Постанова

від 26.06.2024 по справі 910/10670/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2024 р. Справа№ 910/10670/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Звершховській І.А.,

представників сторін:

від позивача: Солоп Р.В. (прокурор);

від позивача-1: Хмара Ю.О.;

від позивача-2: Єпіфанов О.О.;

від відповідача: не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу

Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 (повний текст складено 29.02.2024)

у справі № 910/10670/23 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом керівника Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі:

1) Міністерства оборони України,

2) Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаммер Маркет»

про визнання недійсним пункту договору та стягнення 112 385,42 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

Керівник Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Міністерство, МОУ) та Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просив визнати недійсним п. 3.1 договору №85 від 18.10.2022, укладеного між ВЧ НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хаммер Маркет» (далі - ТОВ «Хаммер Маркет»), стягнути з ТОВ «Хаммер Маркет» 112 385,42 грн, з яких 105 400,00 грн безпідставно сплаченої суми ПДВ, 1 957,84 грн 3% річних та 5 027,58 грн інфляційних втрат.

На обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначає, що згідно з постановою КМУ від 02.03.2022 №178 «Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (далі - постанова КМУ №178) до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

ВЧ НОМЕР_1 та ТОВ «Хаммер Меркет» станом на дату укладення спірного договору були обізнані з текстом постанови КМУ №178, проте під час укладення та виконання договору №85 від 18.10.2022 на поставку мастильних засобів вимоги цієї постанови не врахували та безпідставно включили до ціни договору суму ПДВ у розмірі 105 400,00 грн.

У період з 15.11.2022 (дата сплати коштів ВЧ НОМЕР_1 ) по 19.06.2022 (дата повідомлення прокурором позивачів про встановлення підстав для представництва інтересів держави у суді) сторони договору не вчиняли жодних дій для усунення вказаних порушень.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 закрито провадження у справі №910/10670/23 в частині позовних вимог про стягнення 105 400,00 грн. Позов керівника Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону задоволено частково. Визнано недійсним п. 3.1 Договору №85 від 18.10.2022, укладеного між ВЧ НОМЕР_1 та ТОВ «Хаммер Маркет», в частині включення до ціни договору суми ПДВ за ставкою 20%. Стягнуто з ТОВ «Хаммер Маркет» на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону 2 684,00 грн судового збору. В частині стягнення 6 985,42 грн в позові відмовлено.

Суд встановив, що операції з постачання ВЧ НОМЕР_1 мастильних засобів за договором оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою, а тому встановлення в п. 3.1 договору суми податку на додану вартість у розмірі 20% суперечить положенням ПК України. Оскільки сума ПДВ включена до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства і не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку, суд визнав недійсним п. 3.1 договору в частині включення до ціни товару суми ПДВ.

Оскільки ТОВ «Хаммер Маркет» сплатило (повернуло) ВЧ НОМЕР_1 в повному обсязі пред`явлену до стягнення суму ПДВ в розмірі 105 400,00 грн, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу слід закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення з ТОВ «Хаммер Маркет» на користь ВЧ НОМЕР_1 1 957,84 грн 3% річних та 5 027,58 грн інфляційних втрат, суд зазначив, обов`язок з повернення отриманих за недійсним правочином коштів на підставі ст. 1212 ЦК України виникає негайно з моменту припинення існування відповідного договору (його частини) як підстави для утримання сплачених відповідно до його умов коштів. У цьому випадку кошти утримувалися ТОВ «Хаммер Маркет» за наявності правової підстави для цього - чинної до дати постановлення даного рішення редакції пункту 3.1 договору. Отже, нарахування за ч. 2 ст. 625 ЦК України на суму безпідставно утримуваних коштів можливе після усунення підстави для цього (визнання правочину недійсним), в тому нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 17.11.2022 по 30.06.2023 є необґрунтованим.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2024, Міністерство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним п. 3.1 договору №85 від 18.10.2022, укладеного між ВЧ НОМЕР_1 та ТОВ «Хаммер Маркет», в частині включення до ціни договору суми ПДВ за ставкою 20% та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.

На думку Міністерства, оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що договір №85 містить положення про сплату військовою частиною на користь ТОВ «Хаммер Маркет» ПДВ у розмірі 105 400,00 грн або за ставкою 20% від вартості товару, постачання якого передбачено договором.

Міністерство зауважує, що у позові прокурор зазначає, що п. 3.1 Договору суперечить вимогам пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанові КМУ від 02.03.2022 №178, якою передбачено, що нульова ставка податку застосовується як до операцій з постачання паливо-мастильних матеріалів, так і до операцій постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, за умови, що такі операції здійснюються категоріям суб`єктів, що визначені Постановою №178.

Міністерство відзначає, що не підтримує таку правову позицію прокурора та вважає, що договір №85 від 15.11.2022 укладено між ВЧ НОМЕР_1 та ТОВ «Хаммер Маркет» не в межах виконання мобілізаційних завдань, а отже приписи постанови КМУ №178 до нього не застосовуються.

Апелянт вважає, що суд проігнорував те, що відповідно до положень постанови КМУ №178 її прийняття було обумовлено виконанням мобілізаційних завдань під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні». Разом з тим, суд не проаналізував, чи є договір №85 від 18.10.2022 таким, що укладений на виконання мобілізаційних завдань.

На думку Міністерства, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою виключно з метою виконання мобілізаційних завдань, однак положення постанови КМУ №178 не можуть застосовуватись до договорів на постачання пально-мастильних матеріалів, які починаючи з 24.02.2022 укладаються Міністерством не в рамках мобілізаційних завдань.

Скаржник зазначає, що, аналізуючи договір від 18.10.2022 №85, укладений між ВЧ НОМЕР_1 та ТОВ «Хаммер Маркет», слід дійти висновку, що цей договір не є договором, укладеним на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), а тому на нього не розповсюджуються вимоги постанови КМУ №178.

Окремо апелянта відзначає, що позиція Міністерства щодо спірного питання також поділяється Міністерством фінансів України.

Позиції учасників справи.

Прокурор надав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів Міністерства заперечує та наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Міністерство надало письмові пояснення, які просить прийняти до розгляду та врахувати їх зміст під час прийняття рішення у справі. У поданих поясненнях Міністерство надводить додаткові доводи щодо того, що спірний договір не є таким, що укладався на виконання мобілізаційних завдань.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10670/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Міністерства на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 до надходження матеріалів справи №910/10670/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі №910/10670/23. Розгляд справи призначено на 01.05.2024. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 01.05.2024 суд протокольно оголосив перерву у розгляді справи до 03.06.2024, про що повідомив ТОВ «Хаммер Маркет» відповідною ухвалою.

У судовому засіданні 03.06.2024 суд протокольно оголосив перерву у розгляді справи до 26.06.2024, про що повідомив ТОВ «Хаммер Маркет» відповідною ухвалою.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

18.10.2022 ВЧ НОМЕР_1 (замовник) та ТОВ «Хаммер Маркет» (постачальник) уклали договір №85 поставки товару для державних потреб (за кошти державного бюджету) у воєнний час (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставляти замовнику товар, зазначений у специфікації до договору, а замовник - прийняти і оплатити товар згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування Товару: код ДК 021:2015:09210000-4 -Мастильні засоби (Олива моторна, Олива трансмісійна).

Ціна цього договору становить 632 400,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 105 400,00 грн (п. 3.1 договору).

На виконання договору ТОВ «Хаммер Маркет» поставило товар, а ВЧ НОМЕР_1 прийняла його та оплатила у повному обсязі в сумі 632 400,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 105 400,00 грн, платіжним дорученням №1407 від 15.11.2022.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Суд встановив, що ВЧ НОМЕР_1 як замовник та ТОВ «Хаммер Маркет» як постачальник уклали договір поставки товару для державних потреб (за кошти державного бюджету) у воєнний час, за умовами п. 1.1 якого постачальник поставив замовник товар (код ДК 021:2015:09210000-4 - Мастильні засоби (Олива моторна, Олива трансмісійна), а замовник прийняв та оплатив товар на суму 632 400,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 105 400,00 грн.

Так, згідно з п. 3.1 ціна договору становить 632 400,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 105 400,00 грн.

Причиною виникнення цього спору є включення до ціни договору (п. 3.1) за товар суми ПДВ, що, за доводами прокурора, не відповідає положенням підп. «г» підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, постанови КМУ №178.

Зокрема, у постанові КМУ №178 зазначено таке. З метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», та відповідно до підп. «г» підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановив установити, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

За змістом ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 вказаного Кодексу правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У ст. 203 зазначеного Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За змістом ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Статтею 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

У підп. 14.1.178 ПК України передбачено, що ПДВ є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. «а» п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Згідно з підп. «г» підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Як вже зазначалось, у постанові КМУ №178 відповідно до підп. «г» підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема військових частин, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Відповідно до листа-роз`яснення ДПС України від 29.07.2022 №8271/6/99-00-21-03-02-06 нульова ставка податку на додану вартість відповідно до підп. «г» підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 розділу V Кодексу та постанови КМУ №178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, за умови, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені постановою КМУ №178. Норми ПК України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування встановленої чинним законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку.

Також ДПС України наголосила, що застосування нульової ставки ПДВ до відповідних операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.

Тобто, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші пально-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених постановою КМУ №178 категорій суб`єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими п. 198.5 ст. 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ПК України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням підп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з підп. а, б п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПК України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Відповідно до підп. «г» п. 195.1.2 ст. 195 ПК України Розділу V ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії.

Відповідно до п. 1, 2 постанови КМУ №178 до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, У правління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оборону України» та ст. 15 Закону України «Про збройні сили України» фінансування потреб національної оборони та Збройних Сил України здійснюється виключно за рахунок Державного бюджету України.

Статтею 3 Закону України «Про оборону України» передбачено, що підготовка держави до оборони включає забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою та іншою технікою, а також створення високоефективних засобів збройної боротьби.

Військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство, яке відповідно до ст. 10 Закону України «Про оборону України», п. 3 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою КМУ від 26.11.2014 №671, є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

Таким чином, приписи підп. «г» підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Розділу V ПК України та постанови КМУ від 02.03.2022 №178 поширюються на діяльність Міністерства оборони України та ВЧ НОМЕР_1 .

У роз`ясненні ДПС України від 29.07.2022 №8271/6/99-00-21-03-02-06 також відзначено, що нульова ставка податку на додану вартість відповідно до підп. «г» підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 розділу V Кодексу та Постанови №178 застосовується до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту Збройних Сил України.

Отже, операції з постачання військовій частині НОМЕР_2 мастильних засобів за договором оподатковуються за нульовою ставкою, а тому встановлення в п. 3.1 Договору суми податку на додану вартість у розмірі 20% суперечить положенням ПК України.

Згідно зі ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.

Суд встановив, що сума ПДВ включена до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

У вирішенні цього питання суд враховує висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 та висновки Верховного Суду у постановах від 12.03.2018 у справі №910/22319/16, від 14.11.2023 у справі №910/2416/23, від 23.05.2024 у справі №911/1870/23.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог прокурора та визнання недійсним п. 3.1 договору в частині включення до його ціни суми ПДВ.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують.

Висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог прокурора про стягнення 1 957,84 грн 3% річних та 5 027,58 грн інфляційних втрат Міністерство не оскаржує.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі №910/10670/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі №910/10670/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/10670/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 2.07.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак