Постанова

від 20.06.2024 по справі 914/15/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2024 р. Справа №914/15/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.04.2024 (суддя Мороз Н.В.) про закриття провадження

у справі № 914/15/24

за позовом Керівника Жовківської окружної прокуратури Львівської області, м. Жовква, Львівська область в інтересах держави

в особі Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, м. Жовква, Львівська область

до відповідача ОСОБА_1 , с. Волиця, Львівська область

про стягнення заборгованості за оренду землі у розмірі 500910,32 грн

за участю представників:

прокурор Максимовська С.С.

від позивача не з`явились

від відповідача Білан П.В.

01.01.2024 керівник Жовківської окружної прокуратури Львівської звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Жовківської міської ради Львівського району Львівської області про стягнення з Фізичної особи-підприємця Петруся Петра Петровича 500910,32 грн заборгованості за оренду землі.

Господарський суд Львівської області в ухвалі від 16.04.2024 закрив провадження у справі, оскільки встановив, що спір у цій справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, позаяк спірний договір підписаний з відповідачем, який є фізичною особою, що не була зареєстрована та не перебувала у статусі підприємця.

Заступник керівника Львівської обласної прокуратури не погодився з постановленою ухвалою місцевого господарського суду та оскаржив її в апеляційному порядку, покликаючись на неповне дослідження судом першої інстанції дійсних обставин справи. За твердженням прокурора суд не дослідив тієї обставини, що, набуваючи земельну ділянку в оренду для обслуговування АЗС, відповідач мав намір використовувати вказане майно у своїй господарській діяльності. Правовідносини, які виникли між позивачем (Жовківською районною адміністрацією) та відповідачем ( ОСОБА_1 ), мають ознаки саме господарських правовідносин, оскільки такі були засновані на договорі оренди земельної ділянки для обслуговування АЗС. Прокурор звертає увагу суду, що земельна ділянка була відведена ОСОБА_1 для обслуговування АЗС з автостоянкою великогабаритних автомобілів, яка мала працювати на платній основі в цілодобовому режимі, що однозначно підтверджує господарську діяльність відповідача на орендованій земельній ділянці.

Відповідач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи прокурора та вказав, що відповідач не є суб`єктом господарювання та не виступає у спірних правовідносинах як суб`єкт господарської діяльності, оскільки у реквізитах спірного договору значиться як фізична особа громадянин ОСОБА_1 . Позивач не подав суду жодних доказів здійснення відповідачем господарської діяльності на спірній земельній ділянці. Разом з тим, відповідач покликається на сформовану позицію Верховного Суду, відповідно до якої справи де предметом спору є правовідносини, які виникають з правочинів стороною яких є фізична особа не підлягають розгляду у порядку господарського судочинства. Таким чином, відповідач не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги прокурора та скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

В дане судове засідання прибули прокурор та представник відповідача, які підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити таке:

30.01.2013 між Жовківською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,5000 га для обслуговування будівель і споруд АЗС на 38 км автодороги Львів - Рава-Руська на території Глинської сільської ради Жовківського району Львівської області. Вказаний договір укладено на 49 років.

Земельна ділянка надана в оренду на підставі розпорядження голови Жовківської районної державної адміністрації за № 1027 від 18.11.2011 «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в оренду».

Рішенням сесії Жовківської районної ради за №36 від 22.11.2012 затверджено технічну документацію з визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що знаходиться на території Глинської сільської ради і передається в оренду ФОП Петрусю Петру Петровичу для обслуговування будівель і споруд АЗС, в сумі 345486,65 грн.

Згідно з проектом землеустрою щодо відведення ФОП Петрусю Петру Петровичу земельної ділянки для обслуговування будівель і споруд АЗС на 38 км автодороги Львів-Рава-Руська, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4622782100:02:000:0012, однак відомості про нього не були внесені або перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру, у зв`язку з чим лише 12.07.2021, на заяву (запит) ОСОБА_1 , за принципом екстериторіальності, Відділом у Підгаєцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області внесено відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру із присвоєнням їй кадастрового номеру 4622782100:03:000:0091.

Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (КВЦПЗ 12.1 1).

За твердженням позивача ОСОБА_1 фактично використовував вказану земельну ділянку з 2008 року, оскільки був власником будівлі АЗС, яка знаходиться на вказаній земельній ділянці, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна.

Право оренди ОСОБА_1 зареєстровано 25.04.2023 (інформація згідно відомостей з ДРРП).

Орендна плата за земельну ділянку ОСОБА_1 не сплачувалась і не сплачується, що слугувало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах Жовківської міської ради.

З огляду на суб`єктний склад учасників даного спору, встановленню підлягає визначення юрисдикції даного спору.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі Nє127/21764/17, від 23.03.2021 у справі 367/4695/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі за №646/6644/17 зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим, відповідно до ч. 1-2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа), що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.10.2022 у справі за № 922/1830/19.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність в законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права, про яке зазначається прокурором в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Отже, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 911/1834/18, від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Підприємництвом, за умовами ст. 42 ГК України, є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З аналізу змісту та підстав поданого позову вбачається, що спір між сторонами виник щодо стягнення коштів за користування земельною ділянкою, наданою в оренду для обслуговування об`єкта нерухомого майна - АЗС, яка була надана на підставі договору, який має ознаки господарського.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» від 25.04.2003 N 3 під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично і на власний ризик.

Варто зауважити, що відповідач отримав земельну ділянку із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення з цільовим її призначенням для обслуговування будівель та споруд АЗС, 1/3 якої (автозаправочної станції) набув за договором купівлі-продажу № 585 від 10.04.2001, а 2/3 - за договором дарування № 1056 від 13.05.2008 (а.с. 95-98, т. 2). Поруч з тим, в матеріалах справи наявні рішення ХІІІ сесії Глинської сілської ради Жовківського району від 25.11.2008 р за № 36, завдання на розроблення містобудівного обґрунтування, містобудівне обґрунтування, тощо, які свідчать про наявність будівель і споруд АЗС, і намір відповідача облаштувати автостоянку великовагових автомобів у с. Глинськ (а.с. 67-94, т. 2). Очевидно, що набуваючи земельну ділянку в оренду для обслуговування АЗС з розміщенням біля неї автомобільної стоянки великовагових автомобілів, відповідач мав намір використовувати її для ведення своєї господарської діяльності. Відтак, судова колегія вважає висновок місцевого господарського суду про закриття провадження у справі за неналежною підсудністю передчасним.

Відповідно до п 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, серед іншого, є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи (п. 1 ч. 1 ст. 280 ГПК України).

Керуючись ст. 269, 273, 275, 280, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури задоволити.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.04.2024 про закриття провадження у справі № 914/15/24 скасувати.

Справу передати до Господарського суду Львівської області для розгляду по суті.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 01.07.2024.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

СуддяН.А. Галушко

СуддяМ.Б. Желік