Постанова

від 04.11.2024 по справі 320/7072/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Терлецька О.О.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року Справа № 320/7072/23

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки»

до Київської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці (далі - Відповідач) в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.12.2022 № ИА100100/2022/001180;

- зобов`язати відповідача прийняти подану позивачем 08.12.2022 митну декларацію №11А 221ІА100100045182115 до митного оформлення та здійснити пропуск товару через митний кордон України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року позов було задоволено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на товар виникло у Позивача до введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 19.10.2022 р.».

При цьому суд зазначив, що Позивач об`єктивно не міг передбачити, що оплачений ним у повному обсязі товар, за яким уже відбувся перехід права власності та який знаходився на збереженні на митному ліцензійному складі в Республіці Польща, не зможе бути розмитненим у зв`язку з введеними санкціями проти виробника (МТЗ). Товариство, оплативши товар до набрання чинності Указу Президента України та перевізши його до Республіки Польща, мало правомірні очікування на здійснення розмитнення товару на території України та подальше розпорядження ним у свої господарській діяльності.

Крім того, суд першої інстанції врахував рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.12.2023 р у справі №600/6450/23-а за позовом товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» до Чернівецької митниці про визнання протиправною та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.09.2023 р. UA408040/2023/000277 та зобов`язання вчинити дії в якому суд дійшов висновку, що до ВАТ «Мінський тракторний завод» згідно позиції 174 Додатку 2 рішення РНБО не застосовано такий вид обмежувальних заходів як заборона ввезення товарів виробництва ВАТ «Мінський тракторний завод».

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, зазначаючи, що по спірній митній декларації спрацювала система аналізу ризиків, а саме: «Перевірка дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання» з коментарем наступного змісту: «По особі можливо введено санкції Ради національної безпеки і оборони України.

При цьому, Апелянт стверджує, що Указ Президента України від 19.10.2022 № 726/2022 про прийняття рішення щодо застосування санкцій на Відкрите акціонерне товариство «Мінський тракторний завод» набрало чинності 25.10.2022 року, тобто до моменту здійснення Позивачем митного оформлення.

Разом з тим, митний орган зазначає, що відповідно до зазначеного вище Указу було прийнято рішення щодо застосування санкцій на Відкрите акціонерне товариство «Мінський тракторний завод», зокрема: обмеження торговельних операцій (повне припинення).

Також Апелянт наполягає на тому, що договірні відносини між ТОВ «Сучасні вантажівки» та Відкритим акціонерним товариством "Мінський тракторний завод" не припинилися, про що свідчить доповнення №10 від 04.03.2022 до контракту №112/00236091/200010-3 від 16.01.2020.

Крім того, Київська митниця стверджує, що у позовній заяві представник Позивача застосовує норми Цивільного кодексу України до зовнішньоекономічного контракту №112/00236091/200010-3 від 16.01.2020. Однак, до змісту даного правочину повинно бути застосоване право Республіки Білорусь, а не право українського законодавства.

Окремо Апелянт зазначає, що право власності на товар у ТОВ «Сучасні вантажівки» не виникло, оскільки Позивач міг би володіти і користуватися майном на території України лише після сплати всіх митних платежів та випуску товарів у вільний обіг на митній території України.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, стверджуючи про безпідставність доводів апеляційної скарги та правильність висновків суду першої інстанції.

Зокрема Позивач зазначає, що до ВАТ «Мінський тракторний завод» згідно позиції 174 Додатку 2 Рішення РНБО, не застосовано такий вид обмежувальних заходів як заборона ввезення товарів виробництва ВАТ «Мінський тракторний завод», на відміну від низки інших суб?єктів, перелічених в Додатку №2 Рішення РНБО.

Також ТОВ «Сучасні вантажівки» наполягає на тому, що всі торгівельні операції за участі ВАТ «МТ3» було завершено повним виконанням задовго до запровадження проти нього санкцій.

Крім того, Позивач стверджує, що посилання Апелянта на те, що за умовами контракту сторони мають керуватися законодавством РБ, не має відношення до предмету спору, оскільки законодавство РБ має застосовуватися у разі виникнення спорів між сторонами контракту.

Також Позивач зазначив, що момент випуску у вільний обіг товару, ввезеного власником на територію України, жодним чином не впливає на момент виникнення у нього права власності.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» (далі - ТОВ «Сучасні вантажівки, Товариство» та Відкритим акціонерним товариством «Мінський тракторний завод» (далі - ВАТ «МТЗ», МТЗ) було укладено контракт №112/00236091/200010-3 (далі - Контракт), предметом якого була поставка тракторів «Беларус» (надалі - транспортні засоби, ТЗ, товар, трактори) кількість номенклатура та ціна вказувалися в Специфікації №1 до контракту У подальшому до Контракту було внесено ряд змін та доповнень, зокрема, додатком № 8 від 06 грудня 2021 року до Контракту визначено перелік поставки ТЗ у загальній кількості 675 тракторів і визначено, що поставка здійснюється протягом 150 днів, а додатком №10 від 04.03.2022 доповнено Розділ 2. «Порядок и сроки поставки».

