Постанова

від 25.06.2024 по справі 916/5758/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/5758/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: І.Г. Філінюка, С.В. Таран,

секретар судового засідання: К.А. Арустамян,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Т.М. Нейкова

від Міністерства оборони України: А.В. Єрмаков

від Товариства з обмеженою відповідальністю «НМ Транспорт»: Е.Д. Будилко

від Концерну «Військторгсервіс» в особі філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс»: К.Л. Михайленко

від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 (суддя С.В. Літвінов, м.Одеса, повний текст складено 06.05.2024) про залишення позову без розгляду

у справі №916/5758/23

за позовом керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до відповідачів:

1)Товариства з обмеженою відповідальністю «НМ Транспорт»;

2)Концерну «Військторгсервіс» в особі філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

про визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Коротка історія справи

У грудні 2023 року керівник Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «НМ Транспорт» та до Концерну «Військторгсервіс» в особі філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс» про визнання договору недійсним та зобов`язання звільнити приміщення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.02.2024 залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

26.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «НМ Транспорт» надійшло клопотання про залишення позову без розгляду з підстав порушення прокуратурою порядку, встановленого частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду від 29.04.2024 позов керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України залишено без розгляду.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що Міністерству оборони України стало відомо від прокуратури про нібито порушення інтересів держави у листопаді 2023 року, проте до суду прокуратура звернулась вже в грудні 2023 року. Тобто прокуратура не надала Міністерству оборони України розумного часу для здійснення перевірки виявлених нею фактів та відповідного реагування на них. Відповідно Міністерство оборони України фактично було позбавлено можливості протягом розумного строку перевірити обставини, зазначені керівником прокуратури у його листі від 02.11.2023, та за необхідності подати до суду позов, що не надає можливості підтвердити достатність підстав для звернення до суду прокурором з даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України.

Також судом зазначено, що позивачем через Управління корпоративної політики належним чином здійснюються заходи щодо захисту інтересів держави, а саме, врегульовуються питання користування державним майном Міністерства оборони суб`єктами господарювання відповідно до вимог діючого законодавства, надаються відповідні доручення стосовно договірних відносин, а тому прокуратура у даному випадку не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду та відповідно замінювати належного суб`єкта владних повноважень Міністерство оборони України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку що, прокуратурою не підтверджено бездіяльності Міноборони щодо захисту інтересів держави, що виключає можливість представництва інтересів прокурором, з огляду на що наявні правові підстави для залишення позовної заяви керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухвалою суду, заступник керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що у листопаді 2023 року Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону проводилось вивчення з питань додержання вимог діючого законодавства України під час укладення та виконання договорів військовими частинами, підприємствами, установами, організаціями, які належать до сфери управління Міністерства оборони України (запит вих.№5-4-6735вих-23 від 02.11.2023). Окрім того, спеціалізованою прокуратурою здійснюється нагляд у формі процесуального керівництва під час досудового розслідування Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області кримінального провадження №42023164110000059 від 21.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 Кримінального кодексу України за фактом можливого зловживання службовим становищем посадовими особами філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс». 20.11.2023 на адресу спеціалізованої прокуратури надійшла відповідь Управління корпоративної політики Міністерства оборони України, з якого вбачається, що Концерн «Військторгсервіс» листом від 13.11.2023 А603/1620 повідомив Управління, що договори, укладені філією «Південна» Концерну «Військторгсервіс» не порушують встановленого законодавством порядку використання державного майна, яке закріплено на праві повного господарського відання за Концерном «Військторгсервіс», а у разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами, Управління просило вжити заходів, спрямованих на захист інтересів Міністерства оборони України.

Отже, як вказав апелянт, суд в оскаржуваній ухвалі не звернув уваги на те, що висновок щодо відсутності порушень встановленого законодавством порядку використання державного майна зроблений саме із відповіді Концерну «Військторгсервіс» в особі філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс», і позивач просив у разі виявлення порушень вжити заходів, спрямованих на захист інтересів держави.

Позиція філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс» щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 1793/24/Д3 від 19.06.2024) філія «Південна» Концерну «Військторгсервіс» просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги філія «Південна» Концерну «Військторгсервіс» стверджує про те, що прокуратура звернулась до Міністерства оборони України 02.11.2023, а з відповідним позовом до місцевого господарського суду 26.12.2023 отже не надавши розумний строк для самостійного захисту інтересів та можливості вирішення питання в позасудовому порядку. Також філія «Південна» Концерну «Військторгсервіс» вважає, що прокурор на власну користь трактує зміст листа Управління корпоративної політики Міністерства оборони України від 17.11.2023 вх.№220/73/3367, ігноруючи при цьому, що Концерном у наведеному листі було зазначено, що договори не порушують встановленого законодавством порядку використання державного майна.

Позиція Товариства з обмеженою відповідальністю «НМ Транспорт» щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 1793/24/Д4 від 19.06.2024) Товариство з обмеженою відповідальністю «НМ Транспорт» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НМ Транспорт» зазначає, що Міністерство оборони України через свій компетентний орган не просило прокуратуру захистити інтереси держави, а лише пропонувало останній здійснити захист інтересів Міністерства оборони України у випадку вчинення посадовими особами протиправних дій, відповідно правові підстави для захисту інтересів прокуратурою Міністерства оборони України були відсутні. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що прокуратура у своєму листі від 02.11.2023 адресованому Міністерству оборони України не ставила питання останньому чому ним не оскаржувався спірний договір та чи притягувався будь-хто до відповідальності за нездійснення захисту інтересів держави, а лише зазначала про вже прийняте нею рішення про звернення до суду із відповідним позовом.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована Південно-західним апеляційним господарським судом 14.05.2024 за вх.№1793/24.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В.Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 про залишення позову без розгляду у справі №916/5758/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/5758/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

28.05.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/5758/23.

Між тим, 03.06.2024 суддя учасник колегії суддів К.В. Богатир подав заяву про самовідвід, яка була задоволена Південно-західним апеляційним господарським судом ухвалою від 04.06.2024, з огляду на що справу №916/5758/23 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2024 для розгляду справи №916/5758/23 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: І.Г. Філінюка, С.В. Таран.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2024 прийнято апеляційну скаргу заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 про залишення позову без розгляду у справі №916/5758/23 до провадження у зміненому складі колегії суддів: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів І.Г. Філінюка, С.В. Таран. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 про залишення позову без розгляду у справі №916/5758/23. Встановлено учасникам справи строк до 20.06.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 20.06.2024 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попередити учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду. Призначено розгляд апеляційної скарги на 25.06.2024 о 12:30 год.

У судовому засіданні, яке відбулось 25.06.2024, представники сторін надали усні пояснення, відповідно до яких підтримали свої правові позиції у справі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

Керівник Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «НМ Транспорт» та Концерн «Військторгсервіс» в особі Філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс» з позовною заявою про визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити певні дії. Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що укладений відповідачами договір про надання послуг є удаваним, що вчинений з метою приховати іншій правочин (договір оренди), який в свою чергу укладено поза встановленою законом процедурою, без відповідних погоджень та дозволів.

На обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у цій справі прокурор зазначає, що звертався до Міністерства оборони України з листом від 02.11.2023 року №5-4-6735ВИХ-23, яким звертав увагу на порушення кримінального провадження №42023164110000059 від 21.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 Кримінального кодексу України за фактом можливого зловживання службовим становищем посадовими особами філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс», у тому числі щодо укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю «НМ Транспорт» договору від 01.09.2022 року №ВКС-1007 про надання послуг розміщення майна ,а також у цьому листі повідомила, що нею буде подана до суду позовна заява в інтересах Міністерства оборони України до Концерну «Військторгсервіс» в особі філії «Південна» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «НМ Транспорт» про визнання недійсним договору щодо надання послуг, який на думку прокуратури є прихованою орендою.

Прокурор наполягає, що станом на 20.12.2023 року Міністерством оборони України заходи щодо захисту інтересів держави не вжито, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень.

Залишаючи відповідну позовну заяву прокурора без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що Міністерству оборони України стало відомо від прокуратури про нібито порушення інтересів держави у листопаді 2023 року, проте до суду прокуратура звернулась вже в грудні 2023 року, отже прокуратура не надала Міністерству оборони України розумного часу для здійснення перевірки виявлених нею фактів та відповідного реагування на них, що позбавило Міністерство оборони України можливості протягом розумного строку перевірити обставини, зазначені керівником прокуратури у його листі від 02.11.2023, та за необхідності подати до суду позов, що не надає можливості підтвердити достатність підстав для звернення до суду прокурором з даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, а також судом встановлено, що прокуратурою не підтверджено бездіяльності Міноборони щодо захисту інтересів держави, що виключає можливість представництва інтересів прокурором.

Позиція суду апеляційної інстанції

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками Господарського суду Одеської області з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30.09.2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме, Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частина перша статті 2 Закону).

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Росії»).

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави (наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою) у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтерес держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005р., заява №61517/00, п. 27).

Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Враховуючи викладене, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частина друга статті 129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 року у справі № 924/1256/17.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частина третя, четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц зазначила, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

При цьому судова колегія звертає увагу, що за висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, при вирішенні справ за позовами прокурора, який звертається до суду в інтересах держави в особі компетентного органу, необхідно враховувати таке.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про оборону України» Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

Згідно з Указом Президента України від 15.12.1999 №1572/99 «Про систему центральних органів виконавчої влади», до системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності.

Відповідно до пункту 5 Положення про Міністерство оборони України, на Міністерство оборони України покладено обов`язок організовувати планово-фінансову роботу в апарату Міноборони, на підприємствах, в установах і організаціях, які належать до сфери його управління, здійснювати контроль за використанням фінансових та матеріальних ресурсів, забезпечувати організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку.

Зі змісту вищенаведених приписів вбачається, що Міністерство оборони України є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Матеріалами справи підтверджено, що обґрунтовуючи підстави для представництва прокурором держави в особі Міністерства оборони України у позовній заяві у даній справі, прокурор зазначає, що укладений між сторонами спірний договір причиняє шкоду економічним інтересам держави, проте Міністерство оборони України, як орган, уповноважений державою на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення ефективного та цільового використання бюджетних коштів, як сторона правочину та винагододобувач, у спірних правовідносинах, не вживало ефективних заходів, направлених на захист інтересів держави шляхом усунення порушень Цивільного кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна», допущених при укладенні між відповідачами оскаржуваного правочину.

Вказані доводи прокурора колегія суддів приймає як належні.

Поряд з цим, матеріалами справи підтверджено, що Одеська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону зверталась до позивача листом від 02.11.2023 року №5-4-6735ВИХ-23, в якому звернула увагу на порушення кримінального провадження №42023164110000059 від 21.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 Кримінального кодексу України за фактом можливого зловживання службовим становищем посадовими особами Філії «Південна» Концерну «Військторгсервіс», у тому чисі щодо укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю «НМ Транспорт» договору від 01.09.2022 №ВКС-1007 про надання послуг розміщення майна, а також у цьому листі повідомила, що нею буде подана до суду позовна заява в інтересах Міністерства оборони України до Концерну «Військторгсервіс» в особі Філії «Південна» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «НМ Транспорт» про визнання недійсним договору щодо надання послуг, який на думку прокуратури є прихованою орендою.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку, лист від 02.11.2023 №5-4-6735ВИХ-23, направлений прокурором на адресу Міністерства оборони України є підтвердженням належного додержання прокурором вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо попереднього повідомлення позивача про намір представляти його інтереси під час захисту прав держави.

При цьому, посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на ненадання Міністерству оборони України розумного строку для самостійного захисту інтересів, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що Міністерство оборони України не було позбавлено можливості відреагувати належним чином на лист прокурора шляхом подання позову до місцевого господарського суду, та мало, вочевидь, достатньо часу (майже два календарних місяці) для реагування на стверджувані прокурором порушення, що, в свою чергу може вважатися достатнім та розумним строком з урахуванням обставин справи.

В свою чергу Управління корпоративної політики Міністерства оборони України листом від 17.11.2023 року №220/73/3367 повідомило Одеську спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону, що за інформацією Концерну «Військторгсервіс» договір укладений Філією «Південна» Концерну не порушує встановленого законодавством порядку використання державного майна, яке закріплене на праві повного господарського відання за Концерном «Війсьторгсервіс» та що у разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами, управління просить вжити заходів спрямованих на захист інтересів Міністерства оборони України.

Верховний Суд у постанові від 30.06.2021 у справі № 915/1338/20 зазначив, що розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Зважаючи на вказане та значимість порушення інтересів держави у даному випадку, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу - Міністерства оборони України, колегія суддів вважає, що у прокурора у даному випадку наявні підстави для представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України та дотримано розумний строк для здійснення позивачем перевірки виявлених прокуратурою фактів та відповідного реагування на них.

Висновки суду апеляційної інстанції

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04.12.1995). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04.12.1995 та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10.04.2003).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії» від 28.10.1998).

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак оскаржуване судове рішення таким вимогам процесуального закону не відповідає, а залишення судом першої інстанції позову без розгляду не відповідає вимогам процесуального законодавства.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Частиною третьою статті 271 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Отже, з огляду на встановлені апеляційним судом обставини відсутності підстав для залишення позову без розгляду, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції спір по суті не розглядався, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 269-271, 275, 277, 281-284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 про залишення позову без розгляду у справі №916/5758/23 скасувати.

Матеріали справи №916/5758/23 направити для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.07.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

Суддя І.Г. Філінюк

СуддяС.В. Таран