Постанова

від 10.10.2024 по справі 910/13756/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/13756/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Губенко Н. М., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Чебикіної С.О.

від 20.03.2024

постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Гаврилюка О.М., Ткаченка Б.О., Суліма В.В.,

від 11.06.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 1 266 316,66 грн,

за участю представників:

від позивача: Костишена В. Л.,

від відповідача: Берестовенко О. М.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 1 266 316,66 грн, з яких: 1 005 600,00 грн - основний борг, 233 772,09 грн - інфляційні втрати та 26 944,57 грн - 3 % річних.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого позивачем товару, за договором від 10.09.2021 № 53-123-01-21-07128.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

10.09.2021 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" (постачальник) було укладено договір на постачання товару № 53-123-01-21-07128 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати покупцю, а останній, у свою чергу, - прийняти і оплатити товар - код CPV 38430000-8 по ДК 021:2015 - Детектори та аналізатори (Гранулометричний аналізатор) у кількості, асортименті і за цінами, зазначеними у специфікації № 1 (додаток до Договору № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2020 року.

У пункті 2.1 Договору сторони погодили, що загальна вартість товару є твердою та складає разом: 1 088 000,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 217 600,00 грн, всього з ПДВ - 1 305 600,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2 за цим Договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації № 1 (додаток до Договору № 1) та виконання постачальником умов пунктів 3.2, 6.1 цього Договору.

За умовами пункту 3.3 Договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Згідно з пунктом 3.2 Договору з товаром постачальник надає покупцю:

- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно;

- електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН;

- документ, що підтверджує якість товару (згідно ТС.0.0014.0110).

За змістом пункту 6.1 Договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкцій № П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" і № П-7 "Про порядок приймання продукції по якості", та відповідно до вимог стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС" СОУ НАЕК 038:2021 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК "Енергоатом" в розділі Стандарти НАЕК "Енергоатом" за адресою: http:www.energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standards-82).

Відповідно до пункту 13.1 Договору останній вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2022 року включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання.

В матеріалах справи наявна копія підписаної між сторонами без будь-яких заперечень чи зауважень видаткової накладної від 11.11.2021 року № 13, яка підтверджує факт того, що позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 1 305 600,00 грн (разом з ПДВ), що відповідає загальній ціні Договору.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання з поставки відповідачу товару, а відповідач виконав свої зобов`язання з оплати його вартості у строки визначені договором лише частково та на даний час має перед позивачем заборгованість в сумі 1 005 600,00 грн.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Справа розглядалася неодноразово.

За результатами нового розгляду Господарський суд міста Києва рішенням від 20.03.2024 у справі №910/13756/22 позов задовольнив частково. Стягнув з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" 1 005 600,00 грн основного боргу, 25456,83 грн 3 % річних, 233 772,09 грн інфляційних втрат, а також 18 972,09 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову.

Вказав органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2024 року в справі № 910/13756/22, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, що він має нараховувати 3 % річних на суму основного боргу в розмірі 1 005 600,00 грн, починаючи з 09.12.2022 року до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" (65007, Одеська область, місто Одеса, вулиця Ватутіна Генерала, будинок 14; код ЄДРПОУ 43015083).

В іншій частині позову відмовив.

Рішення мотивоване тим, що за змістом Закону України «Про санкції» та Постанови № 187 установлено мораторій (заборону) на виконання грошових та інших зобов`язань, за якими кредиторами (стягувачами) є російська федерація або особи, пов`язані з державою-агресором. Здійснивши запит до державного реєстру санкцій, судом встановлено, що як юридична особа, яка є у санкційному списку, та до якої застосовано санкції, передбачені статтею 4 Закону України «Про санкції», Товариство з обмеженою відповідальністю «Атомтеплоенерго» у вказаному реєстрі відсутнє. Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Атомтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 43015083) є юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства України. Відповідно до відкритих даних публічного реєстру юридична особа не містить серед своїх членів, учасників, власників громадян російської федерації. За вищезазначеного вбачається, що мораторій, передбачений положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року № 187, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин та до позивача в цих конкретних правовідносинах.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 1 005 600,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, відповідачем не надано документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 005 600,00 грн заборгованості за поставлений товар обґрунтовані та підлягають задоволенню. Зважаючи на встановлену під час розгляду справи дійсну дату початку прострочення відповідачем оплати поставленого за спірною видатковою накладною товару, суд також дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, є 25 456,83 грн, нарахованих за несвоєчасну оплату поставленого за видатковою накладною від 11.11.2021 № 13 товару на суму 1 005 600,00 грн у період з 04.02.2022 по 08.12.2022. Водночас заявлена позивачем у позовній заяві сума інфляційних втрат у розмірі 233 772,09 грн не перевищує розрахованої судом суми вказаних компенсаційних виплат за дійсний період прострочення. За таких обставин, стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомтеплоенерго» підлягає 3% річних у розмірі 25 456,83 грн та інфляційні втрати в сумі 233 772,09 грн. У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 1 487,74 грн 3% відмовлено. Також у резолютивній частині рішення зазначено про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних на залишок основного боргу за договором на постачання товару від 10.09.2021 року № 53-123-01-21-07128, починаючи з 09.12.2022 до моменту повної оплати основного боргу за цим правочином, з урахуванням приписів законодавства України.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 11.06.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі №910/13756/22 залишив без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі №910/13756/22, у якій просило їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування касаційної скарги відповідачем зазначено про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норму матеріального права, а саме частину другу статті 526 Цивільного кодексу України, при цьому висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах відсутній.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, судові рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 526 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах. Відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій не проаналізували зміст Закону України «Про санкції» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 у контексті спірних правовідносин на предмет можливості встановлення обставин того, що після оплати відповідачем продукції походженням з російської федерації, позивачем може бути здійснений розрахунок за товарно-матеріальні цінності з юридичною особою, зареєстрованою у державі, яка визнана міжнародною спільнотою країною-терористом, а кошти, стягнені за цей товар підуть на фінансування російської армії, шляхом сплати податків виробником, після розрахунків між позивачем та виробником поставлених ТМЦ.

Перевіряючи та надаючи оцінку таким доводам скаржника, Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628, статті 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 Цивільного кодексу України загалом, так і пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.

Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (частина 3 статті 509 Цивільного кодексу України).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Як свідчить тлумачення статті 526 Цивільного кодексу України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 537/4905/15-ц).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про санкції» з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

У частині 1 статті 4 Закону України «Про санкції» визначено, що видами санкцій згідно з цим Законом є, зокрема зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань (пункт 5); заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом (пункт 10).

Згідно з частиною 3 статті 5 Закону України «Про санкції» рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2 - 21, 23 - 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Отже, Радою національної безпеки та оборони України приймаються рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним указом Президента України.

Статтею 53 Закону України «Про санкції» визначено, що державний реєстр санкцій (далі - Реєстр) - це інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення та надання інформації про всіх суб`єктів, щодо яких застосовано санкції. Реєстр створюється з метою надання безоплатного публічного доступу до актуальної та достовірної інформації про всіх суб`єктів, щодо яких застосовано санкції. Дані Реєстру є відкритими і загальнодоступними, крім випадків, передбачених законом.

Також підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Отже, дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в Постанові № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1589/22, від 08.11.2023 у справі № 915/18/23, від 21.11.2023 у справі № 910/14552/22.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Атомтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 43015083) є юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства України. Відповідно до відкритих даних публічного реєстру юридична особа не містить серед своїх членів, учасників, власників громадян російської федерації. Також Товариство з обмеженою відповідальністю «Атомтеплоенерго» відсутнє у реєстрі осіб до яких застосовано санкції, передбачені статтею 4 Закону України «Про санкції».

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій, виконали вказівки Верховного Суду, надані у постанові від 05.12.2023 у цій справі, та встановили що позивач не є стягувачем стосовно якого встановлені обмежувальні заходи, передбачені Законом України «Про санкції», позивач не особою щодо якої Постановою № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, позивач не підпадає під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 187, відомості стосовно позивача відсутні у державному реєстрі санкцій та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача правових підстав утримуватися від виконання взятих на себе зобов`язань за договором поставки від 10.09.2021 № 53-123-01-21-07128 щодо проведення повного розрахунку з позивачем за отриманий товар.

Доводи відповідача, що після здійснення ним оплати позивачу за продукцію походженням з російської федерації, останнім може бути здійснений розрахунок за товарно-матеріальні цінності з юридичною особою, зареєстрованою у державі, яка визнана міжнародною спільнотою країною-терористом, а тому кошти, стягнені за цей товар, підуть на фінансування російської армії, засновані на припущеннях. Крім того відповідачу не належить контроль за цільовим використанням позивачем належних йому коштів, за відсутності умов для застосування, запроваджених Постановою № 187 заборон на виконання, оскільки це є сферою відповідальності позивача.

Отже, відповідачем не доведено наявності у нього правових підстав для зупинення виконання грошових зобов`язань перед позивачем, на підставі Постанови № 187.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про відсутність підстав для формування висновку Верховного Суду у цій справі щодо зазначеної скаржником у касаційній скарзі норми права (частини 2 статті 526 Цивільного кодексу України), яка є загальною і підлягає застосуванню до виконання договірних та недоговірних зобов`язань. У той час як обгрунтування неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень Закону України «Про санкції» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 касаційна скарга не містить і порушення судами попередніх інстанцій цих норм не визначено скаржником підставою для касаційного оскарження судових рішень, за якою було відкрито касаційне провадження у цій справі.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

При цьому Верховний Суд зазначає, що у цілому доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Висновки Верховного Суду

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені із додержанням норм процесуального та матеріального права.

Щодо судових витрат

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі № 910/13756/22 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Н. Губенко

О. Кролевець