі загального принципу про те, що кожен має право безперешкодно користуватися своїм майном, а не крізь призму обмежень права власності. Тому обмеження права власності повинні розглядатися як вимушені заходи, які держава може застосовувати лише в чітко визначених законом випадках.

Згідно зі ст. 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства

Зі свого боку, Позивач об`єктивно не міг передбачити, що оплачений ним у повному обсязі товар, за яким уже відбувся перехід права власності та який знаходився на збереженні на митному ліцензійному складі в Республіці Польща, не зможе бути розмитненим у зв`язку з введеними санкціями проти виробника (МТЗ). Товариство, оплативши товар до набрання чинності Указу Президента України та перевізши його до Республіки Польща, мало правомірні очікування на здійснення розмитнення товару на території України та подальше розпорядження ним у свої господарській діяльності.

У зв`язку з введеним на території України воєнним станом, закриттям кордонів із республікою білорусь та подальшим введенням санкцій проти ВАТ «МТЗ», Товариство не має можливості ані розпоряджатись належним йому на праві власності товаром, ані розмитнити його, ані повернути сплачені за нього кошти.

Європейський суд з прав людини у численних рішеннях неодноразово звертав увагу Держави Україна на ту обставину, що дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання в права особи повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а саме втручання - легітимним і пропорційним.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Принцип передбачуваності дій держави щодо формулювання національного законодавства визначений у рішенні ЄСПЛ "Олександр Волков проти України". У п. 169, 170 визначено, що вислів "згідно із законом" вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права... Отже, ця фраза передбачає, inter alia, що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права".

Згідно з п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про адміністративну процедуру" Принципами адміністративної процедури є:

верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності;

обґрунтованість.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З вищевикладеного випливає, що відповідач діяв не дотримуючись принципів адміністративної процедури, зокрема верховенства права, у тому числі законності та юридичної визначеності; обґрунтованість та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення.

Отже, позовні вимоги в частині оскарження рішення суб`єкта владних повноважень підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру суд зазначає таке.

Згідно частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Згідно положень частини другої статі 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно приписів частини 2 статті 263 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв`язку із прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості, необхідно подавати нову митну декларацію. Разом з тим чинні норми Митного кодексу України не вимагають подання нової митної декларації відповідно до вимог частини другої статті 263 Митного кодексу України, оскільки зазначеною нормою регулюються відносини, що виникають в разі наявності законної відмови митного органу у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, тоді як в даному випадку відмова митного органу є протиправною.

Враховуючи наведене, підлягають задоволенню фактично і похідні від указаних вище позовні вимоги про зобов`язання відповідача прийняти подану позивачем митну декларацію.

Саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду в питанні необхідності зобов`язання митний орган завершити митне оформлення відповідно до поданої декларантом митної декларації (постанови від 20.11.2019 року у справі №520/1235/1, від 07.05.2020 року у справі №520/11444/18).

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5368,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.12.2022р. № UА100100/2022/001180;

3. Зобов`язати Київську митницю прийняти подану позивачем 08.12.2022 р. митну декларацію №UА 22UА100100045182115 до митного оформлення та здійснити пропуск товару через митний кордон України.

4. Стягнути з Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні вантажівки" (ЄДРПОУ 43115923) витрати зі сплати судового збору в розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.