Рішення

від 19.06.2024 по справі 910/18892/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.06.2024Справа №910/18892/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 1"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 7 533 096,55 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Одинцова К.К.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 1" (далі позивач, ТОВ "Тавань Солар 1") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач, ДП "Гарантований покупець") про стягнення 7 533 096,55 грн, що включає в себе 3 % річних у розмірі 1 127 806,30 грн, пеню 0,1% у розмірі 2 562 494,24 грн, штраф у розмірі 7% у розмірі 983 881,32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 16.01.2024.

05.01.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Протокольною ухвалою суду від 16.01.2024 відкладено підготовче засідання на 31.01.2024.

Протокольною ухвалою суду від 31.01.2024 відкладено підготовче засідання на 28.02.2024.

Через систему "Електронний суд" 28.02.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою суду від 27.03.2024 відкладено підготовче засідання на 30.04.2024.

Через систему "Електронний суд" 05.03.2024 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою суду від 27.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.04.2024.

Протокольною ухвалою суду 30.04.2024 відкладено судовий розгляд на 28.05.2024.

Протокольною ухвалою суду 28.05.2024 відкладено судовий розгляд на 19.06.2024.

У судовому засіданні 19.06.2024 суд заслухав вступне слово представника позивача, який підтримував позовні вимоги, та вступне слово представника відповідача, який заперечував проти позову.

Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.

19.06.2024 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.04.2018 між ДП «Енергоринок» та ТОВ "ТАВАНЬ СОЛАР 1" (далі - продавець за «зеленим» тарифом) був укладений договір №15023/01 (далі - договір №15023/01 від 05.04.2018).

30.06.2019 між ДП "Енергоринок" (ДПЕ), ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та ТОВ "Тавань Солар 2" (виробник за "зеленим" тарифом) була укладена додаткова угода №103/01 до договору №15023/01 від 05.04.2018 (далі - додаткова угода), відповідно до якої сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова "ДП "Енергоринок" замінити на слова "ДП "Гарантований покупець", а також викласти умови договору купівлі-продажу у новій редакції.

Згідно з пункту 1.1 додаткової угоди за договором №15023/01 від 05.04.2018 виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг № 641 від 26.04.2019 (далі - Порядок).

Пунктами 2.3-2.5 додаткової угоди за договором №15023/01 від 05.04.2018 визначено, що виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі за текстом також - НКРЕКП), у національній валюті України.

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Зокрема, пунктом 10.1 Порядку передбачено, що:

- до 15 числа (включно) розрахункового місяця Гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію;

- до 25 числа (включно) розрахункового місяця Гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Згідно пунктом 10.2 Порядку з урахуванням положень глави 8 цього Порядку Гарантований покупець протягом перших трьох робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.

Пунктами 10.3 та 10.4 Порядку визначено, що після отримання від гарантованого покупця двох примірників акта купівлі-продажу відповідно до пункту 10.2 цієї глави, підписаних з його сторони, продавець повертає протягом перших п`яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, гарантованому покупцю один примірник акта купівлі-продажу, підписаний зі своєї сторони.

Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, Гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

На виконання умов договору позивачем та відповідачем підписано акти купівлі-продажу електроенергії та зі сторони покупця не було зазначено жодних зауважень щодо обсягів та вартості поставленої електричної енергії.

Однак, відповідач починаючи із розрахункового місяця - лютого 2020 року по липень 2020 року почав порушувати строки виконання грошового зобов`язання за додатковою угодою №103/01 до договору №15023/01 від 05.04.2018.

Заборгованість, яка виникла по оплаті за додатковою угодою №103/01 до договору №15023/01 від 05.04.2018 була предметом дослідження в межах господарської справи №910/11886/20.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 №910/11886/20, залишеним без змін постановою Північний апеляційний господарський суд від 20.12.2022, позовні вимоги ТОВ "ТАВАНЬ СОЛАР 1" задоволено частково. Закрито провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 16 040 714,07 грн. Стягнуто з Державного підприємства Гарантований покупець на користь ТОВ "ТАВАНЬ СОЛАР 1" пеню у розмірі 501 318,74 грн, штраф у розмірі 625 190,57 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 274 405,99 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

Позивач стверджує, що питання стягнення інфляційних витрат та 3% річних не було предметом розгляду у вище зазначеній справі, а неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за додатковою угодою №103/01 до договору №15023/01 від 05.04.2018, призвело до негативних наслідків, а тому просить стягнути: 3% річних за період порушення грошового зобов`язання за розрахункові місяці з лютого по липень 2020 року, що становить 1 127 806,30 грн; пеню 0,1% від неоплаченої згідно Порядком суми, за період порушення грошового зобов`язання за розрахункові місяці з червня по липень 2020 року, що становить 2 562 494,24 грн; штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати, за період порушення грошового зобов`язання за розрахункові місяці з червня по липень 2020 року, що становить 983 881,32 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що позивачем не доведено належним чином факту заподіяння збитків з вини гарантованого покупця; на спірні правовідносини поширюються положення підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 (в редакції від 26.04.2022) щодо зупинення нарахування та стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних витрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 №910/11886/20, залишеним без змін постановою Північний апеляційний господарський суд від 20.12.2022, позовні вимоги ТОВ "ТАВАНЬ СОЛАР 1" задоволено частково. Закрито провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 16 040 714,07 грн. Стягнуто з Державного підприємства Гарантований покупець на користь ТОВ "ТАВАНЬ СОЛАР 1" пеню у розмірі 501 318,74 грн, штраф у розмірі 625 190,57 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 274 405,99 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

Так, в господарській справі №910/11886/20 суд враховуючи погашення відповідачем заборгованості у розмірі 16 040 714,07 грн після звернення позивача з позовом до суду, закрив провадження у справі в цій частині у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Також суд, здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем штрафу та пені, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 1 275 393,20 грн та пеню розмірі 1 002 637,48 грн, та, з урахуванням заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій, частково зменшив розмір пені до 501 318,74 грн та штрафу до 625 190,57 грн, оскільки це є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.07.2018 по справі №917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Таким чином, судове рішення у справі №910/11886/20 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

Отже судовим рішенням у справі №910/11886/20 встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання за актами купівлі-продажу електроенергії за лютий 2020 року - травень 2020 року, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (статті 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (статті 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов додаткової угоди №103/01 до договору №15023/01 від 05.04.2018, позивачем було вироблено та реалізовано електроенергію, згідно актів купівлі-продажу електроенергії: за період з 01.06.2020 по 30.06.2020 на суму 2 643 042,79 грн та за період з 01.07.2020 по 31.07.2020 на суму 7 961 604,48 грн.

В той час, як згідно інформації про надходження коштів на рахунки ТОВ "Тавань Солар 1" за період з 01.01.2020 по 31.10.2023, відповідачем сплачено на користь позивача вартість електричної енергії наступним чином: 15.06.2020 у сумі 139 725,27 грн, 25.06.2020 у сумі 124 330,00 грн, 12.11.2021 у сумі 6 378 987,52 грн та 15.07.2020 у сумі 145 652,94 грн, 24.07.2020 у сумі 139 291,68 грн, 12.11.2021 у сумі 7 676 469,86 грн.

Позивач, за прострочення зобов`язання нарахував відповідачу пеню 0,1% від неоплаченої згідно Порядком суми, за період порушення грошового зобов`язання за розрахункові місяці з червня по липень 2020 року, що становить 2 562 494,24 грн та штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати, за період порушення грошового зобов`язання за розрахункові місяці з червня по липень 2020 року, що становить 983 881,32 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно пункту 4.6 додаткової угоди №103/01 до договору №15023/01 від 05.04.2018, гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачам суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за зеленим тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за зеленим тарифом.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства та зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов`язання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату неустойки (пені та штрафу) є правомірними.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. При цьому, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення (пункти 1.9, 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Суд, здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми штрафних санкцій (пені та штрафу) відповідно до умов укладеного сторонами правочину, вважає, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті електричної енергії, поставленої позивачем у період з лютого по липень 2020 року, то вимоги останнього про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та арифметично вірним.

З приводу посилань відповідача на підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" судом враховується наступне.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/23, від 05.02.2024 №49/2024. Зокрема, Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 05.02.2024 №49/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Відповідно до статей 1, 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" НКРЕКП є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України; Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг; Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Пунктом 5 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду" в редакції із змінами, внесеними згідно з постановою НКРЕКП №333 від 27.02.2022 було передбачено: "Рекомендувати учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

У подальшому пункти 1-12 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 замінено новим пунктом 1 в редакції постанови НКРЕКП №413 від 26.04.2022, підпунктом 16 якої передбачено: "зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії".

Відповідно до статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

З наведеного суд доходить висновку, що підпункт 16 пункту 1 вищезазначеної постанови НКРЕКП, який набрав чинності 26.04.2022, не розповсюджує свою дію на спірні правовідносини, оскільки нарахування пені та штрафу позивачем здійснено до 26.04.2022.

Щодо вимоги відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача суд вважає за необхідне виходити з наступного.

У відповідності до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Таким чином, строк позовної давності продовжується на строк дії такого карантину, тому позивач не пропустив строку позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача: 7 533 096,55 грн, що включає в себе 3 % річних у розмірі 1 127 806,30 грн, пеню 0,1% у розмірі 2 562 494,24 грн, штраф у розмірі 7% у розмірі 983 881,32 грн, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 1" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 7 533 096,55 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 1" (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 18, код ЄДРПОУ 40744292) 1 127 806 (один мільйон сто двадцять сім тисяч вісімсот шість) грн 30 коп. - 3 % річних, 2 858 914 (два мільйони вісімсот п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот чотирнадцять) грн 69 коп. - інфляційних витрат, 2 562 494 (два мільйони п`ятсот шістдесят дві тисячі чотириста дев`яносто чотири) грн 24 коп. - 0,1 % пені, 983 881 (дев`ятсот вісімдесят три тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн 32 коп. - 7 % штрафу, 112 996 (сто дванадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) грн 45 коп. - судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 04.07.2024.

Суддя Н.І. Зеленіна