Постанова

від 20.08.2024 по справі 907/574/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2024 р. Справа №907/574/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддів Малех І.Б.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Пишна Р.А.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Саварин Ірини

Миколаївни та Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселий

Лабіринт» від 12.07.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/2015/24 від 17.07.2024)

на ухвалуГосподарського суду Закарпатської області від 02.07.2024 (суддя

Пригара Л.І.) про вжиття заходів забезпечення позову

за заявоюКерівника Хустської окружної прокуратури № 07.54/2-3176 вих-24 від

04.06.2024 (вх. № 02.3.1-02/5125/24 від 25.06.2024) про забезпечення

позову

у справі№907/574/24

за заявою:Керівника Хустської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Довжанської сільської ради, с. Довге Хустського району Закарпатської області

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселий лабіринт», (надалі ТзОВ "Веселий Лабіринт"), с. Імстичово Хустського району Закарпатської області

до відповідача-2: Фізичної особи підприємця Саварин Ірини Миколаївни (надалі ФОП Саварин І.М.), с. Довге Хустського району Закарпатської області

про: витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок,

за участю представників:

від прокуратури: Винницька Л.М.;

від позивача: не з`явився;

від відповідачів-1,-2 (в режимі відеоконференції): Юхно К.О.

ВСТАНОВИВ:

22.04.2024 Керівник Хустської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі Довжанської сільської ради до ТзОВ "Веселий Лабіринт" та до ФОП Саварин І.М. про витребування з чужого незаконного володіння ТзОВ «Веселий Лабіринт» земельної ділянки з кадастровим номером 2121983001:02:001:0074, площею 0,21 га, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для комерційного використання, у комунальну власність Довжанської сільської ради; витребування з чужого незаконного володіння Фізичної особи підприємця Саварин Ірини Миколаївни земельної ділянки з кадастровим номером 2121983000:08:001:0030 площею 0,24 гa, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, у комунальну власність Довжанської сільської ради.

25.06.2024 прокурор надіслав на адресу суду першої інстанції заяву №0754/2-3176 вих-24 від 04.06.2024 (вх. №02.3.1-02/5125/24) про забезпечення позову у справі №907/574/24, у якій заявник просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:

1. Накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2121983001:02:001:0074, площею 0,21 га, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для комерційного використання;

2. Накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2121983000:08:001:0030 площею 0,24 гa, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;

3. Заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Веселий Лабіринт» розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 2121983001:02:001:0074, площею 0,21 га, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для комерційного використання, з іншими земельними ділянками;

4. Заборони Фізичній особі-підприємцю Саварин Ірині Миколаївні розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 2121983000:08:001:0030, площею 0,24 га, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Заява обґрунтована тим, що 21.08.2002 Довжанською сільською радою було видано ОСОБА_1 Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК №033154, відповідно до якого останній на підставі рішення 9 сесії 23 скликання Довжанської сільської ради народних депутатів від 18.05.2000 надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,45 га (з яких 0,21 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд та 0,24 га для ведення особистого селянського господарства), що розташована за адресою: Закарпатська область, Іршавський район, с. Довге, урочище «Бурова».

За твердженням заявника, після набуття у власність вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 упродовж 2007-2013 років відчужила її третім особам, а саме, на підставі договору купівлі-продажу від 13.09.2007 ОСОБА_2 продано земельну ділянку площею 0,21 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд (кадастровий номер 2121983001:02:001:0074), а на підставі договору купівлі-продажу від 15.05.2013 відчужено ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,24 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 2121983000:08:001:0030).

Заявник звертає увагу, що відповідно до договору купівлі-продажу від 12.03.2013 (після зміни цільового призначення землі) ОСОБА_2 відчужила набуту земельну ділянку площею 0,21 га, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для комерційного використання (кадастровий номер 2121983001:02:001:0074) ОСОБА_3 . У подальшому, на підставі акта прийому-передачі об`єкта нерухомого майна №1 земельну ділянку з кадастровим номером 2121983001:02:001:0074, площею 0,21 га та цільовим призначенням для комерційного використання, ОСОБА_3 передано ТзОВ «Веселий Лабіринт».

При цьому заявник наголошує, що Довжанською сільською радою народних депутатів Іршавського району Закарпатської області протягом 2000-2010 років питання про надання ОСОБА_1 зазначеної в Державному акті на право приватної власності на землю серії І-ЗК №033154 земельної ділянки не вирішувалось, та рішення із цього приводу не приймались. Оскільки рішення 9 сесії 23 скликання Довжанської сільської ради народних депутатів Іршавського району Закарпатської області від 18.05.2000 взагалі не існує, так як свою діяльність в 2000 році вказана сільська рада здійснювала за функціонування 9 сесії 3 скликання, а не 23 скликання, як зазначено у правовстановлюючому документі на землю.

Покликаючись на те, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 2121983001:02:001:0074 та 2121983000:08:001:0030 зазнавали неодноразового відчуження поза волею законного власника Довжанської сільської ради, прокурор (заявник) стверджує, що існують дійсні ризики їх відчуження відповідачами на користь третіх осіб, зміни конфігурації вказаних земельних ділянок шляхом їх об`єднання чи поділу, а також ризики вчинення відповідачами інших дій, які можуть утруднити або спричинити затягування розгляду судом поданого прокурором позову у даній справі, що в свою чергу перешкоджатиме своєчасному відновленню порушених прав та інтересів власника земельних ділянок та в цілому унеможливить виконання рішення суду про витребування останніх у комунальну власність.

Водночас, покликаючись на те, що обрані види забезпечення позову не перешкоджають відповідачам володіти та користуватись спірними земельними ділянками, а у випадку відмови у задоволенні позову останнім не може бути завдано значних збитків, заявник зазначив про відсутність підстав для застосування в даному випадку заходів зустрічного забезпечення.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.07.2024 у справі № 907/574/24 (суддя Л.І. Пригара) заяву Керівника Хустської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі № 907/574/24 задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2121983001:02:001:0074, площею 0,21 га, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для комерційного використання. Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2121983000:08:001:0030 площею 0,24 гa, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Заборонено відповідачу-1 - ТзОВ «Веселий Лабіринт» розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 2121983001:02:001:0074, площею 0,21 га, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для комерційного використання, з іншими земельними ділянками, до набрання законної сили рішенням суду у справі №907/574/24. Заборонено відповідачу-2 - Фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 2121983000:08:001:0030, площею 0,24 га, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, до набрання законної сили рішенням суду у справі №907/574/24.

Ухвала суду мотивована тим, що із наявних у матеріалах справи документальних доказів, а саме з інформаційних довідок з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вбачається, що власниками спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 2121983001:02:001:0074 та 2121983000:08:001:0030 є відповідачі у справі ТзОВ «Веселий Лабіринт» та ФОП Саварин І.М., які в силу визначених ч. 1 ст. 317 ЦК України правомочностей щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном, можуть у будь-який час розпорядитись земельними ділянками шляхом їх відчуження третім особам чи вчинити дії, спрямовані на поділ, об`єднання, передачу в оренду тощо спірних земельних ділянок. Відтак, суд констатував, що у разі відчуження відповідачами спірних земельних ділянок на користь третіх осіб або їх поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками, в подальшому, у разі задоволення позову, виконання рішення суду ухваленого за наслідками розгляду даної справи, буде неможливим. Вказані обставини є підставою для вжиття заходів забезпечення позову відповідно до приписів процесуального законодавства. Водночас, суд зауважив, що обрані прокурором заходи забезпечення позову не перешкоджають господарській діяльності відповідачів, а також не порушують права інших осіб, а лише запроваджують тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. При цьому, суд, з урахуванням приписів статті 141 ГПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність обставин, з якими законодавець пов`язує необхідність застосування зустрічного забезпечення.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ФОП Саварин І.М. та ТзОВ «Веселий Лабіринт» звернулися до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважають оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою, ухваленою без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи, просять її скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Керівника Хустської окружної прокуратури в інтересах Довжанської сільської ради про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі відмовити у повному обсязі.

Зокрема, скаржники зазначають, що місцевий господарський суд, вживаючи заходи забезпечення позову покликається виключно на відповідні норми процесуального закону та правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, однак, залишає поза увагою відсутність будь-яких фактичних даних, підтверджених належними доказами про те, що відповідачами або одним із них вчиняються дії, які можуть унеможливити або суттєво ускладнити виконання судового рішення про задоволення позову. Водночас, посилання місцевого суду на потенційну можливість ухилення відповідачів або одного з них від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування з посиланням на докази, не може бути достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки та заборони вчинення щодо них юридично значимих дій. Окрім того, на переконання скаржників, незаконність оскаржуваної ухвали полягає у тому, що нею накладено обмеження на майно, належне фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю, без урахування того, шо згідно з нормами Господарського процесуального кодексу Укреши фізична особа за загальним правилом не може бути відповідачем у господарському спорі. Також скаржники зауважують, що прокурор вже подавав аналогічну заяву про вжиття заходів забезпечення позову, однак, на стадії досудового розслідування кримінального провадження за № 12023071100000526 орган досудового розслідування, маючи можливість, не навів достатніх аргументів та доказів для задоволення судом клопотання про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2121983000:08:001:0030 площею 0,24 га, у зв`язку з чим судом прийнято рішення щодо відмови у задоволенні клопотання.

Керівник Хустської окружної прокуратури у письмовому відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржників, вважає їх такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Зокрема, зазначає, що у заяві про забезпечення позову вказувалось, що спірні земельні ділянки зазнавали неодноразового відчуження, поза волею законного власника - Довжанської сільської ради, починаючи з 2007 року, попередньо внаслідок дій ОСОБА_1 , яка відчужила на підставі договору купівлі-продажу від 13.09.2007 ОСОБА_2 земельну ділянку (кадастровий номер земельної ділянки №2121983001:02:001:0074), площею 0,21 га та на підставі договору купівлі-продажу від 15.05.2013 реалізувала іншу земельну ділянку ОСОБА_3 (кадастровий номер 2121983000:08:001:0030), площею 0,24 га, а ОСОБА_3 , в свою чергу, передала цю ж земельну ділянку на підставі акта № 1 прийому-передачі об`єкта нерухомого майна ТзОВ «Веселий Лабіринт». Такий захід забезпечення позову як арешт на земельну ділянку, має на меті запобігти невиправданому порушенню прав та інтересів держави, тобто, в разі невжиття таких заходів це може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів держави, за захистом яких звернувся прокурор до суду. Прокурор також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Довжанською сільською радою та ОСОБА_3 саме як з ФОП, і цей спір пов`язаний із здійсненням останньою підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, а тому спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. Просить ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 02.07.2024 у справі № 907/574/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2024 справу № 907/574/24 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Малех І.Б. та Плотніцький Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 року (головуючий-суддя Н.М. Кравчук, судді: І.Б. Малех, Б.Д. Плотніцький) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Саварин І.М. та ТзОВ Веселий Лабіринт на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 02.07.2024 у справі №907/574/24 та призначено розгляд справи №907/574/24 в судовому засіданні на 20.08.2024.

У зв`язку із звільненням у відставку судді-члена колегії Плотніцького Б.Д., склад судової колегії Західного апеляційного господарського суду було змінено, замість судді Плотніцького Б.Д. введено в склад колегії суддів суддю Скрипчук О.С., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024.

Представник відповідачів в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Прокурор просив залишити без змін оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду, апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач не делегував уповноваженого представника в судове засідання, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, складеною відповідальним працівником Західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що явка сторін у справі не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто при відсутності уповноваженого представника Довжанської сільської ради.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

У відповідності до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Суд може застосовувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 та ч. 4 статті 137 ГПК України).

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Отже, заява про забезпечення позову повинна бути обгрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, забезпеченні ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом залежно від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Згідно правових висновків, наведених Верховним Судом у постанові від 05.07.2024 справа № 910/6287/23, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.

У випадку, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (правова позиція, викладена у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №904/2285/19, від 16.03.2020 у справі №916/3245/19, від 21.10.2021 у справі №910/20007/20).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Верховний Суд у постанові від 29.02.2024 справа №902/611/22 зазначив, що обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову покладено на позивача, тоді як недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, має доводити відповідач.

З долучених до заяви про забезпечення позову інформаційних довідок з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вбачається, що власниками спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 2121983001:02:001:0074 та 2121983000:08:001:0030 є відповідачі у справі - ТзОВ «Веселий Лабіринт» та ФОП Саварин І.М., які, як слушно зауважив суд першої інстанції, в силу визначених ч. 1 ст. 317 ЦК України прав щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном, можуть у будь-який час розпорядитись земельними ділянками шляхом їх відчуження третім особам чи вчинити дії, спрямовані на поділ, об`єднання, передачу в оренду тощо спірних земельних ділянок.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у разі відчуження відповідачами спірних земельних ділянок на користь третіх осіб або їх поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками, в подальшому у разі задоволення позову, виконання рішення суду, ухваленого за наслідками розгляду даної справи, буде неможливим.

Водночас, суд апеляційної інстанції враховує, що такий захід забезпечення позову як арешт на земельну ділянку, має на меті запобігти невиправданому порушенню прав та інтересів держави, тобто в разі невжиття таких заходів це може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів держави, за захистом яких звернувся прокурор до суду.

Держава несе обов`язок перед зацікавленими особами щодо забезпечення ефективного засобу захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Враховуючи все вищенаведене, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає підставним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення заяви поданої Керівником Хустської окружної прокуратури про забезпечення позову шляхом накладення арешту на наведені у заяві спірні земельні ділянки та забороною відповідачу-1 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 2121983001:02:001:0074, площею 0,21 га, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для комерційного використання, з іншими земельними ділянками та відповідачу-2 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 2121983000:08:001:0030, площею 0,24 га, що розташована в с. Довге Хустського району Закарпатської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції, обрані прокурором заходи забезпечення позову не перешкоджають господарській діяльності відповідачів (володіти та користуватись спірними земельними ділянками), а також не порушують права інших осіб, а лише запроваджують тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Водночас, місцевий господарський суд з урахуванням приписів статті 141 ГПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність обставин, з якими законодавець пов`язує необхідність застосування зустрічного забезпечення.

Щодо покликань скаржників про накладення судом першої інстанції обмеження на майно, належне фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю, без урахування того, що згідно норм Господарського процесуального кодексу Укреши фізична особа за загальним правилом не може бути відповідачем у господарському спорі, колегія суддів зазначає наступне.

Керівник Хустської окружної прокуратури звертаючись та захистом інтересів держави з позовом до Господарською суду Закарпатської області до відповідача ФОП Саварин І.М. у своїй позовній заяві вказував, що на земельній ділянці з кадастровим номером 2121983000:08:001.0030 площею 0,24 га розміщено об`єкт нерухомості: комплекс обслуговування АЗС, а саме: комплекс СТО (літ.А) площею 272,8 м2, автомийка (літ.Б) площею 199,5 м2, водонасона (літ.В) площею 3,2 м2.

З інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем з 22.05.2013 ( номер запису 23130000000005148).

Підсумовуючи вищевказане, враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції констатує, що доводи скаржників не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу оскарженої ухвали місцевого господарського суду. Наведені в апеляційній скарзі аргументи ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм процесуального права.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для даної справи, надав належну оцінку дослідженим доказам.

Ухвала Господарського суду Закарпатської області від 02.07.2024 у справі №907/574/24 прийнята у відповідності до норм процесуального права, яку необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржників відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 136, 137, 140, 232, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Саварин Ірини Миколаївни та Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселий Лабіринт» залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 02.07.2024 року у справі №907/574/24 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржниками.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий-суддяН.М. Кравчук

Судді І.Б. Малех

О.С. Скрипчук