Рішення

від 29.06.2010 по справі 5/114-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2010 р.                                                                          Справа № 5/114-10

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом

Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Енергодар

до

Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2,           м. Переяслав-Хмельницький  

про

стягнення  10002,62 грн.

за участю представників:

позивача:

ОСОБА_3 –дов. від 02.12.2009р. № 7730

відповідача:

не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

          суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (далі –позивач) до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (далі –відповідач) про стягнення 10002,62 грн., з яких 7764,69 грн. основного боргу, 793,70 грн. пені, 776,47 грн. штрафу та 667,76 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 25.05.2010р. в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 01.06.2009р. № 535 (далі – договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов’язується поставити товар, а відповідач –покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості і в строки, передбачені даним договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент, кількість та вартість товару, що поставляється, вказується у накладних на товар.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що поставка товарів здійснюється постачальником окремими партіями, в межах наявного у нього асортименту, протягом строку дії договору на підставі замовлень покупця. Замовлення передається по факсу, електронній пошті, через торгового представника постачальника, або у інший спосіб, прийнятний для сторін.

Згідно п. 4.4 договору оплата в розмірі ціни партії прийнятого товару має бути перерахована покупцем на поточний рахунок продавця або внесена готівкою в його касу протягом шести календарних днів з моменту отримання товару.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до кінця року, але у будь –якому випадку до моменту остаточного виконання обома сторонами зобов’язань по ньому (п. 7.10 договору).

На виконання умов договору позивач по видатковій накладній від 21.08.2009р. № БрV-022584 поставив відповідачу товар на загальну суму 9195,44 грн., а відповідач вказаний товар отримав. Зазначені накладна підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін, завірена копія якої залучені до матеріалів справи.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар по зазначеній накладній сплативши позивачу 480,75 грн. та на підставі накладної № БрV-025798 від 15.09.2009р. здійснив часткове повернення товару на суму 950 грн. За таки обставин за відповідачем рахується борг в розмірі 7764,69 грн. –різниця між перерахованими коштами і вартістю повернутого товару та загальною вартістю поставленого товару.

Розмір вказаної заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, згідно якого сальдо на користь позивача станом на 31.01.2010р. складає 7764,69 грн. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що  покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, в зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 7764,69 грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 7764,69 грн.  заборгованості за поставлений товар.

Оскільки відповідачем було порушено строки виконання зобов’язання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар позивач на підставі п. 5.1 договору просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату поставленого товару, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки, яка за розрахунком позивача за період з 27.10.2009р. по 26.04.2010р. складає 793,70 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.  

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за 182 дні (шість місяців) виходячи із подвійної облікової ставки НБУ з дня початку строку прострочення.

Сторони у справі в п. 4.4 договору встановили порядок розрахунків за поставлений товар, за яким оплата в розмірі ціни партії прийнятого товару має бути перерахована покупцем на поточний рахунок продавця або внесена готівкою в його касу протягом шести календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідач отримав товар 21.08.2009р. Таким чином останній день оплати припадає на 27.08.2009р. Отже початок строку прострочення починається з 28.08.2009р.

З огляду на зазначене та враховуючи вимог частини 6 ст. 232 ГК України  нарахування пені за прострочення оплати товару припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, тобто 25.02.2010р. Таким чином, позивач безпідставно здійснив нарахування пені за період з 26.02.2010р. по 26.04.2010р.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням зазначених вище норм чинного законодавства, зокрема, вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та не виходячи за межи заявлених позовних вимог стягненню підлягає пеня нарахована на прострочену суму боргу починаючи с дати визначеної позивачем у розрахунку пені з 27.10.2009р. по 25.02.2010р. в розмірі 532,04 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє.

          Також, позивач на підставі п. 5.2 договору просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу більш ніж на 30 календарних днів.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За розрахунком позивача штраф складає  776,47 грн. Здійснений позивачем  розрахунок  штрафу відповідає  вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, за порушення строків виконання грошового зобов’язання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати від простроченої суми нараховані за період з 27.08.2009р. по 26.04.2010р. складають  667,76  грн.

Разом з тим згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом з врахуванням рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р стягненню підлягають інфляційні втрати з простроченої суми боргу за період прострочення з 28.08.2009р. по 26.04.2010р. в розмірі 644,47 грн.

В решті вимог щодо заявленої до стягнення сумі інфляційних втрат суд відмовляє.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 7764,69 грн. основного боргу, 644,47 грн. інфляційних втрат, 776,47 грн. штрафу та 532,04 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача, оскільки спір виник в наслідок його неправомірних дій.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (08400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (71500, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 7764 (сім тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 69 коп. заборгованості, 644 (шістсот сорок чотири) грн. 47 коп. інфляційних втрат, 776 (сімсот сімдесят шість) грн. 47 коп. штрафу, 532 (п’ятсот тридцять дві) грн. 04 коп. пені, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                          Подоляк Ю.В.