Постанова

від 26.11.2024 по справі 910/18892/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2024 р. Справа № 910/18892/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Бугайцов Є.В.

від відповідача: Єфремов В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 (повний текст рішення складено 04.07.2024) (суддя Зеленіна Н.І.)

у справі № 910/18892/23 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 1"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 7 533 096,55 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 1" (далі - ТОВ "Тавань Солар 1", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець", відповідач) про стягнення 7 533 096,55 грн, що включає в себе 3 % річних у розмірі 1 127 806,30 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 858 914,69 грн, пеню 0,1 % у розмірі 2 562 494,24 грн та штраф 7 % у розмірі 983 881,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 15023/01 від 05.04.2018 (далі - Договір) в частині здійснення розрахунків за куплену електроенергію.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18892/23 позов ТОВ "Тавань Солар 1" задоволено. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Тавань Солар 1" 1 127 806,30 грн - 3 % річних, 2 858 914,69 грн - інфляційних витрат, 2 562 494,24 грн - 0,1 % пені, 983 881,32 грн - 7 % штрафу, 112 996,45 грн - судового збору.

Суд першої інстанції виходив із того, що нарахування позивачем 3 % річних, інфляційних втрат, 0,1 % пені та 7 % штрафу є правомірним та обґрунтованим, а розрахунки, здійснені позивачем, є арифметично правильними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення їх доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, ДП "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18892/23 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач вказує, що:

- при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 25.02.2022 № 332, зважаючи на час звернення позивача до суду;

- судом першої інстанції задоволено позовні вимоги попри дію форс-мажорних обставин.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 (колегія суддів у складі: ОСОБА_1 - головуючого, Ходаківської І.П., Демидової А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18892/23; призначено розгляд апеляційної скарги на 09.10.2024 о 12:05.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 05.09.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 № 09.1-07/410/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/18892/23.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2024 для розгляду апеляційної скарги ДП "Гарантований покупець" у справі № 910/18892/23 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П., прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18892/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 12.11.2024 о 10:00.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 26.11.2024 о 09:50.

Позиції учасників справи

Позивач не скористався своїм правом, відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не є перешкодою для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Клопотання учасників справи

ТОВ "Тавань Солар 1" подало до Північного апеляційного господарського суду клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18892/23.

Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що виходячи із довіреності та посадової інструкції, Сова С.С., який підписав апеляційну скаргу, не наділений повноваженнями в порядку самопредставництва.

Розглянувши зазначену заяву, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, оскільки згідно з доданою до апеляційної скарги довіреністю № 158-Д від 29.12.2023 ДП "Гарантований покупець" доручило заступнику директора з економіки державного підприємства підписувати від імені ДП "Гарантований покупець" процесуальні документи, які подаються відповідно до законодавства до судів будь-якої територіальності, спеціалізації та інстанції, з розгляду, зокрема, господарських справ, а відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Сова С.С. має повноваження вчиняти юридичної дії від імені ДП "Гарантований покупець".

Явка представників учасників справи

У судове засідання 26.11.2023 з`явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити; представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити оскаржуване рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

05.04.2018 між ДП "Енергоринок" (ДПЕ) та ТОВ "Тавань Солар 1" (ВАД) був укладений договір № 15023/01 (Договір).

30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (далі - ДП "Енергоринок") (ДПЕ), ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та ТОВ "Тавань Солар 2" (виробник за "зеленим" тарифом) була укладена додаткова угода № 103/01 до Договору (далі - Додаткова угода № 103/01), відповідно до якої сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінити на слова "державне підприємство "Гарантований покупець", а також викласти умови Договору в новій редакції.

Згідно з п. 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 103/01 виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).

Пунктами 2.3-2.5 Договору в редакції Додаткової угоди № 103/01 визначено, що виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені НКРЕКП, у національній валюті України.

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Відповідно до п. 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 103/01 оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

22.04.2020 між ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "Тавань Солар 1" укладено додаткову угоду № 1166/01/20 до Договору (далі - Додаткова угода № 1166/01/20), в якій сторони дійшли згоди викласти ст. 1-7 Договору в новій редакції.

Так, відповідно до п. 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1166/01/20 за даним Договором продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачам).

Відповідно до п. 2.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1166/01/20 продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Згідно з п. 2.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 1166/01/20 продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електроенергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.

Пунктом 2.5 Договору в редакції Додаткової угоди № 1166/01/20 передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Згідно з п. 3.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 1166/01/20 розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1166/01/20 оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.

Зокрема, пунктом 10.1 Порядку в редакції, чинній у спірний період (у лютому-липні 2020 року), передбачено, що:

- до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію;

- до 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Згідно з п. 10.2 Порядку в редакції, чинній у спірний період, з урахуванням положень глави 8 цього Порядку гарантований покупець протягом перших трьох робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.

Пунктами 10.3 та 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від гарантованого покупця двох примірників акта купівлі-продажу відповідно до пункту 10.2 цієї глави, підписаних з його сторони, продавець повертає протягом перших п`яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, гарантованому покупцю один примірник акта купівлі-продажу, підписаний зі своєї сторони.

Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, Гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

На виконання умов Договору сторонами були підписані акти купівлі-продажу електроенергії за лютий 2020 року на суму 2 782 663,85 грн, за березень 2020 року на суму 5 310 191,06 грн, за квітень 2020 року на суму 7 693 869,14 грн, за травень 2020 року на суму 6 178 319,98 грн, за червень 2020 року на суму 6 643 042,79 грн та за липень 2020 року на суму 7 961 604,48 грн. При цьому зі сторони покупця не було зазначено жодних зауважень щодо обсягів та вартості поставленої електричної енергії.

Однак, відповідач, починаючи з розрахункового місяця - лютого 2020 року, по липень 2020 року порушив строки виконання грошового зобов`язання з оплати вартості поставленої позивачем електричної енергії.

Заборгованість з оплати електричної енергії, поставленої згідно з вищезазначеними актами купівлі-продажу електроенергії за лютий-травень 2020 року, була предметом дослідження справі № 910/11886/20.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 № 910/11886/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022, позовні вимоги ТОВ "Тавань Солар 1" задоволено частково. Закрито провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 16 040 714,07 грн. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Тавань Солар 1" пеню в розмірі 501 318,74 грн, штраф у розмірі 625 190,57 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 274 405,99 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

Так, у справі № 910/11886/20 суд, враховуючи погашення відповідачем заборгованості в розмірі 16 040 714,07 грн після звернення позивача з позовом до суду, закрив провадження у справі в цій частині у зв`язку з відсутністю предмета спору між сторонами на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Також суд, здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем штрафу та пені, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 1 275 393,20 грн та пені розмірі 1 002 637,48 грн, та, з урахуванням заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій, частково зменшив розмір пені до 501 318,74 грн та штрафу до 625 190,57 грн, оскільки це є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Відповідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16, від 08.07.2019 у справі № 908/156/18, від 10.10.2019 у справі № 910/2164/18, від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18, від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 26.11.2019 у справі № 902/201/19, від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, від 17.12.2019 у справі № 641/1793/17, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17, від 16.12.2020 у справі № 914/554/19, від 30.08.2022 у справі № 904/1427/21, від 13.12.2022 у справі № 910/10564/20, від 06.08.2024 у cправі № 917/924/23 та від 13.08.2024 у справі № 902/1253/22 викладено такі загальні висновки щодо застосування частини четвертої статті 75 ГПК України: "Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.". Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі, оскільки у випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку.

Отже, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку із чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, судове рішення в справі № 910/11886/20 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

Отже, судовим рішенням у справі № 910/11886/20 встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання за актами купівлі-продажу електроенергії за лютий 2020 року-травень 2020 року, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Як встановлено місцевим господарським судом і перевірено судом апеляційної інстанції, на виконання умов Договору позивачем протягом червня-липня 2020 року було відпущено відповідачу електроенергію згідно з актами купівлі-продажу електроенергії: за період з 01.06.2020 по 30.06.2020 - на суму 2 643 042,79 грн; за період з 01.07.2020 по 31.07.2020 - на суму 7 961 604,48 грн.

