Постанова
від 02.07.2024 по справі 140/20719/23
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/20719/23 пров. № А/857/673/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року, ухвалене суддею Плахтій Н.Б. у м. Луцьку Волинської області за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників у справі №140/20719/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ТРЕЙДІНГ СІСТЕМ" до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2023 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ТРЕЙДІНГ СІСТЕМ" звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача - Волинської митниці, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 14.02.2023 №UA205140/2023/000048/2, від 01.03.2023 №UA205140/2023/000092/2, від 02.05.2023 №UA205140/2023/000272/2, від 05.04.2023 №UA205140/2023/000187/2, від 19.04.2023 №UA205140/2023/000226/2.

Позовні вимоги, зокрема, обґрунтовує тим, що в підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів та обраного методу її визначення до декларацій додано достатній перелік документів. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар, їх дані піддаються обчисленню та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару. При цьому зазначає, що приписи митного законодавства зобов`язують митний орган зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтовувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначати документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Однак, відповідачем обґрунтованість сумнівів в заявленій декларантом митній вартості з урахуванням документів, поданих до митного оформлення товару, доведена не була.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено. Водночас здійснено розподіл понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та на сплату судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товарів які ввозяться по вищевказаним митним деклараціям на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме:

По рішенню №UA205140/2023/000048/2 від 14.02.2023 (МД №23UA205140011195U5):

- числове значення, зазначене в експортній декларації країни відправлення №23LTLC0100EK05D696 від 08.02.2023 10660,02 Євро, не відповідає вартості товару, зазначеній в рахунку-фактурі від 07.02.2023 №FV2023/02/00117 27040,00 дол. США та додатку до інвойсу 11554,40 дол.США;

- в рахунку-фактурі від 06.02.2023 № FV2023/02/00112 зазначена інформація щодо оплати, однак платіжних документів не надано;

- згідно із пунктом 6 контракту № 25072022 від 25.07.2022 зазначено, що умови оплати вказуються в інвойсах і можуть включати в себе передоплату, оплату по факту поставки і оплату з відстрочкою платежу, однак інформації про оплату не надано;

- прайс-лист від 06.02.2023 містить інформацію від відправника, інформацію від виробника товару декларантом не надано.

По рішенню №UA205140/2023/000092/2 від 01.03.2023 (МД №23UA205140015428U7):

- числове значення, зазначене в декларації країни відправлення №23LTLC0100EK07FB51 від 22.02.2023 30898,79 Євро, не відповідає ціні товару, зазначеній в додатку до рахунку-фактури від 21.02.2023 №FV2023/02/00171 33491,20 дол.США;

- згідно із пунктом 6 контракту №25072022 від 25.07.2022 оплата здійснюється на умовах, вказаних в інвойсах, і може включати передоплату, оплату по факту та/або з відстрочкою платежу, однак в рахунку-фактурі від 21.02.2023 №FV2023/02/00171 відсутня інформація щодо оплати;

- прайс-лист від 21.02.2023 містить інформацію від відправника, інформацію від виробника товару декларантом не надано, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу;

- згідно CMR №016622 від 22.02.2023 відправником є POL-EXPORT Jaroslaw Roszczenko, Walendow, ul.Lesnego Runa 16, 05-830 Nadarzyn,Polska. Згідно ветеринарного свідоцтва LT 0320311/241 від 22.02.2023 відправником є UNITED FISHHERIES LIMITED (NEW ZELAND), проте згідно декларації країни відправлення №23LTLC0100EK07FB51від 22.02.2023 відправником зазначено UAB «VPA LOGISTICS» GRIZGATVIOG.6 91286 KLAIPEDA (Литва).

По рішенню №UA205140/2023/000272/2 від 02.05.2023 (МД №23UA205140034398U1):

- числове значення, зазначене в декларації країни відправлення №23LTLC0100EK1283D4 від 26.04.2023 12962,44 Євро, не відповідає ціні товару, зазначеній в специфікаціях до рахунків-фактур від 21.02.2023 №FV2023/02/00171 2730 дол.США, від 07.03.2023 №FV2023/03/00187 10850 дол.США, від 19.04.2023 №FV2023/04/00249 1650 дол.США;

- згідно із пунктом 6 контракту від 24.01.2023 №0524012023 оплата здійснюється на умовах, вказаних в інвойсах, і може включати передоплату, оплату по факту та/або з відстрочкою платежу, однак в рахунках-фактурах відсутня інформація щодо оплати;

- прайс-лист від 21.02.2023, від 19.04.2023 містить інформацію від відправника, інформацію від виробника товару декларантом не надано, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу;

- згідно CMR №б/н від 26.04.2023 відправником є POL-EXPORT Jaroslaw Roszczenko, Walendow, ul.Lesnego Runa 16, 05-830 Nadarzyn,Polska, проте згідно декларації країни відправлення №23LTLC0100EK1283D4 від 26.04.2023 відправником зазначена третя особа - UAB «VPALOGISTICS» GRIZGATVIOG.6 91286 KLAIPEDA (Литва).

По рішенню №UA205140/2023/000187/2 від 05.04.2023 (МД 23UA205140026786U5):

- в транзитній декларації Т1 №23SЕ603340140D95F5 від 30.03.2023 зазначено, що поставка здійснена згідно інвойсу №716293, однак поданий до митного оформлення інвойс має інший номер. Крім того, декларантом не подано копії декларації країни відправлення товару;

- згідно з CMR від 28.03.2023 та транзитної декларації Т1 №23SЕ603340140D95F5 від 30.03.2023 відправником товару є Solmar (Норвегія) для FISH AND MEAT SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA. Проте, невідомо, на яких умовах поставки здійснене транспортування з Норвегії до Польщі, і чи включені ці витрати до ціни оцінюваного товару;

- прайс-лист товару б/н від 29.03.2023 є лише пропозицією (oferta) на кожну окрему поставку. Проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

По рішенню №UA205140/2023/000226/2 від 19.04.2023 (МД 23UA205140030388U2):

- числове значення, зазначене в декларації країни відправлення №23LTLC0100EK10BBF6 від 14.04.2023 8678,72 Євро, не відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі від 13.04.2023 №FV-0061/23 9360 дол.США;

- згідно із пунктом 6 контракту №0526012023 від 26.01.2023 оплата здійснюється на умовах, вказаних в проформах і може включати передоплату, оплату по факту та/або з відстрочкою платежу, однак в рахунку-фактурі від 13.04.2023 №FV-0061/23 відсутня інформація щодо оплати, проформа також не подана до митного оформлення;

- прайс-лист від 13.04.2023 містить інформацію від відправника, інформацію від виробника товару декларантом не надано, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

За усіма вищезазначеними МД відбулось спрацювання наступних профілів ризику:

- 202-1 «Проведення часткового митного огляду», у зв`язку з чим був проведений частковий митний огляд;

- 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів,

- 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів», де у повідомленнях зазначалося: «По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ».

Покликаючись на висновки Верховного Суду , викладені у постановах від 15.08.2019 по справі №826/19400/15 від 13.01.2021 по справа №805/2942/16-а, та вказуючи на наявність у митного органу за наведених обставин обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості імпортованих товарів, зазначає, що з метою здійснення контролю правильності обчислення декларантом митної вартості митним органом декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи. На вимогу митного органу декларант подав повідомлення про надання додаткових пояснень та документів від 14.02.2023 №14/02-2023-3, від 01.03.2023 №01/03-2023, від 02.05.2023 №02/05/2023-1, від в 05.04.2023 №05/04-23 та від 19.04.2023 №19/04-23, до яких долучив конвертацію валют та повідомив про відсутність інших документів. На переконання скаржника, декларант не надав додаткових документів, які б підтвердили митну вартість імпортованих товарів.

Під час порівняння рівня заявленої декларантом митної вартості товару з митною вартістю такого ж товару, інформація щодо якого внесена до ЄАІС Держмитслужби, встановлено, що вартість заявленого до митного оформлення товару є меншою від мінімального рівня митної вартості, інформація щодо якої міститься в ЄАІС. Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів стала ще одним із факторів, що призвів до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів.

Неподання позивачем витребуваних документів зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості.

Зауважує, що положення вказаної ст.64 МК України не передбачають проведення під час коригування митної вартості за вказаним методом із застосуванням раніше оформленої МД якихось додаткових розрахунків чи коригувань. З огляду на вказане, скаржник вважає твердження суду про відсутність в рішенні таких відомостей є безпідставним, а вимога про необхідність зазначення такої інформації в гр.33 рішень - незаконною.

З огляду на вказане, скаржник вважає рішення про коригування митної вартості від 14.02.2023 №UA205140/2023/000048/2, від 01.03.2023 №UA205140/2023/000092/2, від 02.05.2023 №UA205140/2023/000272/2, від 05.04.2023 №UA205140/2023/000187/2, від 19.04.2023 №UA205140/2023/000226/2 такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, законними та обґрунтованими.

Також не погоджується із здійсненим судом розподілом судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу. Зазначає, що з огляду на предмет спору, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критеріїв розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, розмір витрат на професійну правову допомогу, визначений рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 - 3000,00 грн, є завищеним та підлягає зменшенню.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Суд встановив, що ТОВ «СОЛАР ТРЕЙДІНГ СІСТЕМ» укладено типові контракти з компаніями-експортерами, зокрема:

- від 24.01.2023 №0524012023 з компанією «POL-EXPORT» (т.1 а.с.202-204, переклад 35-39);

- від 25.07.2022 №25072022 з компанією «POL-EXPORT» (т.1 а.с.198 зворот-200, переклад 168-172);

- від 02.02.2023 №0002022023 з компанією «FISH AND MEAT» (т.1 а.с.205-207);

- від 26.01.2023 №0526012023 з компанією «FISH AND MEAT» (т.1 а.с.208 зворот-211, переклад 141-145);

Відповідно до умов вказаних договорів продавець продає, а покупець купує товар в асортименті, вказаному в інвойсі, який є невід`ємною частиною контракту. Товар поставляється партіями на умовах, узгоджених сторонами у цьому контракті та інвойсах згідно з правилами Інкотермс 2010. У разі, якщо в інвойсах не погоджені умови постачання, товар може поставлятися на умовах FCA, або EXW, або CPT, або CIP згідно з Інкотермс 2010. Ціна на товар включає вартість упаковки, маркування, страхування та навантаження товару на транспортний засіб (якщо поставка здійснюється на умовах FCA або EXW правил Інкотермс 2010). Оплата товару за цим контрактом здійснюється на умовах, обумовлених в інвойсах і може включати в себе: передоплату, оплату за фактом поставки та/або оплату з відстроченням платежу.

ТОВ «СОЛАР ТРЕЙДІНГ СІСТЕМ»» через уповноваженого декларанта задекларовано за МД №23UA205140011594U5 від 11.02.2023 (т.1 а.с.44, т.2 а.с.87), №23UA205140015428U7 від 28.02.2023 (т.1 а.с.67, т.2 а.с.20), №23UA205140034398U1 від 01.05.2023 (т.1 а.с.85-87, т.2 а.с.61-62), №23UA205140026786U3 від 04.04.2023 (т.1 а.с.182 зворот-183, т.2 а.с.112-113), від 18.04.2023 №23UA205140030388U2 (т.1 а.с.193 зворотт-194, т.2 а.с.39) товар за наступними характеристиками відповідно:

Товар №1 «Пангасіус філе заморожене 220+ (Pangasius Hypophthalms), не солена, без харчових добавок, приправ, інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій та кулінарній обробці не піддавалась, вагою 11110 кг». До митної декларації додано: зовнішньоекономічний контракт від 25.07.2022 №25072022, рахунок-фактура (інвойс) від 07.02.2023 №FV2023/02/00117, лист від компаніїекспортера від 09.02.2023, прайс-лист від 07.02.2023, митна декларація країни експорту від 08.02.2023 №23LTLC0100EK05D696, автотранспортна накладна СМR від 08.02.2023, сертифікат якості від 26.09.2022 №11166, міжнародний ветеринарний сертифікат №LT0320148/174 від 08.02.2023, декларація про походження товару №LT0320148/174 від 08.02.2023 (т.1 а.с.47-59, т.2 а.с.88-92,94-98).

Товар №2.1. «Сильвер Варехоу морожений, розмір 500 гр. не солена, без харчових добавок, приправ, та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій кулінарній обробці не піддавався, 240 кг»; товар №2.2. «Сильвер Варехоу морожений, розмір 1000/1500 гр. не солена, без харчових добавок, приправ, та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій кулінарній обробці не піддавався, 11400 кг»; товар №2.3. «Сильвер Варехоу морожений, розмір 1500 гр не солена, без харчових добавок, приправ, та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій кулінарній обробці не піддавався, 340 кг»; товар №2.4. «Сильвер Варехоу морожений, розмір 500/1000 гр не солена, без харчових добавок, приправ, та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій кулінарній обробці не піддавався, 8400 кг». До митної декларації додано: зовнішньоекономічний контракт від 25.07.2022 №25072022, рахунок-фактура (інвойс) від 21.02.2023 №FV2023/02/00171, лист від компаніїекспортера від 23.02.2023, прайс-лист від 21.02.2023, митна декларація країни експорту від 23.05.2023 №23LTLC0100EK07FB51, автотранспортна накладна СМR від 22.02.2023 №016622, сертифікат якості від 12.12.2022, міжнародний ветеринарний сертифікат №LT0320311/241 від 22.02.2023, декларація про походження товару №LT0320311/241 від 22.02.2023 (т.1 а.с.70-79, т.2 а.с.20-29).

Товар №3.1. «Сильвер Варехоу морожений, розмір 500/1000 гр. не солена, без харчових добавок, приправ, та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій кулінарній обробці не піддавався, 1820 кг»; товар №3.2. «М`ясо мідій варено-морожене 100/200 шт/кг. Без харчових добавок, приправ, інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій, кулінарній обробці не піддавався, 1000 кг» До митної декларації додано: контракт від 24.01.2023 №0524012023, рахунки-фактури (інвойси) від 21.02.2023 №FV2023/02/00171, від 07.03.2023 №FV2023/03/00187, від 19.04.2023 №FV2023/04/00249, прайс-листи від 21.02.2023, від 19.04.2023, митна декларація країни експорту від 26.04.2023 №23LTLC0100EK1283D4, автотранспортна накладна СМR від 26.04.2023, сертифікат якості від 12.12.2022, від 13.01.2023, від 01.02.2023, міжнародний ветеринарний сертифікат від 25.04.2023 №LT0326406/583, №LT0326406/584, №LT0326406/836, декларація про походження товару від 25.04.2023 №LT0326406/583, №LT0326406/584, №LT0326406/836 (т.1 а.с.91-116, т.2 а.с.62 зворот. - 74).

Товар №4.1. «Обрізі лосося несортовані, заморожені, не солені, без харчових добавок, приправ, інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій, кулінарній обробці не піддавався, вагою 12600 кг»;товар №4.2. «Шматки лосося заморожені (10-13) б/ш, б/к, (Salmar solar), не солені, без харчових добавок, спецій, солі приправ, без складових сумішей, тепловій, кулінарній обробці не піддавались, вагою 6000 кг.» товар №4.3. «Шматки лосося з хвостової частини заморожені, не солені, без харчових добавок та приправ, вагою 1200 кг.». До митної декларації додано: контракт від 02.02.2023 №0002022023, рахунок-фактура (інвойс) від 29.03.2023 №FV-0039/23, прайс-лист від 29.03.2023, митна декларація країни експорту від 13.04.2023 №23SE603340140D95F5, автотранспортна накладна СМR від 28.03.2023, платіжна інструкція в іноземній валюті від 29.03.2023 №66, сертифікат якості від 28.03.2022, міжнародний ветеринарний сертифікат від 28.03.2023 №23100 326176, декларація про походження товару від 28.03.2023 (т.1 а.с.185-191, т.2 а.с.113 зворот-120).

Товар №5 «Мойва морожена, ціла з головами, не патрана, розмір 25-35 шт./кг, несолена, без харчових добавок, приправ, інших інгредієнтів, вагою 19500 кг» До митної декларації додано: контракт від 26.01.2023 №0526012023, рахунок-фактура (інвойс) від 13.04.2023 №FV-0061/23, прайс-лист від 13.04.2023, митна декларація країни експорту від 13.07.2023 №23LTLC0100EK10BBF6, автотранспортна накладна СМR від 14.04.2023 №740634, платіжна інструкція в іноземній валюті від 13.04.2023 №20, сертифікат якості від 10.03.2022, міжнародний ветеринарний сертифікат від 14.04.2023 від №LT0326284/L2-8404, декларація про походження товару від №LT0326284/L2-8404 (т.1 а.с.195-198, т.2 а.с.40-48).

За результатами аналізу поданих декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів митницею встановлені наступні розбіжності:

1) за МД №23UA205140011594U5:

- в декларації країни відправлення №23LTLC0100EK05D696 від 08.02.2023 числове значення становить 10660,02 Євро, в інвойсі №FV2023/02/0011727040 доларів США, а в додатку до інвойс №FV2023/02/0011711554,4 доларів США;

- в рахунку-фактурі від 06.02.2023 №FV2023/02/00112 зазначена інформація щодо оплати, однак платіжних документів не надано;

- згідно із пунктом 6 контракту №25072022 від 25.07.2022 зазначено, що умови оплати вказуються в інвойсах і можуть включати в себе передоплату, оплату по факту поставки і оплату з відстрочкою платежу, однак інформації про оплату не надано;

2) за МД №23UA205140015428U7:

- числове значення, зазначене в декларації країни відправлення №23LTLC0100EK07FB51 від 22.02.202330898,79 Євро, не відповідає ціні товару, зазначеній в додатку до рахунку-фактури від 21.02.2023 №FV2023/02/0017133491,20 дол. США;

- згідно із пунктом 6 контракту №25072022 від 25.07.2022 оплата здійснюється на умовах, вказаних в інвойсах і може включати передоплату, оплату по факту та/або з відстрочкою платежу, однак в рахунку-фактурі від 21.02.2023 №FV2023/02/00171 відсутня інформація щодо оплати;

- згідно CMR №016622 від 22.02.2023 відправником є POL-EXPORT Jaroslaw Roszczenko, Walendow, ul.Lesnego Runa 16, 05-830 Nadarzyn,Polska. Згідно ветеринароного свідоцтва LT 0320311/241 від 22.02.2023 відправником є UNITED FISHHERIES LIMITED (NEWZELAND), проте згідно декларації країни відправлення №23LTLC0100EK07FB51від 22.02.2023 відправником зазначено UAB «VPA LOGISTICS» GRIZGATVIOG.6 91286 KLAIPEDA (Литва).

3) за МД №23UA205140034398U1:

- числове значення, зазначене в декларації країни відправлення №23LTLC0100EK1283D4 від 26.04.202312962,44 Євро, не відповідає ціні товару, зазначеній в специфікаціях до рахунків-фактур від 21.02.2023 №FV2023/02/001712730 дол. США, від 07.03.2023 №FV2023/03/0018710850 дол. США, від 19.04.2023 №FV2023/04/002491650 дол. США;

- згідно із пунктом 6 контракту від 24.01.2023 №0524012023 оплата здійснюється на умовах, вказаних в інвойсах і може включати передоплату, оплату по факту та/або з відстрочкою платежу, однак в рахунках-фактурах відсутня інформація щодо оплати;

4) за МД №23UA205140026786U3:

5) за МД від 19.04.2023 №23UA205140030388U2:

- числове значення, зазначене в декларації країни відправлення №23LTLC0100EK10BBF6 від 14.04.20238678,72 Євро, не відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі від 13.04.2023 №FV-0061/239360 дол.США;

Декларанту надіслані митним органом вимоги електронні повідомлення про надання додаткових документів на підтвердження митної вартості (т.1 а.с.62, 80, 117, 208, т.2 а.с.30, 50-51, 76, 99-100, 121-122), у відповідь на які позивач подав повідомлення про надання додаткових пояснень та документів від 14.02.2023 №14/02-2023-2, від 01.03.2023 №01/03-2023, від 02.05.2023 №02/05/2023-1, від 05.04.2023 №05/04-23 та від 19.04.2023 №19/04-23 (т.1 а.с.121-157, т.2 а.с.34-35, 53 зворот-56, 77 зворот-78, 102-103, 124-125) та відомості із сайту Мінфін щодо конвертації (т.1 а.с.118-120, т.2 а.с.29, 49, 93).

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 14.02.2023 №UA205140/2023/000048/2 (т.1 а.с.40-41, т.2 а.с.85), від 01.03.2023 №UA205140/2023/000092/2 (т.1 а.с.63-64, т.2 а.с.18), від 02.05.2023 №UA205140/2023/000272/2 (т.1 а.с.81-82, т.2 а.с.59), від 05.04.2023 №UA205140/2023/000187/2 (т.1 а.с.180, т.2 а.с.110), від 19.04.2023 №UA205140/2023/000226/2 (т.1 а.с.191 зворот-192, т.2 а.с.37) та сформувала картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/000394 (т.1 а.с.42-43, т.2 а.с.86), №UA205140/2023/000668 (т.1 а.с.65-66, т.2 а.с.19), №UA205140/2023/001520 (т.1 а.с.83-84, т.2 а.с.60), №UA205140/2023/001194 (т.1 а.с.181, т.2 а.с.111), №UA205140/2023/001328 (т.1 а.с.192 зворот-193, т.2 а.с.38).

Як зазначено у графі 33 рішень про коригування митної вартості товарів, керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994року, МК України, також, вимогами частини шостої статті 54 МК Українипередбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частині другій-четвертійстатті 53 МК Українимитниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

Митну вартість визначено відповідно до наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України»,за резервним методом згідно ізстаттею 64 МК Українина підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби:

-на рівні - 2.07 дол. США/кг за МД №UA100430/2022/115434 від 22.12.2022 (спірне рішення від 14.02.2023 №UA205140/2023/000048/2);

-на рівні - 2.58 дол. США/кг за МД №UA209230/2023/6306 від 23.01.2023 (спірне рішення від 01.03.2023 №UA205140/2023/000092/2);

-на рівні - 2,58 дол. США/кг за МД №UA209230/2023/6306 від 23.01.2023 та на рівні 3,3 дол. США за МД №UA209160/2023/2903 від 14.03.2023 (спірне рішення від 02.05.2023 №UA205140/2023/000272/2);

-на рівні на товар №11,25 дол. США/кг за МД №UA209230/2022/6233 від 08.11.2022, МД №UA205140/2022/85314 від 28.11.2022, №2 - 2,20 дол. США/кг за МД №UA205140/2022/79097 від 05.11.2022, №3 -3,03 дол. США/кг за МД №UA205140/2022/77128 від 29.10.2022 (спірне рішення від 05.04.2023 №UA205140/2023/000187/2);

-на рівні 1,28 дол.США за МД UA403020/2023/5551 від 18.04.2023 (спірне рішення від 19.04.2023 №UA205140/2023/000226/2).

На підставі МД №23UA205140011871U0 від 15.02.2023 (т.1 а.с.45-46), №23UA205140016337U9 від 01.03.2023 (т.1 а.с.68-69), №23UA205140034681U5 від 02.05.2023 (т.1 а.с.88-90), №23UA205140027274U8 від 05.04.2023 (т.1 а.с.183 зворот-184), №23UA205140030789U0 від 19.04.2023 (т.1 а.с.194) товар випущено у вільний обіг.

Товариство з обмеженою відповідальністю СОЛАР ТРЕЙДІНГ СІСТЕМ, вважаючи рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 14.02.2023 №UA205140/2023/000048/2, від 01.03.2023 №UA205140/2023/000092/2, від 02.05.2023 №UA205140/2023/000272/2, від 05.04.2023 №UA205140/2023/000187/2, від 19.04.2023 №UA205140/2023/000226/2 протиправними, звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

В розумінні пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Згідно із статтею 264 Кодексу митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

У випадках, коли з причин, визнаних органом доходів і зборів обґрунтованими, окремі документи, визначені цим Кодексом, не можуть бути представлені разом з митною декларацією, дозволяється подання таких документів протягом часу, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та главою 8.

За приписами частини другої цієї статті декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Як встановлено частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України).

За правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.ч. 2-3 ст. 54 МК України).

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

Водночас частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відтак, в силу приписів статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року (справа №815/6827/17), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що митну вартість імпортованого товару, що вказана у митних деклараціях, декларантом визначено за основним методом.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України слідує, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Встановлено, що відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення декларантом позивача митної вартості імпортованих в Україну товарів поставлено під сумнів правильність визначення їх митної вартості.

Згідно доводів скаржника, позивачем не надано достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товарів за основним методом.

Зокрема митний орган покликається на те, що митницею було направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів.

Конкретизація переліку документів, які повинен надати платника податків пов`язується із вимогами до суб`єкта владних повноважень під час прийняття рішень (вчинення дій) діяти обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (п.2 ч.2 ст.2 КАС України), а також забезпечити право особи на участь в процесі прийнятті рішення (п.9 ч.2 ст.2 КАС України).

Оцінивши вимогу митного органу із наведеними вище нормами МК України, судом першої інстанції слушно вказано на те, що надані позивачем докази є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Зміст наданих митному органу документів, що кореспондуються між собою, вказує на наявність всіх реквізитів та відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих позивачем товарів.

Так, відповідно до матеріалів даної справи судом встановлено, що митну вартість імпортованих товарів, що вказана декларантом у митних деклараціях МД №23UA205140011594U5 від 11.02.2023, №23UA205140015428U7 від 28.02.2023, №23UA205140034398U1 від 01.05.2023, №23UA205140026786U3 від 04.04.2023, від 18.04.2023 №23UA205140030388U2, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, а саме: зовнішньоекономічні контракти від 25.07.2022 №25072022 та від 24.01.2023 №0524012023, укладені з компанією експортером «POL-EXPORT»; від 02.02.2023 №0002022023 та від 26.01.2023 №0526012023, укладені з компанією експортером «FISH AND MEAT SPOLKA», рахунки-фактури (інвойси) від 07.02.2023 №FV2023/02/00117, від 21.02.2023 №FV2023/02/00171, від 21.02.2023 №FV2023/02/00171, від 07.03.2023 №FV2023/03/00187, від 19.04.2023 №FV2023/04/00249, від 29.03.2023 №FV-0039/23, від 13.04.2023 №FV-0061/23, платіжні інструкції в іноземній валюті від 29.03.2023 №66, від 13.04.2023 №20, листи від компаніїекспортера від 23.02.2023, від 09.02.2023, прайс-листи від 07.02.2023, від 21.02.2023, від 19.04.2023, від 29.03.2023, від 13.04.2023, митні декларації країни експорту від 08.02.2023 №23LTLC0100EK05D696, від 23.05.2023 №23LTLC0100EK07FB51, від 26.04.2023 №23LTLC0100EK1283D4, від 13.04.2023 №23SE603340140D95F5, від 13.07.2023 №23LTLC0100EK10BBF6, автотранспортні накладні (СМR) від 08.02.2023, від 22.02.2023 №016622, від 26.04.2023, від 28.03.2023, від 14.04.2023 №740634, сертифікати якості від 26.09.2022 №11166, від 12.12.2022, від 13.01.2023, від 01.02.2023, від 28.03.2022, від 10.03.2023, міжнародні ветеринарні сертифікати №LT0320148/174 від 08.02.2023, №LT0320311/241 від 22.02.2023, від 25.04.2023 №LT0326406/583, №LT0326406/584, №LT0326406/836, від 28.03.2023 №23100 326176, від 14.04.2023 від №LT0326284/L2-8404, декларації про походження товару №LT0320148/174 від 08.02.2023, №LT0320311/241 від 22.02.2023, від 25.04.2023 №LT0326406/583, №LT0326406/584, №LT0326406/836, від 28.03.2023, від 14.04.2023 від №LT0326284/L2-8404.

Доводи відповідача про те, що декларантом не було подано на витребування митного органу повного переліку первинних документів є безпідставними, оскільки останнім було надано усі документи передбачені ст. 53 МК України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом.

Судом першої інстанції слушно наголошено, що контрактами від 25.07.2022 №25072022, від 24.01.2023 №0524012023, від 02.02.2023 №0002022023 та від 26.01.2023 №0526012023 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.

В рахунках-фактурах (інвойсах) від 07.02.2023 №FV2023/02/00117, від 21.02.2023 №FV2023/02/00171, від 21.02.2023 №FV2023/02/00171, від 07.03.2023 №FV2023/03/00187, від 19.04.2023 №FV2023/04/00249, від 29.03.2023 №FV-0039/23, від 13.04.2023 №FV-0061/23 були визначені умови поставки товарів згідно з Правилами Інкотермс CPT Луцьк.

Ціна товару в рахунках-фактурах (інвойсах) від 07.02.2023 №FV2023/02/00117, від 21.02.2023 №FV2023/02/00171, від 21.02.2023 №FV2023/02/00171, від 07.03.2023 №FV2023/03/00187, від 19.04.2023 №FV2023/04/00249, від 29.03.2023 №FV-0039/23, від 13.04.2023 №FV-0061/23 відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205140011594U5 від 11.02.2023, №23UA205140015428U7 від 28.02.2023, №23UA205140034398U1 від 01.05.2023, №23UA205140026786U3 від 04.04.2023, від 18.04.2023 №23UA205140030388U2.

Оскільки доставка товару на умовах CPT UA Луцьк передбачає доставку продавцем товару за свій рахунок перевізнику або іншій особі та продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення, тому до митного оформлення позивач не повинен був подавати документи, що підтверджують вартість транспортування чи страхування.

Щодо виявлених митним органом у спірних рішеннях розбіжностей у числовому значенні, зазначеному в експортних деклараціях, які не відповідають ціні товару, зазначеній в рахунках-фактурах, слід зазначити, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другоїстатті 53 МК Українине є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостоїстатті 53 МК Україниїї декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Суд апеляційної інстанції констатує, що декларантом до кожної митної декларації були надані рахунки-фактури (інвойси), за якими здійснювалась відповідна операція. Так, рахунки-фактури є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належать до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

Також щодо різниці в ціні товару, яка зазначена в експортних деклараціях та заявлена в митних деклараціях суд бере до уваги, що в експортних деклараціях вказана статистична вартість, яка не вважається фактичною вартістю імпортованого товару.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що статистична вартість це - митна вартість товару в тисячах гривень, що заокруглюється за правилами заокруглення і використовується для статистичного обміну на митниці, така не є тотожною митній вартості товару. Водночас експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції вважає слушними покликання скаржника на Керівництво із заповнення Єдиного адміністративного документа (далі - ЄАД), розроблене Генеральним Директоратом TAXUD (номер документу TAXUD/1619/08), відповідно до якого графа 46 «статистична вартість» ЄАД має містити статистичну вартість. «Статистична вартість» означає вартість товарів на момент та у місці, де вони залишають територію країни - експортера - члена ЄС. Вона має базуватися на фактурній вартості товарів та має також включати допоміжні витрати, такі як транспорт, що відноситься до частини перевезення, яке проходить на статистичній території країни - члена ЄС, де відбувається експорт.

Отже, митна вартість товару, яка вказується декларантом у митній декларації при ввезенні товару на територію України, не може бути меншою за вартість товару, яка вказується в декларації країни відправлення, адже митна декларація країни відправлення - це оформлена в країні експорту товару митна декларація в митному режимі «експорт», яка містить, зокрема, показник «статистичної вартості».

Разом з тим, слід зазначити, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це в даному випадку обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

До того ж, згідно з частиною 3 статті 53 МК України, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом та подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.

Також не заслуговують на увагу твердження митного органу про те, що згідно з пунктом 6 контрактів від 24.01.2023 №0524012023, від 25.07.2022 №25072022 умови оплати вказуються в проформах-інвойсах.

Так, ввезення товарів на митну територію України відбувалось, зокрема, на підставі контрактів від 25.07.2022 №25072022 та від 24.01.2023 №0524012023, у яких відсутні положення щодо обов`язкового надання проформ-інвойсів, натомість, пункт 6 передбачає, що оплата за товар здійснюється на умовах, вказаних у інвойсі та може включати передоплату, оплату по факту та оплату з відстрочкою платежу.

До митного оформлення було долучено листи від компанії-експортера «POL-EXPORT» від 09.02.2023 та від 23.02.2023 (т.2 а.с.29 зворот, 98 зворот), де чітко стверджується, що ввезення товарів на підставі контракту від 25.07.2022 №25072022 відбувалось умовах відстрочки платежу після поставки, що спростовує сумніви представників митного органу з приводу обов`язкового подання платіжних документів до митного оформлення.

Щодо сумнівів митного органу з приводу відправника товару UAB «VPA LOGISTICS» GRIZGATVIOG.6 91286 KLAIPEDA (Литва), то у пункті 4 контракту №25072022 від 25.07.2022 міститься положення з приводу того, що вантажовідправником товарів може бути третя сторона. Саме цим пояснюється наявність у експортних митних деклараціях інформації про вказану компанію, що не суперечить із укладеним контрактом № 25072022 від 25.07.2022.

Судом першої інстанції правомірно не враховано доводів позивача про те, що компанія-експортер вправі відвантажувати товари зі своїх складів, орендованих морозильних камер, котрі знаходяться не тільки на території Польської Республіки, а й у інших країнах Європейського Союзу. Надання будь-яких договорів на право користування експортером холодильних камер на території країн Європейського Союзу чинним законодавством України не передбачено, окрім того, така інформація ніяким чином не впливає на рівень заявленої митної вартості товарів. Окрім того, умови доставки, що використовуються передбачають що вартість доставки включаються безпосередньо до митної вартості товарів, тому окремо позивачем не сплачуються.

Згідно зістаттею 929 Цивільного кодексу України(аналогічні приписи зазначені встатті 316 Господарського кодексу України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини першоїстатті 932 Цивільного кодексу Україниекспедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

З аналізу зазначених норм законодавства свідчить на користь висновку, що виконання перевезення може виконуватись експедитором як особисто, так і іншими, залученими експедитором особами - перевізниками, договори з якими експедитор може укладати від свого імені.

З урахуванням зазначеного, на думку суду, зазначення в автотранспортних накладних перевізником підприємства, яке не є стороною договору на транспортно-експедиторське обслуговування, не вважається порушенням договірних зобов`язань чи митного законодавства і не може бути підставою для не визнання митної вартості товару та її коригування.

При цьому відповідачем не обґрунтовано, яким чином вказані недоліки впливають на визначення митної вартості товару, враховуючи те, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для її визначення. СМR може бути джерелом відомостей про країну походження товару (частина дев`ята статті 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (частина друга статті 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (частина друга статті 221 МК України). Проте приписами МК України не передбачено, що СМR є джерелом відомостей про митну вартість товарів.

Окрім того, окремі недоліки у заповненні товарно-транспортної накладної не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів. Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

Також однією з підстав для здійснення коригування митної вартості товарів стало те, що подані прайс-листи містять інформацію не виробника товару, а відправника.

З цього приводу слід зазначити, що до митного оформлення щодо кожної поставки надавався документ з назвою «прейскурант (прайс-лист)». Подані прейскуранти (прайс-листи) оформлені на фірмовому бланку, в якому міститься інформація про вартість за одиницю (за один кілограм) товару. Прайс-листи оформлені для широкого кола осіб, адже не містять конкретного адресата, усі подані прейскуранти (прайс-листи) скріплені печатками та підписами посадових осіб компанії, тому не повинні викликати будь-яких сумнівів у їх належності.

При цьому до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція). Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності, наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, умов поставки, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі умови поставки.

Код документу 3014 (прайс-лист) справді передбачає, що такий документ має бути виданий виробником товару, однак наданий декларантом прайс-лист виданий експортером. Відображена у прайс-листі вартість товарів, в повній мірі відповідає тій вартості, що визначена у рахунках-фактурах щодо кожної поставки. В той же час, митним органом не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого саме експортером, ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару, за умови, що відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару, в повній мірі відповідає вартості, що визначена у поданих до митного оформлення рахунках-фактурах.

Із огляду на вище викладене, сам лише факт надання позивачем прайс-листа, виданого експортером, однак, із зазначенням коду 3014, не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару.

Таким чином, за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Рішеннями про коригування митної вартості товарів митну вартість імпортованого товару визначено за резервним методом згідно ст. 64 МК України.

При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано інформацію щодо рівня митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначених відповідно до раніше визнаних (визначених) митних вартостей.

Згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 08.02.2019 в справі №825/648/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Однак, зміст оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів не дає суду можливості встановити які складові вплинули на формування митним органом саме такої ціни, у ньому не наведено пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У ньому лише зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано.

Тобто, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що факт надання достатніх документів на підтвердження заявленої вартості зазначено митним органом в картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/000394 (т.1 а.с.42-43, т.2 а.с.86), №UA205140/2023/000668 (т.1 а.с.65-66, т.2 а.с.19), №UA205140/2023/001520 (т.1 а.с.83-84, т.2 а.с.60), №UA205140/2023/001194 (т.1 а.с.181, т.2 а.с.111), №UA205140/2023/001328 (т.1 а.с.192 зворот-193, т.2 а.с.38).

Таким чином, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Слід також зазначити, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року (справа №805/2713/16-а).

В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Подані декларантом відповідно до частини другою статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом з урахуванням умов поставки.

Відтак, рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 14.02.2023 №UA205140/2023/000048/2, від 01.03.2023 №UA205140/2023/000092/2, від 02.05.2023 №UA205140/2023/000272/2, від 05.04.2023 №UA205140/2023/000187/2, від 19.04.2023 №UA205140/2023/000226/2 не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ СОЛАР ТРЕЙДІНГ СІСТЕМ про визнання протиправним та скасування рішень Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 14.02.2023 №UA205140/2023/000048/2, від 01.03.2023 №UA205140/2023/000092/2, від 02.05.2023 №UA205140/2023/000272/2, від 05.04.2023 №UA205140/2023/000187/2, від 19.04.2023 №UA205140/2023/000226/2 є підставними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині постанови суду першої інстанції зазначається про розподіл судових витрат.

За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.1, п.2 ч.9 ст.139 КАС України).

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Склад та обсяг судових витрат визначено у частині 3 статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат відповідно до вимог частини сьомої цієї статті покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України".

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що підтверджують оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року (справа №826/4466/18), від 29 січня 2021 року (справа № 808/1436/18), від 27 січня 2022 року (справа №813/2241/18).

Суд апеляційної інстанції зауважує також, що у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20 вказано, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. На переконання колегії суддів, зазначені норми (статті 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

З матеріалів справи слідує, що позивачем клопотання про понесення судових витрат було заявлено у позовній заяві із одночасним наведення його розміру та наданням доказів їх понесення, тобто з дотриманням встановленого ч.7 ст. 139 КАС України строку.

Із наданих представником позивача доказів судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Крючковою Оленою Богданівною адвокатського бюро «Крючкова» на підставі договору №54-ЮП про надання правової допомоги. Вказаним договором передбачено, що адвокатське бюро бере на себе зобов`язання по наданню правової допомоги клієнту, здійснення захисту чи представництва клієнта, що включає комплекс юридичних послуг, у відповідності з умовами договору, а клієнт зобов`язується виконувати оплату таких послуг (т.1 а.с.174-179).

З акту приймання-передачі наданих послуг №430 (т.1 а.с.112) та попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу від 20.06.2023 №20/006-1 (т.1 а.с.112 зворот) слідує, що адвокатським бюро були надані послуги згідно із договором від 01.02.2023 №54-ЮП про надання правової допомоги щодо оскарження рішень Волинської митниці про коригування митної вартості товарів 14.02.2023 №UA205140/2023/000048/2, від 01.03.2023 №UA205140/2023/000092/2, від 02.05.2023 №UA205140/2023/000272/2, від 05.04.2023 №UA205140/2023/000187/2, від 19.04.2023 №UA205140/2023/000226/2. Загальна вартість наданих послуг становить 12000,00 грн та включає: ознайомлення керівника позивача із процесуальними правами та обов`язками щодо захисту прав та інтересів порушеного права 30 хв.; ознайомлення з оскаржуваними рішеннями про коригування митної вартості товарів та з товаросупровідними документами наданих клієнтом 1,5 год.; подання письмових пояснень на вимогу митного органу 1 год.; пошук інформації щодо контрагента в мережі Інтернет та перевірка правосуб`єктності учасників зовнішньоекономічної операції 1 год.; юридичний прогноз справи та детальний аналіз та вивчення фактичних обставин справи 1,5 год; складання стратегії представництва ТОВ «СОЛАР ТРЕЙДІНГ СІСТЕМ» у суді щодо зазначеної справи 1 год.; вивчення судової практики з відповідних правовідносин 2 год.; складання та подання вищевикладеної позовної заяви - 3 год.

Згідно із платіжною інструкцією від 20.06.2023 №455 (т.1 а.с.173) та на підставі рахунку від 19.06.223 №430 (т.1 а.с.211 зворот) позивач сплатив на користь адвокатського бюро 12000,00 грн за надання послуг правової допомоги.

Судом першої інстанції, частково задовольняючи вимоги заяви, враховано критерій реальності витрат на правничу допомогу адвоката (встановлення її дійсності та необхідності), а також критерій розумності та співмірності розміру цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З огляду на зміст спірних правовідносин та правове регулювання таких, з врахуванням наданих позивачем документів, враховуючи критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що витрати на правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 3000,00 грн є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції про їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Натомість, скаржником не спростовано стягнутого на користь позивача розміру понесених витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі №140/20719/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний


Суд	Восьмий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	02.07.2024
Оприлюднено	04.07.2024
Номер документу	120133277
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару

Судовий реєстр по справі —140/20719/23

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 02.07.2024 по справі 140/20719/23ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —140/20719/23

Постанова від 02.07.2024

Постанова
від 02.07.2024 по справі 140/20719/23
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД