Постанова

від 04.06.2024 по справі 927/825/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2024 р. Справа№ 927/825/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 04.06.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Новогребельський-1"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 26.10.2023 (повний текст складено 06.11.2023)

у справі № 927/825/23 (суддя А.С. Сидоренко)

за позовом Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави

в особі Линовицької селищної ради

до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Новогребельський-1"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:

1. Державний реєстратор прав на нерухоме майно Чудо Таміла Григорівнау

2. Прилуцька районна державна адміністрація Прилуцька районна військова адміністрація Чернігівської області

про скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Линовицької селищної ради до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Новогребельський-1» (надалі - СГОК «Новогребельський-1») про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою водного фонду шляхом:

- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав індексний номер 65644922 від 01.12.2022; номер запису про інше речове право 48587452 від 28.11.2022 щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 41,5967 га, кадастровий номер 7424185800:05:000:0008, розташованої на території Линовицької об`єднаної територіальної громади Прилуцького району Чернігівської області, за Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом «Новогребельський-1»;

- зобов`язання Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Новогребельський-1» повернути земельну ділянку водного фонду площею 41,5967 га, кадастровий номер 7424185800:05:000:0008 державі в особі Линовицької селищної ради.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 у справі №927/825/23 позов задоволено повністю.

Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав індексний номер 65644922 від 01.12.2022; номер запису про інше речове право 48587452 від 28.11.2022 щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 41,5967 га, кадастровий номер 7424185800:05:000:0008, розташованої на території Линовицької об`єднаної територіальної громади Прилуцького району Чернігівської області, за Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом «Новогребельський-1» (код 35583891).

Зобов`язано Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Новогребельський-1» (код 35583891) повернути земельну ділянку водного фонду площею 41,5967 га, кадастровий номер 7424185800:05:000:0008 Линовицькій селищній раді (код 04412455).

Присуджено до стягнення з відповідача на користь Чернігівської обласної прокуратури 5 368,00 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є пред`явлення негаторного позову до СГОК «Новогребельський-1» про усунення перешкод у здійсненні Линовицькою селищною радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 41,5967 га, що розташована на території Новогребельської сільської ради Прилуцького району (на даний час Линовицької ОТГ Прилуцького району Чернігівської області), шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою та повернення її на користь держави в особі Линовицької селищної ради з незаконного користування.

Оскільки документами, наявними в матеріалах справи, спростовано факт укладання Прилуцькою районною державною адміністрацією договору оренди земельної ділянки від 20.05.2008, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки водного фонду, площею 41,5967 га, кадастровий номер 7424185800:05:000:0008, що розташована на території Новогребельської сільської ради Прилуцького району, є незаконним та підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Новогребельський-1" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати,ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення прийнято за через неправильне застосування норми матеріального права, порушення норм процесуального права та неповного з`ясування обставин справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає таке:

- скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо підробки договору оренди земельної ділянки водного фонду від 20.05.2008, оскільки вважає їх суб`єктивною оцінкою суду, який не є фахівцем в галузі проведення судово-криміналістичних експертиз;

- суд не взяв до уваги той факт, що зазначений договір оренди не визнаний в установленому порядку недійсним або таким що не відбувся, а відтак суд не мав законних підстав приймати рішення про скасування державної реєстрації зазначеного договору оренди земельної ділянки водного фонду та зобов`язання повернення її Линовицькій селищній раді;

- судом при розгляді справи не враховані доводи та надані відповідачем документи щодо правового статусу спірної земельної ділянки водного фонду, а саме що така земельна ділянка до реформування належала колгоспу КСА ім.Ордженікідзе, потім при створенні СГОК «Новогребельський» перейшла у якості пайового фонду до СГОК «Новогребельський» та була включена до статутного фонду, а після створення СГОК «Новогребельський-1», як правонаступнику СГОК «Новогребельський» перейшла до нього, як пайовий фонд та була включена до статутного фонду.

- прокурор у встановлений законом спосіб не спростував, що СГОК «Новогребельський-1» користується земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки від 20.05.2008 укладеного з Прилуцькою районною державною адміністрацією. Більше того, існування договірних орендних відносин з СГОК «Новогребельський-1» визнається Линовицькою селищною радою, яка склала претензію від 10.01.2023 р. № 03-04/39 до СГОК «Новогребельський-1» про сплату СГОК «Новогребельський-1» заборгованості за орендну плату, звернулась до господарського суду Чернігівської області із вимогами про стягнення з СГОК «Новогребельський-1» заборгованості з орендної плати у справах №927/187/23, № 927/118/23.

У цьому зв`язку, відповідач вважає, що оскільки у встановлений законом спосіб прокурором не спростовано чинність договору оренди земельної ділянки від 20.05.2008, який визнається СГОК «Новогребельський-1» та Линовицькою селищною радою, не доведено скасування судом рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав індексний номер 65644922 від 01.12.2022, то самостійна вимога прокурора про повернення земельної ділянки є безпідставною і не може бути задоволена судом у цій справі.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, прокурор подав відзив, у якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги СГОК «Новогребельський-1», а рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 у справі №927/825/23 залишити без змін, наголошуючи на його законності та обґрунтованості.

Явка представників у судове засідання

Представники третіх осіб в судове засідання 04.06.2024 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується роздруківками з офіційного веб-сайту Укрпошти.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Новогребельський-1» був зареєстрований в якості суб`єкта господарювання 03.04.2008, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1 054 102 0000 000414.

Згідно Статуту СГОК «Новогребельський-1», затвердженого у новій редакції рішенням позачергових загальних зборів учасників кооперативу (Протокол № 1 від 19.10.2021), СГОК «Новогребельський-1» є правонаступником СГОК «Новогребельський», що заснований 12.10.2000, розпорядження № 43, в обсягах частини майна, що перейшло до СГОК «Новогребельський-1» згідно передавального балансу.

Засновниками (членами) СГОК «Новогребельський-1» є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

В п. 11.4 Статуту СГОК «Новогребельський-1» вказано, що він є власником будівель та іншого майна (Таблиця 1), споруд, коштів, майнових внесків членів, виготовленої ним продукції, доходів, одержаних від реалізації та іншої діяльності передбаченої цим Статутом, а також майна, придбаного на підставах не заборонених законодавством України. Під № 16 в Таблиці 1 вказаний ставок з гідротехнічними спорудами, що знаходиться по трасі «Прилуки - Пирятин» площею 38,5 га, залишковою вартістю 14 527,00 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 набув право на частину частки у статутному капіталі СГОК «Новогребельський-1» розміром 100% згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.10.2021, зареєстрованого нотаріусом в реєстрі за № 1683. Спадкодавцем майна була ОСОБА_4 .

01 грудня 2022 року державним реєстратором Ладанської селищної ради Чернігівської області Чудо Т.Г. була проведена державна реєстрація права власності Линовицької селищної ради на земельну ділянку площею 41,5967 га, кадастровий номер 7424185800:05:000:0008.

Також, 01 грудня 2022 року державним реєстратором Ладанської селищної ради Чернігівської області Чудо Т.Г. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав № 65644922, яким зареєстровано право оренди СГОК «Новогребельський-1» земельної ділянки площею 41,5967 га, кадастровий номер 7424185800:05:000:0008.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 335541218 від 13.06.2023, для державної реєстрації права оренди земельною ділянкою був поданий договір оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 між Прилуцькою районною державною адміністрацією та СГОК «Новогребельський-1».

З копії договору оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 (далі - договір), поданої прокурором разом з позовною заявою, останній укладено між орендодавцем (уповноваженою ним особою) - Прилуцькою районною державною адміністрацією Чернігівської області в особі голови Нестеренка Олега Владиславовича, який діє на підставі Закону України «Про місцеві державні адміністрації» з одного боку, та з другого боку СГОК «Новогребельський-1», зареєстрований 03.04.2008; номер запису 10541020000000414, ідентифікаційний код юридичної особи 35583891 в с. Нова Гребля, вул. Канакіна, буд. 7 та СГОК «Новогребельський-1» в особі членів кооперативу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Орендарі: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає Ставок з прибережними чагарниками біля села Мохнівка де проходить траса Пирятин Прилуки, що знаходиться на землях Новогребельської сільської ради. Всього земель водного фонду 41,5967 га із них: Ставок 37,9650 га; канал 0,4585; дамба 0,400 га; всього під водою 38,4635 га; прибережна смуга чагарників 3,1332 га. Відповідно проекту Ставка кадастровий номер 7424185800:05:000:0008. Ставок надається в оренду терміном на 30 (тридцять) років для ведення рибного господарства; розведення живності; водоплаваючої птиці; культурно оздоровчих потреб.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.5 договору Ставок біля села Мохнівка де проходить траса Пирятин Прилуки землі водного фонду 41,5967 га передається в оренду для несільськогосподарського використання, а для ведення рибного господарства, розведення живності, водоплаваючої птиці, культурно оздоровчих потреб. Договір укладається на 30 (тридцять) років.

Орендна плата сплачується орендарем за оренду земельних ділянок земель водного фонду за рік використання земель в розмірі плати земельних податків, що становить: по Новогребельській сільській раді 2100 грн.

Разом з тим, звертаючись з позовом до суду прокурор вказує, Прилуцькою районною державною адміністрацією жодні дозвільні документи на користь СГОК «Новогребельський-1», у тому числі дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для рибогосподарських потреб, що розташована на території Новогребельської сільської ради (тепер Линовицька ОТГ), не видавалися, розпорядження про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду не приймались, договір оренди земельної ділянки не укладався, акт приймання передачі земельної ділянки не підписувався.

Враховуючи, що Прилуцькою районною державною адміністрацією в користування на умовах оренди земельна ділянка водного фонду не передавалась, а власник земельної ділянки позбавлений можливості здійснювати права власника землі, виникла необхідність в усуненні перешкод в здійсненні Линовицькою селищною радою правомочностей власника земельної ділянки водного фонду площею 41,5967 га, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права користування та зобов`язання СГОК «Новогрбелеьський-1» повернути земельну ділянку державі в особі Линовицької селищної ради.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників присутніх учасників справи, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до положень статей 13, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статей 18, 19 Земельного кодексу України унормовано, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Так, статтею 6 Водного кодексу України (в редакції станом на 20.05.2008) визначено, що води (водні об`єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Згідно зі статтями 18 - 20 Земельного кодексу України (в редакції станом на 20.05.2008) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії серед яких є, зокрема, землі водного фонду.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до статей 58 - 60 Земельного кодексу України (в редакції станом на 20.05.2008), до земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів.

Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

За змістом статті 93 Земельного кодексу України (в редакції станом на 20.05.2008), право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до статей 116, 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на 20.05.2008) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Статтею 124 Земельного кодексу України (в редакції станом на 20.05.2008) визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

За змістом статті 123 Земельного кодексу України (в редакції станом на 20.05.2008) юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п`ятнадцятою статті 151 цього Кодексу документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об`єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Згідно зі статтями 125, 126 Земельного кодексу України (в редакції станом на 20.05.2008) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене, земельне законодавство станом на 20.05.2008 визначало, що юридичним особам можуть передаватися земельні ділянки із земель державної власності водного фонду для рибогосподарських потреб за межами населених пунктів на умовах оренди за рішенням районної державної адміністрації. При цьому, передача в оренду земельної ділянки повинна здійснюватися за проектом її відведення.

За доводами прокурора спір у справі виник з приводу того, Прилуцькою районною військовою адміністрацією в користування на умовах оренди земельна ділянка водного фонду площею 41,5967 га кадастровий номер 7424185800:05:000:0008 не передавалась, а власник земельної ділянки позбавлений можливості здійснювати права власника землі.

Вище зазначалось, що 01.12.2022 здійснено державну реєстрацію права оренди СГОК «Новогребельський-1» земельної ділянки площею 41,5967 га, кадастровий номер 7424185800:05:000:0008, для державної реєстрації права оренди земельною ділянкою був поданий договір оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 між Прилуцькою районною державною адміністрацією та СГОК «Новогребельський-1».

Разом з тим, судом встановлено, що у договорі оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 відсутнє посилання на дату та номер розпорядження Прилуцької районної державної адміністрації, на підставі якого земельна ділянка була передана в оренду відповідачеві.

Із відповіді Прилуцької районної військової адміністрації від 05.01.2023 вбачається, що розпорядження про надання в користування на умовах оренди СГОК «Новогребельський-1» земельної ділянки водного фонду площею 41,5967 га на території Новогребельської сільської ради не видавалось. СГОК «Новогребельський-1», в т.ч. його члени ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , впродовж 2015 - 2023 років не зверталися за наданням дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо зазначеної земельної ділянки. Договір оренди між Прилуцькою районною державною адміністрацією та СГОК «Новогребельський-1» не укладався.

Із відповіді Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації від 29.05.2023 вбачається, що договір оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 до Департаменту не передавався, а тому і не був включений до переліку договорів оренди землі та паспортів водних об`єктів переданих Чернігівською облдержадміністрацією до Линовицької селищної ради на підставі акту приймання - передачі.

Із відповіді Деснянського басейнового управління водних ресурсів від 22.05.2023 вбачається, що відповідно до інвентаризаційної відомості «Інформація щодо площинних водних об`єктів (озера, ставки, водосховища, водойми) на території Линовицької територіальної громади та згідно з відкритими даними земельного кадастру України, на земельній ділянці з кадастровим номером 7424185800:05:000:0008 розташовані 2 руслові ставки площею 16,4974 га та 3,8184 га. Інформація щодо користування на правах оренди вказаними водними об`єктами в інвентаризаційних відомостях не зазначена.

Із відповіді Линовицької селищної ради від 22.05.2023 вбачається, що правовстановалювальні документи на право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7424185800:05:000:0008 площею 41,5967 га в селищній раді відсутні і Чернігівською облдержадміністрацією не передавалися.

Із відповіді Чернігівської обласної військової адміністрації від 07.06.2023 вбачається, що у вересні 2020 року СГОК «Новогребельський-1» зверталося до Чернігівської облдержадміністрації з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, розташованої в с. Мохнівка Прилуцького району Чернігівської області, кадастровий номер 7424185800:05:000:0008, площею 41,5967 га водного фонду, що перебуває в оренді згідно договору оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008.

За результатами розгляду даного клопотання, листом Департаменту розвитку економіки та сільського господарства Чернігівської обласної державної адміністрації від 27.10.2020 повідомлено відповідача про залишення клопотання без задоволення, оскільки було встановлено, що розпорядження про надання в користування земельної ділянки на умовах оренди Прилуцькою районною державною адміністрацією не приймалося, договір оренди не укладався. Земельна ділянка не сформована; інформація щодо власника (користувача) відсутня.

Із відповіді Головного управління ДПС у Чернігівській області від 08.02.2023 вбачається, що податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) до управління СГОК «Новогребельський-1» за період з 2018 по 2023 не подавались. За цей же період (станом на 06.02.2023) на рахунок, відкритий Держказначейством для зарахування орендної плати з юридичних осіб до бюджету Линовицької ТГ, відповідачем було сплачено в 2022 році 2100,00 грн.

Із відповіді Прилуцької районної військової адміністрації від 31.05.2023 вбачається, що розпорядженням Прилуцької районної державної адміністрації від 26.12.2007 № 580 СГОК «Новогребельський» надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право користування на умовах оренди земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу Новогребельської сільської ради.

Розпорядженням Прилуцької районної державної адміністрації від 28.01.2008 № 33 припинено право оренди земельними частками (паями), власники яких не реалізували своїх прав, які були надані СГОК «Новогребельський» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 490,55 га ріллі на території Новогребельської сільської ради.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 18.04.2023 № 585957110496, станом на 20.05.2008 єдиним учасником і керівником СГОК «Новогребельський-1» була ОСОБА_4 .

Згідно протоколу допиту свідка від 02.05.2023, ОСОБА_5 під час виконання повноважень голови Прилуцької районної державної адміністрації розпоряджень про передачу в оренду ставка з прибережними чагарниками біля села Мохнівка, що знаходиться на землях Новогребельської сільської ради, не видавав та не підписував. Договір оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 не укладав та не підписував.

З матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні 12.10.2023 судом було досліджено оригінали документів наданих на вимогу суду відповідачем.

З цього приводу в оскаржуваному рішенні судом зазначено наступне.

Відповідачем було надано документи на 18 аркушах. Перший аркуш синього кольору з написом «Україна. Прилуцька районна державна адміністрація Чернігівської області. Договір оренди землі». Останній аркуш також синього кольору, на якому наклеєний аркуш білого кольору з підписом О.В. Нестеренка «Орендодавець» і відтиском печатки Прилуцької районної державної адміністрації; підписом ОСОБА_6 «Орендар» і відтиском печатки СГОК «Новогребельський-1»; підписом особи прізвище та ім`я якої не вказано; підписом начальника Прилуцького районного відділу земельних ресурсів В.В. Придатко та відтиском печатки Відділу земельних ресурсів у Прилуцькому районі. Аркуш білого кольору з вищевказаними реквізитами наклеєний поверх ниток, якими прошити ці документи. Також всі документи містять два отвори зроблені діркопробивачем.

Договір оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 складається з чотирьох аркушів. При цьому, перші три аркуші відрізняються від четвертого (на якому містяться підписи, печатки сторін та інформація про державну реєстрацію договору) за зовнішнім виглядом і станом: колір паперу перших трьох аркушів білий, а четвертого - білий з жовтим відтінком; четвертий аркуш договору на вигляд виготовлений набагато раніше ніж перші три аркуші.

На третьому аркуші договору містяться реквізити: Орендодавець: Прилуцька районна державна адміністрація; Орендарі: ОСОБА_1 , його паспортні дані та місцезнаходження. Підписи та відтиски печаток відсутні.

На четвертому аркуші договору містяться реквізити: Орендодавець: Прилуцька районна державна адміністрація в особі голови ОСОБА_5 , його підпис та відтиск печатки Прилуцької районної державної адміністрації; Орендар: (текст зверху вниз) громадянка/СГОК «Новогребельський-1» / ОСОБА_4 /паспортні дані/ місцезнаходження АДРЕСА_1 /ідентифікаційний код/ підпис ОСОБА_1/ підпис ОСОБА_4/ печатка СГОК «Новогребельський-1».

В нижній частині аркушу вказано, що договір зареєстрований у Прилуцькому районному відділі Чернігівської регіональної філії центру державного земельного кадастру про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.05.2008 за № 040884800015. Підпис ОСОБА_7 . Відтиск печатки Чернігівської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру».

Серед наданих відповідачем оригіналів документів наявний Кадастровий план ставка земельної ділянки водного фонду Новогребельської сільської ради. Він складається з двох склеєних між собою аркушів, які відрізняються між собою за зовнішнім виглядом і станом: колір паперу лівого аркушу білий, а правого - білий з жовтим відтінком; правий аркуш на вигляд виготовлений набагато раніше ніж лівий аркуш.

На лівому аркуші вказано, що кадастровий номер земельної ділянки 7424185800:05:000:0008 для ведення рибного господарства, розведення живності, водоплаваючої птиці, культурно оздоровчих потреб. Орендар: СГОК «Новогребельський-1»; гр. ОСОБА_1 ; гр. ОСОБА_4 .

На правому аркуші містяться реквізити про погодження Новогребельським сільським головою ОСОБА_8 , начальником управління земельних ресурсів у Прилуцькому районі Чернігівської області ОСОБА_12 , начальником Прилуцького районного відділу містобудування та архітектури ОСОБА_9 , підписи цих осіб та відтиски печаток Новогребельської сільської ради, Управління земельних ресурсів у Прилуцькому районі, головного архітектора Прилуцької районної державної адміністрації.

В нижній частині правого аркушу міститься таблиця Експлікації земель в якій вказано, що землекористувачем є гр. ОСОБА_4 ; умови надання - оренда; загальна площа - 74,7510 га, в т.ч. ставок - 37,9650 га; канал - 0,4565 га; дамба - 0,400 га.

В інший таблиці надруковано текст: Новогребельська сільська рада Прилуцького району Чернігівської області; гр. ОСОБА_4 ; відведення земельної ділянки водного фонду (ставка) для ведення рибного господарства; стадія ВЗ; аркуш 1; аркушів 1; Кадастровий план; Чернігівська регіональна філія Центру ДЗК; підпис особи посада та прізвище якої не вказані; відтиск печатки Чернігівської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру».

Також, серед наданих відповідачем оригіналів документів наявний акт приймання - передачі об`єкта оренди - землі водного фонду (Ставка), кадастровий номер 7424185800:05:000:0008; загальною площею 41,5967 га, розташованого на трасі Прилуки - Пирятин, що передається в оренду СГОК «Новогребельський-1» в особі гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 для ведення рибного господарства та культурно - оздоровчих потребі розведення водоплаваючої птиці терміном на 30 років на території Новогребельської сільської ради Прилуцького району від 20.05.2008.

В реквізитах сторін вказано, що Орендодавцець - Голова Прилуцької районної державної адміністрації ОСОБА_5; Орендар: СГОК «Новогребельський-1» в особі гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_4 .

Відтиск печатки Прилуцької районної державної адміністрації та підпис ОСОБА_5 не перетинаються з іншими реквізитами.

Також, наявні підписи ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і відтиск печатки СГОК «Новогребельський-1».

На зворотному боці Акту приймання - передачі від 20.05.2008 надруковано Кадастровий план ставка; кадастровий номер земельної ділянки 7424185800:05:000:0008 водного фонду Новогребельської сільської ради; Орендарі: СГОК «Новогребельський-1»; гр. ОСОБА_1 ; гр. ОСОБА_4 ..

Однак, в нижній частині аркушу міститься таблиця Експлікації земель в якій вказано, що землекористувачем є гр. ОСОБА_4 ; умови надання - оренда; загальна площа - 74,7510 га, в т.ч. ставок - 37,9650 га; канал - 0,4565 га; дамба - 0,400 га.

Таким чином, вищевказані документи містять явні суперечності щодо особи орендаря (СГОК «Новогребельський-1», ОСОБА_1 або ОСОБА_4 ); щодо площі переданої в оренду земельної ділянки (41,5967 га в Договорі і 74,7510 га в Кадастровому плані).

Четвертий аркуш Договору, на якому містяться підписи, відтиски печаток сторін та інформація про державну реєстрацію договору і який відрізняється від перших трьох аркушів за зовнішнім виглядом і станом, не містить реквізитів щодо місцезнаходження СГОК «Новогребельський-1», його ідентифікаційного коду, банківських реквізитів тощо.

Станом на 20.05.2008 ОСОБА_1 не був ані учасником СГОК «Новогребельський-1», ані його керівником. Однак, в документах вказаний як представник СГОК «Новогребельський-1» без зазначення підстав представництва.

Щодо наданого оригіналу Погодження від 28.12.2007 № 03-01/145, яким Виконавчий комітет Новогребельської сільської ради дає згоду на укладення договору оренди на Ставок, який знаходиться на землях Новогребельської сільської ради, СГОК «Новогребельський-1» членам кооперативу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , то слід вказати, що СГОК «Новогребельський-1» був зареєстрований лише 03.04.2008, тобто через 3 місяці.

Щодо державної реєстрації договору, то згідно наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області інформації (том 1, а.с. 35, 36), в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 20.05.2008 за № 040884800015 був зареєстрований договір оренди земельної ділянки площею 41,5967 га на території Новогребельської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між Прилуцькою районною державною адміністрацією та гр. ОСОБА_4 , але кадастровий номер не був зазначений, як того вимагав абз. 12 п. 9.4.3 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України 02.07.2003 № 174.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, надані відповідачем на вимогу ухвали суду оригінали документів містять ознаки порушення цілісності документа, адже документи прошиті не через два отвори зроблені діркопробивачем, а через додаткові проколи у місцях кріплення аркушів.

Дана обставина, на думку суду першої інстанції, а також виявлені суперечності в змісті поданих відповідачем документів можуть свідчити про заміну частин документа як одного із способів часткового підроблення, який полягає в заміні окремих аркушів документа.

Щодо наданої відповідачем копії розпорядження Прилуцької районної державної адміністрації віл 26.03.2007 № 110 «Про надання дозволу на розробку технічної документації земель водного фонду (Ставка)» (том 1, а.с. 123), то на вимогу суду відповідач не надав оригінал цього письмового доказу.

Водночас, під час апеляційного перегляду рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 у даній справі, колегією суддів було досліджено наданий прокурором висновок експерта за результатами проведення судово-технічної експерти у кримінальному провадженні №42023272210000025. Експертиза була проведена Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення експерта були поставлені наступні запитання:

- Чи виготовлені сторінки документу «Договір оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 року» одним засобом друку?

- Яким способом виготовлено сторінки документу «Договір оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 року»?

- Чи вносилися зміни в останню сторінку документу «Договір оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 року» в графи реквізити сторін?

- Яким способом виконано підпис в документі «Договір оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05,2008 року» в графі підписи сторін напроти запису ОСОБА_1 .?

- Яким способом виконаного підпис навпроти запису ОСОБА_1 на сторінці реквізити сторін в документі «Договір оренди земельних Ділянок водного фонду від 20.05.2008 року»?

- Чи мається накладенні підпису на відтиск печатки в графах орендодавець та орендар напроти записів ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в документі «Договір оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 року»?

- Чи мається накладення відтиску печатки на підписи в документі «Договір оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 року» в гарфах орендодавець та орендар напроти записів ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в. документі «Договір оренді земельних ділянок водного фонду від 20,05.2008 року»?

- Чи наявні в останній сторінці документу «Договір оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 року» документні дописки, виправлення, які не збігаються за давниною з виконанням основною тексту документу?

- Чи виконано друк графи погоджено та її реквізитів в документі «Кадастровий план ставка» одним засобом друку з іншими написами на документі?

- Чи є накладення підписів на печатку навпроти запису ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 в документі «Кадастровий план ставка»?

- Чи мається накладення друкованого тексту на відтиски печаток та підписів навпроти запису ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 в документі «Кадастровий план ставка»?

- Чи відтиски печаток проставлені чи виконані у вигляді малюнку на документі навпроти запису ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 в документі «Кадастровий план ставка»?

- Який спосіб виготовлення документу «Розрахунок від 20 травня 2008»?

- Яким способом виготовлено підпис та відтиск печатки в графі орендодавець ОСОБА_5 в документів «Розрахунок від 20 травня 2008»?

- Який спосіб виготовлення документу «Акт приймання-передачі об`єкта оренди - землі водного фонду (Ставка) кадастровий номер 742418500:05:000:0008 від 20 травня 2008 року»?

- Яким способом виготовлено підпис та відтиск печатки в графі орендодавець ОСОБА_5 в документі «Акт приймання-передачі об`єкта оренди землі водного фонду (Ставка) кадастровий номер 742418500:05:000:0008 від 20 травня 2008 року?

За результатами проведеного дослідження експертом встановлено наступне.

Щодо документу «Договір оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 року».

Аркуші 1, 2, 3 наданого на дослідження договору оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 виконані на аркушах з однаковими характеристиками паперу на одному знакосинтезуючому принтері, аркуш 4 договору оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 - виконаний на аркуші паперу, що не збігається за характеристиками з аркушами 1, 2, 3 цього договору та на іншому знакосинтезуючому принтері.

Бланковий текст аркушів документу «Договір оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 року» виконаний електрофотографічним способом оперативного друку за допомогою лазерного принтера.

У текст аркуша 4 договору оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 вносились зміни способом додруківки запису «ОСОБА_1» нижче запису «ОСОБА_4».

Підпис в документі «Договір оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 року» в графі підписи сторін перед записом «ОСОБА_1» - виконаний кульковою ручкою.

В графі «Орендодавець» договору оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 спочатку виконаний текст документу потім відтиск печатки, потім підпис.

В графі «Орендар» договору оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 спочатку виконаний текст документу, потім відтиск печатки, потім підпис у графі перед «ОСОБА_4», потім додруківка запису « ОСОБА_1 » потім підпис перед записом « ОСОБА_1 ».

На останній сторінці документу «Договір оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 року» документі наявна додруківка запису «ОСОБА_1» нижче запису «ОСОБА_4» та виконання підпису перед записом « ОСОБА_1 ».

Інших ознак внесення змін на перших трьох та на 4 аркуші наданого на дослідження примірника договору оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 року крім додруківки запису «ОСОБА_1» і потім виконання підпису перед записом «ОСОБА_1»(тобто підчисток, дописок, травленим, виправлення) - не виявлено.

Щодо документу «Кадастровий план ставка».

Документ «Кадастровий план ставка» складається з двох частин виконаних на аркушах паперу формату А4 (210x297 мм.), що по краю скріплені між собою клейовим способом, ліва частина документу (прошита з договором оренди в одній теці) відтворена на аркуші електрофотографічнім способом оперативного друку за допомогою копіювального апарата типу «Хеrох», «Minolta», «Canon» «Ricoh», або інший, текстові записи, графлення і креслення правої частини документу (прикріплена до лівої частини клейовим способом) відтворені способом елекрофотографічного оперативного друку за допомогою струминного принтера.

Відтиски печаток: Гербової печатки Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області, гербової печатки Державного агентства земельних ресурсів України Головного управляння земельних ресурсів у Чернігівській області управління земельних ресурсів у Прилуцькому районі Чернігівської області Чернігівської регіональної філії ідентифікаційний код 21409762, гербової печатка «Чернігівська обдасть, Прилуцький район Новогребельська сільська рада Україна, гербової печатки Державного комітету України по земельним ресурсам Київ Державне підприємство Центр державного земельного кадастру Чернігівська регіональна філія ідентифікаційний код 26467250 - виконані з кліше відповідних печаток, способом перенесення барвника з виступаючих елементів знаків та рамок кліше на поверхню паперу.

В документі «Кадастровий план ставка» в графі перед записом « ОСОБА_8 », спочатку виконаний текст документу, потім відтиск печатки, потім підпис.

В документі «Кадастровий план ставка» в графі перед записом « ОСОБА_12 », спочатку виконаний текст документу, потім відтиск печатки, потім підпис.

В документі «Кадастровий план ставка» в графі перед записом « ОСОБА_9 », спочатку виконаний текст документу, потім відтиск печатки, потім підпис.

Щодо документу «Розрахунок від 20 травня 2008».

Текстові записи документу «Розрахунок від 20 травня 2008» виконані електрофотографічним способом оперативного друку за допомогою струминного принтера.

Рукописні буквено-цифрові записи у відповідних графах виконані кульковою ручкою пастою синього кольору.

Зображення підпису у графі «орендодавець» перед « ОСОБА_5 » виконаний електрографічним способом оперативного друку за допомогою кольорового струминного принтера.

Зображення відтиску гербової печатки Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області у графі «орендодавець» перед « ОСОБА_5 » виконано електрофотографічним способом оперативного друку за допомогою струминного принтера.

Підписи у графі «Орендар» перед «ОСОБА_4» та «ОСОБА_1» виконані кульковими ручками синього кольору.

Відтиск печатки «Чернігівська область, Прилуцький район с. Нова гребля Україна Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив Новогребельсышй-1 ідентифікаційний код (нерозбірливо, не читається) у графі «Орендар» виконаний з кліше відповідної печатки, способом перенесення барвника з виступаючих елементів знаків та рамок кліше печатки на поверхню паперу.

Щодо документу «Акт приймання-передачі об`єкта оренди - землі водного фонду (Ставка) кадастровий номер 742418500.05.000,0008 від 20 травня 2008 року».

Текстові записи документу «Акт приймання-передачі об`єкта оренди - землі водного фонд) (Ставка) кадастровий номер 742418500:05:000:0008 від 20травня 2008 року» виконані електрофотографічним способом оперативного друку за допомогою струминного принтера.

Зображення підпису у графі «Орендодавець» перед « ОСОБА_13 » виконаний електрофотографічним способом оперативного друку за допомогою кольорового струминного принтера.

Зображення відтиску Гербової печатки Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області у графі «Орендодавець» вище « ОСОБА_5 » виконаний електрофотографічним способом оперативного друку за допомогою кольорового струминного принтера.

Підписи у графі «Орендар» перед « ОСОБА_1 » та «ОСОБА_4» виконані кульковими ручками пастою синього кольору.

Відтиск печатки «Чернігівська область, Прилуцький район с. Нова гребля Україна Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив Новогребельський-1» Ідентифікаційний код (нерозбірливо, не читається) у графі «Орендар»: виконаний з кліше відповідної печатки, способом перенесення барвника з виступаючих елементів знаків та рамок кліше печатки на поверхню паперу.

З висновку експертизи №7844/23-21 від 15.12.2023 вбачається, що проведення судово-технічної експертизи доручено ОСОБА_14 - головному судовому експерту, судовому експерту вищого кваліфікаційного класу, який має вишу освіту, другого рівня за ступенем, магістра, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 2.1. Дослідження реквізитів документів, 2.3, Дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів, свідоцтво №852-19 видане 06.02.2019 дійсне до 06.02.2024, стаж експертної роботи з 1991 року.

Відповідно до ст. 70 та п. 2 ст. 102 КПК України про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК Україні за завдамо неправдивий висновок та за ст. 385 КК України за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків експерт попереджений.

Положеннями статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Положення частин 1, 2 статті 73, частини 1 статті 74, частин 1, 2 статті 76, частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони та, водночас, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує, оскільки така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, а суд, своєю чергою, під час судового провадження оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення.

З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону, при вирішенні даного спору слід звернутись до балансу вірогідностей.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 30.06.2022 у справі №927/774/20 та 22.02.2022 у справі №904/6293/20).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

У висновку від 20.12.2022 № 2679/21-27 наявна інформація про експерта, а саме щодо його посади, кваліфікаційного класу, освіти, кваліфікації, стажу роботи та відомості стосовно строку дії свідоцтва. Про кримінальну відповідальність за статтею 384 КК України за завідомо неправдивий висновок та за статтею 385 КК України за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків експерт попереджений.

Колегія суддів, дослідивши наявний у матеріалах справи висновок експертизи від 20.12.2022 № 2679/21-27, вважає, що даний висновок експерта не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості. Належних та допустимих доказів зворотного матеріали справи не містять.

Відтак, за висновками експертизи підтверджуються наступні обставини: аркуш 4 договору оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 виконаний на аркуші паперу, що не збігається за характеристиками з аркушами 1, 2, 3 цього договору та на іншому знакосинтезуючому принтері; у текст аркуша 4 договору оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 вносились зміни способом додруківки запису «ОСОБА_1» нижче запису «ОСОБА_4».

Крім того, за висновками експертизи акту приймання-передачі об`єкта оренди - землі водного фонду (Ставка) кадастровий номер 742418500.05.000,0008 від 20 травня 2008 року, вбачається, що зображення підпису у графі «Орендодавець» перед «ОСОБА_13» та зображення відтиску Гербової печатки Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області у графі «Орендодавець» вище «ОСОБА_5» виконані електрофотографічним способом оперативного друку за допомогою кольорового струминного принтера.

З огляду на встановлені обставини, договір оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 та акт приймання-передачі об`єкта оренди - землі водного фонду (Ставка) кадастровий номер 742418500.05.000,0008 від 20 травня 2008 року не можуть бути належними та достатніми доказами існування орендних правовідносин між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем за таким договором.

Крім того, слід зазначити, що на вимогу суду першої інстанції відповідачем не було надано для огляду у судовому засіданні оригіналу розпорядження Прилуцької районної державної адміністрації від 26.03.2007 № 110 «Про надання дозволу на розробку технічної документації земель водного фонду (Ставка)» (том 1, а.с. 123).

Згідно зі статтею 91 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Водночас, прокурор ставить під сумнів відповідність копії розпорядження Прилуцької районної державної адміністрації віл 26.03.2007 № 110 оригіналу, оскільки воно було видано майже за рік до створення СГОК «Новогребельський-1». Крім того, прокурором надано копію розпорядження Прилуцької районної державної адміністрації віл 26.03.2007 № 110, отриману в Архівному відділі Прилуцької районної державної адміністрації, зі змісту якої вбачається, що цим розпорядженням було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право користування на умовах оренди земельною ділянкою гр. ОСОБА_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу Новогребельської сільської ради.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з викладеними доводами прокурора і тому копія розпорядження Прилуцької районної державної адміністрації віл 26.03.2007 № 110, надана відповідачем, не береться до уваги.

Відповідно до статей 73, 74, 76 - 79, 86 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене та враховуючи те, що: - Прилуцькою районною державною адміністрацією не приймалося розпорядження про передачу СГОК «Новогребельський-1» земельної ділянки площею 41,5967 із земель державної власності водного фонду для рибогосподарських потреб на території Новогребельської сільської ради на умовах оренди (як і розпорядження про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки); - зміст наданого відповідачем оригіналу договору оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 містить явні суперечності щодо особи орендаря (СГОК «Новогребельський-1», ОСОБА_4 або ОСОБА_1 ) і щодо площі переданої в оренду земельної ділянки (41,5967 га в Договорі і 74,7510 га в Кадастровому плані), а також ознаки підробки документа шляхом заміни його окремих аркушів та додруківки запису щодо особи орендаря, державна реєстрація договору оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 не була проведена у встановленому законом порядку.

А відтак, відповідач не набув право оренди земельної ділянки площею 41,5967 га, кадастровий номер 7424185800:05:000:0008, розташованої на території Линовицької об`єднаної територіальної громади Прилуцького району Чернігівської області, у зв`язку з чим рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав індексний номер 65644922 від 01.12.2022; номер запису про інше речове право 48587452 від 28.11.2022 про державну реєстрацію права оренди СГОК «Новогребельський-1» на підставі Договору оренди земельних ділянок водного фонду від 20.05.2008 не відповідає вимогам законодавства.

Стосовно доводів відповідача про те, що рішенням загальних зборів колишнього КСП «Орджонікідзе» ставок був включений до складу майна пайового фонду співвласників майна колишнього КСП «Орджонікідзе» і при його реорганізації переданий в якості сумісної власності співвласників майна пайового фонду новоствореному СГОК «Новогребельський», а при реорганізації СГОК «Новогребельський» - СГОК «Новогребельський-1», слід зазначити наступне:

Так, відповідач з посиланням на лист Управління агропромислового розвитку Прилуцької районної державної адміністрації від 11.04.2008 (том 1, а.с. 127) вказує, що станом на 01.01.1992 ставок площею 38,5 га, що знаходиться на території Новогребельської сільської ради, знаходився на балансі колгоспу ім. Орджонікідзе, с. Нова Гребля Прилуцького району. Протягом січня-квітня 1992 року колгосп був реформований в Колективне сільськогосподарське підприємство «Орджонікідзе». Згідно із Законом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» ставок знаходився в складі майна пайового фонду КСП «Орджонікідзе». При подальшому реформуванні КСП згідно Указів Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», «Про заходи щодо забезпечення майнових прав селян в процесі реформування аграрного сектора економіки» та постанови Кабінету Міністрів України № 177 від 28.02.2001, рішенням загальних зборів членів колишнього КСП «Орджонікідзе» ставок включено до складу майна пайового фонду співвласників майна колишнього КСП «Орджонікідзе». В 2000 році ставок був переданий СГОК «Новогребельський».

Разом з тим, відповідно до положень статей 90, 94, 95 Цивільного кодексу УРСР (в редакції станом на 01.01.1992) земля, її надра, води і ліси є у виключній власності держави і надаються тільки в користування.

Колгоспи, інші кооперативні організації, їх об`єднання володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів. Право розпорядження майном, що є власністю колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об`єднань, належить виключно самим власникам.

Власністю колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об`єднань є засоби виробництва та інше майно, необхідне для їх здійснення статутних завдань.

Відповідно до статей 9, 10, 24 Закону УРСР «Про власність» (в редакції станом на 01.01.1992), земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони є об`єктами права виключної власності народу України.

Народ України здійснює право власності на об`єкти, перелічені в статті 9 цього Закону, через Верховну Раду Української РСР, а також через місцеві Ради народних депутатів.

Об`єктами права власності кооперативу (колгоспу) є будівлі, споруди, грошові та інші майнові внески його членів; виготовлена ним продукція; доходи, одержані від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу (колгоспу), а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом. Кожен член кооперативу (колгоспу) має право на частку доходу, одержану на його пай.

У майні, що належить кооперативу (колгоспу), визначаються частки членів цього кооперативу (колгоспу). В разі добровільного виходу з кооперативу (колгоспу) громадянин має право на виділення належної йому частки в майні кооперативу (колгоспу) в натурі, грошах або цінних паперах.

При ліквідації кооперативу (колгоспу) майно, що залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами кооперативу (колгоспу).

Згідно зі статтями 1, 7, 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (в редакції на момент реорганізації колгоспу ім. Орджонікідзе в КСП «Орджонікідзе»), колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

До пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами.

Згідно п. 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 № 720/95, паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

За змістом статей 1, 4, 6 Водного кодексу України (в редакції на момент прийняття загальними зборами членів колгоспу ім. Орджонікідзе рішення від 10.03.1996):

води - усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води;

води поверхневі - води різних водних об`єктів, що знаходяться на земній поверхні;

водний об`єкт - сформований природою або створений штучно об`єкт ландшафту чи геологічна структура, де зосереджуються води (річка, озеро, море, водосховище, канал, водоносний горизонт);

ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів.

До земель водного фонду належать землі, зайняті:

морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами;

прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;

гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

береговими смугами водних шляхів.

Води (водні об`єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради народних депутатів.

Враховуючи вищевикладені положення законодавства, суд першої інстанції дійшов до правильних висновків стосовно того, що ставок, що знаходився на території Новогребельської сільської ради, не міг бути ані об`єктом права власності колгоспу ім. Орджонікідзе, ані об`єктом права колективної власності КСП «Орджонікідзе», ані входити до складу пайового фонду майна членів колишнього КСП «Орджонікідзе». Відповідно цей ставок не міг бути переданий у власність СГОК «Новогребельський» і СГОК «Новогребельський-1». Земельна ділянка водного фонду також не підлягала паюванню між членам КСП Орджонікідзе.

Що підтверджується також додатком № 2 до рішення сесії Прилуцької районної ради народних депутатів від 17.06.1994 в якому значиться, що води, загальною площею 49,1 га залишаються в державній власності у відповідності до проекту роздержавлення земель пайгоспу ім. Орджонікідзе.

Також, слід звернути увагу відповідача на те, що перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства не є ознакою його права власності. Баланс і власність це різні поняття. Баланс є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не визначає підстав знаходження майна у власності підприємства.

Таким чином, зазначені вище положення законодавства спростовують доводи відповідача щодо входження земельної ділянки водного фонду до складу майна КСП «Орджонікідзе», яке підлягало паюванню між його членами та в порядку правонаступництва могло перейти у користування СГОК «Новогребельський-1».

Твердження відповідача про те, що рішенням Новогребельської сільської ради від 29.12.2000 СГОК «Новогребельський» було надано у постійне користування землі, що знаходяться під ставком площею 33,4 га, судом оціненоє критично, оскільки положеннями частини 3 статті 19 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII (в редакції на момент прийняття рішення сільрадою) було визначено, що надання земельних ділянок за межами населених пунктів із земель водного фонду належить до компетенції районних Рад народних депутатів.

Крім того, положеннями статей 22, 23 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII було визначено, що право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право користування землею, забороняється.

Право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Доказів того, що на виконання рішення Новогребельської сільської ради від 29.12.2000 СГОК «Новогребельський» було видано державний акт на право постійного користування землею, який був зареєстрований у встановленому законом порядку, суду надано не було.

Таким чином, СГОК «Новогребельський» не набував права постійного користування землею, що знаходяться під ставком площею 33,4 га.

Стосовно повноважень прокурора на звернення з даним позовом до суду, слід зазначити наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що даний позов поданий прокурором в порядку статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; підставою реалізації прокурором представницьких функцій в даному випадку стало використання земельної ділянки водного фонду без дотримання вимог Земельного кодексу України, що порушує інтереси держави, зокрема у сфері ефективного і раціонального використання природних ресурсів.

У даному випадку порушення інтересів держави відбулося через порушення норм законодавства під час державної реєстрації права оренди на земельну ділянку водного фонду за юридичною особою та полягає у фактичному користуванні відповідачем землею без законних підстав, за відсутності волі її власника, яким на теперішній час є Линовицька селищна рада.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 730-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», а саме у Додатку до розпорядження про адміністративні центри та території територіальних громад Чернігівської області, до Линовицької територіальної громади увійшла, зокрема Новогребельська територіальна громада.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28.04.2021 внесено зміни до Земельного кодексу України та відповідно до абзацу 1 п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, зміст якого визначає, що з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

При цьому, відповідно до абз. 9 п. 24 у р. X «Перехідні положення» Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Отже, органом уповноваженим здійснювати захист порушених прав власності на земельні ділянки в даному випадку є Линовицька селищна рада Прилуцького району Чернігівської області, яка позбавлена можливості розпорядитися земельною ділянкою водного фонду.

Таким чином, при наявності загрози інтересам держави та не здійсненні їх захисту органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, найефективнішим правовим способом захисту для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, є представництво органами прокуратури інтересів держави в особі Линовицької селищної ради.

Зважаючи на вищенаведене, прокурор звернувся до Линовицької селищної ради із запитом (від 19.05.2023 № 54-75-3459ВИХ23) щодо надання інформації з приводу заходів, що вживались/плануються вживатись щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою водного фонду, у т.ч. шляхом пред`явлення позовної заяви до суду.

Листом від 22.05.2023 № 03-04/473 Линовицька селищна рада повідомила прокурора про відсутність заперечень щодо його звернення до суду з відповідним позовом; неподання позовної заяви безпосередньо органом місцевого самоврядування останній обумовлює відсутністю фінансування на сплату судового збору.

Однак дану підставу прокурор вважає такою, що не може і не повинна вважатися поважною для невжиття відповідних заходів з метою усунення порушення вимог законодавства.

Вказане вище в повній мірі узгоджується з вимогами статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та надає прокурору можливість і право звернутися з позовом в інтересах держав в особі Линовицької селищної ради як уповноваженого органу у даних правовідносинах.

Даний позов стосується питання права, яке має фундаментальне значення в умовах земельної реформи, а дана справа становить значний суспільний інтерес, оскільки незаконна реєстрація права оренди позбавляє Український народ (ст. 13 Конституції України) та територіальну громаду правомочностей власника землі із розпорядження землями.

Суспільний інтерес звернення прокурора до суду з даним позовом полягає у тому, що порушення встановленого законодавством порядку набуття прав на землю завдають значної шкоди інтересам держави та територіальної громади.

Наведене вище свідчить про невжиття позивачем заходів для усунення порушень законодавства та інтересів держави, зокрема останній не звертався до суду з відповідним позовом, що призводить до порушення інтересів держави та територіальної громади щодо розпорядження землею.

Прокурор довів до відома позивача про намір звернення до Господарського суду Чернігівської області з даним позовом, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням.

Окремо прокурор зазначає, що при зверненні з даним позовом ним дотримано вимоги частини 1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру» щодо його підписання заступником керівника Прилуцької окружної прокуратури.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Листом від 13.06.2023 прокурор, в порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомив Линовицьку селищну раду про те, що ним подається до суду позов в інтересах держави в особі Линовицької селищної ради до СГОК «Новогребельський-1» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою водного фонду.

14 червня 2023 року даний позов засобами поштового зв`язку був направлений до Господарського суду Чернігівської області.

Однак, увесь час з моменту повідомлення прокурором про намір звернутися до суду з відповідним позовом і до відкриття провадження у справі (27.06.2023) Линовицька селищна рада не вжила заходів щодо захисту законних інтересів держави.

При цьому, частина 1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, критерії сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод такі: 1) чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі; 2) чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті; 3) чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право на мирне володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право на мирне володіння майном передбачена законом, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або для контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання держави у право на мирне володіння майном особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Земельні ділянки водного фонду можуть бути передані у користування фізичним та юридичним особам виключно на підставі та у спосіб, що визначені статтею 51 Водного кодексу України, статтями 124, 134 Земельного кодексу України.

Відповідні приписи національного законодавства щодо порядку набуття права користування земельною ділянкою та водним об`єктом є доступними, чіткими та передбачуваними.

За таких обставин, позов прокурора по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Це узгоджується із правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15, постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 № 357/9328/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц.

Незаконне заволодіння земельною ділянкою фактично допущено у зв`язку із вчиненням протиправних дій самим відповідачем.

Таким чином, СГОК «Новогребельський-1» не діяло добросовісно і мало усвідомлювати можливість виникнення у подальшому ситуації, за якої до нього буде пред`явлено вимогу про повернення земельної ділянки водного фонду.

Позов про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою та зобов`язання повернути земельну ділянку має легітимну мету захисту права власності територіальної громади на земельну ділянку водного фонду, охорони земельної ділянки та водного об`єкту, а також контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання відбувалося згідно з вимогами законодавства.

Тобто, той захист і охорона, які забезпечує держава в особі відповідних органів, відповідають легітимній меті і спрямовані на захист громадських інтересів, які полягають у раціональному використанні земель.

Застосування саме такого юридичного механізму поновлення порушеного права не призведе до непропорційного втручання у права СГОК «Новогребельський-1», оскільки у цьому випадку питання захисту навколишнього природного середовища, у тому числі земель і вод, враховуючи їх загальносуспільне значення, превалюють над індивідуальними правами окремих громадян та юридичних осіб.

За таких обставин, «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду в інтересах держави з вказаним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - раціональне використання земель водного фонду, а також права власності на землю Українського народу.

Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого .протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності, володіння відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою такого права, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності (володіння) на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали Європейського суду з прав людини у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 5 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 5 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 4 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 6 листопада 2008 року).

Окрім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» від 26.10.84 та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» від 28.10.98). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як «явну помилку» (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (справа «Хамідов проти росії»).

Піддаючи аналізу пропорційність втручання з дотриманням основоположних принципів ст. 1 Першого протоколу Конвенції у справі «Хамер проти Бельгії» Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 27.11.2007 вперше зазначив, що навколишнє середовище, не будучи безпосередньо зазначеним у Конвенції, тим не менш являє собою цінність, в збереженні якої зацікавлені як суспільство, так і публічна влада і економічні імперативи та навіть деякі основні права не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава прийняла законодавство з цього питання.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці також зауважує, що при визначенні суспільних інтересів, знаючи потреби суспільства, національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони перші виявляють проблеми, що можуть виправдати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року).

Отже, закріплена в Конвенції система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як способи позбавлення права власності і користування, так і необхідність запровадження заходів для усунення несправедливості.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року чітко визначає, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Окрім того, Європейський суд з прав людини розглядаючи справу № 34044/02 «Депаль проти Франції» (рішення від 29.03.2010) підтвердив, що політика облаштування території і охорона навколишнього природного середовища, де переважаюче місце займає загальносуспільний інтерес, надає державі більш широку свободу дій, аніж при врегулюванні приватних правовідносин (п. 83-84). У зв`язку з цим право вирішувати, які саме заходи необхідно вживати для захисту земель, належить, в першу чергу, національній владі (п. 87, 92, 93).

Суспільний, публічний інтерес у цьому випадку полягає у відновленні правового порядку Українського народу щодо користування землями - національним багатством України та джерелом задоволення потреб суспільства у навколишньому природному середовищі, в частині відновлення становища, яке існувало до порушення вимог закону та права власності Українського народу на землю.

Враховуючи викладене, в цій справі відсутнє непропорційне втручання у право мирного володіння майном, тим більше з урахуванням набуття такого майна внаслідок недобросовісності поведінки відповідача.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються шляхом: визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або утворюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб визначений частиною другою цієї статті. Цією ж нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлено договором або законом.

Варто зазначити, що зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою і яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Глава 29 Цивільного кодексу України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині третій статті 152 Земельного кодексу України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним вказаною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом.

Відповідно до статей 317, 319 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові. Власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Також відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 Цивільного кодексу України, так і у статтях 229-233 Цивільного кодексу України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину, Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на 20.05.2008) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок».

Крім того, за змістом статті 391 Цивільного кодексу України негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння (яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень) (висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у п. 71 постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Отже, зайняття водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України, яка фактично не вибула із володіння законного власника, потрібно розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути водний об`єкт та земельну ділянку необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, пункт 97 постанови від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-д).

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (абзац п`ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019у справі № 487/10128/14-ц.).

З огляду на вищевикладене, належним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є пред`явлення негаторного позову до СГОК «Новогребельський-1» про усунення перешкод у здійсненні Линовицькою селищною радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 41,5967 га, що розташована на території Новогребельської сільської ради Прилуцького району (на даний час Линовицької ОТГ Прилуцького району Чернігівської області), шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою та повернення її на користь держави в особі Линовицької селищної ради з незаконного користування.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Таким чином, оскільки документами, наявними в матеріалах справи, спростовано факт укладання Прилуцькою районною державною адміністрацією договору оренди земельної ділянки від 20.05.2008, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки водного фонду, площею 41,5967 га, кадастровий номер 7424185800:05:000:0008, що розташована на території Новогребельської сільської ради Прилуцького району, є незаконним та підлягає скасуванню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в повному обсязі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 у справі №927/825/23 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Враховуючи ви ще викладене та керуючись статтями керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Новогребельський-1" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 у справі №927/825/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 у справі №927/825/23 залишити без змін.

Матеріали справи №927/825/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 02.07.2024.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

Ю.Б. Михальська