Рішення

від 28.06.2024 по справі 380/29243/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 червня 2024 рокусправа №380/29243/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг ЗІЗ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг ЗІЗ» до Львівської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100430/2 від 19.07.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації № UA209230/2023/001925;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100540/2 від 31.08.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації №UA209230/2023/0022602;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100394/2 від 06.07.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації №UA209230/2023/001820.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що на підставі контрактів від 01.12 2021 №2021 та від 16.05.2022 №1605-22, ввезено на митну територію України товари та подано до Львівської митниці для митного оформлення за митними деклараціями відповідні товари, однак відповідач, в свою чергу, склав картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якими відповідач повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів на підставі рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач вважає вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Вважає, що при здійсненні митного оформлення було надано усі необхідні та достатні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та позбавляли контролюючий орган будь-яких сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 18.12.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 03.01.2024 продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю «Лемберг ЗІЗ» строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді від 22.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що Львівською митницею було встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, що безпосередньо відображено в оскаржуваних рішеннях.

В спростування наведених відповідачем доводів позивачем подано відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 14.06.2024 позовну заяву залишено без руху.

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою суду від 24.06.2024 продовжено розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг ЗІЗ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови.

Ухвалою суду від 28.06.2024 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лемберг ЗІЗ» (покупець) та Підприємством «АРТ МАС КОМПАНІ Експорт-Імпорт» (продавець) укладено договір №2021 (далі Договір №2021), згідно з яким продавець зобов`язується передати у власність покупця товару у кількості та асортименті згідно з накладною, а покупець прийняти та оплатити товару.

Згідно з п. 2.1 Договору №2021 ціна товару, що продається відповідно до цього контракту, визначається у доларах США, євро або злотих і визначається рахунком продавця, який є додатком до цього контракту.

У пункті 4.2 Договору №2021 передбачено, що термін оплати - передоплата.

Позивачем подано митну декларацію 23UA2092300076854U4 на суму 11 713,19 пол. зл.

На підтвердження митної вартості товарів надано: Договір №2021, рахунок-проформу №ZO 023403/23/H; банківський документ про оплату товару №NJBKLN7HO7P8ZI3; рахунок-фактура (інфойс) №FEX/000190/23/H на суму 11 713,97 пол. зл.; пакувальний лист №FEX/000190/23H; міжнародна автотранспортна накладна (СМR) №60843604 копія митної декларації країни відправлення 23PL445010E1873996; калькуляція транспортних витрат; сертифікати про походження товару4 договір про надання послуг митного брокера №60/2022.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість товарів згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України за основним методом (ціна договору) по ціні, вказаній в фактурі-рахунку (інвойс) №FEX/000190/23/H.

Відповідачем заявлено вимогу про надання додаткових документів згідно з переліком ч. 3-4 ст. 53 МК України. Позивач повторно подав вищенаведені документи, просив завершити митне оформлення.

Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100430/2 від 19.07.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації №UA209230/2023/001925.

Позивачем подано митну декларацію 23UA209230092279U4 на суму 20 772,59 пол. зл.

На підтвердження митної вартості товарів надано: Договір №2021, рахунок-проформу №ZO 027738/23/Н; банківський документ про оплату товару №NJBKLN8P07W05P4; рахунок-фактура (інвойс) №FEX/000227/23/H; міжнародна автотранспортна накладна (CMR) №60877873; копія митної декларації країни відправлення 23PL445010E2171894; калькуляція транспортних витрат; сертифікати про походження товару, договір про дання послуг митного брокера №60/2022.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість товарів згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України за основним методом (ціна договору) по ціні, вказаній в фактурі-рахунку (інвойс) №FEX/000227/23/H.

Відповідачем заявлено вимогу про надання додаткових документів згідно з переліком ч. 3-4 ст. 53 МК України. Позивач повторно подав вищенаведені документи, просив завершити митне оформлення.

Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100540/2 від 31.08.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації №UA209230/2023/0022602.

16.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лемберг ЗІЗ» (покупець) та підприємством «EFEKT Plus» (продавець) укладено Торговий договір з іноземним підрядником №1605-22, згідно з яким продавець продає, а покупець купує товар на прийнятих у цьому договору умовах. Найменування, кількість, ціна за одиницю, дата оплати та дата поставки зазначаються у Специфікації, яка оформлюється на кожну поставку та є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно з п. 4.1 платіж здійснюється в євро. Платіж проводиться на умовах передоплати. Термін платежу зазначається у фактурі-проформі. Умовою поставки товару є надходження з цього приводу продавця всієї суми за цю партію.

Позивачем подано митну декларацію 23UA209230072006U7 на суму 27 770,86 євро.

На підтвердження митної вартості товарів надано: зовнішньоекономічний договір №1605-22 від 16.05.2022; рахунок-проформа №ZS-5/06/2023/EXRG; банківський документ про оплату товару №NJBKLN74ON6CDT; рахунок-фактура (інвойс) №(S)FSE-1/07/2023/EXRG на суму 26 770,86 євро; пакувальний лист №(S)FSE-1/07/2023/EXRG; міжнародна автотранспортна накладна (CMR) №735696921; копія митної декларації країни відправлення 23PL402010E10209296; рахунок та оплату №13 від 05.07.2023; довідка про транспортні витрати від 06.07.2023; договір про надання послуг митного брокера №60/2022.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України за основним методом (ціна договору) по ціні, вказаній в фактурі-рахунку (інвойс) №(S)FSE-1/07/2023/EXRG.

Відповідачем заявлено вимогу про надання додаткових документів згідно з переліком ч. 3-4 ст. 53 МК України. Позивач повідомив, що всі документи подано, просив завершити митне оформлення.

Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100394/2 від 06.07.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації №UA209230/2023/001820.

Вважаючи прийняті митним органом рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, що підтверджують митну вартість, передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

П.п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак з аналізу вищезазначених норм випливає, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 53 МК України, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари чи у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим витребування митним органом додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 по справі № 820/1866/15, від 16.07.2020 по справі № 815/324/18.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту передбачені ст. 57 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Ч. 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Як видно з матеріалів справи, декларантом в інтересах позивача з метою декларування та митного оформлення товару подано митні декларації 23UA2092300076854U4, 23UA209230092279U4, 23UA209230072006U7.

До декларацій долучено документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір; рахунки-проформи; банківські документи про оплату товару; рахунки-фактури (інвойси), міжнародні автотранспортні накладні (CMR), митні декларації країни відправлення; калькуляції транспортних витрат; сертифікати про походження товару; договір про надання послуг митного брокера №60/2022

Митним органом сформовано вимоги про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України, а саме: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митного органу представником позивача подав копії документів, які подані одразу з митними деклараціями та просив завершити митне оформлення товару.

За результати розгляду поданих документів відповідач прийняв спірні картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

У рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100430/2 від 19.07.2023 та №UA209000/2023/100540/2 від 31.08.2023 митний орган вказує, що відповідно до п. 13.1 зовнішньоекономічного контракту від 01.12.2021 №2021 термін дії угоди сплив 31.12.2022. Доповнень до контракту щодо продовження терміну декларантом митному органу не надавалось.

Зі змісту пункту 13.1 Договору №2021 випливає, що такий набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2022. Жодних положень щодо автоматичного продовження строку дії договір не містить.

У відповіді на відзив представник позивача пояснює, що строк дії контракту №2021 від 01.12.2021 було продовжено додатковою угодою №01 від 12.12.2022. Копія додаткової угоди надавалась відповідачу та додатково додається.

Втім, суд зазначає, що як з карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001925, №UA209230/2023/0022602, так і з відповідей на запити митного органу, вбачається, що копія додаткової угоди №01 від 12.12.2022 про продовження дії контракту №2021 до митного оформлення не подавалась. Крім того, описуючи обставини справи у позовній заяві представник позивача не зазначає додаткову угоду №01 від 12.12.2022 як документ, що подавався до митного оформлення на підтвердження заявленої митної вартості.

Відтак, відповідне твердження представника позивача щодо подання додаткової угоди №01 від 12.12.2021 спростовується матеріалами справи.

Ці обставини у своїй сукупності вказують на те, що у відповідача були обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей.

Як вже зазначалось судом вище, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, є документом, що підтверджує митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України.

Зважаючи на подання декларантом до митного оформлення зовнішньоекономічного договору, строк дії якого закінчився, за відсутності доказів подання додаткової угоди про продовження строку дії договору, суд доходить висновку про неможливість визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

У зв`язку з наведеним, рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100430/2 від 19.07.2023 та №UA209000/2023/100540/2 від 31.08.2023 прийняті митним органом у зв`язку з наявністю обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей у відповідності до чинного законодавства.

Щодо інших підстав, які зазначені в рішеннях про коригування митної вартості товарів, які є предметом спору, суд зазначає, що їхня можлива відповідність чи невідповідність закону не впливає на висновки суду щодо правомірності коригування митної вартості у зв`язку з неподанням позивачем передбачених частиною 2 ст. 53 МК України документів та відповідно на спростування сумнівів митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100430/2 від 19.07.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA209230/2023/001925, рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100540/2 від 31.08.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA209230/2023/0022602 задоволенню не підлягають.

Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100394/2 від 06.07.2023, яке оскаржується позивачем у межах цієї справи, було прийнято митним органом на таких підставах.

Так, відповідач вказує, що в контракті №01-12 від 23.12.2021 в п.2.1. ціни формуються відповідно до додатків до контракту, дані додатки до митного оформлення не подавались.

Втім, як випливає з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли у зв`язку з поданням до митного оформлення товарів, придбаних позивачем на підставі договору №1605-22, а не контракту №01-12 від 23.12.2021, що свідчить про безпідставність зауважень відповідача.

Також відповідач звертає увагу на те, що у контракті № 1605-22від 16.05.2022 відповідно до п.1.1 має бути специфікація специфікація до митного оформлення не подавалась; у контракті №1605-22 від 16.05.2022 в п.2.1. та п.2.2 ціни формуються відповідно до додатків до специфікації, даного документа до митного оформлення не подавалось; у п.3.1 договору вказано перелік окремих складових, які повинні бути враховані в ціні товару, проте, у товаросупровідних документах, зокрема комерційному інвойсі відсутні дані щодо складових вартості товару, таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу Украхни.

Однак, з матеріалів справи встановлено, що як і митному органу під час процедури митного оформлення, так і суду, позивачем до митної декларації 23UA209230072006U7 долучено рахунок-проформа №ZS-5/06/2023/EXRG та рахунок-фактуру (інвойс) №(S)FSE-1/07/2023/EXRG, які є додатками до договору №1605-22, та, в сукупності, визначають кількість та загальну вартість конкретної партії товару.

Щодо вартості товару в декларації країни відправлення (Польща), то в ній відсутня графа загальна вартість товару, в ній лише вказується вартість статистична щодо кожної позиції товару. Вартість статистична не є тотожною фактурній вартості товару, а тому їх не можна порівнювати.

Також, відповідач вказує про невідповідності у поданих документах, що стосуються вартості транспортування товару.

Зокрема, зазначає, що згідно наданої до митного контролю CMR №б/н від 05.07.2023 у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником є ФОП ОСОБА_1 , а рахунок на транспортні послуги №13 від 05.07.2023 надано ФОП ОСОБА_2 , проте за зазначеним маршрутом декларантом не надано договір перевезення, рахунок-фактуру, платіжні документи, заявку, та інші комерційні документи, що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг;

З цього приводу суд враховує пояснення представника позивача про те, що саме перевізник ФОП ОСОБА_1 надав послуги перевезення вантажів, і саме тому є відмітка про ФОП ОСОБА_1 та його транспорт у CMR, а рахунок на оплату послуг та довідку про транспортні витрати надав позивачу (декларанту) ФОП ОСОБА_2 (експедитор).

Крім того, митний орган покликається на те, що в рахунку на перевезення від 05.07.2023 №13 зазначено договір на перевезення та заявка, яка до митного оформлення не подавалась. Даний документ декларантом не надано, що унеможливлює перевірку повноти нарахування витрат на перевезення вантажу.

Верховний Суд Касаційного адміністративного суду в рамках справи №804/16553/14, досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу України та зазначив: «Суд зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».

Транспортні витрати у справі підтверджуються рахунком на оплату №13 від 05.07.2023 та довідкою про транспортні витрати. ФОП ОСОБА_2 як експедитор, в свою чергу, не позбавлений права на укладення договорів перевезення з метою забезпечення транспортування відповідного товару.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що при проходженні митного контролю позивачем подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджуються числові значення митної вартості є не конкретизованим та безпідставним.

Відповідач, в свою чергу, не обґрунтував те, відсутність якої інформації чи розбіжність яких відомостей перешкоджає підтвердженню митної вартості товарів згідно з поданою позивачем митною декларацією МД 23UA209230072006U7.

Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості від №UA209000/2023/900054/2 від 30.01.2023 є необґрунтованим.

А тому, як наслідок, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100394/2 від 06.07.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що картка відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не має самостійних юридичних підстав прийняття, а є документом, який приймається виключно у зв`язку з прийняттям рішень про коригування митної вартості, а тому суд дійшов висновку щодо наявності підстав для скасування також і картки відмови в прийнятті митної декларації №UA209230/2023/001820.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.09.2020 у справі №400/3133/18.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що подання цього позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 10 736,00 грн.

Зважаючи на висновок суду про часткове задоволення позову, на користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання тих позовних вимог, які судом задоволено, а саме 2684,00 грн за немайнову вимогу щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації №UA209230/2023/001820, а також 1672,94 грн за майнову вимогу щодо визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100394/2 від 06.07.2023.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною та не відповідає критеріям співмірності, визначеним у ч. 5 ст. 134 КАС України.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом з`ясовано, що представник позивача на доказ понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу подав до суду документи (копії):

- договір про надання правової допомоги №25/23 від 11.12.2023;

- додаток №1 до договору про надання правової допомоги №25/23;

- платіжна інструкція №1339;

- звіт про надану правову допомогу.

Додатком №1 до договору про надання правової допомоги №28/23 визначено суму гонорару у розмірі 9000,00 грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 зазначив, що адвокат не зобов`язаний надавати детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), у випадку, якщо розмір гонорару, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.

Окрім того, Верховний Суд в своїй постанові звертає увагу на зміст ст.134 КАС України, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

За положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі «Est/West Alliance Limited» проти України (заява № 19336/04; остаточне рішення 02.06.2014) Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Враховуючи згадану правову позицію Верховного Суду, виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи конкретні обставини справи та зміст виконаних послуг, зважаючи на висновок суду про часткове задоволення заявлених позовних вимог, суд вважає за доцільне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідачів понесені позивачем судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 2000,00 грн. В задоволенні решти суми витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг ЗІЗ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100394/2 від 06.07.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації №UA209230/2023/001820.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг ЗІЗ» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 356 (чотири тисячі триста п`ятдесят шість) гривень 94 копійки та 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемберг ЗІЗ» (79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 247/8; код ЄДРПОУ 43333553).

Відповідач: Львівська митниця (79000, м. Львів, вул. Тадеуша Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343).

СуддяСидор Наталія Теодозіївна