Постанова

від 11.06.2024 по справі 910/13756/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2024 р. Справа№ 910/13756/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання : Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Костишена В.Л.

від відповідача: не прибув

при розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024, повний текст складено 22.03.2024

у справі № 910/13756/22 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомтеплоенерго»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 1 266 316,66 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атомтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 1 266 316,66 грн, з яких: 1 005 600,00 грн - основний борг, а також 233 772,09 грн - інфляційні втрати та 26 944,57 грн - 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату поставленого за видатковою накладною від 11.11.2021 № 13 товару на суму 1 005 600,00 грн у період з 17.01.2022 по 08.12.2022.

Крім того, у наведеному позові Товариство з обмеженою відповідальністю «Атомтеплоенерго» у порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України просило суд зазначити про нарахування 3 % річних на суму боргу до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за укладеним між сторонами 10.09.2021 року договором на постачання товару № 53-123-01-21-07128 зобов`язань з оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась вищевказана заборгованість та виникли підстави для нарахування компенсаційних виплат у наведеному розмірі.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог вказав на те, що країною походження товару є російська федерація, тоді як Законом України «Про санкції» № 1644-VII, Постановою КМУ № 426, Постановою КМУ № 178 введено обмежувальні заходи (санкції) на будь-які видаткові операції як з контрагентами, так і в частині розрахунків за товар, країною походження якого є російська федерація, внаслідок чого відповідач і зупинив видаткові операції за договорами з ТОВ «Атомтеплоенерго» в частині такого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023: позов задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь Товариства 1 005600 грн. основного боргу, 25 456,83 грн. - 3 % річних, 233 772,09 грн. «інфляційних втрат» та 18 972,43 грн. витрат зі сплати судового збору; органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2023 у справі № 910/13756/22, в порядку частини десятої статті 238 ГПК України нараховувати 3 % річних на суму основного боргу в розмірі 1 005 600 грн., починаючи з 09.12.2022 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з Підприємства на користь Товариства.

Постановою Верховного Суду від 05.12.2023 року касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі № 910/13756/22 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/13756/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомтеплоенерго» 1 005 600 грн 00 коп. основного боргу, 25456 грн 83 коп. 3% річних, 233 772 грн 09 коп. інфляційних втрат, а також 18 972 грн. 09 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позову. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/13756/22, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3% річних на суму основного боргу в розмірі 1 005 600,00 грн, починаючи з 09.12.2022 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»« на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомтеплоенерго. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що за змістом Закону України «Про санкції» та Постанови № 187 установлено мораторій (заборону) на виконання грошових та інших зобов`язань, за якими кредиторами (стягувачами) є російська федерація або особи, пов`язані з державою-агресором. Здійснивши запит до державного реєстру санкцій, судом встановлено, що як юридична особа, яка є у санаційному списку та до якої застосовано санкції передбачені ст.4 ЗУ «Про санкції» Товариство з обмеженою відповідальністю «Атомтеплоенерго» у вказаному реєстрі відсутнє. Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Атомтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 43015083) є юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства України, відповідно до відкритих даних публічного реєстру юридична особа не містить серед своїх членів, учасників, власників громадян російської федерації. За вищезазначеного вбачається, що мораторій, передбачений положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року № 187, не підлягає до застосування до даних спірних правовідносин та до позивача в даних конкретних правовідносинах. Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 1 005 600,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, відповідачем не надано документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 005 600,00 грн заборгованості за поставлений товар обґрунтовані та підлягають задоволенню. зважаючи на встановлену під час розгляду справи дійсну дату початку прострочення відповідачем оплати поставленого за спірною видатковою накладною товару, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, є 25 456,83 грн, нараховані за несвоєчасну оплату поставленого за видатковою накладною від 11.11.2021 № 13 товару на суму 1 005 600,00 грн у період з 04.02.2022 по 08.12.2022. Водночас заявлена позивачем у позовній заяві сума інфляційних втрат у розмірі 233 772,09 грн не перевищує розрахованої судом суми вказаних компенсаційних виплат за дійсний період прострочення. За таких обставин, стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомтеплоенерго» підлягає 3% річних у розмірі 25 456,83 грн та інфляційні втрати в сумі 233 772,09 грн, тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 1 487,74 грн 3% слід відмовити. Суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача та зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних на залишок основного боргу за договором на постачання товару від 10.09.2021 року № 53-123-01-21-07128, починаючи з 09.12.2022 до моменту повної оплати основного боргу за цим правочином, з урахуванням приписів законодавства України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/13756/22, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі №910/13756/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомтеплоенерго».

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що відповідно до ярлика на придатну продукцію від 24.11.2021 № 2-2876 за договором визначені виробники товару - ООО «НПП Техприбор» (російська федерація). Відповідно до п. 5 Протоколу № 7 від 13.09.2022 засідання комісії щодо ризиків співпраці з учасниками/контрагентами в умовах воєнного стану повідомлено, що за результатами попередньої перевірки контрагента ТОВ «Атомтеплоенерго» було прийнято рішення, зупинити здійснення видаткових операцій за договорами, укладеними з ТОВ «Атомтеплоенерго», в частині товару, країною-походження якого є рф та рб.

Скаржник зазначає про те, що при ухваленні рішення, судом було стягнуто 3% річних у розмірі 25 456,83 грн та інфляційне збільшення у сумі 233 772,09 грн, без урахування позиції відповідача щодо відсутності підстав для стягнення за умов відсутності вини. Судом не було надано оцінку та не враховано те, що відповідач припустився порушення строків оплати, у зв`язку із значним зростанням простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед АТ НАЕК «Енергоатом», суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії, виникла фінансова криза неплатежів, що в свою чергу і призвело до несплати у передбачені договором терміни за наданих послуг.

Також скаржник зазначає, що в межах Розділу 7 Договору на адресу позивача був направлений лист про настання форс-мажору пов`язаного із військовою агресією російської федерації проти України. Таким чином, ухвалення судового рішення в частині стягнення 3% річних у розмірі 25 456,83 грн та 233 772,09 грн втрат від інфляції, без урахування факту відсутності вини відповідача, не відповідає умовам вмотивованості та обґрунтованості, свідчить однобокість висновків та невідповідність рішення у цій частині загальним критеріям законності, оскільки доводи та аргументи, а також, надані для доведення певних обставин справи докази, не були належним чином оцінені судом, що своєю чергою призвело до прийняття неправосудного в цій частині рішення.

На думку скражника, судом не враховано, що джерелом доходу АТ «НАЕК «Енергоатом» є виробництво електричної енергії. Діяльність з продажу електроенергії регулюється спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії» та відповідними підзаконними актами на його виконання, тому можливості АТ «НАЕК «Енергоатом» щодо продажу електроенергії і відповідно отримання коштів за неї є чітко визначеними і обмеженими. За результатами господарської діяльності у 2020 році чистий збиток склав 4 845 208 000,00 грн, доказом чого є звіт про фінансовий результат за 2020р., крім того, прострочена заборгованість перед АТ «НАЕК «Енергоатом» за фактично реалізовану електроенергію за 2021р. становить 19 млрд. Тобто, заборгованість перед АТ «НАЕК «Енергоатом», в свою чергу, спричиняє неможливість відповідача розраховуватися за своїми постачальниками товарів та належним чином виконувати зобов`язання за договорами, а наведені обставини і їх докази доводять відсутність у цьому вини відповідача, і що можливості його впливу на цю ситуацію є вкрай обмеженими.

Скаржник, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18, зазначає про те, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсутків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Скаржник наводить фактичні обставини, що вплинули на можливість відповідача своєчасно розрахуватись за надані послуги:

- дохід відповідача більше ніж на 90% складається із виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями, що підтверджується звітом про фінансові результати АТ «НАЕК «Енергоатом» за 2022р.;

- втрата відповідачем значної частини виробничих потужностей під час широкомасштабної агресії;

- пріоритетність забезпечення фінансування відповідачем заходів підтримання безпеки атомних станцій;

- виконання відповідачем спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу;

- ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що технічна документація товару, а також технічна специфікація товару були надані позивачем, як учасником торгів, тобто, на момент проведення торгів відповідачу була відома вся інформація, в тому числі наявна технічна документація та відомо місце походження товару, однак позивача було визначено переможцем торгів. Відповідачем товар прийнято без зауважень, жодних дій щодо повернення поставленого товару чи висунення певних зауважень/претензій стосовно поставки товару російського походження з боку скаржника не надходило. Факт часткового погашення боргу також визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Посилання скаржника на наказ від 09.09.2022 та протоколу від 13.09.2022 не можуть братись до уваги, оскільки це внутрішні документи відповідача, що носить односторонній характер, такий внутрішній документ може поширювати свою дію виключно на майбутнє і не може скасовувати/виключати зобов`язання, що вже виникло, крім того, грошове зобов`язання відповідача перед позивачем виникло 03.02.2022, тоді як першим днем прострочення оплати цього товару є 04.02.2022.

Жодні підстави, що наведені в апеляційній скарзі стосовно наявності заборгованості перед скаржником у третіх осіб, до того ж у 2020р та 2021р., не спростовують норми права щодо обов`язку виконання зобов`язань за договором.

Позивач вказує на те, що договір між сторонами у справі укладено 10.09.2021, тобто до початку введення правового режиму воєнного стану в Україні та до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, а тому положення такої постанови та підпункти 5, 10 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції» до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засідання 11.06.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/13756/22 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Відповідач не направив свого представника у судове засідання 11.06.2024, представник відповідача до відеоконференції не підключився, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується відповідною довідкою про доставлення документа до електронного кабінету відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2024, справу передано для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді: Сулім В.В., Коротун О.М.

04.04.2024 на стадії вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження вказаною колегією суддів, головуючий суддя Майданевич А.Г. заявив про самовідвід від розгляду справи №910/13756/22.

Заява судді про самовідвід обґрунтована тим, що у головуючого судді Майданевича А.Г. близький родич працює в Державному підприємстві «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 заяву судді Майданевича А.Г. про самовідвід від розгляду справи №910/13756/22 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 задоволено. Матеріали справи №910/13756/22 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 08.04.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді - Ткаченко Б.О., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/13756/22. Призначено справу № 910/13756/22 до розгляду у судовому засіданні 07.05.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024, у зв`язку з перебування судді Коротун О.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом передачі судової справи між суддями від 06.05.2024, для розгляду справи № 910/13756/22 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 прийнято справу № 910/13756/22 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 оголошено перерву у розгляді справи № 910/13756/22 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 до 11.06.2024.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/13756/22 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 10.09.2021 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атомтеплоенерго» укладено договір на постачання товару № 53-123-01-21-07128 (далі - Договір), за умовами якого позивач, за договором постачальник, зобов`язався передати відповідачу, за договором покупцю, а останній, у свою чергу, - прийняти і оплатити товар - код CPV 38430000-8 по ДК 021:2015 - Детектори та аналізатори (Гранулометричний аналізатор) у кількості, асортименті і за цінами, зазначеними у специфікації № 1 (додаток до Договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2020 року.

У пункті 2.1 договору сторони погодили, що загальна вартість товару є твердою та складає разом: 1 088 000,00 грн. без ПДВ; крім того ПДВ 20 %: 217 600,00 грн.; всього з ПДВ: 1 305 600,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2 цієї угоди за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації № 1 (додаток до договору № 1) та виконання позивачем умов пунктів 3.2, 6.1 цього Договору.

За умовами пункту 3.3 договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Разом із тим, згідно з пунктом 3.2 договору з товаром позивач надає відповідачу:

- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно;

- електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН;

- документ, що підтверджує якість товару (згідно ТС.0.0014.0110).

За змістом пункту 6.1 договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкцій № П-6 «Про порядок приймання продукції по кількості» і № П-7 «Про порядок приймання продукції по якості», та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства «НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС» СОУ НАЕК 038:2021 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК «Енергоатом» в розділі Стандарти НАЕК «Енергоатом» за адресою: http:www.energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standards-82).

Відповідно до пункту 13.1 договору останній вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою з боку відповідача і діє до 31.12.2022 року включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання.

Поясненнями позивача, а також наявною в матеріалах справи копією підписаної між сторонами без будь-яких заперечень чи зауважень видаткової накладної від 11.11.2021 року № 13 підтверджено факт того, що позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 1 305 600,00 грн (разом з ПДВ), що відповідає загальній ціні договору.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання з поставки відповідачу товару, а відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з оплати його вартості у строки визначені договором та на даний час має перед позивачем заборгованість в сумі 1 005 600,00 грн. з урахуванням часткових оплат.

Доказів оплати поставленого товару у строк визначений умовами договору відповідачем суду не надано.

Як вже зазначалось, Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/13756/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомтеплоенерго» 1 005 600 грн 00 коп. основного боргу, 25456 грн 83 коп. 3% річних, 233 772 грн 09 коп. інфляційних втрат, а також 18 972 грн. 09 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позову. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/13756/22, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3% річних на суму основного боргу в розмірі 1 005 600,00 грн, починаючи з 09.12.2022 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»« на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомтеплоенерго. В іншій частині позову відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Скасовуючи рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі № 910/13756/22, колегія суддів Верховного Суду зазначила про те, що суд враховує правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 915/18/23, від 21.11.2023 у справі № 910/14552/22 про необхідність надавати правову оцінку доводам відповідача (боржника) щодо можливості застосування у спірних правовідносинах Закону України «Про санкції» та підзаконних нормативно-правових актів в частині наявності/відсутності щодо позивача обмежувальних заходів, передбачених Законом України «Про санкції».

Водночас, зважаючи на доводи відповідача щодо законодавчої заборони здійснення видаткових операцій за договором у частині товару, країною-походження якого є російська федерація, судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувалося питання та відповідні докази щодо сплати саме позивачем грошових коштів виробнику продукції (товару), що було постановлено за договором та наведено у специфікації № 1 до цього договору та чи є позивач кредитором (стягувачем) стосовно якого встановлені обмежувальні заходи, передбачені Законом України «Про санкції» з урахуванням у тому числі частини третьої статті 5 названого Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про санкції» з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

У частині 1 ст. 4 Закону України «Про санкції» визначено, що видами санкцій згідно з цим Законом є, зокрема зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань (пункт 5); заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом (пункт 10).

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону України «Про санкції» рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2- 21, 23- 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Отже, Радою національної безпеки та оборони України приймаються рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним указом Президента України.

Статтею 53 Закону України «Про санкції» визначено, що державний реєстр санкцій (далі - Реєстр) - це інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення та надання інформації про всіх суб`єктів, щодо яких застосовано санкції. Реєстр створюється з метою надання безоплатного публічного доступу до актуальної та достовірної інформації про всіх суб`єктів, щодо яких застосовано санкції. Дані Реєстру є відкритими і загальнодоступними, крім випадків, передбачених законом.

Крім того, згідно з підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 187 для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Отже, дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в Постанові № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Подібний висновок наведено в постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1589/22, від 08.11.2023 у справі № 915/18/23, від 21.11.2023 у справі № 910/14552/22.

Таким чином, за змістом Закону України «Про санкції» та Постанови № 187 установлено мораторій (заборону) на виконання грошових та інших зобов`язань, за якими кредиторами (стягувачами) є російська федерація або особи, пов`язані з державою-агресором.

Як вбачається із матеріалів справи, юридична особа, яка є у санаційному списку та до якої застосовано санкції передбачені ст.4 ЗУ «Про санкції» Товариство з обмеженою відповідальністю «Атомтеплоенерго» у вказаному реєстрі відсутнє.

Крім того, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» встановлено, що для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами), за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором):

громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.

Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Атомтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 43015083) є юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства України, відповідно до відкритих даних публічного реєстру юридична особа не містить серед своїх членів, учасників, власників громадян російської федерації.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що мораторій, передбачений положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року № 187, не підлягає до застосування до даних спірних правовідносин та до позивача в даних конкретних правовідносинах.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 1 005 600,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, відповідачем не надано документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 005 600,00 грн. заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач, у зв`язку з неналежним виконанням Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 26 944,57 грн, нарахованих за несвоєчасну оплату поставленого за видатковою накладною від 11.11.2021 № 13 товару на суму 1 005 600,00 грн у період з 17.01.2022 по 08.12.2022 та 233 772,09 грн інфляційних втрат, нарахованих на вказану суму основного боргу протягом означеного періоду.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт здійснення поставки товару на суму 1 305 600,00 грн 15.11.2021, відповідна податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 29.11.2021, вхідний контроль поставленого позивачем за видатковою накладною від 11.11.2021 № 13 товару пройдено 24.11.2021, що визнається обома сторонами та жодним учасником справи не ставиться під сумнів, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що останнім днем строку оплати поставленого відповідачу за означеною видатковою накладною товару є 03.02.2022 (45-й робочий день після постачання товару, проходження ним вхідного контролю та оформлення і реєстрації відповідної податкової накладної в ЄРПН), тоді як першим днем прострочення оплати цього товару є 04.02.2022.

Перевіривши розрахунок позивача, враховуючи підтвердження факту прострочення відповідачем оплати поставленого позивачем товару, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками господарського суду першої інстанції про те, що обґрунтованими, арифметично правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача є суми 3% річних та інфляційних втрат у розмірах 25 456,83 грн та 233 772,09 грн, відповідно, а у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 1 487,74 грн 3% слід відмовити.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Атомтеплоенерго» у порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України просило суд зазначити у рішенні суду про здійснення нарахування 3% річних на суму боргу з 09.12.2022 року до моменту виконання рішення в частині основного боргу, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок господарського суду про задоволення вимоги позивача в частині зазначення у рішенні суду про здійснення нарахування 3% річних на суму боргу з 09.12.2022 року до моменту виконання рішення в частині основного боргу, з урахуванням приписів законодавства України.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе обов`язків, доказів належної сплати вартості поставленого позивачем товару відповідачем не надано, доводів позивача не спростовано, Товариство з обмеженою відповідальністю «Атомтеплоенерго» відсутнє у Державному реєстрі санкцій, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості на суму у розмірі 1 005 600,00 грн, а також 233 772,09 грн інфляційних втрат та 25 456,83 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/13756/22, відсутні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, грошове зобов`язання відповідача перед позивачем виникло 03.02.2022, тоді як першим днем прострочення оплати цього товару є 04.02.2022, тобто до повномасштабного вторгнення рф на територію України та набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, крім того, договір між сторонами у справі укладено 10.09.2021, тобто до початку введення правового режиму воєнного стану в Україні та до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, а тому положення такої постанови та підпункти 5, 10 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції» до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тому твердження скаржника про відсутність вини, як підстави для відповідальності, є безпідставним.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що відповідачем у попередніх розглядах справи не заявлялось клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/471/18 (провадження № 12-79гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Таким чином, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, і її явної невідповідності принципу справедливості, в той час як у справі № 910/13756/22 відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі 3% та не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних.

Відтак, правовідносини у справі № 902/417/18 та № 910/13756/22 не є подібними за встановленими фактичними обставинами.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Враховуючи викладене, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/13756/22.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Хаджинастасиу проти Греції»).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/13756/22 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/13756/22 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/13756/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/13756/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/13756/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова підписана 02.07.2024.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

В.В. Сулім