Постанова

від 25.06.2024 по справі 500/6428/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/6428/23 пров. № А/857/7013/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Гудима Л.Я.,

за участі секретаря судового засідання Гриньків І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Почаївського Свято-Духівського чоловічого монастиря Української Православної церкви на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року про закриття провадження (суддя Дерех Н.В., м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом Почаївського Свято-Духівського чоловічого монастиря Української Православної церкви до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області про визнання дій протиправними та встановлення, фіксування у формі акта порушень в рамках договірних відносин,-

ВСТАНОВИВ:

Почаївський Свято-Духівський чоловічий монастир Української Православної церкви у жовтні 2023 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, в якому (з урахуванням уточненої редакції позовної заяви) просив визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Тернопільській області стосовно прийняття участі у роботі комісії створеної наказом філії "Кременецьке лісове господарство" від 24.04.2023 №88 та встановлення, фіксування у формі Акту обстеження, фактів порушень вимог законодавства Почаївським Свято-Духівським монастирем в рамках договірних відносин по Договору довгострокового користування лісами від 28.12.2012, укладеним між Державним підприємством "Кременецьке лісове господарство" та Почаївським Свято-Духівським монастирем.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 рокузакрити провадження в адміністративній справі за позовом Почаївського Свято-Духівського чоловічого монастиря Української Православної церкви до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області про визнання дій протиправними. Роз`яснено позивачу, що розгляд даного спору належить розглядати за правилами господарського судочинства.

Не погодившись з постановленою ухвалою суду першої інстанції її оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права., просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що предметом позову є саме визнання протиправними дій Державної екологічної інспекції у Тернопільській області стосовно прийняття участі у роботі комісії та складання акту обстеження, фактів порушень вимог законодавства. Вказує, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання протиправними дій Державної екологічної інспекції у Тернопільській області стосовно прийняття участі у роботі комісії створеної наказом філії ДП «Кременецьке лісове господарство» за своєю природою не є спором про відновлення майнових прав позивача, адже таке поновлення не пов`язане з виникненням або припиненням права на земельну ділянку. А є наслідком скасування неправомірного акту. Вважає, що вказаний спір не є спором про відновлення майнових прав позивача, оскільки таке поновлення не пов`язане з виникненням права на земельну лісову ділянку.

Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 28.12.2012 між Державним підприємством «Кременецьке лісове господарство» та Почаївським Свято-Духівським монастирем укладено Договір довгострокового користування лісами (надалі, Договір), згідно якого надано в строкове платне користування лісову ділянку загальної площею 6,0 га для освітньо-виховних та оздоровчих цілей.

24.04.2023 Філією "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства Державного агентства лісових ресурсів України прийнято Наказ №88 "Про створення комісії для обстеження частини земельної ділянки з кадастровим номером 6123488200:01:001:0225" (надалі, Наказ), пунктом 1 якого передбачено провести обстеження земельної ділянки в урочищі "Скит" Почаївського лісництва.

Як слідує з преамбули Наказу, метою такого є встановлення відповідності використання земельної ділянки наданої для освітньо-виховних та оздоровчих цілей площею 6,0 га Свято-Духівському монастирю.

Водночас, пунктом 2 Наказу передбачено для проведення обстеження земельної ділянки створити комісію у складі головного лісничого ОСОБА_1 , начальника відділу лісового господарства Шевчука С.В., майстра лісу Почаївського лісництва ОСОБА_2 .

Згідно пункту 3 Наказу, для проведення обстеження головному лісничому ОСОБА_1 підготувати лист для участі в роботі в комісії спеціалістів наступних організацій (за згодою): Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Управління екології та природних ресурсів Тернопільської ОВА, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області, Кременецький РВП ГУНП в Тернопільській області, Кременецька районна державна адміністрація, Голова Почаївської ОТГ, Почаївський Свято-Духівський монастир.

Комісією проведено вивчення документів та обстеження лісових ділянок на предмет дотримання умов використання довгострокового тимчасового користування лісами Почаївським Свято-Духівським монастирем наданих для освітньо-виховних та оздоровчих цілей згідно договору від 28.12.2012 та викладено висновки цієї комісії в Акті обстеження від 28.04.2023.

З даного Акту слідує, що за результатами вивчення документів та обстеження лісових ділянок, комісія просить розірвати договір на право довгострокового тимчасового користування лісам від 28.12.2012 за взаємною згодою сторін та повернути лісову ділянку загальною площею 6,0 га постійному лісокористувачу (власнику лісів).

Звертаючись до адміністративного суду, позивач враховує Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області, представник якої приймав участь у роботі вищезазначеної комісії, як суб`єкт владних повноважень, а тому дії Державної екологічної інспекції в Тернопільській області стосовно обстеження лісових ділянок, встановлення порушень вимог законодавства та їх фіксування у формі Акту обстеження порушує, на думку позивача, його права та інтереси, як законного користувача лісами.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на суб`єктний склад учасників спору, позовні вимоги Почаївського Свято-Духівського чоловічого монастиря Української Православної церкви слід розглядати у порядку господарського судочинства, оскільки спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача, а стосується захисту його приватних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16, а також в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/6396/17.

У постанові від 16.09.2020 у справі № 804/8836/17 при визначенні юрисдикції спору Велика Палата Верховного Суду зазначила:

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі № 640/4325/21.

У прохальній частині позовної заяви позивач просив визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Тернопільській області стосовно прийняття участі у роботі комісії створеної наказом філії "Кременецьке лісове господарство" від 24.04.2023 №88 та встановлення, фіксування Акту обстеження, фактів порушень вимог законодавства Почаївським Свято-Духівським монастирем в рамках договірних відносин по Договору довгострокового користування лісами від 28.12.2012, укладеним між Державним підприємством "Кременецьке лісове господарство" та Почаївським Свято-Духівським монастирем.

Позивач трактує дії уповноваженої особи Інспекції, стверджуючи, що мав місце захід державного нагляду (контролю), однак такі твердження є необґрунтованими на думку апеляційного суду.

В даному випадку, Інспекцією не проводився захід державного нагляду (контролю) відносно апелянта, не складались будь-які матеріали у відповідності до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Участь представника Інспекції у комісійному обстеженні не зачіпає законних прав, обов`язків та інтересів позивача, така діяльність не є здійсненням публічно-владних функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта суб`єкта владних повноважень не лає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції

Апеляційний суд погоджується,, прийняття участі відповідача у роботі комісії, яка створена Наказом юридичної особи, яка не є юридичною особою публічного права, не може розцінюватись як діяльність щодо публічно-владних управлінських функцій, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, а тому спір, який виник у зв`язку із діяльністю Державної екологічної інспекції у Тернопільській області у цій комісії, не слід розцінювати як публічно-правовий спір.

Тобто, така діяльність відповідача не є здійсненням ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.

Як вбачається з описової частини позовної заяви, даний спір зводиться до спору, що виник при виконанні Договору про право користування довгострокового тимчасового користування лісами від 28.12.2012, який укладений між ДП "Коременецьке лісове господарство (постійний лісокористувач, власник лісів (уповноважена ним особа) та тимчасовим лісокористувачем Почаївським Свято-Духівським чоловічим монастирем Української Православної церкви, яким постійний лісокористувач, власник лісів виділяє лісову ділянку загальною площею 6.0 га, а тимчасовий лісокористувач приймає в строкове платне користування лісову ділянку для освітньо-виховних та оздоровчих цілей, тобто, на думку суду, даний спір є спором тимчасового лісокористувача з приводу порушення його майнових прав та інтересів щодо тимчасового користування лісовою ділянкою.

Комісійним обстеженням відображено те, що позивачем на території об`єкта природно-заповідного фонду України, здійснюється господарська діяльність, яка порушує режим використання природно-заповідного фонду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі №359/3132/16-а, дійшла висновку, що якщо спір стосується права користування позивачем земельною ділянкою, а також пов`язаний із реалізацією позивачем права користування земельною ділянкою, у тому числі щодо проведення інвентаризації такої земельної ділянки, такий спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки є спір про цивільне право та має вирішуватися в залежності від суб`єктного складу учасників судового процесу в порядку цивільного чи господарського судочинства.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції в тому, що виходячи із суті спору, такий є спором щодо права користування лісовою ділянкою, тобто спором про право, вирішення якого не віднесено до компетенції адміністративного суду.

При цьому, підвідомчість господарських справ установлено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, за змістом пункту 6 частини 1 якої визначено, що справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Апеляційний суд резюмує, що з огляду на суб`єктний склад учасників спору, позовні вимоги Почаївського Свято-Духівського чоловічого монастиря Української Православної церкви слід розглядати у порядку господарського судочинства, оскільки спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача, а стосується захисту його приватних інтересів.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Почаївського Свято-Духівського чоловічого монастиря Української Православної церкви залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року про закриття провадження у справі №500/6428/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда Л. Я. Гудим Повне судове рішення складено 02.07.24