Постанова

від 25.06.2024 по справі 910/11335/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2024 р.- Справа№ 910/11335/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Явтушенко О.А.

від відповідача 1: Блінов С.І.;

від відповідача 2: не з`явились

від третіх осіб 1-2: не з`явились

при розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства "БАНК "ПОРТАЛ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024, повний текст рішення складено 15.02.2024

у справі № 910/11335/23 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ"

до 1. Акціонерного товариства "БАНК "ПОРТАЛ"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНС-РЕМОНТ"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2:

1) Товариство з додатковою відповідальністю "КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕРБЗАВОД"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "РКДЗ"

про визнання права власності та припинення обтяження

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Акціонерного товариства "БАНК "ПОРТАЛ" (далі-відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНС-РЕМОНТ" (далі-відповідач-2) про визнання права власності та припинення обтяження на магістральний тепловоз 2М62 №1271 1986 року випуску у складі секцій А, секцій Б.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/11335/23 позовні вимоги задоволено. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «М-ЛИТ» право власності на магістральний тепловоз 2М62 №1271 1986 року випуску у складі секцій А, секції Б, який перебуває на зберіганні у ТОВ «М- ЛИТ» та знаходиться за місцезнаходженням ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод». Припинено (знято) обтяження у вигляді застави рухомого майна та виключено запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Стягнуто з Акціонерного товариства "БАНК "ПОРТАЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" судового збору у розмірі 62 499,55 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНС-РЕМОНТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" судового збору у розмірі 62 499,55 грн.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/11335/23, Акціонерне товариство "БАНК "ПОРТАЛ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 за справою № 910/11335/23, та рахувати його з 16 лютого 2024 року (із дня отримання повного тексту судового рішення, відповідно строк апеляційного оскарження спливає 07.03.2024). Прийняти до розгляду цю апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/11335/23 та розглянути її в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Виключити із числа доказів, не брати до уваги та повернути ТОВ «М-ЛИТ» копії звітів про технічний стан тепловоза серії М62 1271-1 та М62 1271-2, які надійшли до суду разом із відповіддю на відзив, підписаною директором ТОВ «М-ЛИТ» Є. С. Поповим 28.09.2023 (клопотання додається). Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 за справою №910/11335/23, яким задоволено позов ТОВ «М-ЛИТ» до АТ «БАНК «ПОРТАЛ», ТОВ «УКРТРАНС-РЕМОНТ», визнано за ТОВ «М-ЛИТ» право власності на магістральний тепловоз 2М62 №1271, 1986 року випуску, у складі секцій А, секції Б, який перебуває на зберіганні у ТОВ «М-ЛИТ» та знаходиться за місцезнаходженням ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод» (м. Полтава, вул. Гайового, 30), припинені (зняті) обтяження у вигляді застави рухомого майна та виключений запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо об`єкту обтяження - тепловоза двохсекційного типу 2М62, у складі секція А, секція Б, номер 1271, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Усі судові витрати у справі покласти на позивача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/11335/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11335/23. Відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Акціонерного товариства "БАНК "ПОРТАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/11335/23 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "БАНК "ПОРТАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/11335/23 залишено без руху.

17.04.2024 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжні інструкції № 1054 від 06.03.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "БАНК "ПОРТАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/11335/23, розгляд якої призначено на 04.06.2024.

Розгляд апеляційної скарги відбувався в судових засіданнях, зокрема 04.06.2024 та 25.06.2024 за участю учасників апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 оголошено перерву у розгляді справи № 910/11335/23 за апеляційною Акціонерного товариства "БАНК "ПОРТАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 до 25.06.2024.

В судове засідання 25.06.2024 з?явились представники позивача та відповідача 1. Стосовно повідомлення сторін, щодо дати (25.06.2024) та часу судового засідання, Північний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Щодо повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНС-РЕМОНТ". Ухвали Північного апеляційного господарського суду було надіслано за адресою: Україна, 01042, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІОАННА ПАВЛА ІІ, будинок 4/6, корпус А, офіс 914 (вказана адреса є місцем реєстрації особи згідно витягу, здійсненого судом). Надіслані судом ухвали повернулись на адресу суду із відміткою: «за закінченням терміну зберігання». Водночас, судом було здійснено усі можливі дії з метою належного повідомлення сторони про час та місце судового засідання.

Щодо повідомлення Товариство з додатковою відповідальністю "КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕРБЗАВОД". Учасник апеляційного провадження отримав ухвалу від 04.06.2024, яку було доставлено до електронного кабінету 06.06.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа від 07.06.2024, яка долучена до матеріалів справи. Тобто в порядку ст. 242 ГПК України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 належним чином повідомлена була щодо дати (25.06.2024) та часу судового засідання.

Щодо повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "РКДЗ". Ухвалу Північного апеляційного господарського суду було надіслано за адресою: вул. Білоцерківська, 1, с-ще Рокитне, Київська обл., Білоцерківський р-н, 09601. Поштове повідомлення було вручено 19.06.2024, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення №є0600270679642.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в них доводів

Апелянт не погоджується з рішенням місцевого господарського суду, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, що обґрунтовується наступним.

Так, банк вважає, що оскаржуване рішення суду від 17.01.2024 не ґрунтується на засадах верховенства права, не є законним і обґрунтованим, через що підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення - про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції припинив обтяження майна заставою попри наявність судового рішення, яке набрало законної сили - постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 за справою №910/19290/21, котрою відмовлено в задоволенні позову ТОВ «М-ЛИТ» до АТ «БАНК «ПОРТАЛ», ТОВ «УКРТРАНС-РЕМОНТ» про визнання недійсним договору застави № 25 від 29.04.2016 та про припинення обтяження.

Таким чином, оскарженим рішенням від 17.01.2024 суд першої інстанції фактично позбавив банк права застави на тепловоз, попри наявність чинного договору застави № 25 від 29.04.2016. При цьому, суд першої інстанції не навів жодного обґрунтування такого рішення.

Окрім цього, апелянт зазначив, що банк не є власником Тепловоза серії М62 і ніколи не заявляв про наявність у нього права власності на вказане рухоме майно. Для банку взагалі не має значення, хто є власником Тепловоза М62, який перебуває в заставі банку.

При цьому, суд першої інстанції в оскарженому рішенні дійшов до висновку, що ТОВ «УКРТРАНС-РЕМОНТ» не мав права укладати договір застави № 25 від 29.04.2016, проте помилково не застосував до спірних правовідносин вищенаведену ч. 2 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів», внаслідок чого безпідставно припинив (зняв) обтяження у вигляді застави рухомого майна та виключив запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна стосовно Тепловоза М62.

Водночас, за доводами скаржника, суд першої інстанції навіть не встановив, чи були зареєстровані у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна будь-які інші (попередні) обтяження на момент державної реєстрації обтяження Тепловоза заставою на підставі договору застави №25 від 29.04.2016, і не послався на норму права, котра б дозволяла припинити обтяження за чинним договором застави.

Також, скаржник вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зробив безпідставний висновок, що позовні вимоги про припинення обтяження на тепловоз є похідними від вимог про визнання права власності на спірне майно відповідно до статті 392 ЦК України. Таке твердження суперечить сталій судовій практиці і не базується на нормах чинного законодавства.

А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові повністю.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Позивач зазначив, що обставини передання в заставу тепловозу та, відповідно, укладення договору застави № 25 від 29.04.2016 року не відповідають дійсності, оскільки тепловоз двохсекційний типу 2М62, заводський №1271, рік побудови 1986, належить ТОВ "М-ЛИТ" та ніколи ним не передавався в заставу АТ "Банк "Портал", тому не може бути предметом договору застави № 25 від 29.04.2016 року. А враховуючи, що тепловоз двохсекційний типу 2М62, заводський №1271, рік побудови 1986, з 21.03.2016 року належить ТОВ «М- ЛИТ», ніколи ним не відчужувався та тим паче - не передавався в заставу AT «БАНК «ПОРТАЛ», укладений між ТОВ «УКРТРАНС-РЕМОНТ» та ПАТ «БАНК «ПОРТАЛ» договір застави №25 від 29.04.2019 року, ТОВ «М-ЛИТ» оскаржило до суду.

Також, за твердженням позивача, в межах справи №910/19290/21 судовими рішеннями встановлено, що укладений між ТОВ «УКРТРАНС-РЕМОНТ» та ПАТ «БАНК «ПОРТАЛ» договір застави №25 від 29.04.2019 року за своїм змістом суперечить вимогам ст. 583 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про заставу», оскільки на момент укладення договору застави № 25 від 29.04.2016 року власником Тепловозу було ТОВ «М-ЛИТ».

Таким чином, позивач зазначив, що обидві вказані юридичні особи (відповідачі) вважають магістральний тепловоз №1271 (секції А, Б), модель 2М62, 1986 року випуску власністю ТОВ «УКРТРАНС- РЕМОНТ» та у зв`язку з цим - заставним на підставі договору застави №25 від 29.04.2016 року. На теперішній час невизнання вказаними юридичними особами права власності ТОВ «М-ЛИТ» на вказаний тепловоз має наслідком втручання у мирне володіння майном позивача та порушення його права власності.

А тому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення через необґрунтованість.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, 21.03.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранс-ремонт" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №2/2016, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язується продати (передати у власність), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити: магістральний тепловоз №1271 (секція А, Б), моделі 2М62, 1986 року випуску, після капітального ремонту в об`ємі КР-1, у кількості 1 (однієї) одиниці.

30.03.2016 року між сторонами договору укладено акт прийому-передачі тепловоза по договору купівлі-продажу №2/2016 від 21.03.2016 року, відповідно до якого продавець передав у власність, а покупець прийняв наступний товар: магістральний тепловоз №1271 (секція А, Б), моделі 2М62, 1986 року випуску, бувший у використанні, після капітального ремонту в об`ємі КР-1, у кількості 1 (однієї) шт вартістю 10 000 000,00 грн.

31.03.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранс-ремонт" (комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" (комітент) укладено договір комісії №03/2016, відповідно до п.1.1 якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату від свого імені укласти за рахунок комітента договір щодо купівлі-продажу магістрального тепловоза №1271 (секція А, Б), моделі 2М62, 1986 року випуску, після капітального ремонту в об`ємі КР-1 у кількості 1 (однієї) одиниці.

Відповідно до п.1.2 договору комісії мінімальна ціна продажу тепловоза становить 14 352 000 грн., у тому числі ПДВ 20% - 2 392 000,00 грн.

Комісіонер отримує від комітента виключне (ексклюзивне) право продажу тепловоза на території України та за її межами терміном до 30 травня 2016 року (п.1.4 договору комісії).

Згідно з п.2.1.2 договору комісії комісіонер відповідно до цього договору зобов`язується: прийняти у комітента тепловоз, призначений для продажу відповідно до умов цього договору, в строк до 11 квітня 2016р., та вжити всіх необхідних заходів для його належного збереження.

Комісіонер зобов`язаний виконати доручення щодо продажу в строк до 30 травня 2016р. (п.7.1 договору комісії).

31.03.2016 року між сторонами договору підписано акт прийому-передачі тепловоза по договору комісії №03/2016 від 31.03.2016, відповідно до умов якого комітент передав для подальшого продажу, а комісіонер прийняв наступний товар: магістральний тепловоз №1271 (секція А, Б), моделі 2М62, 1986 року випуску, бувший у використанні, після капітального ремонту в об`ємі КР-1, у кількості 1 (однієї) шт вартістю 14 352 000,00 грн.

В подальшому між сторонами 19.12.2018 року укладено додаткову угоду №4 до договору комісії №03/2016 від 31.03.2016, якою сторонами внесено зміни до п.1.4 та 7.1 договору комісії та виклали їх в наступній редакції:

п. 1.4 комісіонер отримує від комітента виключне (ексклюзивне) право продажу тепловоза на території України та за її межами терміном до 01.07.2019р.

п.7.1 комісіонер зобов`язаний виконати доручення щодо продажу в строк до 01.07.2019р.

У зв`язку з неотримання від комісіонера звіту про виконання умов договору комісії, позивач звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс-ремонт" з вимогою вих. №195 від 04.11.2019 щодо повернення тепловоза.

Однак, як зазначено позивачем, належним йому магістральний тепловоз №1271 (секція А, Б), модель 2М62, 1986 року випуску товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранс-ремонт" повернутий не був, а натомість його було виявлено правоохоронними органами із перебитим номером на 1274 у локомотивному депо м. Коростень.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Суд апеляційної інстанції зазначає що згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Разом з цим, виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільним правами законом встановлена його непорушність (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Відповідно до цієї ж норми закону ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що між сторонами у справі наявні судові спори.

Щодо доводів апелянта про неправильне застосування норм матеріального права (зокрема, cудом першої інстанції помилково не застосовано до спірних правовідносин ч. 2 ст. 10 та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів»), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «УКРТРАНС-РЕМОНТ» в забезпечення виконання своїх зобов`язань за договором кредиту, укладеного між цим товариством та ПАТ «БАНК «ПОРТАЛ», уклало з банком договір застави № 25 від 29.04.2016 року, відповідно до умов якого ТОВ «УКРТРАНС-РЕМОНТ» як заставодавець передало в заставу банку нібито належне йому майно, а саме тепловоз двохсекційний типу 2М62, заводський №1271, рік побудови 1986, у складі:- секція А та секція Б.

Разом, з цим рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі № 910/19290/21 за позовом ТОВ «М-ЛИТ» до AT «БАНК «ПОРТАЛ», ТОВ «УКРТРАНС-РЕМОНТ», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТДВ «КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕБЗАВОД», ТОВ «РКДЗ» про визнання договору застави № 25 від 29.04.2016 недійсним, позов ТОВ «М-ЛИТ» було задоволено повністю, визнано недійсним договір застави № 25, укладений між ТОВ «УКРТРАНС-РЕМОНТ» та AT «БАНК «ПОРТАЛ» від 29.04.2016 року. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15 листопада 2022 року у справі № 910/19290/21 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 року; ухвалено нове рішення, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «М-ЛИТ» відмовлено повністю з підстави пропуску строку позовної давності.

Ухвалою від 16 лютого 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду закрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «М-ЛИТ» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі №910/19290/21.

В цій частині суд апеляційної інстанції враховує, що в межах господарської справи №910/19290/21 судовими рішеннями встановлено, що укладений між ТОВ «УКРТРАНС-РЕМОНТ» та ПАТ «БАНК «ПОРТАЛ» договір застави №25 від 29.04.2019 року за своїм змістом суперечить вимогам ст. 583 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про заставу», оскільки на момент укладення договору застави № 25 від 29.04.2016 року власником Тепловозу було ТОВ «М-ЛИТ». Водночас, такий договір не було визнано недійсним, а заставу не припинено.

Тому доводи відзиву з посиланням на порушення права на мирне володіння майном - фактично є незгодою з резолютивною частиною судового рішення та не приймається судом апеляційної інстанції як підстава для задоволення позову, виходячи із принципу правової визначеності, а також через наступне.

В цій частині суд апеляційної інстанції також враховує доводи скаржника з посиланням на ч. 2 ст. 10 та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів».

Так, відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів» (в редакції, чинній на момент передачі майна в заставу) у разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.

Разом з цим, відповідно до ст. 12 вказаного Закону взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

А тому, суд апеляційної інстанції приймає, як обґрунтовані доводи апелянта про неправомірне зняття застави на спірне майно (що було передано в заставу за договором № 25 від 29.04.2016 та який є діючим на сьогодні) з урахуванням вказаних вище норма матеріального права.

Щодо доводів апелянта про нез`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а саме: (судовими рішеннями за господарськими справами №910/10580/20 та №910/10715/20 встановлено), що Тепловоз 2М62 №1271 був проданий посекційно третім особам, а згідно з наданими банком доказами тепловоз 1271 не знаходиться за місцезнаходженням ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішенням Господарського суду м. Києва від 09.02.2021 у справі №910/10715/20 за позовом Акціонерного товариства «БАНК «ПОРТАЛ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС-РЕМОНТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «РКДЗ» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна визнано недійсним договір купівлі-продажу №6/2017 від 23.05.2017, укладений між ТОВ «УКРТРАНС-РЕМОНТ» та ТОВ «РКДЗ»; зобов`язано ТОВ «РКДЗ» повернути ТОВ «УКРТРАНС-РЕМОНТ» майно: магістральний тепловоз моделі М62 №1271-2, 1986 року випуску.

В мотивувальній частині рішення судом першої інстанції було встановлено, що факт отримання відповідачем-2 за спірним договором майна: магістрального тепловозу моделі М62 № 1271-2, 1986 року випуску, що був виготовлений внаслідок переобладнання тепловозу двохсекційного типу 2М62, рік побудови 1986, у складі: секція А заводський номер №5476, секція Б, заводський №5475 (предмет застави по договору застави № 25 від 29.04.2016) в два інші тепловози типу М62, рік побудови 1986, заводські №1271-1 та №1271-2, матеріалами справи підтверджений та жодною із сторін не оспорюється. Зазначений факт підтверджувався представниками позивача і відповідача 1 в судових засіданнях.

А також, рішенням Господарського суду м. Києва від 03.12.2020 року у справі №910/10580/20 за позовною заявою Акціонерного товариства «БАНК «ПОРТАЛ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНС-РЕМОНТ» та Товариства з додатковою відповідальністю «КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕБЗАВОД» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна визнано недійсним договір купівлі-продажу №5/2017 від 23.05.2017 р., укладений між ТОВ «УКРТРАНС-РЕМОНТ» та ТОВ «КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕБЗАВОД»; зобов`язано ТОВ «КОРОСТЕНСЬКИЙ ЩЕБЗАВОД» повернути ТОВ «УКРТРАНС- РЕМОНТ» майно: магістральний тепловоз моделі М62 № 1271-1, 1986 року випуску, отримане за договором купівлі-продажу № 5/2017 від 23.05.2017 р., стягнуто з ТОВ «УКРТРАНС-РЕМОНТ» на користь Акціонерного товариства «БАНК «ПОРТАЛ» судові витрати.

В мотивувальній частині рішення судом було зазначено наступне: «щодо доводів відповідача-2 про те, що внаслідок переобладнання тепловозу двосекційного типу 2М62, рік побудови 1986, у складі: секція А, секція Б, заводський №1271 в два інші тепловози типу М62, рік побудови 1986, заводські №1271-1 та №1271-2, мали б бути зареєстровані відповідні зміни в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, чого не було зроблено, що з урахуванням ст. 19 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» свідчить про відсутність обтяження на тепловози типу М62, рік побудови 1986, заводські №1271-1 та №1271-2. Проте, згідно вимог ст. 13 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі якщо зміна відомостей про обтяження відбулася за ініціативою боржника без відома обтяжувача, обтяжувач зобов`язаний зареєструвати відповідну зміну відомостей про обтяження протягом п`яти днів із дня отримання від боржника письмового повідомлення про таку зміну відомостей. Якщо таке повідомлення не було отримане обтяжувачем, він не несе відповідальності за відсутність реєстрації зміни відомостей про обтяження. У зв`язку з тим, що відповідач-1 не повідомив позивача про те, що ним здійснено перетворення (переобладнання) предмета застави, реєстрація змін в предметі обтяження не була обов`язковою для обтяжувача в силу ст. 13 цього закону».

Таким чином, як при розгляді господарської справи №910/10580/20, так і при розряді справи №910/10715/20 було встановлено факт переобладнання тепловозу двохсекційного типу 2М62, рік побудови 1986, у складі: секція А заводський номер №5476, секція Б, заводський №5475 (предмет застави по договору застави № 25 від 29.04.2016) в два інші тепловози типу М62, рік побудови 1986, заводські №1271-1 та №1271-2.

В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає про наявність в матеріалах справи доказів, які підтверджують переробку спірного майна, так до суду першої інстанції було подано звіт про технічний стан тепловоза серії М62 (№1271-1), а також звіт про технічний стан тепловоза серії М62 (№1271-2). У вказаних звітах зазначено про наявність розбіжностей у маркуванні та данних, що містяться у формулярах тепловоза. В цій частині відхиляються доводи скаржника про неможливість врахування таких звітів, оскільки вони були подані у визначений процесуальний порядок, а тому підлягають врахуванню.

Окрім цього, судом апеляційної інстанції враховано, що 14.11.2019 постановою Коростенської місцевої прокуратури про визнання речовими доказами від 15.02.2021 тепловоз №2М62-1274, що мав першочерговий номер 2М62-1271 та належить ТОВ "М-ЛИТ" визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12019060060001402 від 14.11.2019 та передано на відповідальне зберігання власнику - ТОВ "М-ЛИТ", встановивши місце зберігання за адресою: м. Полтава, вул. Гайового, 30.

В цій частині суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими та такими, що підтверджені судовими рішеннями доводи скаржника про переобладнання спірного майна, які не заперечив позивач у розумінні.

Разом з цим, ст. 332 ЦК України передбачено, що переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на нову річ і зобов`язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість. Право власності на рухому річ, створену особою шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу за його бажанням, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, судовими рішення (у вказаних справах) було підтверджено здійснення переробки спірного майна. Разом з цим, звертаючись з позовом у даній справі (виходячи із підстав та предметом позову), позивач просив визнати право власності та припинити обтяження на магістральний тепловоз 2М62 №1271 1986 року випуску у складі секцій А, секцій Б. При цьому, жодних доказів існування вказаного майна в стані, яке було на момент укладення договору купівлі-продажу №2/2016 від 21.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранс-ремонт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" матеріали справи в розумінні ст. 75 ГПК України не містять. Водночас, з урахуванням встановлення факту переробки майна є помилковою позиція позивача щодо того, на яке саме майно може бути визнано право власності (на те, яке існувало на момент укладення договору купівлі-продажу №2/2016). Тоді як право власності на перероблене майно, деталі, тощо, про що зазначено в судових рішеннях у справах: №910/10580/20, №910/10715/20, позивач право власності визнати не просив і вказане не входить до предмету доведення, виходячи з підстав та предмету позову в даній справі. В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що відмова в позові по іншій справі - не є втручанням в мирне володіння майном особи в розумінні статті першої Першого протоколу, через що відхиляються і доводи відзив у на апеляційну скаргу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що на підставі невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також через неправильне застосування норм матеріального права - рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового - про відмову в позові.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. (п. 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

9. Судові витрати

Згідно з положеннями ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на позивача.

Керуючись ст. 2, 4, 269, 270, ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги.

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "БАНК "ПОРТАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/11335/23 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/11335/23 - скасувати. В задоволенні позову відмовити повністю.

3. Судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покласти на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" (вул. Електрометалургів 300, м. Нікополь, Дніпропетровська обл., 53221; ідентифікаційний код 39195133) на користь Акціонерного товариства "БАНК "ПОРТАЛ" (пр-т. Перемоги 5-А, м. Київ, 01135; ідентифікаційний код 38870739) 145 457 (сто сорок п`ять тисяч чотириста п`ятдесят сім) грн. 00 коп судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Справу повернути до суду першої інстанції, доручивши йому видачу наказу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 287 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.07.2024.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич