Ухвала

від 02.07.2024 по справі 903/718/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"02" липня 2024 р. Справа №903/718/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Гудак А.В.

суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

за апеляційною скаргою Свято-Вознесенської релігійної громади Української православної церкви на рішення Господарського суду Волинської області від 12.12.2023

за позовом Свято-Вознесенської релігійної громади Української православної церкви

до Нововолинської міської ради Волинської області

про визнання недійсним п.1,2 рішення Нововолинської міської ради №21/17 від 19.04.2023 про припинення права постійного користування земельною ділянкою

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 12.12.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Свято-Вознесенської релігійної громади Української православної церкви на рішення Господарського суду Волинської області від 12.12.2023 та призначено її до розгляду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 року оголошено перерву в судовому засіданні до 02.07.2024 о 15:15 год.

У судове засідання 02.07.2024 року, сторони не забезпечили явку уповноважених представників, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи.

Водночас, 02.07.2024 від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням у відрядженні та неможливістю взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у зв`язку із відключенням світла.

Враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, приймаючи до уваги відсутність будь-яких доказів в підтвердження обставин, викладених у відповідному клопотанні, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання апелянта про відкладення розгляду справи та відповідно можливість продовження розгляду справи за відсутності уповноважених представників сторін.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2024 на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу №911/1474/23 за позовом Жіночого монастиря Святої Рівноапостольної Марії Магдалини Білоцерківської єпархії Української Православної Церкви до Білоцерківської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 27.04.2023 № 3807-39-VIII.

Позовні вимоги у справі №911/1474/23 обґрунтовані тим, що оспорюване рішення Білоцерківської міської ради від 27.04.2023 №3807-39-VIII є необґрунтованим та протиправним, оскільки прийняте відповідачем із порушенням процедури та за неналежних підстав, за відсутності факту порушення позивачем земельного законодавства. При цьому позивач вважав, що відповідач, приймаючи оспорюване рішення, перевищив свої повноваження. За таких обставин, на думку позивача, наявні правові підстави для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Білоцерківської міської ради.

Передаючи справу №911/1474/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів зазначила, що у п.7.27., 7.28. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/392/18, викладено такий висновок: "Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК України".

Водночас, підставою для передачі справи № 911/1474/23 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду визначив необхідність уточнити висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05.11.2019 у справі №906/392/18, шляхом його доповнення висновком про те, що втрата релігійною громадою (організацією) статусу юридичної особи, яка зареєстрована в установленому законодавством порядку, є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою відповідно до п."в" ч.1 ст.141 ЗК України.

Враховуючи викладене, аналізуючи обставини даної справи, колегія суддів зауважує, що вбачається подібність правовідносин у справі №903/718/23 та у справі №911/1474/23 з огляду на предметний склад учасників, зміст позовних вимог (скасування рішення органу місцевого самоврядування про припинення релігійній організації права постійного користування земельною ділянкою) та їх підстави, матеріально-правове регулювання правових відносин.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду у справі №911/1474/23 буде практикоутворюючим та матиме значення для надання правової оцінки застосування норм п."в" ч.1 ст.141 ЗК України у справі №903/718/23.

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Верховний Суд, серед іншого забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.

Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України та ч.6 ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів", при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Колегія суддів вважає, що однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/24257/16.

Згідно з приписами п.11 ч.1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Із метою забезпечення єдності судової практики, принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, враховуючи подібність суб`єктного складу, предмета і підстав спору даної справи та справи №911/1474/23, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а також зважаючи на уточнення висновку щодо застосування п."в" ч.1 ст.141 ЗК України, який буде наданий у вказаній справі, апеляційний господарський суд вважає необхідним зупинити провадження у справі №903/718/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №911/1474/23 та вирішення питання про застосування норм права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що Господарським процесуальним кодексом України визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

Суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/109447/17.

Керуючись ст.228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційне провадження у справі №903/718/23 зупинити до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №911/1474/23.

2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.