Згідно з інформацією про надходження коштів на рахунки ТОВ "Тавань Солар 1" за період з 01.01.2020 по 31.10.2023 відповідачем сплачено позивачу вартість електричної енергії наступним чином:

- за червень 2020 року: 15.06.2020 у сумі 139 725,27 грн; 25.06.2020 у сумі 124 330,00 грн; 15.11.2021 (дата операції) у сумі 6 378 987,52 грн (дата платіжного документа - 12.11.2021);

- за липень 2020 року: 15.07.2020 у сумі 145 652,94 грн; 24.07.2020 у сумі 139 291,68 грн; 15.11.2021 (дата операції) у сумі 7 676 459,86 грн (дата платіжного документа - 12.11.2021).

Як зазначив позивач, питання стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за період із лютого по травень 2020 року не було предметом розгляду у справі № 910/11886/20, а неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором призвело до негативних наслідків, у зв`язку із чим позивач просив стягнути з відповідача: 3 % річних за період порушення грошового зобов`язання за розрахункові місяці з лютого по липень 2020 року, що становить 1 127 806,30 грн; пеню 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за період порушення грошового зобов`язання за розрахункові місяці з червня по липень 2020 року, що становить 2 562 494,24 грн; штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати за період порушення грошового зобов`язання за розрахункові місяці з червня по липень 2020 року, що становить 983 881,32 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що позивачем не доведено належним чином факту заподіяння збитків з вини гарантованого покупця; на спірні правовідносини поширюються положення підп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (в редакції від 26.04.2022); нарахування позивачем штрафних санкцій не відповідає приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України); настання обставин непереборної сили унеможливлює стягнення з відповідача пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних нарахувань у судовому порядку; позивачем порушено позовну давність.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною першою статті 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання.

Згідно з пунктом 10.4 глави 10 Порядку в редакції, чинній у спірний період, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Постановою НКРЕКП від 20.03.2020 № 715 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні і лютому 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у лютому 2020 року до 24.03.2020 (включно).

Постановою НКРЕКП від 29.04.2020 № 902 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у березні 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов`язаний був провести з ТОВ "Тавань Солар 1" остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у березні 2020 року до 04.05.2020 (включно).

Постановою НКРЕКП від 27.05.2020 № 995 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у квітні 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов`язаний був провести з ТОВ "Тавань Солар 1" остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у квітні 2020 року до 29.05.2020 (включно).

Постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1211 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у травні 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов`язаний був провести з ТОВ "Тавань Солар 1" остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у травні 2020 року до 26.06.2020 (включно).

Постановою НКРЕКП від 22.07.2020 № 1435 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у червні 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов`язаний був провести з ТОВ "Тавань Солар 1" остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у червні 2020 року до 24.07.2020 (включно).

Постановою НКРЕКП від 19.08.2020 № 1600 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов`язаний був провести з ТОВ "Тавань Солар 1" остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у липні 2020 року до 21.08.2020 (включно).

Як було зазначено вище, у справі № 910/11886/20 суд встановив факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за актами купівлі-продажу електроенергії за лютий-травень 2020 року, що є порушенням відповідачем зобов`язання (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), та, відповідно, наявність підстав для застосування встановленої законом відповідальності.

У справі, яка розглядається (№ 910/18892/23), судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було відпущено відповідачу електроенергію: у червні 2020 року - на суму 2 643 042,79 грн; у липні 2020 року - на суму 7 961 604,48 грн.

За отриману у червні 2020 року електроенергію відповідачем було сплачено: 15.06.2020 - 139 725,27 грн; 25.06.2020 - 124 330,00 грн; 15.11.2021 - 6 378 987,52 грн;

За отриману у липні 2020 року електроенергію відповідачем було сплачено: 15.07.2020 - 145 652,94 грн; 24.07.2020 - 139 291,68 грн; 15.11.2021 - 7 676 459,86 грн.

Позивач, за прострочення виконання зобов`язання нарахував відповідачу пеню 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за період порушення грошового зобов`язання за розрахункові місяці з червня по липень 2020 року, що становить 2 562 494,24 грн (загальний період нарахування - 16.06.2020-14.11.2021), та штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати за період порушення грошового зобов`язання за розрахункові місяці з червня по липень 2020 року, що становить 983 881,32 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, пунктом 7 Розділу ІХ "Прикінцеві положення" ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із відповідними змінами і доповненнями), з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.6 Договору в редакції додаткової угоди № 1166/01/20 від 22.04.2020 до Договору гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачам суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом.

З приводу посилань відповідача на підп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" слід зазначити таке.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і досі.

25.02.2022 НКРЕКП прийнято постанову № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду".

Постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413 внесено зміни до постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, зокрема пункти 1-12 замінено новим пунктом 1 такого змісту: "1. На період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови: … 16) зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.".

Таким чином, Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення.

Такий правовий висновок наведено в постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 906/1214/23.

Враховуючи приписи підп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, яка є чинною та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення штрафної санкції, починаючи з 24.02.2022.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.11.2024 у справі № 905/136/23.

Таким чином, підп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 не розповсюджує свою дію на спірні правовідносини, оскільки нарахування пені та штрафу позивачем здійснено до початку періоду дії в Україні воєнного стану (до 24.02.2022).

Суд апеляційної інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу), погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зазначений розрахунок є арифметично правильним.

З огляду на викладене, з урахуванням допущеного відповідачем порушення зобов`язання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про сплату пені та штрафу є правомірними.

Крім штрафних санкцій позивачем за порушення виконання відповідачем грошових зобов`язань з оплати електроенергії, отриманої у лютому-липні 2020 року, нараховано також 3 % річних у розмірі 1 127 806,30 грн (загальний період нарахування - з 17.02.2020 по 14.11.2021) та інфляційні втрати в розмірі 2 858 914,69 грн (загальний період нарахування - з липня 2020 року по жовтень 2021 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати електричної енергії, поставленої позивачем у період із лютого по липень 2020 року, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та арифметично правильними.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог позивача, викладеної у відзиві на позовну заяву, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст.258 України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ст. 267 ЦК України).

Разом із тим, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, позовна давність розраховувалась з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Вказаним Законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".

Як вже було зазначено, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із відповідними змінами і доповненнями) з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.

Поряд із цим, Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом такого змісту: "19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Законом України № 3450-ІХ від 08.11.2023, який набрав чинності 30.01.2024, пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в такій редакції: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.".

З огляду на початок перебігу позовної давності за вимогами у даній справі, який мав місце у 2020 році) та вищенаведені положення розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовна давність не є пропущеною.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі про неврахування місцевим господарським судом існування форс-мажорних обставин, спричинених військовою агресією російської федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану, що унеможливлює стягнення з відповідача боргу в судовому порядку, колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються, позаяк під час розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідач не посилався на наявність таких обставин в обґрунтування заперечень проти позову, у зв`язку із чим зазначені обставини не були предметом розгляду та оцінки судом першої інстанції.

Разом із тим, колегія суддів апеляційної інстанції враховує доводи відповідача про важливість ДП "Гарантований покупець" для економіки України, соціальну спрямованість його діяльності, особливо в період дії воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ч. 1 ст. 233 ГК України в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання боржником зобов`язання. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні в зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібний висновок міститься в пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Подібна за змістом правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 тощо.

Слід зазначити, що в постанові від 25.05.2023 у справі № 910/1382/22 Верховний Суд зауважив, що застосоване у ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, а суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені в постанові від 14.07.2021 у справі № 916/878/20.

Зважаючи на принцип збалансованості інтересів сторін, а також враховуючи те, що:

- відповідач виконав свої зобов`язання за Договором, оплативши відпущену позивачем електричну енергію, що не заперечується останнім;

- відповідач є державним підприємством, на якого державою покладено спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, єдиним напрямком діяльності якого є виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії,

- майно підприємства відповідача є державною власністю, а Кабінет Міністрів України передбачає в державному бюджеті видатки на фінансову підтримку гарантованого покупця для оплати електричної енергії;

- положеннями ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено безумовне зобов`язання ДП "Гарантований покупець" купувати весь обсяг відпущеної виробниками електричної енергії;

- забезпечення виконання зобов`язань з оплати електричної енергії за "зеленим" тарифом, придбаної гарантованим покупцем у виробників, в інший спосіб, ніж шляхом додержання механізму, встановленого наведеними Законом та Порядком, є неможливим;

- прострочення відповідачем грошових зобов`язань компенсується позивачу також за рахунок стягнення 3 % річних та інфляційних втрат;

- суми пені в розмірі 2 562 494,24 грн та штрафу в розмірі 983 881,32 грн, які підлягають стягненню з відповідача, є надмірними порівняно зі збитками позивача,

колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що наведені обставини в сукупності є винятковими та є підставою для зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити заявлені позивачем до стягнення суми пені та штрафу на 50 %, а саме: пені - до 1 281 247,12 грн, штрафу - до 491 940,66 грн.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною, зокрема, в постанові від 15.09.2022 у справі № 910/10334/21.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновків про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача 1 127 806,30 грн - 3 % річних, 2 858 914,69 грн - інфляційних витрат, 1 281 247,12 грн - 0,1 % пені та 491 940,66 грн - 7 % штрафу. В іншій частині позовних вимог належить відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

На підставі встановлених обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18892/23 підлягає зміні в частині стягнення 0,1 % пені та 7 % штрафу, з урахуванням висновків, зроблених колегією суддів апеляційної інстанції у мотивувальній частині цієї постанови, шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанові та пунктів 1, 2 резолютивної частини рішення в іншій редакції.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати

Згідно із ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постанові від 16.10.2019 у справі № 910/143/19, у разі, коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Оскільки матеріалами справи підтверджується правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення пені та штрафу в повному обсязі, розмір судового збору, присудженого до стягнення з відповідача на користь позивача судом першої інстанції, не підлягає зменшенню у зв`язку зі зменшенням судом апеляційної інстанції розміру пені та штрафу.

У свою чергу, судові витрати, понесені сторонами в суді апеляційної інстанції, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги.

З огляду на розмір задоволених вимог апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 39 896,73 грн у рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату апеляційної скарги відповідача судовим збором.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18892/23 змінити в частині стягнення 0,1 % пені та 7 % штрафу.

3. Викласти мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18892/23 в редакції цієї постанови.

4. Викласти пункти 1, 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18892/23 в такій редакції:

"1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 1" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 7 533 096,55 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 1" (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 18, код ЄДРПОУ 40744292) 1 127 806 (один мільйон сто двадцять сім тисяч вісімсот шість) грн 30 коп. - 3 % річних, 2 858 914 (два мільйони вісімсот п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот чотирнадцять) грн 69 коп. - інфляційних витрат, 1 281 247 (один мільйон двісті вісімдесят одну тисячу двісті сорок сім) грн 12 коп. - 0,1 % пені, 491 940 (чотириста дев`яносто одну тисячу дев`ятсот сорок) грн 66 коп. - 7 % штрафу, 112 996 (сто дванадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) грн 45 коп. - судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.".

5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі № 910/18892/23 залишити без змін.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавань Солар 1" (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 18, код ЄДРПОУ 40744292) на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, код ЄДРПОУ 43068454) 39 896 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто шість) грн 73 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 02.12.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська