Ухвала

від 26.06.2024 по справі 607/6927/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.06.2024 Справа №607/6927/24 Провадження №2/607/1925/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.

представника позивача адвоката Ващук Я.С.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Приватного підприємства «ЛІОН ТЕР» ТРАНС», ОСОБА_2 до Національного банку України, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКСНАВІГАТОР», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання іпотеки припиненою та зняття заборони відчуження нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2024 позивачі Приватне підприємство «ЛІОН ТЕР» ТРАНС» (далі ПП «ЛІОН ТЕР» ТРАНС»), ОСОБА_2 поштовим зв`язком через АТ Укрпошта звернулись до суду з позовом до Національного банку України, ТОВ «ЛЕКСНАВІГАТОР» (далі ТОВ «ЛЕКСНАВІГАТОР»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Тернопільська районна державна нотаріальна контора, в якому просять: 1. визнати припиненою іпотеку за договором застави нерухомого (іпотеки) від 05.05.1998, що був укладений між Державний комерційного агропромислового банку «Україна» та ОСОБА_2 посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського і районного нотаріального округу Маркуліною Л.О. та виключити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку, реєстраційний номер обтяження № 70980-2; 2. зняти заборону відчуження нерухомого майна, а саме: житлового будинку з надвірними будовами і спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження нерухомого майна.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.04.2024 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

09.05.2024 судом зареєстровано відзив на позов поданий представником відповідача Національного банкуУкраїни у якому викладено заперечення з приводу позову.

Разом з відзивом на позов представник відповідача Національного банку України подав клопотання про закриття провадження у справі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, яке обґрунтовано тим, що даний спір виник щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання і сторонами основного зобов`язання є юридичні особи, а відтак він не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства та має розглядатись в порядку господарського судочинства.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 адвокат Ващук Я.С. з приводу клопотання про закриття провадження у справі заперечив та зазначив, що на їх переконання позовна вимога заявлена ОСОБА_2 про зняття заборони відчуження нерухомого майна підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому просив у задоволенні клопотання відмовити.

Представник позивача ПП «ЛІОН ТЕР» ТРАНС» в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Представник відповідача Національного банку України Каратун Т.В. у судовому засідання подане нею клопотання про закриття провадження у справі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255ЦПК України підтримала у повному обсязі та просила задовольнити з підстав у ньому викладених.

Представник відповідача ТОВ «ЛЕКСНАВІГАТОР» в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету ТОВ «ЛЕКСНАВІГАТОР» сформованою секретарем судового засідання. Про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи чи відзиву на позов не подавав.

Представник третьої особи Тернопільської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету Тернопільської районноїдержавної нотаріальноїконтори сформованою секретарем судового засідання. Про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи чи відзиву на позов не подавав.

Заслухавши учасників, вивчивши матеріали справи та дослідивши чинне законодавство, суд дійшов до переконання, що клопотання представника відповідача Національного банкуУкраїни про закриття провадження у справі підставне та таке, що підлягає до задоволення враховуючи наступне:

Судова юрисдикція це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Тобто, за певних умов обидві сторони у цивільному процесі можуть і не бути фізичними особами, якщо тільки такий спір не належить до юрисдикції іншого суду, зокрема господарського.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на вказаний припис учасниками господарського процесу можуть бути не лише юридичні особи та держава, але й фізичні особи у спорах, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, а також в інших спорах, вирішення яких прямо віднесене до юрисдикції господарського суду.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і спір господарськими, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Так, предметом позову у даній справі є визнання припиненою іпотеки за договором застави нерухомого (іпотеки) від 05.05.1998, що був укладений між Державний комерційного агропромислового банку «Україна» та ОСОБА_2 посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського і районного нотаріального округу Маркуліною Л.О. та виключення з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку, реєстраційний номер обтяження № 70980-2 та зняття заборони відчуження нерухомого майна, а саме: житлового будинку з надвірними будовами і спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження нерухомого майна, яке було внесено на підставі договору застави серія та номер 2009 виданий 05.05.1998.

За змістом п. 1 Договору застави нерухомого майна (іпотеки) від 05.05.1998, укладеного між Іпотекодержателем Державним комерційним агропромисловим банком «Україна» та Заставодавцем ОСОБА_3 , цей договір забезпечує вимогу Заставодержателя, що випливає з Кредитного договору № 1 від 31.03.1998 між Тернопільською дирекцією Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» та позичальником ПМП «Ліон Тер» Транс, майновим поручителем якого в якості третьої особи є Заставодавець.

Таким чином, з вказаного Договору застави нерухомого майна (іпотеки) від 05.05.1998 вбачається, що сторонами за основним Кредитним договором № 1 від 31.03.1998 є Тернопільська дирекція Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» та ПМП «Ліон Тер» Транс, а відтак спір виник щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання і сторонами основного зобов`язання є юридичні особи.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18) зазначено, що «з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №906/277/18 (провадження № 12-300гс18) вказано, що Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 чітко розмежував юрисдикцію судів за правилами цивільного та господарського судочинства щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, встановивши у пункті 1 частини першої статті 20 ГПК України, що критерієм розмежування юрисдикції у таких спорах є суб`єктний склад основного зобов`язання.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, належить до юрисдикції господарського суду.

З огляду на вищевикладене, оскільки предметом спору у цій справі є визнання припиненою іпотеки за договором застави нерухомого (іпотеки), укладеним для забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи та зняття заборони відчуження нерухомого майна внесеної на підставі вказаного договору застави, на переконання суду такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства, незважаючи на те, що сторонами спору у даній справі є і фізичні так і юридичні особи.

Згідно п.1 ч.1 ст. 255ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на вищевикладене, суд керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, прийшов до висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку господарського судочинства з огляду на суб`єктний склад сторін основного зобов`язання (юридичні особи), а тому клопотання представника відповідача Національного банку України Каратун Т.В. про закриття провадження у справі слід задовольнити та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Одночасно, суд роз`яснює позивачам їх право звернутися до господарського суду з позовною заявою в порядку господарського судочинства.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представникавідповідача Національного банку України Каратун Тетяни Володимирівни про закриття провадження у цивільній справі - задовольнити.

Закрити провадження у цивільній справі за позовом Приватного підприємства «ЛІОН ТЕР» ТРАНС», ОСОБА_2 до Національного банку України, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКСНАВІГАТОР», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання іпотеки припиненою та зняття заборони відчуження нерухомого майна.

Роз`яснити позивачам право на звернення до суду із вказаними позовними вимогами у порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 03.07.2024.

Головуючий суддя Н. Р. Кунець