Постанова

від 25.06.2024 по справі 140/32485/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/32485/23 пров. № А/857/9162/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р.

представника позивача: Косендюк Я.А.

представника відповідача: Розкошнова Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Головного управління ДПС у Волинській області, Виробничо-комерційного приватного підприємства «Агропромтехцентр» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі № 140/32485/23 за адміністративним позовом Виробничо-комерційного приватного підприємства «Агропромтехцентр» до Головного управління ДПС у Волинській області, про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя в 1-й інстанції Смокович В.І.,

час ухвалення рішення 10 год. 46 хв.,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення 14.03.2024,-

В С Т А Н О В И В:

Виробничо-комерційне приватне підприємство «Агропромтехцентр» (далі - ВКПП «Агропромтехцентр», позивач, суб`єкт господарювання) звернулось із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 вересня 2023 року №0108350709 (В1) про завищення бюджетного відшкодування на суму 110 092 грн та штрафні санкції у сумі 11 009,20 грн; №0108360709 (В3) на суму на яку відмовлено у наданні бюджетного відшкодування частково в розмірі 1 58 6219 грн та №0108370709 (В4) про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду частково в розмірі 1 422 493 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року позов Виробничо-комерційного приватного підприємства «Агропромтехцентр» (45000, Волинська область, м. Ковель, вулиця Театральна, будинок 15, ЄДРПОУ 20133772) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 01 вересня 2023 року №0108350709 (В1) про завищення бюджетного відшкодування на суму 110 092 грн. та штрафні санкції у сумі 11 009,20 грн.; №0108360709 (В3) на суму на яку відмовлено у наданні бюджетного відшкодування частково в розмірі 158 6219 грн. та № 0108370709 (В4) про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду частково в розмірі 1 415 036,58 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Виробничо-комерційного приватного підприємства «Агропромтехцентр» судовий збір в 26775,83 грн. (двадцять шість тисяч сімсот сімдесят п`ять гривень 83 копійки).

З висновками суду першої інстанції не погодились позивач та відповідач.

Головне управління ДПС України у Волинській області звертаючись з апеляційною скаргою, обґрунтовує її порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Зокрема, зазначає про те, що заявлений позивачем до бюджетного відшкодування розмір ПДВ в сумі 110 091,93 грн з вартості придбаних ТМЦ від ТОВ «КПП ЦЕНТР» не підтверджується документально та свідчить про порушення податкового обліку.

Разом з тим зазначає, що наведені суми ПДВ не підтверджено (знято) з складу податкового кредиту за звітний період квітень 2023 року за результатами проведеної ГУ ДПС у Волинській області перевірки підприємства, оформленої актом від 17 липня 2023 року №11309/07-01/20133772.

Згідно відомостей бухгалтерського обліку ВКПП «АГРОПРОМТЕХЦЕНТР» та наявної податкової інформації встановлено, що виробництво піддонів з використання марки «ЕПАЛ» в овалі» підприємством в квітні-травні 2023 року здійснено виключно ТОВ «ВОЛИНЬ ПАЛЕТС» з його давальницької сировини в кількості 71 000 шт та 132 000 шт відповідно, а тому зазначення інших суб`єктів господарювання по ланцюгу постачання від ТОВ «ЄВРО ВУД ПРОЦЕССІНГ» через ТОВ «ФОКУС ДИСТРИБЬЮШН» до ВКПП «АГРОПРОМТЕХЦЕНТР» з оформленням видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та зареєстрованих податкових накладних зумовлює суто формальну (документальну ) участь задекларованих учасників господарських відносин. Апелянт вважає, що вказані обставини можуть свідчити про нереальність здійснення операцій з реалізації верстатів та сушильної камери від ТОВ «ФОКУС ДИСТРИБЬЮШН» для ВКПП «АГРОПРОМТЕХЦЕНТР» відповідно, про недостовірність даних первинних документів позивача щодо отримання товару, штучне формування показників податкових накладних ТОВ «ФОКУС ДИСТРИБЬЮШН» виключно з метою формування витрат й податкового кредиту, відсутність права на отримання бюджетного відшкодування на суму 1 586 219,00 грн, збитковість здійснених суб`єктом господарювання операцій з причин реалізації товару (робіт, послуг) за цінами нижчими за витрати понесені на їх надання, тобто встановлено, що ділова мета господарської операції є недобросовісною та, відповідно, вчинена поза межами господарської діяльності платника. Наведені обставини свідчать про неналежне з`ясування судом першої інстанції наслідків проведення податкової перевірки, визначення розміру податкового навантаження за результатами проведеної господарської діяльності позивача та ряду суб`єктів господарювання.

Просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Виробничо-комерційне приватне підприємство «Агропромтехцентр» звернулось з апеляційною скаргою в частині неправильного застосування судом першої інстанції пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту , пунктів 198.1 - 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України, щодо спростування висновків податкового органу про завищення суми від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на 1 422 493 грн., оскільки суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове визнання податкового повідомлення-рішення № 0108370709 (В4) про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду частково в розмірі 1 415 036,58 грн, у задоволені решти позовних вимог суд першої інстанції було відмовлено. Просить суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції в частині висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 01.09.2023 року № 0108370709 (В4) стосовно суми 7456,42 грн не обґрунтовано позивачем в частині підстав для скасування.

Заслухавши суддю доповідача, зміст поданих апеляційних скарг, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалам справи про те, що ВКПП «Агропромтехцентр» зареєстровано 06 січня 1995 року виконавчим комітетом Нововолинської міської ради. Взято на податковий облік 16 січня 1995 року за №236. З 14 липня 1997 року зареєстровано платником ПДВ.

Відповідно до підпункту 19-1.1.6 пункту 19-1.1. статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8, пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі ПК України), на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 18 липня 2023 року №1476-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ВКПП «Агропромтехцентр», щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року у податковій декларації з ПДВ від 20.06.2023 №9146344653 від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За наслідками проведення вищезазначеної перевірки ГУ ДПС у Волинській області було складено акт перевірки яким встановлено наступні порушення:

1. абзац «б» пункт 200.4, абзацу «в» пункт 200.14, пункт 200.1 статті 200 ПК України, підпункт 3 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на суму 110 092 грн;

2. пунктів 7-8, 10 П(с)БО 9 «Запаси», пункт 7, 11, 18 П(с)БО 16 «Витрати», пункт 44.1 статті 44 ПК України, та у відповідності норм абзац «в» пункту 200.14 статті 200 ПК України, відмовлено в отриманні задекларованої суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку на 158 6219 грн;

3. пункт 44.1 статті 44, пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1. статті 188, пункти 198.1-198.3, 198.6 статті 198, пункт 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, оскільки ним завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на 1422 493 грн (арк. спр. 19-34).

У зв`язку з встановленими під час перевірки порушеннями, на підставі акта перевірки, контролюючим органом було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 01 вересня 2023 року №0108350709 (В1) про завищення бюджетного відшкодування на суму 110 092 грн та штрафні санкції у сумі 11 009,20 грн (арк. спр. 11);

- від 01 вересня 2023 року №0108360709 (В3) на суму на яку відмовлено у наданні бюджетного відшкодування частково в розмірі 1586 219 грн (арк. спр. 13-14);

- від 01 вересня 2023 року №0108370709 (В4) про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду частково в розмірі 1422 493 грн (арк. спр. 15-17).

ВКПП «Агропромтехцентр» звернувся до суду про визнання протиправними винесені податкові повідомлення-рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна, податковим органом не доведено факт реалізації позивачем товару за ціною нижчою рівня звичайних цін і, відповідно, порушення норм закону при експорті самостійно виготовлених товарів. Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до сталої судової практики Верховного Суду (постанови від 16 липня 2019 року у справі № 805/686/17-а, від 12 липня 2019 року у справі № 808/109/18, від 09 липня 2019 року у справі №810/1762/16, які підтриманні постановами від 04 липня 2023 року у справі №380/905/21, від 21 лютого 2023 року у справі №804/6618/16, тощо) самостійно наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Щодо висновків податкового органу про те, що Податковим органом встановлено, що ВКПП «Агропромтехцентр» до бюджетного відшкодування віднесено ПДВ в сумі 110 091,93 грн з вартості придбаних ТМЦ від ТОВ «КПП ЦЕНТР» згідно податкових накладних, зазначених на сторінці 20-21 акта перевірки, суд першої інстанції зазначив, що наведені суми ПДВ не підтверджено (знято) з складу податкового кредиту за звітний період квітень 2023 року за результатами проведеної ГУ ДПС у Волинській області перевірки підприємства, оформленої актом від 17 липня 2023 року №11309/07- 01/20133772.

Крім того, рішеннями Волинського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року у справі №140/31759/23 визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 10 серпня 2023 року №0100000701, №0100010701, №0100020701, які були винесені на підставі акта перевірки від 17 липня 2023 року №11309/07-01/20133772 та мали відношення до зняття податковим органом заявленого за звітний період травень 2023 року до бюджетного відшкодування суми ПДВ у розмірі 110 091,93 грн та нарахуванню штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11009,20 грн, оскільки сума грошових зобов`язань у загальному розмірі 110 091,93 грн була неузгодженою, а тому не може вважатись податковим боргом й не може зменшувати заявлену суму бюджетного відшкодування, що вказує на протиправність податкового повідомлення-рішення від 01 вересня 2023 року №0108350709 на цю суму.

Колегія суддів вказує про наступне.

У зв`язку з встановленими під час перевірки порушеннями, на підставі акта перевірки, контролюючим органом було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 01 вересня 2023 року №0108350709 (В1) про завищення бюджетного відшкодування на суму 110 092 грн та штрафні санкції у сумі 11 009,20 грн (арк. спр. 11);

- від 01 вересня 2023 року №0108360709 (В3) на суму на яку відмовлено у наданні бюджетного відшкодування частково в розмірі 1 586 219 грн (арк. спр. 13-14);

- від 01 вересня 2023 року №0108370709 (В4) про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду частково в розмірі 1 422 493 грн (арк. спр. 15-17).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємств регулюється Розділом ІІІ ПК України.

Так, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

За приписами пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Розділом V ПК України визначено порядок нарахування та сплати податку на додану вартість.

За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Норми п. 198.6 ст. 198 ПК України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

В силу частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст. 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Наказу №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Судом першої інстанції встановлено, що ВКПП «Агропромтехцентр», як Ліцензіатом укладено із нерезидентом European Pallet Association e.V, EPAL (далі), Німеччина Ліцензійний Договір №UA-015 від 03 червня 2016 року згідно з яким EPAL забезпечує Ліцензіату просте право на використання марки «EPAL» в овалі» виключно на виробництво дерев`яних піддонів.

Позивачем під час проведення перевірки надано акти приймання ліцензійних послуг від 11 травня 2023 року на підтвердження того, що EPAL надав та Ліцензіат прийняв ліцензійних послуг відповідно до Ліцензійного Договору №UA-015 від 03 червня 2016 року та рахунку №202307324 від 11 травня 2023 року на суму 5 778,50 Євро; та до Рахунку №202307628 від 11 травня 2023 року на суму 3615,85 Євро що в еквіваленті становить всього 376 444,78 грн, згідно з якими визначено за квітень 2023 року вартість послуг: - ліцензійний збір (контроль скоб, використаних на вироблених європіддонах 96 970 шт) та плата за перевірку виробництва (інспекційних перевірок (3 візити інспектора) за квітень 2023 року на загальну суму 5 778,50 Євро або 231 650,20 грн. - на суму 3 615,85 Євро або 144 794,54 грн (ліцензійний платіж з надання EPAL контрольних скоб).

Контролюючим органом, у відповідності із Додатком №5 «Розрахунок некомпенсованих ВКПП «Агропромтехцентр» витрат, пов`язаних із надання послуг з виробництва для ТОВ «ВОЛИНЬ ПАЛЕТС» піддонів з маркою «EPAL» окрім вказаних скоб, встановлено не включення до некомпенсованих витрат 3 візити інспектора на загальну суму 37282,12 грн (в тому числі ПДВ на суму 7456,42 грн) (зворот арк. спр. 38).

Суд першої інстанції зазначив, що Позивач не представив письмових документів щодо спростування податкового порушення, встановленого актом перевірки. З вказаних підстав, судом першої інстанції було відмовлено в частині невключення ліцензійних витрат на загальну суму ПДВ 63664,00 грн, внаслідок чого податкове-повідомлення рішення від 01 вересня 2023 року №0108370709 (В4) на суму 7456,42 грн було визнано законним та таким що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки на стадії апеляційного розгляду було долучено представником позивача копію інвойса № 202307324 від 11.05.2023 року та Акт приймання ліцензійних послуг від 11.05.2023 на підтвердження вказаної обставини. З наданих суду апеляційної інстанції пояснень встановлено про те, що витрати на візити інспектора включались бухгалтерією у «скоби EPAL», оскільки візити інспектора включали також і перевірку якості піддонів та надання товариству переліку з визначеною кількістю скоб, за наслідками перевірки .

Відповідно, до «скоби EPAL» разом входить як сама її вартість, так і витрати на візити інспектора, а разом 0,06 Євро. З них вартість скоби становить 0,05 Євро, а візит інспектора відповідно 0.01 Євро , що підтверджується долученим інвойсом.

Разом з тим, судом першої інстанції не заперечується про те, «…що у відповідності до наказу від 01 грудня 2022 року позивачем «скоби EPAL» включені до витрат, що свідчить про безпідставність висновків контролюючого органу в цій частині».

У зв`язку із наведеним, висновки суду першої інстанції про те, що в частині порушення щодо невключення ліцензійних витрат на загальну суму ПДВ 63664,00 грн, податкове-повідомлення рішення від 01 вересня 2023 року №0108370709 (В4) на суму 7456,42 грн є законним та скасуванню не підлягає є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції вважає, що слід визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 01 вересня 2023 року № 0108370709 (В4) про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 1422493,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції в цій частині.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Виробничо-комерційного приватного підприємства «Агропромтехцентр» задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі № 140/32485/23 в частині відмовлених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 01 вересня 2023 року № 0108370709 (В4) про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду частково в розмірі 1415036,58 грн. скасувати та в цій частині прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 01 вересня 2023 року № 0108370709 (В4) про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 1422493,00 грн.

В решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі № 140/32485/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 02.07.24