Ухвала

від 02.07.2024 по справі 907/574/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХвала

"02" липня 2024 р. м. Ужгород Справа №907/574/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.,

розглянувши заяву Керівника Хустської окружної прокуратури, м. Хуст Закарпатської області №07.54/2-3176ВИХ-24 від 04.06.2024 (вх. №02.3.1-02/5125/24 від 25.06.2024) про забезпечення позову у справі №907/574/24

За позовом Керівника Хустської окружної прокуратури, м. Хуст Закарпатської області в інтересах держави в особі Довжанської сільської ради, с. Довге Хустського району Закарпатської області

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Веселий лабіринт, с. Імстичово Хустського району Закарпатської області

до відповідача 2 Фізичної особи підприємця Саварин Ірини Миколаївни, с. Довге Хустського району Закарпатської області

про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Веселий лабіринт земельної ділянки з кадастровим номером 2121983001:02:001:0074, площею 0,21 га, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для комерційного використання, у комунальну власність Довжанської сільської ради;

- витребування з чужого незаконного володіння Фізичної особи підприємця Саварин Ірини Миколаївни земельної ділянки з кадастровим номером 2121983000:08:001:0030 площею 0,24 гa, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, у комунальну власність Довжанської сільської ради,

шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2121983001:02:001:0074, площею 0,21 га, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для комерційного використання; накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2121983000:08:001:0030 площею 0,24 гa, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Веселий лабіринт розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 2121983001:02:001:0074, площею 0,21 га, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для комерційного використання, з іншими земельними ділянками; заборони Фізичній особі підприємцю Саварин Ірині Миколаївні розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 2121983000:08:001:0030, площею 0,24 га, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі,

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Хустської окружної прокуратури, м. Хуст Закарпатської області звернувся до Господарського суду Закарпатської області із позовом в інтересах держави в особі Довжанської сільської ради, с. Довге Хустського району Закарпатської області до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Веселий лабіринт, с. Імстичово Хустського району Закарпатської області та до відповідача 2 Фізичної особи підприємця Саварин Ірини Миколаївни, с. Довге Хустського району Закарпатської області про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Веселий лабіринт земельної ділянки з кадастровим номером 2121983001:02:001:0074, площею 0,21 га, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для комерційного використання, у комунальну власність Довжанської сільської ради; витребування з чужого незаконного володіння Фізичної особи підприємця Саварин Ірини Миколаївни земельної ділянки з кадастровим номером 2121983000:08:001:0030 площею 0,24 гa, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, у комунальну власність Довжанської сільської ради.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Закарпатської області позовну заяву (справу №907/574/24) розподілено для розгляду судді Пригарі Л.І.

В подальшому, прокурором на адресу суду надіслано заяву №07.54/2-3176ВИХ-24 від 04.06.2024 (вх. №02.3.1-02/5125/24 від 25.06.2024) про забезпечення позову у справі №907/574/24 шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2121983001:02:001:0074, площею 0,21 га, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для комерційного використання; накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2121983000:08:001:0030 площею 0,24 гa, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Веселий лабіринт розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 2121983001:02:001:0074, площею 0,21 га, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для комерційного використання, з іншими земельними ділянками; заборони Фізичній особі підприємцю Саварин Ірині Миколаївні розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 2121983000:08:001:0030, площею 0,24 га, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову в даній справі, прокурор звертає увагу на те, що 21.08.2002 Довжанською сільською радою було видано ОСОБА_1 Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК №033154, відповідно до якого останній на підставі рішення 9 сесії 23 скликання Довжанської сільської ради народних депутатів від 18.05.2000 надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,45 га (з яких 0,21 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд та 0,24 га для ведення особистого селянського господарства), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

За твердженням прокурора, після набуття у власність вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 упродовж 2007-2013 років відчужила її третім особам, а саме, на підставі Договору купівлі-продажу від 13.09.2007 ОСОБА_2 продано земельну ділянку площею 0,21 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд (кадастровий номер 2121983001:02:001:0074), а на підставі Договору купівлі-продажу від 15.05.2013 відчужено ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,24 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 2121983000:08:001:0030).

Прокурор звертає увагу, що відповідно до Договору купівлі-продажу від 12.03.2013 (після зміни цільового призначення землі) ОСОБА_2 відчужила набуту земельну ділянку площею 0,21 га, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для комерційного використання (кадастровий номер 2121983001:02:001:0074) ОСОБА_3 .

Як вказує прокурор, у подальшому, на підставі акта прийому-передачі об`єкта нерухомого майна №1 земельну ділянку з кадастровим номером 2121983001:02:001:0074, площею 0,21 га та цільовим призначенням для комерційного використання, ОСОБА_3 передано ТОВ Веселий лабіринт.

Прокурор наголошує, що Довжанською сільською радою народних депутатів Іршавського району Закарпатської області протягом 2000-2010 років питання про надання ОСОБА_1 зазначеної в Державному акті на право приватної власності на землю серії І-ЗК №033154 земельної ділянки не вирішувалось, та рішення із цього приводу не приймались.

На переконання прокурора, рішення 9 сесії 23 скликання Довжанської сільської ради народних депутатів Іршавського району Закарпатської області від 18.05.2000 взагалі не існує, оскільки свою діяльність в 2000 році вказана сільська рада здійснювала за функціонування 9 сесії 3 скликання, а не 23 скликання, як зазначено у правовстановлюючому документі на землю.

Із огляду на вищенаведене, прокурор вважає, що першочергово ОСОБА_1 , а в подальшому, ОСОБА_3 та ТОВ Веселий лабіринт не набуто у власність спірну земельну ділянку, а її реєстрація в Державному земельному кадастрі є незаконною у зв`язку з тим, що жодних рішень про передачу такої у власність ОСОБА_1 органом місцевого самоврядування не приймалось.

Покликаючись на те, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 2121983001:02:001:0074 та 2121983000:08:001:0030 зазнавали неодноразового відчуження поза волею законного власника Довжанської сільської ради, прокурор стверджує, що існують дійсні ризики їх відчуження відповідачами на користь третіх осіб, зміни конфігурації вказаних земельних ділянок шляхом їх об`єднання чи поділу, а також ризики вчинення відповідачами інших дій, які можуть утруднити або спричинити затягування розгляду судом поданого прокурором позову в даній справі, що, у свою чергу, перешкоджатиме своєчасному відновленню порушених прав та інтересів власника земельних ділянок та в цілому унеможливить виконання рішення суду про витребування останніх у комунальну власність .

Вказане, на думку прокурора, зумовлює необхідність вжиття заходів забезпечення позову, про які він клопоче перед судом.

Водночас покликаючись на те, що обрані види забезпечення позову не перешкоджають відповідачам володіти та користуватись спірними земельними ділянками, а у випадку відмови у задоволенні позову останнім не може бути завдано значних збитків, прокурор зазначає про відсутність підстав для застосування в даному випадку заходів зустрічного забезпечення.

Оцінюючи заяву Керівника Хустської окружної прокуратури, м. Хуст Закарпатської області про забезпечення позову у справі №907/574/24, суд зазначає наступне.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 25.09.2020 у справі №921/40/20).

Отже умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19).

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №911/1111/20).

Статтею 1291 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Отже метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спірних правовідносин є заявлені прокурором вимоги майнового характеру витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 11.12.2023 у справі №904/1934/23 та від 29.02.2024 у справі №902/611/22.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому, суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.

Суд зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деякими визначеними в ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, такими, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, таке судове рішення стає обов`язковим до виконання до його апеляційного перегляду.

Відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, та має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За положеннями ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку про те, що позивач, звертаюсь до суду із заявою про забезпечення позову, повинен підтвердити ті обставини, на які він посилається у заяві, певними доказами, на підставі яких суд має встановити обґрунтованість поданої заяви.

Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду (Близькі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20, в постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №916/3710/22).

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Із наявних у матеріалах справи документальних доказів, зокрема, з інформаційних довідок з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, судом встановлено, що власниками спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 2121983001:02:001:0074 та 2121983000:08:001:0030 відповідно, є відповідачі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю Веселий лабіринт та Фізична особа підприємець Саварин Ірина Миколаївна, які, в силу визначених ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України правомочностей щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном, можуть у будь-який час розпорядитись земельними ділянками шляхом їх відчуження третім особам чи вчинити дії, спрямовані на поділ, об`єднання, передачу в оренду тощо спірних земельних ділянок.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову в цій частині, суд враховує, зокрема, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, згідно з яким невжиття наведених позивачем у заяві про забезпечення позову заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі (у разі задоволення позову), ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи відповідач здійснить розпорядження своїм майном або частиною майна у будь-який спосіб, зокрема відчужить своє майно (частину майна) на користь інших осіб (у тому числі шляхом продажу, дарування, передачі в управління або оренду, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, найм, передачі в іпотеку та/або заставу, будь-якого іншого обтяження), то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить ефективний захист та поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі.

Таким чином, суд констатує, що у разі відчуження відповідачами спірних земельних ділянок на користь третіх осіб або їх поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками, в подальшому, у разі задоволення позову, виконання рішення суду, ухваленого за наслідками розгляду даної справи, буде неможливим. Також існує імовірність, що відповідачі розпорядяться спірними земельними ділянками на користь інших осіб, ініціюють питання щодо прийняття рішення про реєстрацію речових прав таких осіб, що унеможливить та ускладнить захист прав позивача. Вказані обставини є підставою для вжиття заходів забезпечення позову відповідно до приписів процесуального законодавства.

Забезпечення позову в даному випадку виступає запорукою виконання рішення суду в разі ухвалення його на користь прокурора, а тому, вимоги про забезпечення позову в цій частині є співмірними позовним вимогам.

Подібні правові висновки сформульовані Верховним Судом у постанові від 04.05.2023 у справі №916/3710/22.

Зважаючи на викладене, суд визнає доведеним факт наявності підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2121983001:02:001:0074, площею 0,21 га, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для комерційного використання; накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2121983000:08:001:0030 площею 0,24 гa, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Веселий лабіринт розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 2121983001:02:001:0074, площею 0,21 га, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для комерційного використання, з іншими земельними ділянками; заборони Фізичній особі підприємцю Саварин Ірині Миколаївні розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 2121983000:08:001:0030, площею 0,24 га, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, відтак, подану прокурором заяву про забезпечення позову в даній справі належить задоволити.

Крім того, суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суду слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд вважає, що обрані прокурором заходи забезпечення позову не перешкоджають господарській діяльності відповідачів, а також не порушують права інших осіб, а лише запроваджують тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

При цьому, суд, з урахуванням приписів статті 141 ГПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність обставин, з якими законодавець пов`язує необхідність застосування зустрічного забезпечення.

Відповідно до ч. 6 статті 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Що стосується зустрічного забезпечення, то в даному випадку прокурор зазначив про відсутність у нього пропозицій щодо його застосування.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18, суд не зобов`язаний в кожному випадку вживати заходи зустрічного забезпечення, оскільки ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Разом з тим, суд зауважує, що виходячи із приписів ч. 4 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника звернутись із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подане після застосування судом заходів забезпечення позову.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року в справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття "ефективний засіб", за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

В ході вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Керівника Хустської окружної прокуратури, м. Хуст Закарпатської області №07.54/2-3176ВИХ-24 від 04.06.2024 (вх. №02.3.1-02/5125/24 від 25.06.2024) про забезпечення позову у справі №907/574/24 задоволити.

2. Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2121983001:02:001:0074, площею 0,21 га, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для комерційного використання.

3. Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2121983000:08:001:0030 площею 0,24 гa, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

4. Заборонити відповідачу 1 Товариству з обмеженою відповідальністю Веселий лабіринт, вул. Шевченка, будинок 48, с. Імстичово, Хустський район, Закарпатська область, 90134 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 41595538) розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 2121983001:02:001:0074, площею 0,21 га, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для комерційного використання, з іншими земельними ділянками, до набрання законної сили рішенням суду у справі №907/574/24.

5. Заборонити відповідачу 2 Фізичній особі підприємцю Саварин Ірині Миколаївні, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 2121983000:08:001:0030, площею 0,24 га, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, до набрання законної сили рішенням суду у справі №907/574/24.

Стягувачем за даною ухвалою є: Довжанська сільська рада, вул. Велика, будинок 7, с. Довге, Хустський район, Закарпатська область, 90154 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 04350332).

Боржниками за даною ухвалою є:

- Товариство з обмеженою відповідальністю Веселий лабіринт, вул. Шевченка, будинок 48, с. Імстичово, Хустський район, Закарпатська область, 90134 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 41595538);

- Фізична особа підприємець Саварин Ірина Миколаївна, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

6. Згідно із ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, а саме, з 02.07.2024 та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 02.07.2027.

7. На підставі ч. 2 ст. 144 ГПК України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

8. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду на підставі ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.

9. Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

10. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвалу складено та підписано 02.07.2024.

Суддя Пригара Л.І.