Рішення

від 29.06.2010 по справі 5/106-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2010 р.                                                                          Справа № 5/106-10

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом

Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

до

Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Вишгород

про

стягнення 23972,78 грн.

за участю представників:

позивача:

не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

відповідача:

не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

          суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (далі –позивач) до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (далі –відповідач) про стягнення 23972,78 грн., з яких 22841,00 грн. основного боргу, 628,60 грн. пені, 411,19 грн. інфляційних втрат та 91,99 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач відзиву на позовну заяву не надіслав.

На день розгляду справи від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд задовольняє клопотання позивача та вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір постачання від 14.12.2009р.           № 45 (далі –договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов’язується передати у власність відповідача товар, а відповідач –покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору одиниця виміру кількості товару та загальна кількість зазначається в накладеній.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що постачання товару здійснюється транспортом постачальника на склад покупця. Постачальник зобов’язується доставити товар покупцю на протязі 3-х днів з моменту прийняття замовлення.

Згідно п. 4.2 договору ціни на товар та загальна сума товару, що відпускається, встановлюється окремо на кожну партію товару і вказується в накладних.

У пункті 5.1 договору сторони визначили що оплата товару здійснюється протягом 21 дня з моменту одержання товару покупцем.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до моменту його остаточного виконання до 31.12.2010р. (п. 7.1 договору).

На виконання умов договору позивач по видатковій накладній від 15.02.2010р. поставив відповідачу товар на загальну суму 22841 грн., а відповідач вказаний товар отримав. Зазначені накладна підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені печатками позивача та відповідача. Оригінал зазначеної накладної досліджений в судовому засіданні під час розгляду справ та завірена копія її залучені до матеріалів справи.

Разом з тим відповідач свої зобов’язання щодо здійснення розрахунку за отриманий товар не виконав, в зв’язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 22841 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що  покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, у зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 22841 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості  відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 22841 грн.  заборгованості за поставлений товар.

Оскільки на протязі строку дії договору відповідачем було порушено строки виконання зобов’язання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за період прострочення з 09.03.2010р. по 22.04.2010р. складають 411,19 грн., три проценти річних з простроченої суми за вказаний період складають 91,99 грн.

Разом з тим згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом з врахуванням рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р стягненню підлягають інфляційні втрати з простроченої суми боргу за період прострочення визначений позивачем в розрахунку інфляційних втрат з 09.03.2010р. по 22.04.2010р. в розмірі 137,05 грн., три проценти річних з простроченої суми боргу за період прострочення визначений позивачем в розрахунку 3% річних з 09.03.2010р. по 22.04.2010р. в розмірі 84,48 грн.

В решті вимог щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та трьох процентів річних суд відмовляє.

Крім того, позивач на підставі п. 8.1 договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, яка за його розрахунком за період з 09.03.2010р. по 22.04.2010р. складає 628,60 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.  

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням зазначених вище норм чинного законодавства стягненню підлягає пеня нарахована на прострочену суму боргу за період визначений позивачем в наданому до суду розрахунку пені з 09.03.2010р. по 22.04.2010р. в розмірі 577,28 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 22841,00 грн. основного боргу, 137,05 грн. інфляційних втрат, 84,48 грн. 3% річних та 577,28 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (07300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (69096, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 22841 (двадцять дві тисячі вісімсот сорок одна) грн. заборгованості, 137 (сто тридцять сім) грн. 05 коп. інфляційних втрат, 84 (вісімдесят чотири) грн. 48 коп. 3% річних, 577 (п’ятсот сімдесят сім) грн. 28 коп. пені, 236 (двісті тридцять шість) грн. 39 коп. витрат по сплаті державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                          Подоляк Ю.В.       Мальована  Л.Я.