Протягом грудня 2021 року Товариство здійснило повну оплату визначеної Контрактом партії ТЗ у сумі 858542221,00 рос. рублів на рахунок МТЗ, що підтверджується платіжними дорученнями №000287626 від 09.12.2021, №000287693 від 10.12.2021, №000287815 від 13.12.2021, №000288986 від 28.12.2021

24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні з 24.02.2022 р. введено воєнний стан внаслідок військової агресії російської федерації проти України.

26 лютого 2022 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 188-р «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю», пункти пропуску через державний кордон із Республікою Білорусь були закриті, а тому Товариство позбавлено можливості здійснювати постачання ТЗ напряму, перетинаючи білорусько-український кордон. Оскільки за умовами поставки трактори вже перейшли у власність Товариства (умови поставки EXW передбачають, що продавець передає товар на власному складі (або на іншому визначеному контрактом складі) і з цього моменту він вважається таким, що повністю виконав свої зобов`язання, а право власності на товар та всі ризики переходять до покупця) Товариство частину тракторів перевезло на територію Республіки Польщі під митним контролем і без випуску у вільний обіг, взявши на себе значні витрати з їх поставки та зберіганню на митному ліцензійному складі (ADAMPOL S.A.).Факт перевезення товару до Республіки Польща підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною 168813.

Після цього, з використанням послуг перевізника, 08.12.2022 Товариство ввезло на територію України до Митного посту «Західний» 4 одиниці тракторів білоруського походження, що підтверджується Сертифікатом походження товару (форма СТ-1) № BYUA2101094801. Факт перевезення тракторів із ліцензійного митного складу Малашевічі (Республіка Польща) до України підтверджується Договором транспортного експедирування №1/250722 від 25.07.2022 на організацію транспортно-експедиційних послуг за маршрутом (додаток 13), заявкою №13 від 02.12.2022 р. до цього Договору та довідкою від ТОВ «ТД ГЕРМЕС 2021».

З метою митного оформлення придбаних за Контрактом 4-х тракторів до відділу митного оформлення митного поста "Західний" ВМО №1 08.12.2022 представником Товариства - TOB «BEJIEC БРОК» була подана електронна митна декларація №22UA100100045182U5 (додаток 16), а також форма МД-6 доповнення до вказаної митної декларації (додаток 17).

Однак, 15.12.2022 року ТОВ «Сучасні вантажівки» отримало Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2022/001180 (далі - Картка відмови) (додаток 18). Як зазначено в оскаржуваній Картці відмови, єдиною підставою для її прийняття стало те, що «випуск у вільний обіг продукції ВАТ «Мінський тракторний завод» неможливий, оскільки відносно цього Товариства введено персональні спеціальні економічні санкції згідно зі статтею 256 Митного кодексу України, Закону України «Про санкції» та Указу Президента України від 19 жовтня 2022 року №726/2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», зокрема санкій, які передбачють обмеження торговельних операцій (повне припинення).

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Митним кодексом України (далі - МК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок № 631).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. З ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно ч.І ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

За змістом ч. 2, 3 ст. 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Аналогічні приписи містить п. 7.2. Порядку № 631.

Згідно пункту 13 частини 1 статті 4 Митного кодексу України заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності - не пов`язані із застосуванням мита до товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені відповідно до закону заборони та/або обмеження, спрямовані на захист внутрішнього ринку, громадського порядку та безпеки, суспільної моралі, на охорону здоров`я та життя людей і тварин, охорону навколишнього природного середовища, захист прав споживачів товарів, що ввозяться в Україну, а також на охорону національної культурної та історичної спадщини.

Частинами 1 та 2 статті 1 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 р. № 1644-VII передбачено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі санкції).

Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Частина 1 статті 4 Закону України «Про санкції» містить перелік видів санкцій згідно з цим Законом.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 5 Закону України «Про санкції» рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності (секторальні санкції), передбачених пунктами 1, 2-5, 13-15, 17-19, 24-1, 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України, вводиться в дію указом Президента України та затверджується протягом 48 годин з дня видання указу Президента України постановою Верховної Ради України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту прийняття постанови Верховної Ради України і є обов`язковим до виконання.

Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Рішення щодо застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 цього Закону, ухвалюється судом у порядку, визначеному статтею 5-1 цього Закону.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 19.10.2022 р. №726/2022 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - рішення РНБО).

Пунктом 2 вказаного рішення РНБО застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до:

1) фізичних осіб згідно з додатком 1;

2) юридичних осіб згідно з додатком 2.

Відповідно до позиції 174 додатку 2 рішення РНБО до Відкритого акціонерного товариства "Мінський тракторний завод" (Республіка Білорусь) застосовано такі види обмежувального заходу:

1) блокування активів тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

2) обмеження торговельних операцій (повне припинення);

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;

9) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона);

10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом (повна заборона);

11) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;

12) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

13) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 % і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;

14) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;

15) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;

16) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;

17) заборона на набуття у власність земельних ділянок.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів Апелянта, колегія суддів зазначає, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України до іноземної юридичної особи ВАТ «Мінський тракторний завод» застосовано персональні спеціальниі економічниі та інших обмежувальні заходи (санкції), вичерпний перелік яких міститься у позиції 174 додатку 2 вказаного вище рішення РНБО.

При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, до контрагента Позивача - ВАТ «Мінський тракторний завод» згідно позиції 174 Додатку 2 рішення РНБО не застосовано такий вид обмежувальних заходів як заборона ввезення товарів виробництва ВАТ «Мінський тракторний завод».

Водночас, зі змісту вказаного рішення РНБО вбачається, що таку санкцію, окрім решти, було застосовано до інших іноземних юридичних осіб, зокрема до Міжнародної компанії публічне акціонерне товариство "Об`єднана компанія "РУСАЛ", Публічного акціонерного товариства "Магнітогорський металургійний комбінат", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фольксваген Груп Рус", що додатково свідчить на користь висновку про те, що такі санкції є персональними та чітко визначеними.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Контракт між Позивачем та ВАТ «МТЗ» про поставку тракторів «Беларус» було укладено ще 16 січня 2020 року. ТОВ «Сучасні вантажівки» здійснило оплату за договором протягом грудня 2021 року. Станом на день уведення в дію рішення РНБО Указом Президента України від 19 жовтня 2022 року № 726/2022, товар вже перебував у власності Позивача.

Вказане вище дозволяє колегії суддів погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що Відповідач не мав правових підстав для відмови Позивачу у митному оформленні товарів з посиланням на зазначені вище персональні санкції ВАТ «Мінський тракторний завод», зокрема на обмеження торговельних операцій (повне припинення), оскільки договірні відносини між контрагентами припинилися їх повним виконанням ще до введення в дію такої санкції до ВАТ «МТЗ».

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у межах спірних правовідносин Позивач не міг передбачити, що його дії в майбутньому будуть визнані такими, що не відповідають чинному законодавству України, а оплачений товар не зможе бути розмитненим, а відтак, оплативши товар до набрання чинності Указу Президента України, ТОВ «Сучасні вантажівки» мало законні очікування на отримання цього товару та в подальшому розпорядитись ним у свої господарській діяльності.

Апеляційний суд відзначає, що у сталіи? практиці ЄСПЛ принцип легітимних очікувань тісно пов`язании? з розширеним тлумаченням поняття «маи?но», яке може означати «існуюче маи?но» (existing possessions) або активи, стосовно яких заявник може стверджувати, що має принаи?мні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здіи?снити маи?нове право (рішення ЄСПЛ у справах: «Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium», п. 31, заява No 17849/91).

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

З викладеного вбачається, що контролюючим органом було здійснено поверхневе та необ`єктивне дослідження документів, поданих Позивачем для проходження процедур митних формальностей, без дотримання принципу належного урядування.

Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Золотас проти Греції», про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Крім того, у рішеннях від 20 травня 2010 року та від 25 листопада 2008 року у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, в яких ЄСПЛ наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів Апелянта про те, що договірні відносини між ТОВ «Сучасні вантажівки» та Відкритим акціонерним товариством "Мінський тракторний завод" не припинилися, колегія суддів зазначає про їх безпідставність, оскільки доповнення №10 від 04.03.2022 до контракту №112/00236091/200010-3 від 16.01.2020, на яке посилається контролюючий орган, також мало місце до прийняття рішення про запровадження відповідних санкцій.

Твердження Апелянта про те, що право власності на товар у ТОВ «Сучасні вантажівки» не виникло, оскільки Позивач не сплатив всіх митних платежів та не відбувся випуск товарів у вільний обіг на митній території України, колегія суддів до уваги не приймає як таке, що не засноване на нормах чинного законодавства України.

Позаяк, та обставина, що трактори «Беларус» не були випущені у вільний обіг в Україні не спростовує ту обставину, що товар є власністю ТОВ «Сучасні вантажівки».

Доводи Київської митниці про те, що до зовнішньоекономічного контракту №112/00236091/200010-3 від 16.01.2020 повинно бути застосоване саме право Республіки Білорусь, а не право України, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки предметом спору у цій справі є не виконання умов контракту, а безпосередньо рішення митного органу.

Оскільки інших підстав для прийняття спірного рішення Київською митницею у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.12.2022 № ИА100100/2022/001180 не зазначено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вона є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, також підлягають задоволенню похідні вимоги про зобов`язання Відповідача прийняти подану Позивачем 08.12.2022 митну декларацію №11А 221ІА100100045182115 до митного оформлення та здійснити пропуск товару через митний кордон України.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів Апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у апеляційній скарзі Київська митниця зазначає, що суд першої інстанції не досліджував докази та не надав відповідь на кожен довід Відповідача.

Однак, колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема мотивувальною частиною оскаржуваного рішення суду.

Крім того, колегія суддів також приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 21.01.1999 р. по справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", відповідно до якої "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Київської митниці підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 04.11.2024.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев