Постанова
від 14.05.2024 по справі 904/1265/23
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1265/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Манець О.В.

Представники сторін:

від позивача: Кириченко Олександр Павлович (в залі суду) - адвокат

від відповідача: Бондар Інна Василівна (в залі суду) - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест груп Д" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2023 (суддя Юзіков С.Г.) у справі №904/1265/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест груп Д"

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровськ-Авто" в особі філії "Автосалон Мерседес" Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровськ-Авто"

про визнання правочинів недійсними та стягнення безпідставно набутих грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест груп Д" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬК-АВТО" в особі філії "АВТОСАЛОН МЕРСЕДЕС" ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОПЕТРОВСЬК-АВТО" в якому просив визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 17.08.2022 до Договору купівлі-продажу автомобіля №0252623019 від 19.10.2021; визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 16.09.2022 по Договору купівлі-продажу автомобіля №0252623020 від 19.10.2021; стягнути з Відповідача безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 797 129,58 грн. а також 12 186,25 грн. - 3% річних; судові витрати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2023 у справі №904/1265/23 відмовлено в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест груп Д" до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬК-АВТО" в особі філії "АВТОСАЛОН МЕРСЕДЕС" ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОПЕТРОВСЬК-АВТО" про визнання правочинів недійсними та стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 19.10.2021 сторонами були укладені Договори купівлі-продажу автомобілів № 0252623019 (далі Договір № 1) та № 0252623020 (далі Договір № 2), згідно п. 1.1. яких Продавець (Відповідач), керуючись рішенням Покупця (Позивача), який вибрав потрібний йому автомобілі, модель Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС, замовлення № 0252623019 та № 0252623020, відповідно, на підставі представлених в салоні зразків йому Продавцем зобов`язався передати у власність Покупцеві автомобіль, аналогічний вибраному, а Покупець, в свою чергу, зобов`язався прийняти переданий автомобіль і оплатити його за ціною в розмірі та порядку, визначеному цим Договором.

Відповідно до попередніх специфікацій № 0252623019 та № 0252623020 від 19.10.2021, орієнтовна ціна автомобіля складала 2 300 223,98 грн., умови оплати - 20 % передплата вартості автомобіля, строк оплати - 1 банківський день від дати даної попередньої специфікації, орієнтовний строк поставки автомобіля - 30.04.2022.

Позивачеві були виставлені рахунки фактури: № CФ-0659 від 19.10.2021 на суму 270 000,00 грн., № СФ-0777 від 22.11.2021 на суму 637 720,04 грн., № СФ-0757 від 15.12.2021 на суму 650 000,00 грн., № СФ-0760 від 31.12.2021 на суму 800 000,00 грн., № СФ-0766 від 29.03.2021 на суму 2 100 000,00 грн., № СФ-0257 від 15.08.2022 на суму 939 857,50 грн, які, в свою чергу, були оплачені, що підтверджується платіжними дорученнями: № 17 від 19.10.2021 на суму 270 000,00 грн., № 578 від 22.11.2021 на суму 637 720,04 грн., № 613 від 15.12.2021 на суму 650 000,00 грн., № 641 від 30.12.2021 на суму 800 000,00 грн., № 736 від 29.03.2022 на суму 2 100 000,00 грн., № 851 від 15.08.2022 на суму 939 857,50 грн. У судовому засіданні представник Відповідача повідомив, що рахунки на суму, що перевищує 20 % передоплати виставлялися з урахуванням пропозиції представника Позивача. Представниками Позивача не спростували повідомлення представника Відповідача

Відповідно до митних декларацій автомобіль № 1 ввезений дистриб`ютором в Україну - 28.07.2022, а автомобіль № 2 - 15.09.2022, відповідно. Дана інформація підтверджується і листом ПрАТ "Дніпропетровськ-авто" № 21 від 13.03.2023.

17.08.2022 сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору № 1, відповідно до якої Продавець, керуючись рішенням Покупця, який вибрав потрібний йому автомобіль, модель Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС, рік випуску 2022, номер кузова: НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , транзитний номер не видавався, відповідно до пункту 2.4 Договору, якої, сторони підтвердили, що станом на дату переходу від Продавця до Покупця права власності на автомобіль Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС, рік випуску 2022, номер кузова: НОМЕР_1 (надалі автомобіль), його остаточна (кінцева) повна ціна автомобіля становить: 2 561 832,34 грн. При цьому, до складу повної ціни автомобіля включено податок на додану вартість (20 відсотків), що становить 426 972,06 грн. повна ціна автомобіля без ПДВ 2 134 860,28грн. Також, 17.08.2022 сторонами підписано Специфікацію № 0252623019 згідно з якою повна вартість автомобіля з ПДВ у Євро становить 78 141,77, що в еквіваленті на дату підписання специфікації (17.08.2022) за офіційним курсом НБУ гривні до Євро становила 2 561 832,34 грн. В цей же день сторони підписали Акт приймання-передачі автомобіля №0252623019, за умов якого Продавець передав, а Покупець прийняв: автомобіль, модель Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС, рік випуску 2022, номер кузова: НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , загальною вартістю 2 561 832, 34 грн. (з ПДВ).

16.09.2022р., відповідно, сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору № 2, відповідно до якої Продавець керуючись рішенням Покупця, який вибрав потрібний йому автомобіль, модель Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС, рік випуску 2022, номер кузова: НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , транзитний номер не видавався, замовлення № 0252623020, відповідно до пункту 2.4 Договору, якої, сторони підтвердили, що станом на дату переходу від Продавця до Покупця права власності на автомобіль Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС, номер кузова: НОМЕР_3 (надалі автомобіль), його остаточна (кінцева) повна ціна автомобіля становить: 2 825 627,64грн. При цьому, до складу повної ціни автомобіля включено податок на додану вартість (20 відсотків), що становить 470 937,94 грн. повна ціна автомобіля без ПДВ 2 354 689,70 грн. Також, 16.09.2022 сторонами підписано Специфікацію № 0252623020 згідно з якою повна вартість автомобіля з ПДВ у Євро становить 78 141,77, що в еквіваленті на дату підписання специфікації (16.09.2022) за офіційним курсом НБУ гривні до Євро становила 2 825 627,64 грн. В цей же день сторони підписали Акт приймання-передачі автомобіля №0252623020, за умов якого Продавець передав, а Покупець прийняв: автомобіль, модель Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС, номер кузова: НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , загальною вартістю 2 825 627,64 грн. (з ПДВ).

За висновком суду першої інстанції, позивач не надав належних і допустимих доказів обману з боку Відповідача в розумінні ст. 230 ЦК України на момент укладення Договорів і спірних Додаткових угод до Договорів, надані Відповідачем докази є більш вірогідними, ніж докази надані Позивачем, тому вимоги Позивача про визнання недійсними Додаткової угоди №1 від 17.08.2022 до Договору купівлі-продажу автомобіля №0252623019 від 19.10.2021 та Додаткової угоди №1 від 16.09.2022 по Договору купівлі-продажу автомобіля №0252623020 від 19.10.2021; про стягнення з Відповідача безпідставно набутих грошові кошти в розмірі 797 129,58 грн., 12 186,25 грн. - 3% річних не підлягають задоволенню.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест груп Д" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що не дивлячись на відповідні положення пункту 2.4.3 Договорів, Відповідач не поставив автомобілі до 30 квітня 2022 року, тобто в строк встановлений договорами.

Фактична поставка автомобіля, згідно з Договором №0252623019, відбулася лише 17 серпня 2022 року, а по Договору № 0252623020 - 16 вересня 2023 року, тобто з пропуском встановленого терміну поставки понад чотири місяці.

На день підписання оскаржуваних додаткових угод Позивач не був обізнаний з тим фактом, що автомобілі були виготовлені на три місяці раніше до дати поставки, відповідно у Відповідача не було жодних законних підстав затримувати поставку автомобілів

Позивач вважав, що поставка з порушенням більше чим на 4 місяці була пов`язана з затримками на виробництві.

Зазначені вище обставини, призвели до того, що Позивач, який не був обізнаний про порушення Відповідачем термінів поставки, уклав оскаржувані додаткові угоди, якими була збільшена вартість автомобілів.

Усі положення відносно терміну виконання Продавцем свого обов`язку в частині передачі автомобілів у власність врегульовані тільки п. 2.4.3. Договорів.

Вищевказаний пункт зазначає, що орієнтовний термін передачі Автомобіля за умови виконання Покупцем положень даного Договору становить 30.04.2022 та визначається в залежності від запланованих строків виробництва. Точну дату готовності Автомобіля до передачі Покупцю Продавець має повідомити додатково.

Таким чином, сторонами була визначена конкретна календарна дата, коли мали бути передані автомобілі у власність Покупця - 30.04.2023.

Як видно з аналізу цього пункту та аналізу інших положень Договорів, умовами не передбачено, що Продавець має право самостійно встановити будь-який інший час поставки автомобілів.

Крім того, ані п. 2.4.3. Договорів, ані будь-які інші положення Договорів в контексті орієнтовного строку поставки не наділяють Продавця правом на власний розсуд визначати інші строки/терміни поставки.

З урахуванням того, що в договорах міститься лише конкретна календарна дата, зобов`язання мало було виконане до 30.04.2023, тобто не пізніше цієї календарної дати.

Слід відзначити, що специфікації не є правочином, оскільки вони не регулюють та не встановлюють істотні умови договору. Вони не змінюють пункт 2.4.3. Договорів, де визначений термін поставки. Істотні умови, передбачені у самому договорі, тому будь-які зміни до цих умов повинні бути оформлені шляхом укладення додаткових угод.

Тобто на відміну від додаткової угоди, специфікація не є правочином, який може змінювати істотні умови договору. З цього питання також зробив висновок Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі №917/265/18, зазначивши, що необхідно розрізняти поняття "додаток до договору" і "додаткова угода до договору", а саме:

- додаток до договору - це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз`яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо. Тобто додаток до договору - це документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов.

- додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. І саме до додаткової угоди можуть застосовуватись вимоги ст. 654 ЦК України, а також положення про нікчемність.

Отже, специфікація в даному контексті лише додаток до договору, що містить технічні характеристики автомобілів. Основні умови, включаючи строки поставки, передбачені в пункті 2.4.3. Договорів. Будь-які зміни до цих умов могли б бути здійснені лише через укладення додаткових угод.

Зазначає, що в їх випадку не укладалося жодних додаткових угод про зміну положень пункту 2.4.3. Договорів.

Відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів належного повідомлення Позивача про дату виготовлення автомобілів, а надані Відповідачем скріншоти переписки у Вайбері жодним чином не дають можливості ідентифікувати осіб, які здійснювали листування, оскільки неможливо з`ясувати, що під вказаними іменами зареєстровані саме зазначені особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що номера мобільних телефонів дійсно належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Жодних офіційних листів з інформацією про дату виробництва автомобілів Позивач не отримував. Про листування, на яке посилається Відповідач, Позивачу нічого невідомо. Жодних повноважень на ведення переговорів ОСОБА_1 не отримував.

Відповідач у свою чергу не надав жодних належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були належними представниками своїх підприємств та мали повноваження на ведення переговорів з приводу виконання умов Договорів.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест груп Д" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому останній важає оскаржуване рішення обгрунтованим та законним. Просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «ІНВЕСТГРУП Д» від 17.08.2023 №17/08-23 без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області 21.07.2023 у справі №904/1265/23 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНВЕСТГРУП Д» до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДНІПРОПЕТРОВСЬК-АВТО» про визнання правочинів недійсними та стягнення безпідставно набутих грошових кошті, без змін.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Березкіна О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2023 року відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/1265/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/1265/23.

28.08.2023 року матеріали справи №904/1265/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Березкіної О.В. на підставі розпорядження керівника апарату суду №2125/23 від 12.09.2023, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, тощо, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест груп Д" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2023 у справі №904/1265/23. Поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест груп Д" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2023 у справі №904/1265/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 22.11.2023 о 10:30 годин.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 12.03.2024 на 10:00 год. Надано Приватному акціонерному товариству "ДНІПРОПЕТРОВСЬК-АВТО" в особі філії "АВТОСАЛОН МЕРСЕДЕС" ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДНІПРОПЕТРОВСЬК-АВТО", можливість у строк до 01.03.2024 подати до суду апеляційної інстанції власні пояснення щодо наступного питання:

1. Які саме найменування специфікацій № 0252623019 та № 0252623020 від 19.10.2021р., коли (дата) і в зв`язку із чим змінилися, що в свою чергу призвело до збільшення 17.08.2022р. та 16.09.2022р. вартості автомобілів Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС, рік випуску 2022, номер кузова: НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 та номер кузова: НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , відповідно?

2. За яких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест груп Д" було поінформовано про вищезазначені зміни?

14.02.2024 Приватним акціонерним товариством "ДНІПРОПЕТРОВСЬК-АВТО", на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2023, надано додаткові пояснення на питання суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 14.05.2024 на 10:30 год.

14.05.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

19.10.2021 сторони уклали Договір купівлі-продажу автомобіля № 0252623019 (далі Договір № 1), за п. 1.1. якого Продавець (Відповідач), керуючись рішенням Покупця (Позивача), який вибрав потрібний йому автомобіль, модель Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС, замовлення № 0252623019 на підставі представлених в салоні зразків йому Продавцем, зобов`язується передати у власність Покупцеві автомобіль, аналогічний вибраному, а Покупець зобов`язується прийняти переданий автомобіль і оплатити його за ціною в розмірі та порядку, визначеному цим Договором.

19.10.2021 сторони уклали Договір купівлі-продажу автомобіля № 0252623020 (далі Договір № 2), за п. 1.1. якого Продавець (Відповідач), керуючись рішенням Покупця (Позивача), який вибрав потрібний йому автомобіль, модель Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС, замовлення № 0252623020 на підставі представлених в салоні зразків йому Продавцем, зобов`язується передати у власність Покупцеві автомобіль, аналогічний вибраному, а Покупець зобов`язується прийняти переданий автомобіль і оплатити його за ціною в розмірі та порядку, визначеному цим Договором.

На підставі діючого реєстру цін на дату укладання цього Договору Продавцем визначається повна ціна автомобіля. Для Покупця гарантується незмінність частини повної ціни автомобіля протягом строку дії рахунку-фактури за умови здійснення платежу належним чином. Якщо протягом строків дії рахунку-фактури Покупцем не в повному обсязі та/або не належним чином виконано зобов`язання щодо оплати частини повної ціни автомобіля та/або Продавцем змінено Реєстр цін до моменту виконання покупцем своїх зобов`язань з оплати в повному обсязі та належним чином, повна ціна автомобіля змінюється відповідно до повного Реєстру цін (п. 2.3. Договорів).

Повна ціна автомобіля становить: 2 300 223,98 грн., як еквівалент ціни в ЄВРО за офіційним курсом української гривні до Євро, який встановлений Національним банком України (далі -НБУ) на день підписання сторонами цього Договору та відповідає 75 266,40 Євро.

При цьому, до складу повної ціни автомобіля включено податок на додану вартість (20 відсотків), що становить 383 370,66 грн. (п. 2.4. Договору №1).

Повна ціна автомобіля, що підлягає сплаті Покупцем за цим Договором після доставки автомобіля в Україну, включає в себе в тому числі всі необхідні митні платежі, а також інші податки, інші платежі, пов`язані з ввезенням автомобіля в Україну для вільного продажу, що діють на момент передачі автомобіля. В тому випадку, якщо під час дії цього Договору митні платежі, а також податки та інші платежі, пов`язані з ввезенням автомобілів в Україну для вільного продажу або ціна заводу - виробника на базову комплектацію або опції автомобіля змінюються та/або вводяться нові, в тому числі при зміні податків, зборів та інших обов`язкових платежів, які нараховуються до сплати в Україні, або змінюється курс української гривні до Євро, встановлений НБУ, повна ціна автомобіля підлягає коригуванню у відповідності до змінених та/або нововведених платежів, податків, зміни офіційного курсу української гривні до Євро, встановлений НБУ та інших платежів (підп. 2.4.1. Договорів).

Покупець протягом 1 банківського дня з моменту укладання цього Договору зобов`язується сплатити на поточний рахунок Продавця частину Повної ціни автомобіля (не менше 20 %) у сумі 460 044,80 грн. (відповідає 15 053,28 Євро згідно офіційного курсу української гривні до Євро, який встановлений НБУ станом на день підписання цього Договору та попередньої специфікації), в тому числі ПДВ - 76 674,13 грн. (підп. 2.4.2. Договорів).

Орієнтовний термін передачі автомобіля за умови виконання Покупцем положень даного Договору становить 30.04.2022 та визначається в залежності від запланованих строків виробництва. Точну дату готовності автомобіля до передачі Покупцю Продавець має повідомити додатково. Покупець, після письмового повідомлення Продавця про готовність автомобіля до передачі, зобов`язаний протягом 1 банківського дня з моменту виставлення відповідного рахунку-фактури, сплатити на поточний рахунок Продавця, вказаний у рахунку-фактурі, грошові кошти в розмірі різниці між повною ціною автомобіля та попередньою оплатою станом на день виписки рахунку-фактури. У випадку залучення банківського кредиту, оплата відбувається в терміни, визначені у рахунку-фактурі. Всі рахунки-фактури згідно цього Договору повинні бути направлені продавцем в день їх виставлення електронним повідомленням на електронну адресу Покупця ukraine.dneprl@gmail.com. Продавець залишає за собою право зміни повної ціни автомобіля, що продається за цим Договором, у разі зміни діючого Реєстру цін.

Повна ціна автомобіля відображається в Специфікації, яка надається Покупцю разом з рахунком-фактурою на оплату в розмірі різниці між повною ціною автомобіля та попередньою оплатою станом на день виписки Специфікації та рахунку-фактури для сплати повної ціни автомобіля (підп. 2.4.3. Договорів).

Строк дії рахунку-фактури - один робочий день, враховуючи день виписки рахунку-фактури (підп. 2.4.4. Договорів).

Зобов`язання Покупця з оплати автомобіля вважається виконаним належним чином за цим Договором з моменту зарахування грошових коштів у розмірі повної ціни автомобіля, визначеної відповідно до умов цього Договору, на поточний рахунок Продавця. Момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, для цілей цього Договору, є фактом здійснення оплати (п. 2.5. Договорів).

У разі невиконання п.п. 2.4.3. цього Договору з вини Продавця. Покупець має право зобов`язати Продавця на підставі письмової претензії сплатити неустойку і розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми сплачених коштів за автомобіль, визначеної у п. 2.4. цього Договору, за кожен день прострочення, але не більше ніж 20 % від суми сплачених коштів за автомобіль, або вимагати розірвання цього Договору з поверненням внесених коштів (п. 6.1. Договорів).

Відповідно до п. 6.3. Договорів при відсутності факту оплати Покупцем частини повної ціни автомобіля на поточний рахунок Продавця згідно вимог п.п. 2.4.3. та/або п.п. 4.5., 4.6. цього Договору та/або відмови Покупця від отримання автомобіля, поставленого в строк за цим Договором, та/або відмови/розірвання цього Договору з ініціативи Покупця, останній зобов`язаний сплатити Продавцю договірний штраф за невиконання зі сторони Покупця зобов`язань щодо здійснення 100% оплати за автомобіль - у розмірі 20 % від повної ціни автомобіля, зазначеної в п.2.4 цього Договору.

Сторони домовились, що Продавець може реалізувати своє право на стягнення з Покупця штрафних санкцій за невиконання Покупцем своїх зобов`язань за цим Договором або за п. 6.3. цього Договору шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі але не виключно за рахунок попередньої оплати здійсненої Покупцем відповідно до п.п. 2.4.2. цього Договору. Покупець усвідомлює та підтверджує, що зобов`язання сплатити суму договірного штрафу у розмірі 20 % від повної ціни автомобіля за п. 6.3. цього Договору є свідомим рішенням Покупця при підписанні цього Договору.

Сплата штрафних санкцій не звільняє Покупця від відшкодування збитків.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов`язань (п. 10.1. Договорів).

Відповідно до попередніх специфікацій № 0252623019 та № 0252623020 від 19.10.2021, орієнтовна ціна автомобіля складає 2 300 223,98 грн., умови оплати - 20 % передплата вартості автомобіля, строк оплати - 1 банківський день від дати даної попередньої специфікації, орієнтовний строк поставки автомобіля - 30.04.2022.

Позивачеві виставлені рахунки фактури: № CФ-0659 від 19.10.2021 на суму 270 000,00 грн., № СФ-0777 від 22.11.2021 на суму 637 720,04 грн., № СФ-0757 від 15.12.2021 на суму 650 000,00 грн., № СФ-0760 від 31.12.2021 на суму 800 000,00 грн., № СФ-0766 від 29.03.2021 на суму 2 100 000,00 грн., № СФ-0257 від 15.08.2022 на суму 939 857,50 грн.

Позивач виставлені рахунки оплатив, що підтверджується платіжними дорученнями: № 17 від 19.10.2021 на суму 270 000,00 грн., № 578 від 22.11.2021 на суму 637 720,04 грн., № 613 від 15.12.2021 на суму 650 000,00 грн., № 641 від 30.12.2021 на суму 800 000,00 грн., № 736 від 29.03.2022 на суму 2 100 000,00 грн., № 851 від 15.08.2022 на суму 939 857,50 грн.

У судовому засіданні представник Відповідача повідомив, що рахунки на суму, що перевищує 20 % передоплати виставлялися з урахуванням пропозиції представника Позивача. Представниками Позивача не спростували повідомлення представника Відповідача.

На виконання податкового законодавства, Позивач подав податкову накладну № 388 від 19.10.2021р. відповідно до якої, загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість - 270 000,00 грн., в подальшому до податкової накладної подано розрахунки коригування кількісних і вартісних показників № 426 від 17.08.2022, № 511 від 16.09.2022, також Позивач подав податкову накладну № 658 від 22.11.2021 відповідно до якої, загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість - 637 720,04 грн., далі до податкової накладної подано розрахунки коригування кількісних і вартісних показників № 428 від 17.08.2022, № 658 від 16.09.2022, Позивач подав податкову накладну № 498 від 15.12.2021 відповідно до якої, загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість - 650 000,00 грн., в подальшому до податкової накладної подано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 427 від 17.08.2022, Позивач подав податкову накладну № 572 від 30.12.2021 відповідно до якої, загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість - 800 000,00 грн., в подальшому до податкової накладної подано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 429 від 17.08.2022, Позивач подав податкову накладну № 84 від 29.03.2022 відповідно до якої, загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість - 2 100 000,00 грн., далі до податкової накладної подано розрахунки коригування кількісних і вартісних показників № 430 від 17.08.2022, № 514 від 16.09.2022, Позивач подав податкову накладну № 158 від 15.08.2022 відповідно до якої, загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість - 939 857,50 грн., в подальшому до податкової накладної подано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 515 від 16.09.2022.

Відповідно до митних декларацій автомобіль № 1 ввезений дистриб`ютором в Україну - 28.07.2022, а автомобіль № 2 - 15.09.2022, дана інформація підтверджується і листом ПрАТ "Дніпропетровськ-авто" № 21 від 13.03.2023.

Відповідно до пункту 2.4 Договору, сторони підтверджують, що станом на дату переходу від Продавця до Покупця права власності на автомобіль Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС, рік випуску 2022, номер кузова: НОМЕР_1 (надалі автомобіль), його остаточна (кінцева) повна ціна автомобіля становить: 2 561 832,34 грн.

При цьому, до складу повної ціни автомобіля включено податок на додану вартість (20 відсотків), що становить 426 972,06 грн. повна ціна автомобіля без ПДВ 2 134 860,28грн.

При підтвердженні остаточної (кінцевої) повної ціни автомобіля сторони керуються Додатковою угодою № 1 (п. 2 Додаткової угоди).

Також, 17.08.2022 сторонами підписано Специфікацію № 0252623019 згідно з якою повна вартість автомобіля з ПДВ у Євро становить 78 141,77, що в еквіваленті на дату підписання специфікації (17.08.2022) за офіційним курсом НБУ гривні до Євро становила 2 561 832,34 грн.

В цей же день сторони підписали Акт приймання-передачі автомобіля №0252623019, за умов якого Продавець передав, а Покупець прийняв: автомобіль, модель Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС, рік випуску 2022, номер кузова: НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , загальною вартістю 2 561 832, 34 грн. (з ПДВ).

16.09.2022 сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору № 2, відповідно до якої Продавець керуючись рішенням Покупця, який вибрав потрібний йому автомобіль, модель Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС, рік випуску 2022, номер кузова: НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , транзитний номер Не видавався, замовлення № 0252623020, із представлених в салоні зразків, зобов`язується передати у власність Покупцеві автомобіль, аналогічний вибраному взірцю, а Покупець зобов`язується прийняти переданий автомобіль і оплатити його остаточну (кінцеву) повну ціну в розмірі та порядку, визначеному Договором (п. 1 Додаткової угоди).

Відповідно до пункту 2.4 Договору, сторони підтверджують, що станом на дату переходу від Продавця до Покупця права власності на автомобіль Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС, номер кузова: НОМЕР_3 (надалі автомобіль), його остаточна (кінцева) повна ціна автомобіля становить: 2 825 627,64грн.

При цьому, до складу повної ціни автомобіля включено податок на додану вартість (20 відсотків), що становить 470 937,94 грн. повна ціна автомобіля без ПДВ 2 354 689,70 грн.

Також, 16.09.2022 сторонами підписано Специфікацію № 0252623020 згідно з якою повна вартість автомобіля з ПДВ у Євро становить 78 141,77, що в еквіваленті на дату підписання специфікації (16.09.2022) за офіційним курсом НБУ гривні до Євро становила 2 825 627,64 грн.

В цей же день сторони підписали Акт приймання-передачі автомобіля №0252623020, за умов якого Продавець передав, а Покупець прийняв: автомобіль, модель Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС, номер кузова: НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , загальною вартістю 2 825 627,64 грн. (з ПДВ).

На звернення ПрАТ "Дніпропетровськ-авто" ПрАТ "Київстар" надало листа №6832874/03/03/02 від 25.04.2023, в якому повідомлено про активне ведення телефонних розмов між телефонним номером НОМЕР_5 та НОМЕР_6 .

Позивач, з урахуванням того, що судом можуть бути визнані недійсними Додаткові угоди № 1 від 17.08.2022 та від 16.09.2022, вважає, що з Відповідача також підлягають стягненою грошові кошти у розмірі 797 129,58 грн. (різниця між загальною вартістю двох автомобілів згідно Договору № 1 та Договору № 2: 4 600 447,96 грн. та сумою фактично сплачених грошових коштів Позивачем: 5 397 577,54 грн.), як такі, що були набуті Відповідачем без достатньої правової підстави.

На безпідставно здобуті кошти, Позивач нарахував Відповідачеві 12 186,25 грн. - 3 % річних за період з 15.08.2022 по 17.02.2023.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України ,колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанцїі в частині неоспорюваних сторонами фактичних обставин справи відносно того, що: 19.10.2021 сторонами були укладені Договори купівлі-продажу автомобілів № 0252623019 (далі Договір № 1) та № 0252623020 та специфікації № 0252623019 та № 0252623020 від 19.10.2021, згідно яких орієнтовна ціна автомобіля складала 2 300 223,98 грн., умови оплати - 20 % передплата вартості автомобіля, строк оплати - 1 банківський день від дати даної попередньої специфікації, орієнтовний строк поставки автомобіля - 30.04.2022; оплатою позивачем виставлених рахунків фактур: № CФ-0659 від 19.10.2021 на суму 270 000,00 грн., № СФ-0777 від 22.11.2021 на суму 637 720,04 грн., № СФ-0757 від 15.12.2021 на суму 650 000,00 грн., № СФ-0760 від 31.12.2021 на суму 800 000,00 грн., № СФ-0766 від 29.03.2021 на суму 2 100 000,00 грн., № СФ-0257 від 15.08.2022 на суму 939 857,50 грн за платіжними дорученнями: № 17 від 19.10.2021 на суму 270 000,00 грн., № 578 від 22.11.2021 на суму 637 720,04 грн., № 613 від 15.12.2021 на суму 650 000,00 грн., № 641 від 30.12.2021 на суму 800 000,00 грн., № 736 від 29.03.2022 на суму 2 100 000,00 грн., № 851 від 15.08.2022 на суму 939 857,50 грн; ввезення автомобіля № 1 дистриб`ютором в Україну - 28.07.2022, а автомобіля № 2 - 15.09.2022, відповідно; підписання 17.08.2022 сторонами Додаткової угоди № 1 до Договору № 1, відповідно до пункту 2.4 Договору, якої, сторони підтвердили, що станом на дату переходу від Продавця до Покупця права власності на автомобіль Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС, рік випуску 2022, номер кузова: НОМЕР_1 (надалі автомобіль), його остаточна (кінцева) повна ціна автомобіля становить: 2 561 832,34 грн. При цьому, до складу повної ціни автомобіля включено податок на додану вартість (20 відсотків), що становить 426 972,06 грн. повна ціна автомобіля без ПДВ 2 134 860,28грн та підписання 17.08.2022р. Специфікації № 0252623019 згідно з якою повна вартість автомобіля з ПДВ у Євро становить 78 141,77, що в еквіваленті на дату підписання специфікації (17.08.2022) за офіційним курсом НБУ гривні до Євро становила 2 561 832,34 грн, підписання в цей же день сторони Акту приймання-передачі автомобіля №0252623019, за умов якого Продавець передав, а Покупець прийняв: автомобіль, модель Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС, рік випуску 2022, номер кузова: НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , загальною вартістю 2 561 832, 34 грн. (з ПДВ) та , відповідно, обставин підписання 16.09.2022р. сторонами Додаткової угоди № 1 до Договору № 2, відповідно до пункту 2.4 Договору, якої, сторони підтвердили, що станом на дату переходу від Продавця до Покупця права власності на автомобіль Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС, номер кузова: НОМЕР_3 (надалі автомобіль), його остаточна (кінцева) повна ціна автомобіля становить: 2 825 627,64грн. При цьому, до складу повної ціни автомобіля включено податок на додану вартість (20 відсотків), що становить 470 937,94 грн. повна ціна автомобіля без ПДВ 2 354 689,70 грн, підписання 16.09.2022 сторонами Специфікацію № 0252623020 згідно з якою повна вартість автомобіля з ПДВ у Євро становить 78 141,77, що в еквіваленті на дату підписання специфікації (16.09.2022) за офіційним курсом НБУ гривні до Євро становила 2 825 627,64 грн, піписання сторонами Акту приймання-передачі автомобіля №0252623020, за умов якого Продавець передав, а Покупець прийняв: автомобіль, модель Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС, номер кузова: НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , загальною вартістю 2 825 627,64 грн. (з ПДВ).

В постанові Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі № 923/236/19, викладено наступний правовий висновок:

« Верховний Суд зауважує, що відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити в т.ч. зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову».

Предметом позовних вимог, є , в тому числі, матеріально - правова вимога позивача про визнання недійсними Додактових угод № 1 від 17.08.2022 до Договору купівлі-продажу автомобіля №0252623019 від 19.10.2021 та №1 від 16.09.2022 по Договору купівлі-продажу автомобіля №0252623020 від 19.10.2021, відповідно,

Позивач в позовній заяві наводив наступні обгрунтування на підтвердження заявлених позовних вимог : « … Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України…

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є…

Відповідно п.1 ч. 2 статті ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є …

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу…

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний…

Судовий захист майнових інтересів осіб, названих у статті 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 20 Господарського кодексу України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215,216 Цивільного кодексу У країни.

Відповідно дост. 215 Цивільного кодексу України, підставою …

Згідно із частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину…

В силу статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 31.03.2021 у справі № 910/18600/19 наголосив, що під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на. укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі статті 230 Цивільного кодексу України може бути визнаний судом недійсним. Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 910/9879/18, від 05.11.2019 у справі № 910/17404/18, від 29.10.2020 у справі № 910/18604/19, від 02.12.2020 у справі №910/18185/19, від 26.04.2021 у справі №910/18845/19.

Зазначаємо, що обман Відповідача виражений в замовчуванні інформації про дату виробництва автомобілів, що вказує на те, що Відповідач приховав факт порушення зобов`язання зі свого боку.

Зазначаємо, що згідно п. 6.1. Договору № 1 та Договору №2 надає право Покупцю вимагати розірвання договору з поверненням раніше внесених платежів або нараховувати неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми' сплачених коштів за автомобіль, у разі порушення Продавцем п. 2.4.3., яким встановлений обов`язок Відповідача здійснити передачу автомобіля у власність Позивача 30.04.2022.

Тобто, якби Позивачу було б відомо про те, що мало місце порушення зобов`язання з боку Відповідача, Позивач не укладав би оспорювані Додаткові угоди, а вимагав би сплати неустойки у розмірі встановленому у п. 6.1. Договору № 1 та Договору №2.

Стосовно неустойки: враховуючи, що станом на 30.04.2022 Позивачем було сплачено 4 457 720,04 грн. за два автомобілі. Загальний розмір неустойки за період з 01.05.2022 по 16.08.2022 (дату поставки першого автомобіля) становив би 538 590,00 грн.

538 590,00 грн. - розмір неустойки, для застосування якої у Позивача були усі правові підстави, та яка не була нарахована та застосована як міра відповідальності, у зв`язку з необізнаністю Позивача про наявність порушеного зобов`язання з боку Відповідача, яке сталося з його власної вини.

Вважаємо, що умисел виражений в обізнаності Відповідача, про те що згідно п. 2.4.3. Договору №1 та Договору №2 передача автомобілів у власність Позивача повинна була відбутись 30.04.2022. Враховуючи, що автомобілі були виготовлені 27.01.2022 тобто за три місяці коли мала відбутися передача автомобілів у власність Покупця, у Відповідача було достатньо часу виконати зобов`язання у строк встановлений умовами Договорів купівлі -продажу.

Проте Відповідач свій обов`язок в частині своєчасної поставки вже виготовлених автомобілів не виконав. Про причини порушення узгоджених сторонами строків поставки автомобілів Відповідач жодним чином не повідомив, як і не надав жодних доказів неможливості поставити автомобілі у встановлений договорами строк.

Істотність значення прихованої інформації про справжню дату виробництва автомобілів, виражена у тому що Позивач, вимушений був укласти оскаржувані додаткові угоди на вкрай невигідних для себе умовах, оскільки порушення строків поставки автомобілів, яке сталося з вини Відповідача, призвело до того що їхня Повна ціна розраховувалася виходячи з офіційного курсу гривні до евро та реєстру цін, які діяли на момент передання автомобілів у власність Позивача та яка була набагато вишою за Повну ціну автомобілів, яка діяла станом 30.04.2022 (на день, коли мали були передані власність Позивача автомобілі).

Для того, щоб краще зрозуміти різницю у цінах, яка була на дату передачі автомобілів у власність Позивача та на дату, коли мали бути поставлені автомобілі за Договором купівлі-продажу №0252623019 та №0252623020, варто порівняти ціни на дату 30.04.2022 з цінами на дати 17.08.2022 та 16.09.2022:

Станом на 30.04.2022 на дату коли мали бути поставлені автомобілі, офіційний курс НБУ гривні до Євро становив: 1 Євро = 30,6869 грн.; Повна ціна Автомобіля, модель Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС, згідно Реєстру цін, який діяв станом на 30.04.2022 становила: 69 935 Євро, що в гривневому еквіваленті було: 2 146 088,35 (без П1ТВ).

У нашому випадку станом на 17.08.2022 коли був поставлений перший автомобіль за Договором купівлі-продажу №0252623019, офіційний курс НБУ гривні до Євро становив: 1 Євро = 32,784417 грн.; Повна ціна Автомобіля, модель Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС, згідно Реєстру цін, який діяв станом на 17.08.2022 становила: 69 880 Євро, що в гривневому еквіваленті становило: 2 290 975,06 (без ПДВ), що на 144 886,71 грн. більше за Повну ціну автомобіля, яка діяла станом на 30.04.2022.

Також, станом на 16.09.2022 коли був поставлений другий автомобіль за Договором купівлі-продажу №0252623020,офіційний курс НБУ гривні до Євро становив.: 1 Євро = 36,160272 грн.; Повна ціна Автомобіля, модель Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС, згідно Реєстру цін, який діяв станом на 16.09.2022 становила: 69 880 Євро, що в гривневому еквіваленті становило: 2 526 879,80 (без ПДВ), що на 380 791, 45 грн. більше за ціну автомобіля, яка діяла станом на 30.04.2022.

Підсумовуючи: з урахуванням наведених обставин можна стверджувати, що Відповідач навмисно зберіг інформацію про дату виробництва автомобілів, щоб уникнути відповідальності та укласти додаткові угоди на вигідних для себе умовах. Це є очевидним випадком обману, оскільки Відповідач приховавши інформацію про дату виробництва автомобілів, не виконав свої зобов`язання вчасно, що призвело до значного зростання вартості автомобілів та додаткових фінансових витрат для Позивача, яких можна було б уникнути, якби Відповідач виконав свої зобов`язання вчасно та не приховував інформацію про дату виробництва автомобілів.

Звертає на себе увагу, що Позивач не одержав жодного письмового повідомлення з боку Відповідача про причини порушення строків. Це вказує на те, що Відповідач, який свідомо порушив умови Договорів не виявив жодної зацікавленості в пошуку вирішення проблеми. Відсутність будь-яких доказів про об`єктивну неможливість виконання свого зобов`язання свідчить про те, що Відповідач свідомо проявив байдужість до взятих на себе зобов`язань.

Порушення строків поставки автомобілів, яке сталося з вини Відповідача призвело до значних фінансових втрат Позивача. Він був змушений сплатити повну вартість автомобілів за значно вищою ціною, ніж ту, на яку розраховував. Це є доказом того, що Відповідач порушивши свої зобов`язання несе повну відповідальність за переплату Позивача, яка сталося з його вини.

Отже, з урахуванням усіх наведених фактів та обставин, можна зробити висновок, що Відповідач усвідомлював свої дії та виконав їх умисно, що свідчить про вчинення обману, що є підставою для визнання правочннів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України.

Також, враховуючи, що спірні додаткові угоди містять елементи обману, є усі підстави стверджувати, що зміст оскаржуваних правочинів суперечить моральним засадам суспільства, що також є підставою для визнання правочинів недійсними на підставі ст. 215 ЦК України, оскільки:

Обман порушує засади добросовісності та чесності під час укладення договорів та інших правочинів, що є однією з моральних засад суспільства.

Відповідач зловжив своїм становищем та умисно приховав від Позивача інформацію про дату виробництва автомобілів, з метою отримання неправомірної вигоди та ухилення від відповідальності. Такі дії Відповідача є явним проявом обману та порушенням його зобов`язань, що призвело до суттєвого збільшення вартості автомобілів та додаткових фінансових витрат для Позивача.

З огляду на те, що додаткові угоди, укладені між сторонами, містять елементи обману, очевидно, що зміст оскаржуваних правочинів порушує моральні засади суспільства та не відповідає вимогам чесної та добросовісної поведінки у сфері підприємництва. Отже, відповідно до законодавства, з такими елементами обману в спірних правочинах є підстави для визнання їх недійсним, зокрема з метою захисту законних прав та інтересів Позивача…».

Колегія суддів зауважує, що Позивач як учасник господарського процесу має процесуальну правоздатність і дієздатність та наділений визначеним ГПК України комплексом процесуальних прав та обов`язків, тобто його правовий статус формується під прямою дією законодавчо закріплених принципів господарського судочинства.

Принцип диспозитивності як один з визначальних принципів господарського процесу, закріплений у статях 2, 14 ГПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Він передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Тобто, обираючи такий спосіб захисту, як визнання правочину недійсним внаслідок введення позивача відповідачем в оману, ТОВ «ІНВЕСТГРУП Д» мало усвідомлювати особливості доведення своєї правової позиції у такій категорії спорів.

Дійсно, статтею 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України).

Тобто обман має місце тоді, коли задля вчинення правочину або надається неправдива інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою аби правочин було вчинено. Усі ці обставини (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману) повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких його введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, тоді вважається, що наявна помилка.

Має бути встановлений причинно-наслідковий зв`язок між обманом та вчиненням правочину. Тільки той обман дозволяє оспорити правочин, який вплинув на рішення сторони вчинити цей правочин. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману іншу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину відповідно до ст. 230 ЦК України.

Необхідно зазначити, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію. При встановленні наявності обману суд має враховувати стандарт поведінки розумного учасника обороту, який наділений схожими характеристиками зі стороною, яку ввели в оману.

Сторони мають інформувати одна одну про важливі обставини, які можуть вплинути на рішення укласти правочин, тому замовчування важливої для сторони інформації, яка могла вплинути на її намір укласти договір може бути кваліфіковане як обман. Обов`язок щодо розкриття інформації випливає із принципу добросовісності, закріпленого у ст. З ЦК України. Водночас нереалістичні уявлення і очікування однієї сторони відносно суті чи наслідків правочину не можуть бути кваліфіковані як введення її в оману іншою стороною. Інша сторона не могла розкрити інформацію про помилковість таких уявлень, оскільки вони є вочевидь нерозумними, неочікуваними, нетиповими".

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2023 року у справі № 910/17098/21.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відпоівідач у своєму відзиві зазначав про наступне: « … обгрунтування позовних вимог Позивач стверджує, що від нього Позивач приховував дату виробництва Автомобілів, тим самим ввів його в оману. Також Позивач стверджує, що нібито тільки у лютому 2023 року за допомогою VIN-кодів НОМЕР_8 та НОМЕР_9 він дізнався, що Автомобілі які є предметом Договорів були виготовалені 27.01.2022. Відповідач не повідомив Позивачу про причини затримки поставки Автомобілів. Позивач наполягає, що Відповідач приховав від нього дату виробництва Автомобілів задля уникнення відповідальності. Тому Позивач уклав Додаткову угоду № 1 від 17.08.2022 до Договору 1 та Додаткову угоду №1 від 16.09.2022 до Договору 2 під впливом обману та не відповідають моральним засадам суспільства.

Такі твердження Позивача надумані, нічим не підтверджуються, вводять суд в оману та спростовується наступним.

07 жовтня 2021 року до ФІЛІЇ «АВТОСАЛОН МЕРСЕДЕС» ПРАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬК-АВТО» звернувся ОСОБА_1 , з метою підбору та придбання автомобілів Mercedes-Benz. Він представляв ТОВ «ІНВЕСТ ГРУП Д», як єдиний учасник.

Супроводжував ОСОБА_1 консультант з продажу автомобілів ОСОБА_2 з моменту його звернення і до завершення продажу Автомобілів.

В подальшому консультант з продажу автомобілів ОСОБА_2 спілкувався з ОСОБА_1 як безпосередньо, так і в режимі дзвінків та листування у месенджері Вайбер зі службового телефону НОМЕР_5 по наданому ним ОСОБА_1 контактному номеру НОМЕР_6 . Скріншоти листування у Вайбер додаються, а оригінал електронного доказу знаходиться на службовому мобільному телефоні НОМЕР_5 та збережено шляхом резервного копіювання. Також додається роздруківка дзвінків телефонних розмов між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , із якої вбачається, що загальна тривалість розмов між ними за перід з 01.10.2021 до 01.10.2022 складає понад 176 годин. Запит на підтвердження розмов з представником Позивача ОСОБА_1 направлений на адресу оператора мобільного мобільного зв`язку, відповідь буде надана до суду після отримання.

Як було зазначено раніше, консультант з продажу автомобілів ОСОБА_2 листувалися з представником Позивача ОСОБА_1 у месенджері Вайбер зі службового телефону НОМЕР_5 по наданому ОСОБА_1 контактному номеру НОМЕР_10 з питань укладання та виконання Договорів, у період з жовтня 2021 року по вересень 2022 року.

Деякі цитати із листування наведені нижче.

Понеділок 21 лютого 2021 р.

ОСОБА_2 НОМЕР_5

«ОСОБА_1, оба заказа 27.01. полностью произвелисъ. теперь ожидаем погрузку и движение в нашу сторону, спасибо.»

Отже, представник Позивача ОСОБА_1 був поінформований Відповідачем про дату виробництва на заводі у Сполучених Штатах Америки Автомобілів - 27.01.2022 ще 21.02.2022. Ніхто не приховував цю дату та не вводив його в оману. Навпаки, з цього часу- практично в режимі онлайн консультант з продажу автомобілів ОСОБА_2 інформував ОСОБА_1 про платежі за Договорами, про вивезення окремо по кожному з Автомобілів із заводу в США, про прибуття в Німеччину, потім у Польщу та перетин кордону України, про причини тривалої поставки та про готовність Автомобілів до видачі. При цьому Покупець завжди ставився з розумінням до ситуації, що виникла в Україні та вплинула на тривалість строків поставки Автомобілів в Україну, не заявляв жодних вимог про розірвання Договорів, стягнення штрафних санкцій чи щодо збільшення вартостиі Автомобілів. Навпаки, Покупець бажав отримати саме Автомобілі за Договорами.

Четвер 04 серпня 2022 р.

ОСОБА_2 НОМЕР_5

«Добрый день. Ваш первый автомобиль уже в Днепре. Делаем полную мойку предпродажную подготовку и ставим в салон, он будет закрытым стоять, спасибо.»

ОСОБА_1 телефон НОМЕР_6

«Добрый день. Доехал целый? Повреждений нет? Спасибо за хорошую новость! Буду 13-14 числа в Днепре и свяжусь с Вами. Хорошего дня.»

ОСОБА_2 НОМЕР_5

«автомобиль в идеальном состоянии, принимали очень внимательно, до встречи.»

ОСОБА_1 телефон НОМЕР_6

«Дякую!»

«У меня просьба - на фирму не звонить и не оповещать по почте или другими способами. Вы ведь помните что это сюрприз!»

«И еще просьба покупателям машину не открывать и в внутрь не садить. Спасибо за понимание.»

ОСОБА_2 НОМЕР_5

«Все так и будет.»

Нотаріально посвідчена заява свідка+ОСОБА_2, в якій він детально описує викладені обставини, додається. .

Зважаючи на викладене, твердження Позивача, що Відповідач приховав від нього дату виробництва Автомобілів на заводі виробника у США, у звязку із чим Позивач уклав Додаткову угоду № 1 від 17.08.2022 до Договору 1 та Додаткову угоду №1 від 16.09.2022 до Договору 2 під впливом обману не відповідають дійсності і покликані ввести суд в оману щодо дійсних обставин справи, з метою особистого збагачення шляхом стягнення з Відповідача коштів, які на законних, договірних підставах були отримані Відповідачем від Позивача…» (т.2 а.с. 132-142)

На підтвердження винаведених заперечень відповідачем надано заяву свідка ОСОБА_2 (т.1 а.с. 143) та переписку за допомогою месенджера Viber (т.1 а.с. 144-160) витяг з деталізації дзвінків корпоративного телефону НОМЕР_5 філіїх «АВТОСАЛОН МЕРСЕДЕС» ПрАТ « Дніпропетровськ - Авто» на телефон НОМЕР_6 (т.' 1 а.с. 161-162).

В свою чергу, заперечуючи проти доводів відповідача, позивач у своїй відповіді на відзив наводив наступні аргументи: « … В якості доказів про те, що Позивач був проінформований Відповідачем про надвиробництва автомобілів, Відповідач посилається на скріншоти листування v месенлжері «Вайбер» двох невідомих осіб.

З приводу наданих скріншотів листування невідомих осіб за допомогою у месенджері «Вайбер», зазначаємо наступне:

В частині третьої статті 2 ГПК України…

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона…

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є …

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які…

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Верховний Суд відзначає, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Відповідно до приписів статті 91 ГПК України письмовими доказами є …

Таким чином, враховуючи вищезазначені положення законодавства надані Відповідачем скріншоти не можуть бути належними та допустимим доказами, зокрема:

По-иерше, надані позивачем скріншоти жодним чином не дають можливості ідентифікувати осіб, які здійснювали листування,оскільки неможливо з`ясувати, що під вказаними іменами зареєстровані саме зазначені особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що номера мобільних телефонів дійсно належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 96 ГПК України …

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Статтею 5 зазначеного Закону визначено, що електронний документ…

Статтями 6, 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг"…

Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Таким чином, надані Відповідачем роздруківки з листування у додатку Вайбер (скріншоти), що не містять накладення електронного цифрового підпису осіб, не можуть бути використані як докази у даній справі, оскільки не відповідають наведеним вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а зміст таких документів не захищений від внесення правок та викривлення.

Відсутні будь-які докази того, що скріншоти, які наявні в матеріалах справи, створювалися у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», та що вони підписувалися електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Такі обставини унеможливлюють ідентифікацію як відправника повідомлення, так і створювача (власника) зроблених фотографій, а зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 і 6 2 і 19 у справі №904/2882/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19, від 16.03.202С справі №910/1162/19.

Крім того, повідомлення знаходяться всередині програми месенджера Вайбер на кінцевому пристрої, тобто на комп`ютері, або телефоні користувачів. Файл з лгмг повідомленнями можна копіювати та редагувати в будь якому текстовому редакторі Для підробки оригіналу файлу електронного листування однією зі сторін в месенджерг Viber, не потрібно спеціальних знань та програмного забезпечення. Що стосується так званих «скріншотів» - знімків екрану, їх підробка теж не є складною, і за допомогою графічного редактора Adobe Photoshop в «скріншотах» можна змінити абсолютно все: самі повідомлення, номера телефонів, час та інше.

По-друге, згідно наданих скріп шотівпе вбачається, що Відповідач надсилав повідомлення про дату виробництва автомобілів.

Цитата, на яку посилається Відповідач, що говорить про те, що «ОСОБА_1 оба заказа 27.01. полностью произвелись, теперь ожидаем погрузку и движение в нашу сторону», не містить достатньої інформації для предмета доказування.

У листуванні не вказано конкретних деталей щодо замовлень, таких як їх номери або посилання на договір, що робить неможливим точну ідентифікацію предмету замовлень та їх статусу.

По-третє, сторонами Договорів є юридичні особи, а не фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зокрема: ТОВ «Інвест груп Д» та ПАТ «Дніпропетровськ-Авто».

У кожної з юридичних осіб є свій виконавчий орган, свої офіційні адреси для листування, e-mail, та офіційні засоби телефонного зв`язку.

Навіть якщо припустити, що листування дійсно відбувалось між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - це все одно не має жодного юридичного значення, оскільки вони не є сторонами Договорів купівлі-продажу, а отже не мають право на ведення переговорів з приводу виконання умов Договорів.

Для цього, у кожної зі сторін є директор, який виконує оперативне управління підприємством.

У нашому випадку, жодних офіційних листів з інформацією про дату виробництва автомобілів Позивач не отримував. Про листування, на яке посилається Відповідач, Позивачу нічого невідомо. Жодних повноважень на ведення переговорів ОСОБА_1 не отримував.

По-четверте, умовами Договорів не визначена можливість використання електронного листування за допомогою месенджерів, нарівні з паперовими носіями, а в реквізитах сторін договору не вказані номера мобільних телефонів, за допомогою яких можливо здійснювати листування через Вайбер (постанова Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18)…» ( т.1 а.с. 204-211).

Відповідно до частин 1,3 статті 166 Господарського процесуального кодексу України:

1. У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

3. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що відповідь на відзив не містить в собі обгрунтувань на спростування твердження свідка ОСОБА_2 про те, що з самого початку спілкування ОСОБА_1 наголосив, щоб вся комунікація щодо придбання автомобілів велась через нього особисто, всі рахунки він просив надсилати на його особистий Viber за номером НОМЕР_6 без ідентифікації за номером замовлення, договору, кількості та моделі автомобілів. Також він суворо заборонив використовувати електронну адресу свого ТОВ «ІНВЕСТ ГРУП Д» ukraine.dnepr1@gmail.com, яку зазначив в договорах купівлі - продажу. Того, що ОСОБА_2 здійснював комунікацію через месенджер Viber зі службового телефона НОМЕР_5 на телефон ОСОБА_1 НОМЕР_6 надіслав інформацію стосовно того, що обидва автомобілі повністю виготовлені 27.01.2022 згідно даних заводу виробника, відносно статусів автомобілів, а саме перевезення з США, Німеччина, Польща, Україна 21.04.2022, 04.05.2022, 21.06.2022, 11.07.2022, 02.08.2022, 04.08.2022, 11.08.2022, 18.08.2022, 22.08.2022, 06.09.2022, 08.09.2022, 12.09.2022, 13.09.2022, 14.09.2022, 15.09.2022 (через Viber) (т.1 а.с. 143). Заперечення позивача, викладені у відповіді на відзив за своїх змістовним наповненням зводяться до тверджень про неможливість прийняття до уваги, наданих ПрАТ "Дніпропетровськ-авто" як недопустимих доказів спілкування через месенджер Viber між телефоннимими номерами НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , ігноруючи інформацію ПрАТ "Київстар", викладену в листі №6832874/03/03/02 від 25.04.2023 про активне ведення телефонних розмов між телефонним номером НОМЕР_5 та НОМЕР_6 .

Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за статтею 7 ЦК України (постанови ВС від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, на яку посилався скаржник, ухвала Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №914/1003/21).

У постановах від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 18.02.2021 у справі №442/3516/20 надані сторонами скрін-шоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber Верховний Суд фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.

Також Верховний Суд у постановах від 17.04.2020 у справі №905/2319/17, від 25.03.2020 у справі №570/1369/17, від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 27.11.2019 у справі №1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.

З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів приймає до уваги надані відповідачем як належні і допустимі докази переписку за допомогою месенджера Viber (т.1 а.с. 144-160) і деталізацію дзвінків корпоративного телефону НОМЕР_5 філіїх «АВТОСАЛОН МЕРСЕДЕС» ПрАТ «Дніпропетровськ - Авто» на телефон НОМЕР_6 (т. 1 а.с. 161-162).

Колегія суддів акцентує, що підставою позову є юридичні факти, які наводяться позивачем на обґрунтування своєї матеріально-правової вимоги, а саме факти, які мають значення для судового захисту суб`єктивного цивільного права. Тобто підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і докази, що підтверджують позов. Підстави позову, які підтверджують, що спірне право належить позивачу, а на відповідача покладено певні обов`язки, становлять активну підставу. До їх складу входять також факти, які обґрунтовують належність доказів до справи, те, що позивач і відповідач є суб`єктами прав та обов`язків спірних правовідносин. Пасивну підставу позову становлять факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на заперечення права позивача або утвердження за собою права, яке йому не належить. Ці факти обґрунтовують потребу подання позову та захисту прав чи інтересів позивача. Вони свідчать, що право позивача порушене, оспорене чи невизнане, є загроза його порушення чи потреба у зміні існуючих між сторонами правовідносин. Не вдаючись до теоретичних дискусій з надмірно ускладненою проблемою поняття про підставу позову, колегія суддів зауважує, що для потреб практичної діяльності, позивачу досить усвідомлювати, що на підтвердження своїх вимог потрібно подати фактичні дані (відомості про факти), тобто те, що можна назвати матеріально-правовою складовою підстави позову. Але при цьому такі дані мають встановлюватись передбаченими та дозволеними процесуальним законом засобами, вичерпний перелік яких вміщено в Главі 5. «Докази та доказування» Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів доходить висновку, що докази, надані Відповідачем на підтвердження його доводів про надання усією необхідної інформації, яка передувала підписанню додактових угод є більш вірогідними ніж декларативні твердження позивача про неможливість прийняття цих доказів, що виключає твердження апелянта про введення його в оману шляхом замовчування фактичних обставин справи, що дозволяє колегії суддів дійшти висновку, що під час укладання оспорюваних додактових угод, позивач діючи добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінюючи ситуацію мав об`єктивну можливість не приймати запропонованих відповідачем умови оспорюваних додаткових угод Додактових угод № 1 від 17.08.2022 та №1 від 16.09.2022 по Договору купівлі-продажу автомобіля №0252623020 від 19.10.2021р..

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 927/645/19, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Тобто Відповідач, який заперечував проти задоволення позовних вимог, з тих підстав, що повідомляв Позивача про дату виготовлення автомобілів мав би на надати будь-які докази, які можуть підтвердити дану обставину. Це процесуальний обов`язок який покладається на Відповідача.

У нашому випадку відмовляючи в задоволенні позовної заяви суд першої інстанції зазначив:

«Вирішуючи спір, суд також критично ставиться до позиції Позивача щодо замовчування інформації стосовно власника номеру мобільного телефону НОМЕР_6 , зокрема чи належить він ОСОБА_1 , особі, яка від імені Позивача уклала Договори і спірні додаткові угоди до них - єдиному учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест групД".

Суд бере до уваги, що Відповідач неодноразово звертався до суду з клопотаннями про витребування у ПрАТ "Київстар" інформації щодо належності телефонного номеру НОМЕР_6 ОСОБА_1 , однак Позивач заперечував задоволення наведених клопотань, що ставить під сумнів твердження Позивача про неналежність телефонного номера НОМЕР_10 ОСОБА_1 ,

При цьому, з роздруківки мобільного додатку-месенджеру, наданої Відповідачем до матеріалів справи слідує, що 21.02.2022 працівником Відповідача ОСОБА_2 з корпоративного номеру телефону Відповідача на номер НОМЕР_6 направлено повідомлення про виготовлення автомобілів 27.01.2022.».

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про належність номеру мобільного телефону НОМЕР_6 ОСОБА_1 за відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б це підтверджували.

Суд першої інстанції обмежився лише твердженням, що Відповідач звертався до з клопотанням про витребування у ПАТ «Київстар» інформацію щодо власника номеру мобільного телефону НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_1 . При цьому, Позивач заперечував проти цих клопотань.

Іншими словами на думку суду, та обставина, що Позивач заперечував проти задоволення клопотання про витребування доказів, автоматично вказує на доведеність належності номеру мобільного телефону НОМЕР_6 ОСОБА_1 .

Проте, варто відзначити, що такі висновки суду є безпідставними та невідповідають основним принципам господарського судочинства. Важливо підкреслити, що суд першої інстанції не врахував аргументи, які лежать в основі заперечення Позивача щодо витребування доказів.

Справді, Позивач заперечував проти задоволення клопотання Відповідача з певних причин.

По-перше, Відповідач порушив процесуальний порядок, подаючи клопотання про витребування з пропущеним процесуальним строком.

По-друге, він просив витребувати інформацію, яка містила охоронювану законом таємницю.

Задоволення клопотання призвело б до порушення принципів змагальності, а також долучення до матеріалів справи недопустимої інформації.

Як результат розгляду клопотання про витребування доказів, суд першої інстанції виніс дві ухвали, обидві датовані: 07.06.2023 та 28.06.2022, у яких було відхилено клопотання Відповідача, шляхом залишень клопотань відповідача без розгляду.

Коротко про причини відхилення судом заявлені Відповідачем клопотання про витребування доказів:

А)Стосовно пропущеного Відповідачем процесуального строку для подання клопотання про витребування.

У межах застосування принципу змагальності при здійсненні судочинства у господарських судах (статті 13 ГПК України) приписи частини четвертої цієї статті передбачають, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, закріплений статтями 7, 13 цього Кодексу принцип рівності сторін у судовому процесі, у розумінні "справедливого балансу" між сторонами, вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно іншої сторони (рішення Європейського суду з прав людини від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Правила подання доказів та клопотання про витребування доказів регламентовані приписами статті 80 та статті 81 ГПК України, які також узгоджуються з правилами в частині першій 74 ГПК України, яка передбачає обов`язок сторони додати до заяви по суті всю сукупність тих доказів, які заявник визначає сам, та які, на його думку, підтверджують заявлені обставини.

За правилами ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ч. 3 ст. 80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Таким чином, Відповідач мав подати вказане клопотання про витребування доказів у строк, встановлений для подання відзиву на позовну заяву.

У нашому випадку останнім днем для подання відзиву на позов припадав на 04.04.2023, саме в межах цього строку Відповідач мав подати клопотання про витребування. Проте вимог ст. 81 ГПК України Відповідач не дотримався, а заявив перше клопотання про витребування лише 04.05.2023 і друге клопотання 20.06.2023.

Як вже було зазначено вище, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з не вчиненням нею процесуальних дій тому для Відповідача який пропустив процесуальний строк для подання клопотання залишення його клопотання про витребування доказів без розгляду, є певною мірою процесуальною відповідальностю.

В обох випадках Відповідач заявив клопотання про витребування доказів з пропущеним строком.

Б) Стосовно подання Відповідачем клопотання про витребування інформації, яка містить інформацію, яка належить до охоронюваної законом таємниці.

Другою підставою для відмови в задоволенні клопотання слугувало те що Відповідач не довів наявність обставин для витребування інформації, яка належить до охоронюваної законом таємниці, Відповідач не навів жодних законних підстав, які б дозволяли витребувати вказану інформацію в порядку господарського судочинства, оскільки

Статтею 31 Конституції України встановлено, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановленні лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Враховуючи вищевикладене, відомості, які просив витребувати Відповідач містять охоронювану законом таємницю, і не можуть бути використані при розгляді господарської справи, оскільки не містять даних щодо належності зазначених номерів конкретно визначеним особам, а також відсутні відомості щодо надання згоди зазначених осіб на зняття інформації з телекомунікаційних мереж щодо них.

Тобто навіть якщо б суд задовольнив клопотання про витребування доказів, витребувані докази все одно не можуть бути використані під час розгляду справи оскільки є недопустимими, тобто такими, що отриманні з порушенням порядку встановленого Законом.

З урахуванням наведеного заперечення Позивача проти задоволення були цілком обґрунтовані, оскільки Відповідач заявляв клопотання про витребування з порушення процесуального порядку та з порушенням приписів ст.31 Конституції України, із чим також погодився суд першої інстанції.

Відповідач не надав жодних інших доказів, які б підтверджували, що номер телефону НОМЕР_10 належить ОСОБА_1 .

Отже, матеріали справи не містять доказів того, що номер телефону НОМЕР_6 належав ОСОБА_1 у зв`язку із чим, висновок суду першої інстанції щодо належності телефону ОСОБА_1 є передчасним та недостатньо обґрунтованим, оскільки наявність відповідних доказів не була доведена.

Крім того, слід зазначити, що суд першої інстанції, застосовуючи стандарт доказування "вірогідності доказів", не врахував важливу норму: цей принцип може бути застосований лише при наявності доказів від обох сторін, коли суд порівнює надані докази від Позивача та Відповідача і робить висновки про те, які докази переважають.

В даному випадку Відповідач, який заперечував проти позову, не представив жодних доказів, що підтверджували б його твердження про повідомлення ОСОБА_1 про дату виготовлення автомобілів. Водночас, суд першої інстанції, посилаючись на стандарт доказування "вірогідності доказів", фактично звільнив Відповідача від обов`язку довести ті обставини, на які Відповідач посилається як на свої заперечення.

Варто наголосити, що доказування не може базуватися на припущеннях. Відповідні обставини, на які сторони посилаються, мають бути підтверджені належними доказами. Отже, саме на Відповідачеві лежав обов`язок довести твердження щодо повідомлення ОСОБА_1 про дату виготовлення автомобілів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, Відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів належного повідомлення Позивача про дату виготовлення автомобілів, а надані Відповідачем скріншоти переписки у Вайбері жодним чином не дають можливості ідентифікувати осіб, які здійснювали листування, оскільки неможливо з`ясувати, що під вказаними іменами зареєстровані саме зазначені особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що номера мобільних телефонів дійсно належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Варто зазначити, що Верховний Суд у прийнятій постанові від 21 червня 2023 у справі № 916/3027/21 зазначив:

« 51. Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.».

У нашій справі Позивач вказував, що Відповідач не повідомляв його про дату виробництва автомобілів. Переписка між невідомими особами не є належним доказом у справі, оскільки не дає можливості ідентифікувати її учасників.

2. Стосовно відсутності інформації про дату повідомлення виготовлення автомобілів у наданій Відповідачем переписці.

Згідно наданих скріншотів переписки не вбачається, що Відповідач надсилав повідомлення про дату виробництва автомобілів.

Цитата, на яку посилається Відповідач: («ОСОБА_1 оба заказа 27.01. полностью произвелись, теперь ожидаем погрузку и движение в нашу сторону»,) не містить достатньої інформації для предмета доказування.

В жодній частині переписки не має згадки про Договори купівлі-продажу автомобілів, які є предметом розгляду цієї справи.

Тобто за відсутності інформації про конкретні деталі замовлення можливо лише робити припущення стосовно яких саме взаємовідносин йшла мова між учасниками.

Крім того, сторонами Договорів є юридичні особи, а не фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зокрема: ТОВ «Інвестгруп Д» та ПАТ «Дніпропетровськ-Авто».

У кожної з юридичних осіб є свій виконавчий орган, свої офіційні адреси для листування, е-таіі, та офіційні засоби телефонного зв`язку.

Згідно ст. 96 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Для цього, у кожної зі сторін є директор, який виконує оперативне управління підприємством.

Колегія суддів дослідивши фактичні обставини справи встановила, що під час укладання оспорюваних додактових угод, позивач діючи добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінюючи ситуацію мав об`єктивну можливість не приймати запропонованих відповідачем умови оспорюваних додаткових угод Додактових угод № 1 від 17.08.2022 та №1 від 16.09.2022 по Договору купівлі-продажу автомобіля №0252623020 від 19.10.2021р.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що : « …незважаючи на порушення відповідачем строків поставки автомобілів обумовлених в договорах, Відповідач передаючи автомобілів у власність Позивача без належних правових підстав, вимагав від Позивача додаткову оплату вартості автомобілів в розмірі 939 857, 50 грн., що представляло різницю між ціною автомобілів, визначених в Договорах купівлі-продажу, та ціною автомобілів, яку Відповідач визначив на момент поставки. Вказана вимога була обґрунтована Відповідачем зростанням вартості автомобілів та підвищенням курсу іноземної валюти у зв`язку із чим 17.08.2022 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору купівлі- продажу автомобіля №0252623019 від 19.10.2021 за умовами якого повна вартість автомобіля була визначена: 2 561 832,34 грн.

Також з тих же самих підстав як зростанням вартості автомобілів та підвищенням курсу іноземної валюти, Відповідач змусив Позивача 16.09.2022 року укласти Додаткову угоду №1 до Договору купівлі-продажу автомобіля №0252623020 від 19.10.2021 за умовами якого повна вартість автомобіля була визначена: 2 825 627,64 грн.

Слід відмітити, що на день підписання оскаржуваних додаткових угод Позивач не був обізнаний з тим фактом, що автомобілі були виготовлені на три місяці раніше до дати поставки, відповідно у Відповідача не було жодних законних підстав затримувати поставку автомобілів

Позивач вважав, що поставка з порушенням більше чим на 4 місяці була пов`язана з затримками на виробництві.

Фактично, Відповідач, свідомо приховав інформацію про дату виготовлення автомобілів, з метою приховування факту прострочення зобов`язання зі свого боку, а також з метою уникнення відповідальності та примусити Позивача підписати додаткові угоди про збільшення вартості.

Якби Позивачу станом на день підписання оскаржуваних додаткових угод була відома дата виробництва автомобілів він би відмовився від підписання оскаржуваних угод, а вирішував спір в судовому порядку.

Іншими словами Відповідач зловживав своїм становищем та умисно приховав від Позивача інформацію про дату виробництва автомобілів, з метою отримання неправомірної вигоди та ухилення від відповідальності.

Такі дії Відповідача є явним проявом обману та порушенням його зобов`язань, що призвело до суттєвого збільшення вартості автомобілів та додаткових фінансових витрат для Позивача…

У нашому випадку положення Договорів купівлі-продажу не містять окремого визначення ''орієнтовний термін поставки".

Відповідно, так само, повідомлення про точну дату поставки мало відбутись також не пізніше 30.04.2022 року.

Вважаємо, що можливість для Продавця поставити автомобіль в будь-який момент, вимагає конкретного визначення в договорі. Якщо договір не надає Покупцю такого права, то він зобов`язаний поставити автомобілі у термін, що визначений умовами договору…

З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції проте те, що Позивач не надав належних і допустимих доказів обману з боку Відповідача в розумінні ст. 230 ЦК України на момент укладення Договорів і спірних Додаткових угод до Договорів, надані Відповідачем докази є більш вірогідними, ніж докази надані Позивачем, тому вимоги Позивача про визнання недійсними Додаткової угоди №1 від 17.08.2022 до Договору купівлі-продажу автомобіля №0252623019 від 19.10.2021 та Додаткової угоди №1 від 16.09.2022 по Договору купівлі-продажу автомобіля №0252623020 від 19.10.2021; про стягнення з Відповідача безпідставно набутих грошові кошти в розмірі 797 129,58 грн., 12 186,25 грн. - 3% річних не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частини 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідні доводи апеляційної скарги « … 2) Суд першої інстанції безпідставно не застосував положення ст.ст.213, 637 ЦК України:

Відповідно до ч.1 ст.637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст.213 ЦК. У частинах 3, 4 ст.213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення:

- перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів;

- другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні;

- третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: а) мети правочину; б) змісту попередніх переговорів; в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою); г) звичаїв ділового обороту; ґ) подальшої поведінки сторін; д) тексту типового договору; е) інших обставин, що мають істотне значення;

У нашому випадку суд першої інстанції не здійснив аналіз положень всього договору, не порівняв окремі його частини та не врахував звичаїв ділового обороту.

По-перше, в Договорах відсутні положення про наявність у Продавця права самостійно визначити строк/термін поставки.

Відповідач із твердженнями якого погодився суд першої інстанції, слово «орієнтовний» тлумачить в контексті наявності у Відповідача права самостійно визначати день поставки, і що він не обмежений у виконанні свого обов`язку датою 30.04.2022. Але проаналізувавши всі положення Договорів, жодних умов про наявність такого права не передбачено.

Позивач звертає увагу, що суд без наявності будь якої правової підстави прийшов до помилкового висновку про наявність у Відповідача права виконувати взяті на себе зобов`язання в строк який може бути зручний відповідачу незважаючи на календарні дати виконання зобов`язань визначені в договорі.

- По-друге, умовами Договорів встановлена відповідальність за порушення строків поставки.

Згідно з п. 6.1. Договорів у разі невиконання п. 2.4.3. цього Договору з вини Продавця, Покупець має право зобов`язати Продавця на підставі письмової претензії сплатити неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми сплачених коштів за автомобіль, визначеної у п. 2.4. цього Договору, за кожен день прострочення, але не більше ніж 20 % від суми сплачених коштів за автомобіль, або вимагати розірвання цього Договору з поверненням внесених коштів, однак Позивач не скористався даним правом та не звернувся до Відповідача з повідомленням про розірвання Договорів.

Тобто за порушення строків поставки сторонами була встановлена відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми сплачених коштів за автомобіль.

Визначена умовами відповідальність за порушення терміну передачі вказує на те, що сторони мали намір запобігти можливим порушенням терміну поставки. З огляду на те, що договір вже передбачає можливу відповідальність та пряму вказівку на календарну дату поставки, можна стверджувати, що Договори містять положення про забезпечення дотримання терміну, передачі автомобілів.

Крім того, суд першої інстанції під час вирішення справи не застосував принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав):

Верховний Суд у постановах від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц, від 24.06.2021 у справі №910/16328/19, від 23.12.2021 у справі №910/17027/20, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 та у постанові від 01.02.2023 у справі №753/13246/19, зазначив наступне:

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (по individually negotiated),

але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору, тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

У контексті нашої справи, є важливою обставиною той факт, що умови договору були розроблені Відповідачем, і Позивач лише прийняв їх, не беручи участі в їх створенні.

Відповідно до засад "contra proferentem", тлумачення умов договору має відбуватися на користь Позивача, який не мав можливості вплинути на формулювання цих умов.

З огляду на зазначене та наявність презумпції, що Відповідач, який є професіоналом у своїй сфері, використовував переваги свого становища, тлумачення пункту 2.4.3. Договорів повинно бути спрямоване на захист прав Позивача.

Отже, з урахуванням цього принципу, пункт 2.4.3. Договорів, який визначає орієнтовний термін поставки 30.04.2022, не може бути використаний Відповідачем таким чином, який дозволяє Відповідачу самостійно визначати дату поставки та дає підстави останньому ухилятися від виконання своїх обов`язків.

Отже, враховуючи зазначене, очевидно, що Відповідач, який був ініціатором і розробником умов договору, повинен нести відповідальність за незрозумілість або двозначність умов, визначених в пункті 2.4.3. Договорів, і їх тлумачення повинно здійснюватися на користь Позивача.

Підсумовуючи: відповідно до засад "contra proferentem", орієнтовний термін поставки 30.04.2022, який визначений пунктом 2.4.3. Договорів тлумачиться на користь Позивача, тобто є кінцевим та остаточним…» не приймаються до уваги колегією суддів в порядку частини 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, як такі, що не були предметом розгляду суду першої інстанції з вини позивача і не підлягали застосуванню судом першої інстанції в порядку jura novit curia.

Колегіє суддів не встановлено з боку суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права, що, в свою чергу спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … суд першої інстанції безпідставно не застосував положення ст. ст. 213, 251, 252, 525, 526, 530, 637, 663 ЦК України, що призвело до ухвалення безпідставного судового рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції послався на зміст п. 2.4.3. Договорів, згідно якого орієнтовний термін передачі Автомобіля за умови виконання Покупцем положень даного Договору становить 30.04.2022 та визначається в залежності від запланованих строків виробництва. Точну дату готовності Автомобіля до передачі Покупцю Продавець має повідомити додатково. Покупець, після письмового повідомлення Продавця про готовність Автомобіля до передачі, зобов`язаний протягом 1 (одного) банківського дня з моменту виставлення відповідного рахунку-фактури, сплатити на поточний рахунок Продавця, вказаний у рахунку-фактурі, грошові кошти в розмірі різниці між Повною ціною Автомобіля та Попередньою оплатою станом на день виписки рахунку-фактури. У випадку залучення банківською кредиту оплата відбувається в терміни, визначені у рахунку-фактурі. Продавець залишає за собою право зміни Повної ціни Автомобіля, що продається за цим Договором, у разі зміни діючого Реєстру цін.

З такими висновками суду першої інстанції Позивач не погоджується, оскільки:

1) Суд першої інстанції не звернув увагу та не застосував положення ст. ст. 213,251, 252, 509, 525, 526, 530, 610, 611,612, 663 ЦК України, а саме:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Приписами ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч.2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зет. ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, згідно приписів цивільного законодавства строк (термін) виконання зобов`язання поділяється на визначений строк (термін) та на не визначений строк (термін).

У випадку відсутності погодженого сторонами строку виконання зобов`язання, застосовується правила ч.2. ст. 530 ЦК України, тобто зобов`язання має бути виконане з дня пред`явлення вимоги.

Водночас цивільне законодавство не містить визначення поняття «орієнтовний строк/термін виконання зобов`язання».

Застосування сторонами під час укладення договору терміну "орієнтовний строк виконання зобов`язання" є результатом еволюції ділових звичаїв і вказує на можливість виконання зобов`язання в будь-який момент протягом певного часового проміжку але не пізніше часових рамок встановлених у договорі.

На практиці сторони укладаючи договори можуть визначити строк/ термін виконання зобов`язання використовуючи наступні формулювання: «орієнтований строк поставки травень 2020року», «орієнтовний строк поставки товару протягом тижня».

Серед договорів постачання сільськогосподарської продукції використання слів «орієнтовна дата поставки» є поширеним явищем та завжди тлумачиться місцевими судами, як кінцевою датою поставки.

Тільки за 2022 рік Господарським судом Дніпропетровської області було розглянуто більше 250 справ в яких досліджувались договірні відносини з формулюванням строку поставки подібного до наших угод, де суд першої інстанції завжди розцінював, такі терміні які кінцеві.

Відповідно, так само, повідомлення про точну дату поставки мало відбутись також не пізніше 30.04.2022 року.

… 3) Також вважаємо, що суд першої інстанції безпідставно не застосував положення ст.ст.654 ЦК України:

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що дата поставки автомобілів була погоджена сторонами в п. З Специфікації №0252623019 від 17.08.2023 - 17.08.2022 та Специфікації № 0252623020 від 16.09.2023 - 16.09.2022.

Проте такі висновки взагалі протирічать положенням ст. 654 ЦК України.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Майново-господарські зобов язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно- правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).

Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У нашому випадку не укладалося жодних додаткових угод про зміну положень пункту 2.4.3. Договорів.

Це також стосується оскаржуваних додаткових угод: оскільки інформація про фактичну дату поставки, не впливає на зміну положення пункту 2.4.3. Договорів. Це лише фіксує дату передачі автомобілів, не вносячи змін до умов щодо термінів поставки, які визначені в самих Договорах.

4) Також вважаємо, що суд першої інстанції безпідставно не застосував положення ст.ст.632,691,692 ЦК України:

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Обов`язок оплати отриманого товару закріплено і в статтях 691, 692 ЦК України, які передбачають, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

На виконання умов Договору №1 в частині оплати Повної вартості Автомобіля за Договором №1, Позивачем з урахуванням домовленостей зазначених вище, щодо порядку черговості оплати ціни договорів, на підставі виставлених Відповідачем рахунків в період з жовтня 2021 по грудень 2021 було сплачено Повну вартість автомобіля за Договором №1, у загальному розмірі 2 357 720,04 грн., що підтверджується наступними доказами:

- Копія рахунку-фактури №СФ - 0659 від 19.10.2021 на суму 270 000,00 грн. Копія платіжного доручення №17 від 19.10.2021 на суму 270 000,00 грн.

- Копія рахунку-фактури №СФ - 0777 від 22.11.2021 на суму 637 720,04 грн. Платіжне доручення №578 від 22.11.2021 на суму 637 720,04 грн.

- Копія рахунку-фактури №СФ - 0757 від 15.12.2021 на суму 650 000,00 грн. Платіжне доручення №613 від 15.12.2021 на суму 650 000,00 грн.

Копія рахунку-фактури №СФ - 0760 від 30.12.2021 на суму 800 000,00 грн.

Копія платіжного доручення №641 від 30.12.2021 на суму 800 000,00 грн.

Таким чином, станом на 30.12.2021 Позивачем було сплачено Повну вартість автомобіля за Договором №1, тобто виконанню у повному обсязі.

Зважаючи на викладене, зміни ціни по Договору №1, який Позивач у повному обсязі виконав не допускається. Суд першої інстанції на зазначене своєї уваги не звернув…»

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2023 у справі №904/1265/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест груп Д" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

Відповідно до підпунктів "в" пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з резолютивної частини із зазначенням:

в) розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції;

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 26261,62 грн. покладаються на з Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест груп Д".

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест груп Д" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2023 у справі №904/1265/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2023 у справі №904/1265/23 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 26261,62 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест груп Д".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.07.2024.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус


Суд	Центральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	14.05.2024
Оприлюднено	08.07.2024
Номер документу	120147410
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу

Дармін Михайло Олександрович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 14.05.2024 по справі 904/1265/23ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —904/1265/23

Постанова від 14.05.2024

Постанова
від 14.05.2024 по справі 904/1265/23
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД