Постанова

від 19.06.2024 по справі 921/569/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2024 р. м. Львів Справа №921/569/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівВ.М. Гриців

О.В. Зварич

секретар судового засіданняЗалуцький Д.Т.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк, б/н і б/д (вх. № апеляційного суду 01-05/511/24 від 19.02.2024)

на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2024 року (суддя Хома С.О., повний текст рішення складено та підписано 02.02.2024, м. Тернопіль)

по розгляду заяви без номера від 17.07.2023 (вх. № 6087 від 21.07.2023) представника відповідача 2 - адвоката Осів Павла Володимировича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу

у справі №921/569/21

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТУС ТРЕЙД", м. Тернопіль, Тернопільська область

до відповідача 2 ОСОБА_1 , м. Тернопіль, Тернопільська область

до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю Тотус, м. Тернопіль, Тернопільська область

про стягнення солідарно заборгованості у сумі 2 558 088 грн. 60 коп., з яких 1 160 536 грн. 27 коп. - заборгованість за кредитом, 1 077 620 грн. 75 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 7 759 грн. 57 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором за період з 22.03.2011 по 22.09.2011 та 312 172, 01 грн. штрафу

за участю представників учасників процесу:

від позивача: не з`явились;

від відповідача 1: не з`явились;

від відповідача 2 в режимі відео конференції з Господарським судом Тернопільської області: Осів П.В. адвокат ( ордер серія ВО №1060028 від 12.09.2023);

від відповідача 3: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2023 позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК задоволено частково. Суд стягнув солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОТУС ТРЕЙД та Товариства з обмеженою відповідальністю ТОТУС на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК - 1 160 836, 35 грн, в тому числі: 794 848,48 грн заборгованість за кредитом; 365 987,87 грн заборгованість по процентах за користування кредитом. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОТУС ТРЕЙД на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК - 1 085 080,24 грн, в тому числі: 365 687,79 грн заборгованість за кредитом; 711 632,88 грн заборгованість по процентах за користування кредитом; 7 759,57 грн пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором за період з 22.03.2011 по 22.09.2011. У вимогах Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості - відмовлено. В частині вимог Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОТУС про солідарне стягнення 1 085 080,24 грн, в тому числі: 365 687,79 грн заборгованість за кредитом; 711 632,88 грн заборгованість по процентах за користування кредитом; 7 759,57 грн пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором за період з 22.03.2011 по 22.09.2011 - відмовлено. В задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 312 172,01 грн відмовлено. Судові витрати покладено на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі 921/569/21 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк б/н від 04.08.2023 (вх. № 01-05/2565/23 від 08.08.2023) залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2023 у справі № 921/569/21 залишено без змін.

21.07.2023 на поштову адресу суду першої інстанції від представника відповідача 2 надійшла заява, б/н від 17.07.2023 (вх. №6087 від 21.07.2023) про ухвалення додаткового рішення, в якій просило суд: ухвалити у справі №921/569/21 додаткове рішення, яким вирішити питання про відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу; приєднано до матеріалів справи: копію договору про надання правничої допомоги №13/12 від 13.12.2021; копію акту прийому-передачі наданих правничих послуг від 14.07.2023.

Додатковим рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2024 року заяву без номера від 17.07.2023 (вх. № 6087 від 21.07.2023) представника відповідача - 2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №921/569/21- задоволено; стягнуто з позивача Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на користь ОСОБА_1 - 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката Осів Павла Володимировича.

Позивач АТ КБ «Приватбанк», не погодившись з винесеним додатковим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що таке прийнято з порушенням норм процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме :

-скаржник звертає увагу на те, що суд без достатніх доказів, за відсутності доказів, які б підтверджували внесення коштів на рахунок адвоката ухвалив рішення про задоволення стягнення витрат на правничу допомогу;

-також, відмічає, скаржник, що сторонами, згідно умов договору №12/13 від 13.12.2021 досягнуто згоди, щодо підписання двостороннього акту в засвідчення факту надання адвокатом правничої допомоги клієнту, яка б відповідала гонорару адвоката у фіксованій сумі 30 000,00 грн.

Відповідно до цього, просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.01.2024 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Представник відповідача 2 ОСОБА_1 адвокат Осів П.В. у відзиві, б/н від 04.03.2024 (вх. № апеляційного суду 01-04/1703/24 від 11.03.2024) на апеляційну скаргу заперечує доводи такої, вказуючи про те, що сторонами на виконання умов договору від 13.12.2021 №12/13 підписано акт прийому-передачі наданих послуг від 14.07.2023 на суму 30 000,00 грн. При цьому, сторонами враховано положення п.3.2. договору , відповідно до якого за надання правничої допомоги , передбаченої предметом цього договору, клієнт виплачує адвокату гонорар : у суді першої інстанції у фіксованому розмірі 30 000,00 грн., не залежно від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Вказує, що зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, постанові від 10.11.2022 у справі № 640/24023/21 постанові від 18.08.2022 у справі №340/323/21. Акт прийому-передачі наданих правничих послуг від 14.07.2023 містить опис робіт (наданих послуг), затрачений час та вартість робіт (наданих послуг). Щодо відсутності доказів несплати витрат на правові послуги в сумі 30 000,00 грн. , то вказує, що відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу незалежно від того, чи уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Крім цього відмічає, що позивач отримавши докази, які підтверджують розмір витрат на правничу допомогу (у тому числі деталізований акт прийому-передачі наданих послуг не надав суду клопотання про зменшення розміру витрат та не обґрунтував жодного пункту, щодо відсутності необхідності виду послуги, завищення обсягу тощо. Відповідно до цього просить прийняти постанову про залишення додаткового рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.01.2024 у справі №921/569/21 без змін, а апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» без задоволення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 (головуючий суддя Малех І.Б., судді Гриців В.М., Зварич О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк, б/н і б/д (вх. № апеляційного суду 01-05/511/24 від 19.02.2024) на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2024 року у справі №921/569/21; витребувано матеріали справи №921/569/21 в Господарського суду Тернопільської області.

20.03.2024 в канцелярію суду поступили матеріали справи №921/569/21.

В подальшому, ухвалою суду від 21.03.2024 розгляд справи призначено в судове засідання на 03.04.2024 .

02.04.2024 в канцелярію суду від представника позивача (скаржника) надійшла заява про участь в режимі відеоконференції, яке судовою колегією залишено без розгляду, в звя`язку з пропуском строку на подання такого встановленого ч.8 ст. 197 ГПК України (дане відображено в ухвалі суду про відкладення від 03.04.2024).

03.04.2024 від представника відповідача 2 через систему електронний суд надійшло клопотання про стягнення судових витрат, б/н від 02.04.2024 (вх. № апеляційного суду 01-04/2311/24 від 03.04.2024), в якій вказує, що Оконський С.С., як відповідач, понесе витрати на отримання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції в сумі 20 000,00 грн. Вказує, що, докази будуть подані в строки встановлені ч.8 ст. 129 ГПК України. Дане клопотання мотивоване положеннями ст. ст. 16, 123, 126, 129 ГПК України.

Ухвалою суду 03.04.2024 розгляд справи відкладено в судове засідання на 24.04.2024, з підстав наведених в такій.

В подальшому розгляд справи 24.04.2024 відкладено на 15.05.2024, а 15.05.2024 на 05.06.2024, з підстав наведених в ухвалах суду.

04.06.2024 від представника відповідача 2 поступили додаткові пояснення у справі, б/н від 03.06.2024 (вх. № апеляційного суду 01-04/3778/24 від 04.06.2024).

Судове засідання 05.06.2024 у справі №921/569/21 не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги по всій території України.

Відтак, ухвалою суду від 05.06.2024 розгляд справи №921/569/21 призначено в судове засідання на 19.06.2024.

Учасники процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, шляхом доставлення ухвали суду від 05.06.2024 до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками, які підписані відповідальним працівником суду та містяться в матеріалах справи.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивом на неї та додатковими поясненнями, оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача 2, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність додаткового рішення Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2024 року у справі №921/569/21 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Натомість, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (п. 5 ч. 1 ст. 237, п. 2 ч. 5 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, згідно з частиною 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Ця норма кореспондується з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частин 2, 3 статті 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 у справі №917/304/21);

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18).

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №907/850/22.

Матеріалами справи встановлено, що під час розгляду справи №921/569/21 представник відповідача 2 у відзиві, б/н від 13.12.2021 (Т-1, а.с.167-175), зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат , які відповідач очікує понести в зв`язку з розглядом справи , а саме 30 000,00 грн.

20.06.2023 до місцевого господарського суду від представника відповідача 2 поступила заява про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, б/н від 20.06.2024 (Т-3, а.с.31-32), де вказує, що ОСОБА_1 , як відповідач, понесе витрати на отримання професійної правничої допомоги в сумі 30 000,00 грн., при цьому вказує, що докази будуть подані в строки визначені ч.8 ст. 129 ГПК України. Просить, стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 суму витрат понесених на отримання професійної правничої допомогр в розмірі 30 000,00 грн.

Рішення Господарським судом Тернопільської області в даній справі прийнято 10.07.2023.

17.07.2023 представником відповідача 2 через відділення пошти направлено до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, б/н від 17.07.2023, згідно якої просить ухвалити в даній справі додаткове рішення, яким вирішити питання про відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу (Т-3, а.с.77-79). Просить приєднати до матеріалів справи: копію договору про надання правничої допомоги №13/12 від 13.12.2021; копію акту прийому-передачі наданих правничих послуг від 14.07.2023.

Представником в суді першої інстанції від відповідача 2 був адвокат Осів Павло Володимирович на підставі ордеру серія ВО № 1028081 від 13.12.2021 (Т-1, а.с.112), який видано на підставі договору про надання правової допомоги №13/12 від 12.12.2021.

13.12.2021 між адвокатом Осів Павлом Володимировичем та Оконським С.С. укладено договір про надання правничої допомоги № 13/12 (Т-3, а.с.81-82), згідно п.1.1. якого адвокат зобов`язується забезпечити надання правничої допомоги клієнту, а саме, захист прав клієнта у справі №921/569/21. Клієнт, в свою чергу, зобов`язується, в порядку та на умовах, передбачених цим договором, оплатити надану правничу допомогу адвокату в порядку, розмірах та строки передбачені цим договором.

За надання правничої допомоги, передбаченої предметом цього договору, клієнт виплачує адвокату гонорар, розмір якого визначається відповідно до акту прийому - передачі наданої правничої допомоги, що підписується обома сторонами.

Для визначення розміру гонорару сторони використовують наступний спосіб: за надання правничої допомоги. Передбаченої предметом цього договору, клієнт виплачує адвокату гонорар: у суді першої інстанції у фіксованому розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень (не залежно від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу) (п.3.2. Договору).

Відповідно до акту прийому-передачі наданих правничих послуг від 14.07.2023 до договору № 13/12 про надання правничої допомоги від 13.12.2021 адвокатом Осів Павлом Володимировичем, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.05.2018 серії ТР №000295, виданого Радою адвокатів Тернопільської області, надано ОСОБА_1 послуги в повному обсязі з дотриманням умов договору про надання правової допомоги.

В акті прийому-передачі наданих послуг від 14.07.2023 до договору №13/12 про надання правничої допомоги від 13.12.2021 (Т-3, а.с.80) вказано, що при визначенні розміру оплати на правничу допомогу сторони керувались п.3.2. договору , відповідно до якого за надання правничої допомоги у суді першої інстанції клієнт виплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі 30 000,00 грн. (не залежно від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу). Адвокат надав в клієнт прийняв наступні правничі послуги:

1). ознайомлення з матеріалами позовної заяви у справі №921/569/21 1 година;

2) пошук та вивчення судової практики, для підготовки та складання відзиву нак позов , письмових пояснень, заяв 2 години;

3). складання відзиву на позов (із запитаннями позивачу) 9 сторінок 3 години;

4). складення письмових пояснень - 2 години;

5). складання заяви від 07.12.2022 0,5 години;

6). складання письмових пояснень 2 години;

7) складання заяви про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, 0,25 години;

8). Складання заяви про ухвалення додаткового рішення 1 година;

9). Участь у 16 (шістнадцяти) підготовчих/судових засіданнях

що разом , складає 30 000,00 грн. Сторони погодились, що послуги надані адвокатом повністю та відповідно до доручення клієнта , претензій та зауважень у клієнта немає.

Суд апеляційної інстанції відмічає, що сторонам договору про надання правничої допомоги №13/12 встановлено розмір гонорару адвоката у фіксованому розмірі 30 000,00 грн. і такий не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником відповідача 2.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, від 10.11.2022 у справі №640/24023/21, від 18.08.2022 у справі №340/323/21.

Крім цього в матеріалах справи наявний акт прийому-передачі наданих послуг від 14.07.2023 до договору №13/12 про надання правничої допомоги від 13.12.2021 (Т-3, а.с.80), який описано вище і в такому чітко вказано та визначено які роботи проводились адвокатом із вставленим часом.

Щодо твердження скаржника про те, що суд першої інстанції без достатніх доказів, за відсутності доказів, які б підтверджували внесення коштів на рахунок адвоката ухвалив рішення про задоволення стягнення витрат на правничу допомогу.

Дане спростовується, тим, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено дане встановлено положеннями п.1 ч.2 ст. 126 ГПК України.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд апеляційної інстанції відмічає, що позивач отримавши докази, які підтверджують розмір витрат на правничу допомогу, у тому числі деталізований акт приймання-передачі наданих послуг) не подав суду клопотання про зменшення розміру витрат та не обґрунтував жодного пункту акту щодо відсутності необхідності виду послуги, завищення обсягу та інше.

З врахуванням наведеного, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що за результатами дослідження поданих відповідачем 2 доказів, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, наявними визнано підстави для задоволення заяви представника відповідача 2 та присудження до стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 30 000,00 грн. Даний розмір витрат є співмірним із складністю справи і в той же час не є надмірним тягарем для позивача. Предметом спору було стягнення солідарно з відповідачів 2 558 088,60 грн.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, додаткове рішення Господарського суд Тернопільської області від 31.01.2024 2023 року у справі №921/569/21 належить залишити без змін, а апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 114, 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк, б/н і б/д (вх. № апеляційного суду 01-05/511/24 від 19.02.2024) залишити без задоволення.

2.Додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2024 року у справі №921/569/21 - залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

4.Матеріали справи №921/569/21 повернути Господарському суду Тернопільської області.

Повний текст постанови складено та підписано 01.07.2024.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяВ.М. Гриців

СуддяО.В. Зварич