Рішення

від 02.07.2024 по справі 903/358/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 липня 2024 року Справа № 903/358/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект"

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Камінь-Каширського лісового господарства"

про стягнення 23854,50 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з.

У зв`язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

Суть спору: 11.04.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Камінь-Каширського лісового господарства" про стягнення 190293,67 грн, з них 183180,01 грн основного боргу, 4437,91 грн інфляційних втрат, 2675,75 грн 3% - річних.

При обґрунтуванні позовних вимог посилаються на неналежне виконання відповідачем умов договору на виконання робіт (послуг) із землеустрою №148/22 від 05.09.2022 в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (наданих послуг).

Ухвалою суду від 15.04.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.05.2024, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив, позивачу - відповідь на відзив.

22.04.2024 позивач через систему "Електронний суд" подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 23854,50 грн з яких: 22962,76 грн основного боргу, 556,32 грн втрат від інфляції, 335,42 грн - 3% річних.

У судовому засіданні 15.05.2024 судом ухвалено на місці прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, оскільки це право позивача та він його реалізував до закінчення підготовчого засідання. Має місце нова ціна позову - 23854,50 грн.

07.05.2024 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відзив на позовну заяву № 328/26.6-2024 від 07.05.2024 та повторно 08.05.2024 надіслав засобами зв`язку (отримано судом 10.05.2024), які залишено судом без розгляду.

14.05.2024 позивач через систему "Електронний суд" подав заяву про проведення підготовчого засідання 15.05.2024 без його участі, також просить закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті. Дана заява з додатками приєднана до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 15.05.2024 повідомлено учасників справи про те, що підготовче судове засідання відбудеться 12.06.2024, запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 ГПК України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов(з урахуванням зменшених позовних вимог).

29.05.2024 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відзив на позовну заяву в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю, при цьому вказує, що відповідачем не були оплачені надані позивачем послуги по акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) на суму 22962,76 грн, оскільки останнім не були виставлені рахунки-фактури на оплату, як це передбачено договором. Даний відзив з додатками долучено до матеріалів справи.

10.06.2024 позивач через систему "Електронний суд" подав заяву про проведення підготовчого засідання 12.06.2024 без його участі, також просить закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні 12.06.2024 суд, на виконання вимог ст. 195 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 02.07.2024.

Ухвалою суду від 12.06.2024 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться 02.07.2024.

Сторони в судове засідання 02.07.2024 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча вчасно та належно були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвали суду від 12.06.2024) до їх електронного кабінету 13.06.2024.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За визначенням п.п. 2, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення - є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

05.09.2022 між Державним підприємством "Камінь-Каширське лісове господарство" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" (виконавець) було укладено договір № 148/22 на виконання робіт (послуг) із землеустрою (а.с.64-65).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1 договору, виконавець зобов`язується виконати замовникові роботи (послуги), зазначені в п.1.2. даного договору, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи (послуги). Найменування робіт (послуг): виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 6308,90 га згідно додатку №2 до цього договору. Виконавець виконує замовникові роботи (послуги), а замовник сплачує за виконані роботи (послуги) за цінами, що визначені у протоколі погодження договірної ціни (дод.№1).

Згідно з пунктом 2.2 договору, ціна договору по виготовленню технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) становить 1577225,00 грн, в т.ч. 20% ПДВ - 262870,83 грн, по твердих діючих на день підписання договору, розцінках.

Пунктом 3.1 договору узгоджено, що розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі виставленого рахунку-фактури та актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), що підписуються обома сторонами на умовах відтермінування платежу протягом не більше 10 календарних днів.

Пунктом 4.1 договору встановлено строк виконання робіт (послуг): початок - з моменту підписання договору, закінчення - до 31.12.2022 року.

Відповідно до пунктів 5.1-5.3 договору, приймання-передача робіт (послуг) за договором оформляється актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), який підписується сторонами. По завершенні робіт (послуг) виконавець передає замовнику результати виконаних робіт (послуг) та два примірники акта здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг). Замовник зобов`язаний протягом трьох робочих днів підписати акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та передати його виконавцю або направити виконавцю письмові зауваження до роботи (послуги).

В пункті 10.1 договору сторони узгодили, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до їх повного завершення.

Протоколом погодження договірної ціни, який є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною (п. 11.1), сторони підтвердили, що між ними досягнуто згоди про розмір договірної ціни в сумі 1577225,00 грн, в т.ч. 20% ПДВ - 262870,83 грн (а.с.65 зворотна сторона).

Додатком №2 договору, який є також його невід`ємною частиною договору, сторони узгодили перелік документації із землеустрою по земельних ділянках на території Сошичненської ОТГ Волинської області орієнтовною площею 6308,90 га з цільовим призначенням: для ведення лісового господарства, вартість робіт 1577225,00 грн, в т.ч. 20% ПДВ - 262870,83 грн (а.с.66).

30.12.2022 між ДП "Камінь-Каширське лісове господарство" та ТзОВ "Західземлепроект" підписано додаткову угоду № 1 до договору № 148/22 від 05.09.2022 (а.с.66 зворотна сторона). Цією угодою внесли зміни до пунктів 4.1,10.1., а саме:

" 4.1. Строк виконання робіт (послуг): початок - з моменту підписання додаткової угоди до договору, закінчення - 30.12.2023.

10.1. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє по 30.12.2023, а в частині розрахунків - до їх повного виконання".

04.01.2023 між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі директора філії "Камінь-Каширське лісове господарство" та ТзОВ "Західземлепроект" підписано додаткову угоду № 2 до договору від 05.09.2022 № 148/22 на виконання робіт (послуг) із землеустрою (а.с.67) про те, що на підставі п. 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №879 "Про припинення Державного підприємство "Камінь-Каширське лісове господарство" та затвердження складу комісії", наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 03.01.2023 № 13 "Про затвердження передавального акту Державного підприємства "Камінь-Каширське лісове господарство" Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства "Камінь-Каширське лісове господарство".

Відповідно до п. 3.1 Положення про філію "Камінь-Каширське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" філія діє від імені ДСГП "Ліси України" та в його інтересах.

Відтак, цією угодою сторони внесли зміни в договір, а саме змінили преамбулу договору та виклали її в такій редакції:

"Замовник: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі директора філії "Камінь-Каширське лісове господарство" Корецького Володимира Івановича, що діє на підставі Положення про філію "Камінь-Каширське лісове господарство" та довіреності, виданої Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" 21.12.2022 (надалі замовник) з однієї сторони, та

Виконавець: Товариство з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" в особі директора Ірзи Івана Ярославовича, що діє на підставі Статуту (далі - виконавець), з другої сторони, іменовані разом - Сторони, а кожен окремо - Сторона, уклали цей договір про наступне:".

Сторони дійшли також згоди внести зміни в розділ договору "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін".

На виконання умов договору ТзОВ "Західземлепроект" надало послуги з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 91,8511 га, які розташовані на території Камінь-Каширськогоо району Волинської області в кількості 3 шт. на суму 22962,76 грн.

Замовник - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі директора філії "Камінь-Каширське лісове господарство" Корецького Володимира Івановича прийняло відповідні роботи із зазначенням про те, що документація відповідає умовам договору, належним чином оформлена і передана замовнику, що підтверджується актами від 06.10.2023 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) по договору №148/22 від 05.09.2022 (а.с.60-61), які підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень.

Станом на час розгляду справи відповідач не оплатив вартість виконаних позивачем робіт, доказів оплати відповідач суду не подав.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 5 ст. 55 Конституції України).

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому відповідно до ст.204 ЦК України, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно ст.629 ЦК України, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися лише при: - розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; - розірванні договору в судовому порядку; - відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; - припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; - недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 4 ст.882 ЦК України передбачено, що передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і його підписує друга сторона.

За визначенням ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Згідно з статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК та ч.7 ст.180 ГК передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Матеріалами справи підтверджена заборгованість в сумі 22962,76 грн, а тому підлягає стягненню з відповідача.

У зв`язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості отриманих послуг, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 335,42 грн за період з 17.10.2023 по 11.04.2024 та інфляційні втрати у розмірі 556,32 грн за період з листопада 2023 року по березень 2024 року.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу 556,32 грн інфляційних збитків, 335,42 грн - 3% річних.

Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.

Тому, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про вірність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення 556,32 грн інфляційних втрат та 335,42 грн - 3% річних нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, які підлягають до стягнення з відповідача.

Щодо тверджень відповідача про те, що оплата за договірними зобов`язаннями здійснюється відповідно до договору та виставлених рахунків - фактур, яких він не отримував.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару (рахунок-фактури) не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 614 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 №915/641/19.

Як випливає з умов договору №148/22 від 05.09.2022 на виконання робіт (послуг) із землеустрою, додаткових угод до нього, а також як вбачається з актів здачі-приймання виконаних робіт до договору, у них зазначено усі необхідні реквізити, в тому числі, й номер розрахункового рахунку для здійснення оплати отриманих відповідачем послуг, а тому сама лише відсутність виставлених рахунків-фактур не може бути підставою для відмови у позові з огляду на ненастання через це строку оплати наданих послуг.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 22962,76 грн основного боргу, 556,32 грн втрат від інфляції, 335,42 грн - 3% річних.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 2422,40 грн судового збору за результатами розгляду позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Камінь-Каширського лісового господарства" (вул.Ковельська,42, м.Камінь-Каширський, Волинська область, код ЄДРПОУ 44994450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" (вул. Героїв УПА,73, м. Львів, код ЄДРПОУ 38287170) 23854,50 грн (двадцять три тисячі вісімсот п`ятдесят чотири гривні 50 коп.), з них 22962,76 грн основного боргу, 556,32 грн втрат від інфляції, 335,42 грн - 3% річних, а також 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

03.07.2024.

Суддя А. С. Вороняк