Постанова

від 03.07.2024 по справі 910/11582/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2024 р. Справа№ 910/11582/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кем Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 (повний текст рішення підписано 21.03.2023)

у справі № 910/11582/22 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії управління з переробки газу та газового конденсату

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кем Сервіс"

про стягнення 28 474,36 грн пені та 10 832,64 грн штрафу

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - АТ «Укргазвидобування») в особі філії управління з переробки газу та газового конденсату (далі - Філія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кем Сервіс» (далі - Товариство) 28 474,36 грн пені та 10 832,64 грн штрафу за порушення зобов`язання за укладеним сторонами договором поставки від 01.02.2022 №41/11-22 (далі - Договір).

Позов мотивовано тим, що:

- 01.02.2022 АТ «Укргазвидобування» в особі Філії (постачальник) та Товариством (покупець) укладено Договір, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві електричну апаратуру для комплектування та захисту електричних кіл (далі - Товар), зазначений в специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такий Товар;

- Товариство взяло на себе зобов`язання поставити Товар на загальну суму 154 752 грн до 31.03.2022; проте Товар відповідачем у строки, визначені Договором, так і не поставлений;

- відповідно до підпункту 7.9 Договору позивачем нараховано 28 474,36 грн пені та 10 832,64 грн штрафу за порушення зобов`язань за Договором.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/11582/22 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кем Сервіс" на користь акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії управління з переробки газу та газового конденсату 28 474 (двадцять вісім тисяч чотириста сімдесят чотири) грн 36 коп. пені; 10 832 (десять тисяч вісімсот тридцять дві) грн 64 коп. 7% штрафу і 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн) судового збору.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що:

- лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не звільняє сторону від виконання зобов`язань за Договором, а неможливість виконання відповідачем умов Договору, окрім інших доказів, має бути підтверджена і сертифікатом ТПП України щодо конкретного випадку, відповідачем же доказів на підтвердження відсутності можливості здійснювати поставку у зв`язку з введенням на території України воєнного стану суду не подано;

- строк дії Договору та строк виконання зобов`язання за Договором не є тотожними, а закінчення строку дії Договору не є підставою припинення зобов`язань за Договором, зокрема, в частині поставки товару, тому помилковим є твердження Товариства про відсутність підстав для нарахування Філією пені та штрафу поза межами строку дії Договору за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, яке мало місце під час дії Договору;

- судом перевірено розрахунок сум пені та штрафу і період нарахування суми пені, та встановлено, що вони правильні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- господарський суд не надав мотивованої оцінки наданим відповідачем доказам та аргументам щодо важливих фактичних обставин даної конкретної справи, в тому числі пов`язаних з неможливістю виконання договору поставки через військову агресію російської федерації;

- господарський суд не встановив наявність чи відсутність факту обставин непереборної сили, незважаючи на всі надані відповідачем докази з цього питання;

- суд не взяв до уваги та не застосував ст.617 ЦК України, оскільки факт наявності обставин непереборної сили підтверджено цілим рядом доказів наданих відповідачем, а саме: детальними хронологіями подій, показаннями свідків, віднесення м.Києва до територій, на яких велися активні бойові дії з 24.02.2022 і до 10.08.2022, зупинення роботи підприємства відповідача, які суд не взяв до уваги;

- висновки суду першої інстанції стосовно того, що відповідач нібито «в березні, квітні, травні, серпні, жовтні, листопаді та грудні 2022 року брав участь у тендерах, оголошених КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області» є упередженими та протиправними, оскільки обставини, пов`язані з участю відповідача в тендерах на закупівлю, оголошених КП «Дрогобичводоканал», не були предметом дослідження та обговорення під час судового розгляду справи, а також жодні докази з цього питання не подавались до суду сторонами у даній справі, а були зібрані безпосередньо судом за його власною ініціативою;

- оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст.2, 74, 86, 210, 236, 237 ГПК України;

- укладаючи договір поставки, та передбачаючи в ньому підстави для звільнення від відповідальності в разі настання обставин непереборної сили (війни), сторони приймали на себе ризик настання обставин, що унеможливлять виконання передбачених договором зобов`язань, тому наслідки настання такого ризику мають бути покладені на сторони рівною мірою, проте в даній справі всі ризики від настання наслідків обставин непереборної сили (війни) покладено виключно на одну сторону - відповідача;

- посилається на правову позицію, викладену в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №905/857/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кем Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/11582/22; вирішено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кем Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/11582/22 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.02.2022 АТ «Укргазвидобування» в особі Філії управління з переробки газу та газового конденсату (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Кем Сервіс" (постачальник) було укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов`язується поставити покупцю «Електричну апаратуру для комутування та захисту електричних кіл», зазначений у специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар (пункт 1.1 Договору);

- найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна Договору вказується у специфікації, яка є додатком №1 до Договору та є його невід`ємною частиною; строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком №3 до Договору та є його невід`ємною частиною (пункт 1.2 Договору);

- ціна Договору вказується у специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (пункт 3.1 Договору);

- загальна ціна Договору визначається загальною вартістю товару, зазначеною у специфікації до Договору; у вартість товару включаються: витрати на пакування та навантаження; транспортні витрати відповідно до умов поставки, що вказані у специфікації до Договору; витрати на отримання дозвільної документації (у випадку, якщо така вимагається) (пункт 3.2 Договору);

- строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників та вантажоотримувачів зазначається у специфікації та графіку поставки до Договору (пункт 5.1 Договору);

- датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару або видаткової накладної; право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акта приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем) (пункт 5.2 Договору);

- у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, вказані у графіку поставки товару до Договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості з урахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості з урахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару (пункт 7.9 Договору);

- сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, війна тощо) (пункт 8.1 Договору);

- сторона, що не може виконати зобов`язання за Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі; наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань (пункт 8.2 Договору);

- доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП України) або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин; у випадку, якщо постачальник надає документи, що є доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії, видані іншим органом, ніж ТПП України, постачальник зобов`язаний надати документи, що підтверджують повноваження такого органу (пункт 8.3 Договору);

- у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 60 днів, кожна із сторін має право розірвати Договір шляхом надіслання повідомлення (цінним листом з описом вкладення) про відмову від Договору в односторонньому порядку з наданням документа, виданого ТПП України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин, яким засвідчується існування обставин непереборної сили та те, що такі обставини тривають більше ніж 60 днів поспіль; в такому випадку Договір припиняє свою дію з дати, зазначеної у повідомленні про відмову від Договору але не раніше дати отримання повідомлення (пункт 8.4 Договору);

- Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.03.2022 (пункт 10.1 Договору).

Згідно зі специфікацією №1 від 01.02.2022 (додаток №1 до Договору) сторони, зокрема, погодили:

- загальна вартість товару, що постачається за специфікацією, складає до 154 752 грн з ПДВ; вартість товару включає витрати на пакування, завантаження, монтажні матеріали для транспортування, транспортні витрати, витрати отримання сертифікату походження товару, митні витрати, понесені постачальником при митному оформленні товару, а також усі мита, податки та інші обов`язкові платежі, які оплачуються постачальником при експорті товару (пункт 1);

- умови постачання товару: DDP - станція (склад) вантажоотримувача Філія - 39420, Полтавська обл., Машівський р-н, с. Базилівшина, вул. Польова, 6 (пункт 2);

- строк поставки: відповідно до графіка поставки товару (пункт 3);

- місце поставки: Філія, Полтавська обл., Машівський р-н, с. Базилівшина, вул. Польова, 6 (пункт 10.1).

За умовами графіка поставки від 01.02.2022 (додаток №3 до Договору) строк поставки - не пізніше 30 календарних днів з дати підписання Договору, до 31.03.2022.

Товариством не було виконано умови Договору, товар не було поставлено позивачу.

Відповідач листом від 07.03.2022 вих. №91 повідомив позивача про те, що 28.02.2022 ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб; з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); враховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулася наша країна, на виконання статті 617 ЦК України, статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та умов Договору, Товариство повідомило про неможливість виконання своїх зобов`язань за Договором в результаті настання обставин непереборної сили.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивач у відповідь на вказаний лист Товариства листом від 04.04.2022 повідомив відповідача про те, що «пунктом 8.4 Договору передбачено, що у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 60 днів кожна із Сторін має право розірвати цей договір шляхом направлення повідомлення про відмову від Договору в односторонньому порядку» і звернув увагу відповідача на те, що «В такому випадку Догові припиняє свою дію з дати зазначеної у повідомленні про відмову від Договору, але не раніше дати отримання повідомлення»; також у листі від 04.04.2022 Філія додатково підтвердила своє розуміння умов Договору зазначивши, що «згідно пункту 8.1 Договору Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили…»; проте у своїй позовній заяві Філія, предметом своїх вимог, всупереч вказаним умовам Договору, протиправно намагається притягнути відповідача саме до відповідальності шляхом стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки товару.

Так, листом від 04.04.2022 №008.1.36-008.1.1-3-406 Філія у відповідь на лист Товариства від 07.03.2022 вих. №91 повідомила останнього, зокрема, про таке:

- пунктом 3 специфікації №1 і графіком поставки до Договору визначено строк поставки товару: не пізніше 30 календарних днів з дати підписання Договору, до 31.03.2022;

- у листі від 07.03.2022 вих. №91 відповідач посилається на довідку ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яка засвідчує форс-мажорну обставину внаслідок військової агресії російської федерації проти України та введення на території України воєнного стану з 24.02.2022;

- згідно з пунктом 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, війна тощо);

- тобто обставини непереборної сили можуть звільнити сторону від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором, і в жодному разі не звільняють сторону від виконання самого зобов`язання;

- пунктом 7.5 Договору передбачено, що за односторонню необґрунтовану відмову від Договору та/або виконання своїх зобов`язань за Договором постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від ціни Договору з урахуванням ПДВ;

- відповідно до пункту 7.9 Договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, вказані у графіку поставки товару до Договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості з урахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості з урахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару;

- при цьому варто зазначити, що згідно з пунктом 8.4 Договору у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 60 днів, кожна із сторін має право розірвати Договір шляхом надіслання повідомлення (цінним листом з описом вкладення) про відмову від Договору в односторонньому порядку з наданням документа, виданого ТПП України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин, яким засвідчується існування обставин непереборної сили та те, що такі обставини тривають більше ніж 60 днів поспіль; в такому випадку Договір припиняє свою дію з дати, зазначеної у повідомленні про відмову від Договору але не раніше дати отримання повідомлення.

Відповідач листом від 27.04.2022 вих. №101 на підставі пункту 8.4 Договору повідомив позивача про відмову від Договору внаслідок обставин непереборної сили, що тривають більше ніж 60 днів поспіль.

Філія листом від 13.05.2022 №008.1.36-008.1.1-3-657 повідомила Товариство, зокрема, про те, що відповідно до норм ЦК України, ГК України та Закону України «Про публічні закупівлі» розірвати можна лише той договір, який діє (строк/термін якого не закінчився); пунктом 10.1 Договору передбачено, що останній діє до 31.03.2022, а відтак відмова Товариства від Договору в односторонньому порядку згідно з пунктом 8.4 Договору після закінчення терміну дії Договору є такою, що суперечить нормам чинного законодавства України та, відповідно, не підлягає задоволенню; при цьому, позивач, звернув увагу на те, що закінчення строку дії Договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки відповідно до статті 599 ЦК України і частини першої статті 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Частинами першою і другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначає відповідач, останній на підставі пункту 8.4 Договору повідомив позивача листом від 27.04.2022 вих. №101 про відмову від Договору в односторонньому порядку, у зв`язку з чим Договір був припиненим і не підлягав виконанню.

Разом з тим, відповідно до частин першої та четвертої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Так, відповідно до пункту 8.4 Договору у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 60 днів, кожна із сторін має право розірвати Договір шляхом надіслання повідомлення (цінним листом з описом вкладення) про відмову від Договору в односторонньому порядку з наданням документа, виданого ТПП України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин, яким засвідчується існування обставин непереборної сили та те, що такі обставини тривають більше ніж 60 днів поспіль; в такому випадку Договір припиняє свою дію з дати, зазначеної у повідомленні про відмову від Договору, але не раніше дати отримання повідомлення.

Згідно з пунктом 10.1 Договору останній діє до 31.03.2022.

За вірними висновками суду першої інстанції, на момент надіслання відповідачем листа від 27.04.2022 вих. №101 про відмову від Договору на підставі пункту 8.4, останній припинив свою дію, а за змістом вказаних норм чинного законодавства України розірвано може бути лише чинний договір.

Згідно частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини четвертої статті 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з частинами першою і другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначав, що на виконання пункту 8.2 Договору ним було повідомлено позивача листом від 07.03.2022 вих. №91 про неможливість виконання своїх зобов`язань за Договором в результаті настання обставин непереборної сили, та додано лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Згідно п.8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, війна тощо).

За умовами пункту 8.2 Договору сторона, що не може виконати зобов`язання за Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі; наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань.

Відповідно до п.8.3 договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП України) або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин; у випадку, якщо постачальник надає документи, що є доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії, видані іншим органом, ніж ТПП України, постачальник зобов`язаний надати документи, що підтверджують повноваження такого органу.

24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який станом на даний час триває.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Із листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим листом засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно із частиною першою статті 14-1 зазначеного Закону ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 вказано, що у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого: статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати, що засвідчує ці обставини саме для конкретного випадку виконання зобов`язання.

Однак, у матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за договором поставки №41/11-22 від 01.02.2022.

Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є сертифікатом, виданим Товариству з обмеженою відповідальністю "Кем Сервіс" відповідно до Закону, який регулює порядок його видачі та умов укладеного договору.

Окрім того, оскільки воєнний стан введено на території України 24.02.2022, то Товариство мало повідомити позивача про неможливість виконання умов Договору у зв`язку з обставинами непереборної сили до 03.03.2022 включно.

Натомість відповідний лист датовано 07.03.2022, у зв`язку з чим відповідачем пропущено строк повідомлення Філії про обставини непереборної сили.

Відповідачем не надано жодних доказів безпосереднього впливу на господарську діяльність товариства (блокування, пошкодження активів), що підтверджувало б неможливість останнього вчасно будь-яким способом передати повідомлення іншій стороні про настання форс-мажорних обставин.

Запровадження з 24.02.2022 воєнного стану в країні, що є форс-мажорними обставинами, не можуть однозначно засвідчувати неможливість виконання відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки перелічені обставини не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання зобов`язання на час, протягом якого такі обставини зберігають свою дію.

Близький за змістом правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 910/7495/16 від 08.05.2018.

Відтак, належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання ним умов договору, тому колегія суддів відхиляє як безпідставні посилання відповідача на те, що неможливість своєчасного виконання договірних зобов`язань настала внаслідок дії форс-мажорних обставин - введення на території України воєнного стану.

При цьому, постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №905/857/19, на яку посилається апелянт, не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки у справі №905/857/19 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва в межах справи про банкрутство з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» про стягнення 102 723,51 грн, що складається з невиплаченої заробітної плати за період з 01.03.2017 по 15.03.2017 в сумі 8 944,50 грн та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 93 779 грн.

Місцевим господарським судом оцінено надані відповідачем заяви свідків та встановлено наступне.

-свідок ОСОБА_1 в заяві вказала таке: «Я, ОСОБА_1 , що проживаю за адресою: АДРЕСА_1 та працюю в ТОВ «КЕМ СЕРВІС» на посаді провідного інженера енергетика, паспорт НОМЕР_1 можу повідомити суду обставини, про які мені відомо особисто, а саме:

З 24.02.2022 р. наше підприємство «КЕМ СЕРВІС» змушене було зупинити свою роботу через те, що опинилось в зоні бойових дій, які відбувались у м. Києві, та зокрема в Оболонському районі, де проживає моя родина та розташоване підприємство, де я працюю.

Я знала, що підприємство не працювало через відсутність на роботі працівників, які змушені були терміново виїхати з Києва, в тому числі за межі України. Я і мій чоловік ОСОБА_2 розуміли, що працівники не вийшли на роботу через воєнні події та загрозу їхньому життю. Спостерігаючи воєнні події в Києві, що відбувались в кінці лютого 2022 р., ми з чоловіком також прийняли рішення евакуювати з Києва своїх неповнолітніх дітей і наших батьків похилого віку. І вже на початку березня 2022 р. ми виїхали з Києва до Львова, що підтверджується довідками про взяття на облік переміщених осіб (дві довідки додаються).

В м. Львові моя родина перебувала до початку червня 2022 р., а потім повернулась до Києва.

Мені відомо, що бухгалтер підприємства ОСОБА_3 з 24 лютого 2022 р. не виходила на роботу, оскільки з родиною виїхала з Києва за межі України, де і перебуває до цього часу.

Я стверджую, що через відсутність працівників і воєнні події в Києві підприємство «КЕМ СЕРВІС» не мало можливості працювати і виконувати свої договірні зобов`язання, зокрема і перед АТ «Укргазвидобування».

Я підтверджую, що обізнана з законом щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитись до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.»;

- свідок ОСОБА_4 в заяві зазначив таке: «Я, ОСОБА_4 , що проживаю за адресою: АДРЕСА_2 та працюю в ТОВ «КЕМ СЕРВІС» на посаді начальника виробничої дільниці, паспорт НОМЕР_2 можу повідомити суду обставини про які мені відомо особисто, а саме 24.02.2022 р. я був у м. Києві і рано вранці до того як їхати на роботу, спостерігав жахливі події нападу російського агресора на м. Київ. Я включив телевізор і там побачив новини з відомостями про обстріл і бомбардування мого міста, про початок війни з росією і необхідність терміново рушати до військкомату. В цей день я не пішов на роботу, а змушений був займатись справами своєї сім`ї.

В перші дні російської агресії в Києві по всьому місту створювались блок пости з наповнюванням їх військовими територіальної оборони, тому проїзд містом своїм автотранспортом був суттєво ускладнений, а іноді неможливий (з лівого на правий берег Дніпра, або при виїзді з Києва). До кінця лютого та протягом березня рашисти намагались оточити Київ з різних напрямків і тому на окраїнах Києва та окремих вулицях велись бої, а населення ховалось в домівках, підвалах і бомбосховищах. У всіх новинах державні органи та військові адміністрації закликали всіх (в тому числі населення і працівників будь-яких підприємств та установ) під час звуків сирени повітряної тривоги терміново прямувати в бомбосховища і перебувати там до закінчення повітряної тривоги.

Мені також відомо, що інші працівники нашого підприємства з 24.02.2022 також, як і я, не ходили на роботу через необхідність евакуації з Києва, в якому відбувались воєнні події: обстріли і бомбардування, деякі з працівників змушені були тимчасово виїхати з Києва, в т.ч. за кордон, рятуючи своїх дітей, онуків і себе, оскільки в Україні не існувало жодного безпечного місця.

Я також можу підтвердити, що підприємство в якому я працюю, припинило роботу з перших днів воєнних подій в м. Києві, тобто з 24.02.2022 і почало відновлювати свою роботу з 01.05.2022 після звільнення Київщини від російських окупантів.

Я також підтверджую, що обізнаний із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитись до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.»;

- свідок ОСОБА_5 в заяві вказав таке: «Я, ОСОБА_5 , що проживаю за адресою: АДРЕСА_3 та працюю в ТОВ «КЕМ СЕРВІС» на посаді інженера, паспорт НОМЕР_3, можу повідомити суду обставини про які мені відомо особисто, а саме 24.02.2022 р. я був у м. Києві. Прокинувшись зранку 24 лютого, я почув вибухи і оголошення в новинах про збройний напад російської федерації на Україну. На роботу ходити у мене не було можливості, оскільки громадський транспорт не працював, були заклики від місцевої влади залишатися вдома, в Києві ввели комендантську годину, яка деколи тривала добу і більше.

Я весь час був на зв`язку зі своїми дітьми, родиною, і прийняв рішення виїхати за межі міста Києва, яке обстрілювалося ворожими ракетами і навколо якого велися бої.

Так, з початку березня до початку травня я був відсутній у Києві і не мав можливості працювати на підприємстві ТОВ «КЕМ СЕРВІС».

Я також підтверджую, що обізнаний із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитись до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.».

За наявною на сайті https://prozorro.gov.ua/ інформацією Товариство у березні, квітні, травні, серпні, жовтні, листопаді та грудні 2022 року брало участь у тендерах, оголошених КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, акціонерним товариством «Чернігівобленерго» і публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго».

Оскільки вебсайт https://prozorro.gov.ua/ містить загальнодоступну інформацію, висновки місцевого господарського суду про визнання доводів відповідача щодо зупинення роботи підприємства такими, що не відповідають дійсності, зроблені за наявними у справі матеріалами в їх сукупності.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору щодо поставки товару, позивачем нараховано Товариству 28 474,36 грн пені за період з 31.03.2022 по 30.09.2022 та 10 832,64 грн 7% штрафу на підставі пункту 7.9 Договору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує про те, що зобов`язання поставки товару мало бути ним виконане до 31.03.2022, однак позивачем нараховано штрафні санкції за період поза межами строку дії Договору, тобто за час, коли у відповідача вже був відсутній обов`язок з поставки товару.

Оскільки строк дії Договору та строк виконання зобов`язання за Договором не є тотожними, а закінчення строку дії Договору не є підставою припинення зобов`язань за Договором, зокрема, в частині поставки товару, місцевий господарський суд правомірно відхилив твердження Товариства про відсутність підстав для нарахування Філією пені та штрафу поза межами строку дії Договору за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, яке мало місце під час дії Договору.

Колегією суддів перевірено розрахунок позивача щодо сум пені та штрафу, та період їх нарахування, які є правильними, у зв`язку з чим правомірно задоволені судом першої інстанції.

Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, а саме на п.8.24: «Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.», відхиляються колегією суддів виходячи з того, що в суді першої інстанції відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позовних вимог.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кем Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/11582/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/11582/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кем Сервіс".

4. Матеріали справи №910/11582/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст.287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко