Рішення

від 26.06.2024 по справі 144/345/24

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/345/24

Провадження № 2/144/142/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2024 р. смт Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді - Довгалюк Л.В.,

за участю секретаря судових засідань - Дудник С.Р.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей Теплицької селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що з 24.01.2015 він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народився син ОСОБА_3 . Восени 2020 року відповідач поїхала на роботу у м. Київ, перший час підтримувала зв`язок із чоловіком та сином, але вже близько двох років не телефонує та не цікавиться життям сина, матеріально його не забезпечує, займається виключно своїм життям, не проявляє інтересу до подальшій долі дитини, будь - якої участі у вихованні сина не бере, не цікавиться його станом здоров`я, не турбується про фізичний і духовний розвиток. Позивач самостійно забезпечує сина, створив усі належні умови для його життя та розвитку, займається вихованням та дозвіллям дитини, піклується про стан його здоров`я.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 12.06.2023 № 144/481/23 шлюб між сторонами розірвано. Відповідно до висновку Служби у справах дітей Теплицької селищної ради від 07.12.2023, визначено місце проживання сина ОСОБА_4 з батьком. Рішенням Теплицького районного суду від 19.12.2023 з ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто аліменти.

За наведених обставин просить позбавити відповідача батьківських прав.

Ухвалою судді від 12.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 43-45).

Ухвалою суду від 01.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті (а.с. 64).

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги із підстав викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи. Зазначив, що раніше він їздив на заробітки за кордон, дитиною займалася відповідачка, яка восени 2020 року поїхала працювати у м. Київ. Коли він та мати дитини були відсутні, їхнім сином займалась бабуся (мама позивача). Спочатку ОСОБА_2 телефонувала, в подальшому почала проживати з іншим чоловіком, відтоді перестала цікавитися дитиною, жодного разу не приїжджала додому. Позивач вказав, що він самостійно матеріально забезпечує сина, відвідує разом із бабусею хлопчика (своєю матір`ю) батьківські збори у школі. Виконавчий лист про стягнення аліментів на даний час до виконання він не звертав. З огляду на наведене, вважає, що відповідачка самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, натомість випадків винної поведінки останньої стосовно сина не навів.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи засобами поштового зв`язку за останнім відомим місцем реєстрації, що відповідає вимогам п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України і правовій позиції КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/77944/78 (61-185-св23), а також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Відзив на позовну заяву, інші заяви та будь-які клопотання від ОСОБА_2 до суду не надходили.

Представник третьої особи - Служба у справах дітей Теплицької селищної ради у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, при вирішенні справи просить врахувати рішення виконавчого комітету Теплицької селищної ради № 23 від 30.01.2024, не заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, при винесенні рішення покладаються на розсуд суду.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які проживають по сусідству із ОСОБА_1 та давно знають його сім`ю, надали показання про те, що на даний час малолітній син сторін ОСОБА_4 проживає разом із батьком та бабусею, які займаються його вихованням. Оскільки ОСОБА_1 працює, більшість часу з дитиною проводить бабуся (мама позивача), яка є пенсіонеркою. Хлопчик слухняний і привітний, завжди охайний, всі його люблять. Мати дитини залишила сім`ю близько 4-х років тому та більше додому не поверталася, де саме вона перебуває їм невідомо. Свідки зазначили, що відповідачка любила випити, натомість конкретних прикладів винної поведінки останньої щодо малолітньої дитини не навели.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасників справи заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про спірні правовідносини сторін, за згодою позивача суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи, відповідно до статтей 280-282 ЦПК України, на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення позивача, свідків, заслухавши думку дитини, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та правовідносини, на яких ґрунтується позовна заява, що врегульовані нормами права та дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Веселівка Теплицького району Вінницької області, його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с. 19).

12.06.2023 шлюб між сторонами розірвано, про що свідчить копія рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 12.06.2023 у справі № 144/481/23 (а.с. 26-27).

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 19.12.2023 з ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 03.11.2023 і до його повноліття (а.с. 24).

07.12.2023 рішенням № 392 затверджено висновок виконавчим комітетом Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21-23).

Відповідно до зазначеного висновку малолітньому ОСОБА_3 створені належні умови для проживання та розвитку, дитина відвідує школу, доглянута, нормально розвивається, виявляє прихильність до батька, який нею опікується.

Відповідач із сім`єю не проживає, участі в утриманні та вихованні сина не бере, батько сам виховує сина, піклується про забезпечення потреб дитини, що підтверджується характеристикою виконавчого комітету Теплицької селищної ради № 43 від 30.01.2024 (а.с. 12).

Згідно довідки - характеристики виконавчого комітету Теплицької селищної ради № 44 від 30.01.2024 позивач працює в ТОВ «Теплицький відгодівельний комплекс», проживає разом зі своїм сином ОСОБА_3 , займається його вихованням (а.с. 13).

Комісією в складі: начальника ССД Теплицької селищної ради ОСОБА_14, головним спеціалістом ССД Теплицької селищної ради ОСОБА_9 , інспектором СЮП ОСОБА_10 складено акт обстеження умов проживання від 28.08.2023, відповідно до якого малолітній ОСОБА_1 проживає разом із батьком, який його виховує самостійно. Хлопчик забезпечений одягом, взуттям відповідно до віку та сезону, про що піклується лише батько. Місце проживання матері невідомо (а.с. 15).

Рішенням виконавчого комітету Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області № 23 від 30.01.2024 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_11 стосовно сина ОСОБА_3 (а.с. 9).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі ст. 12 Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ст. 14 Закону).

Частиною 7 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав передбачений частиною 1 статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

За змістом статті 166 СК України наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо та лише за наявності вини у їхніх діях і свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у Постановах від 25.01.2023 у справі № 462/4705/19, від 06.09.2023 у справі № 545/560/21, від 22.11.2023 у справі № 1915/2789/12.

Отже, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише у невиконанні батьками обов`язків по вихованню дитини, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто незважаючи на заходи попередження та впливу, які виявилися безрезультатними.

Відповідно до 6 статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Як зазначено у Постановах Верховного суду від 15.11.2023 у справі № 932/2483/21), від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22 висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку.

Такий висновок повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком/матір`ю своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дитини.

Враховуючи наведене, суд відступає від висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, затвердженого рішенням виконавчого комітету № 23 від 30.01.2024 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_11 стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , оскільки такий висновок є недостатньо обґрунтованим і поверхневим, не підкріплений сукупністю належних і достустимих доказів, а ґрунтується лише на документах, наданих позивачем. Водночас органом опіки та піклування не надано, зокрема, оцінки можливим причинам ухилення матері від виконання батьківських обов`язків.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що вказаний висновок оцінений судом, як у сукупності з іншими доказами, так і сам по собі, не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.

Оскільки допитані за клопотанням позивача свідки перебувають у дружніх сусідських стосунках із родиною ОСОБА_1 , тобто можуть бути зацікавленими в результаті розгляду справи на користь позивача, тому суд вважає, що їх показання не мають суттєвого значення при вирішенні даного спору.

Впродовж останніх років Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що дитина має бути заслухана, а її думка врахована судом.

Згідно з частинами 1 та 2 другою статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав.

У судовому засіданні з`ясовано думку малолітнього ОСОБА_3 , який у присутності психолога Комунального закладу Центру соціальних служб Теплицької селищної ради ОСОБА_12 зазначив, що проживає разом із батьком і бабусею, які піклуються про нього, більшість часу з ним проводить бабуся (мати позивача), оскільки батько працює. Свою маму він не пам`ятає, але сумує за нею. Тривалий час час вона не приїжджає до нього, не телефонує та не дарує подарунків.

У постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 705/3040/18 зазначено: «Озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.».

У даній справі такими факторами можеть бути, зокрема, проживання дитини разом із батьком та перебуванням під його впливом. Тому врахування думки ОСОБА_3 не є виправданим з огляду на його вік та встановлені у справі обставини.

Хоча думка дитини у вирішенні спору про позбавлення батьківських прав є важливою, проте вона не може бути «апріорі» вирішальною, як не може бути безумовним свідченням того, що позбавлення батьківських прав призведе до забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

Також суд вважає, що та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається батько, також не може свідчити про те, що матір дитини не бажає брати участь в утриманні та вихованні сина.

У пункті 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 по справі «Савіни проти України» (заява № 39948/06) зазначено, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

Суд констатує, що під час розгляду справи позивачем не доведено та судом не встановлено, що ОСОБА_2 систематично, незважаючи на вжиті заходи попередження, відомості про вжиття яких відсутні, продовжує злісно та свідомо ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків.

Такі обставини не підтверджені відповідними доказами, зокрема, щодо застосування до останньої заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, органу опіки та піклування, місцевого самоврядування у вигляді попередження, притягнення її до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, проведення профілактичних бесід, звернення до виконання виконавчого листа про стягнення аліментів у примусовому порядку та наявність заборгованості по сплаті аліментів відповідачкою тощо.

Законодавець визначив, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини. Якщо такий результат не передбачається, то позбавлення батьківських прав не дасть дитині полегшення. Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Натомість позивач не довів, у чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення його матері по відношенню до нього батьківських прав та не надав суду беззаперечних та переконливих доказів на підтвердження позовних вимог. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, з огляду на недоведеність позивачем навмисного, свідомого та систематичного ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків у порушення вимог статті 150 СК України щодо виховання та розвитку дитини внаслідок її винної поведінки, яку в кращу сторону змінити неможливо, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують свої батьківські обов`язки, що у даному випадку не відповідає меті захисту інтересів дитини, тому суд вважає, що зазначені у позові підстави є недостатніми для його задоволення.

На підставі п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись Конвенцією про права дитини, Декларацією прав дитини, Законом України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», статтями 7, 19, 141, 150, 151, 155, 157, 164, 165, 166, 180, 181 СК України, статтями 10, 12, 13, 18, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей Теплицької селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомо.

Третя особа: Служба у справах дітей Теплицької селищної ради, адреса: вул. Незалежності, 25, смт Теплик Гайсинського району, Вінницької області, код ЄДРПОУ 04326193.

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено та підписано 02.07.2024.

Суддя